Контрольні питання та завдання

1. Назвіть особливості американської системи освіти

2. Які, на Вашу думку, існують переваги американської системи освіти

3. Розкрийте структуру середньої освіти США

4. У чому полягає державна освітня політика США?

5. Охарактеризуйте освітню систему Великобританії.

6. У чому полягають особливості державна освітня політика Великобританії?

7. Назвіть особливості шкільної освіти Великобританії.

8. Розкрийте структуру вищої освіти Великобританії.

9. Охарактеризуйте систему освіти Німеччини.

10. Які, на Вашу думку, існують переваги німецької системи вищої освіти?

11. Розкрийте особливості змісту освіти у Франції.

12. У чому полягає відмінність вищої освіти Франції від інших європейських систем?

Література: 39;40;47;52;58;59;61;68;73.

Лекція 4. ОСВІТА – ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

1. Зміст і основні напрямки державної політики в галузі освіти

Термін «державна політика в галузі освіти» або «державна освітня політика» почав використовуватися у науковій літературі 60-70–х років ХХ століття, коли в СРСР, США, державах Європи та в Японії освіту почали розглядати як найважливіший чинник економічного розвитку й соціального прогресу, як сферу, що потребує особливої уваги на загальнодержавному рівні.

Характерними рисами державної освітньої політики України сьогодні є: цілеспрямованість дій суб’єктів політики, яка розробляється для досягнення політичної мети; відповідність державної політики суспільним вимогам; легітимність діяльності державних інституцій на правовій основі, яка є необхідною умовою її ефективності.

Предметом освітньої політики є відносини або система відносин, що виникають в процесі діяльності. Розробка освітньої політики ґрунтується на всебічному аналізі, метою якого є виявлення та порівняння можливих варіантів політики. Прийнята освітня політика встановлює пріоритетні напрямки для фінансування, управління, планування сиcтеми освіти та контролю за нею.

Освітня політика – діяльність держави та її інститутів, органів місцевого самоврядування із законодавчого, фінансового, організаційного забезпечення функціонування й розвитку галузі освіти. Вона є складовою загальнодержавної політики, яка включає сукупність визначеної системи цілей, завдань, принципів, програм та основних напрямів діяльності органів управління освітою, спрямованих на організацію наукового-методичного і впроваджувального супроводу стратегії розвитку галузі.

Саме поняття «державна освітня політика» передбачає, що суб'єктом її є державні органи регулювання освітнього процесу (органи законодавчої, виконавчої та судової влади, інститути громадянського суспільства).

Водночас у сучасних політичних умовах суб'єктами державної освітньої політики виступають як регіональні структури управління освітою, так і міжнародні органи й установи, котрі здійснюють освітню політику на світовому рівні (наприклад, ЮНЕСКО, Міжнародний валютний фонд, ЄС, Міжнародний фонд «Відродження» та ін.). Склад і компетенції органів та інституцій освітньої політики є специфічними для кожної держави.

Об'єктами освітньої політики виступають власне самі національні системи освіти, офіційно закріплені в кожній державі, міжнародні зв'язки національних систем освіти, структурні елементи освіти. Через неоднаковий рівень економічного розвитку в державах сучасного світу їхня освітня політика спрямована на розвиток різних елементів системи освіти.

Формування державної освітньої політики охоплює такі етапи:

1. Визначення принципових завдань.

2. Накреслення перспективних і найближчих цілей, які мають бути досягнуті у конкретний термін.

3. Вироблення методів, засобів, форм діяльності.

4. Вибір організацій (інституцій), за допомогою котрих здійснюватиметься діяльність і можуть бути досягнуті поставлені цілі.

5. Підбір і розстановка кадрів, здатних зрозуміти й виконати накреслені завдання.

Державна політика в галузі освіти ґрунтується на таких принципах: доступність усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою, для кожного громадянина; забезпечення рівних умов для повної реалізації здібностей, таланту, всебічного розвитку особистості; гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; забезпечення органічного зв'язку освіти з національною історією, культурою, традиціями; незалежність навчально-виховного процесу від діяльності політичних партій і релігійних організацій; світський характер освіти; інтеграція навчання з наукою і практикою, професійна спрямованість навчального процесу; взаємозв'язок з освітніми системами інших країн, відповідність вищої освіти України світовому рівню; гнучкість і прогностичність системи освіти; безперервність і різноманітність системи освіти; поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіти; єдність і наступність системи освіти.

Реалізація головних принципів побудови вищої освіти в України має забезпечити ефективність її функціонування, підвищити статус освіти.

Сьогодні об’єктивно існують певні особливості сучасного державного управління освітою (далі – ДУО):

• по-перше, має владний характер, поширюється на всю систему освіти, реалізується ієрархічно побудованим апаратом, наділеним певними повноваженнями за допомогою численних управлінських впливів, характер і типологія яких визначаються специфікою об'єктів;

• по-друге, ДУО – це процес реалізації державної влади, її зовнішнє матеріалізоване вираження, що здійснюється як цілеспрямований вплив на систему освіти або на її окремі ланки на підставі пізнання та використання властивих системі об'єктивних закономірностей і тенденцій в інтересах досягнення поставленої мети або певної сукупності цілей, забезпечення її оптимального функціонування і розвитку;

• по-третє, ДУО діє системно, поєднує функціонування двох складних структур – державного апарату управління освітою і публічних інституцій суспільства та громадськості.

Основними якостями, що характеризують ДУО є: наявність органів управління, наділених певними повноваженнями, діяльність яких спрямована на певні об'єкти освітянської галузі; існування управлінських зв'язків, відносин і організації як суб'єктів, так і об'єктів управління; наявність управлінських функцій, пов'язаних із забезпеченням існування та розвитку галузі.

Суттю ДУО є цілеспрямована діяльність щодо створення соціально-прогностичних, організаційних, правових, кадрових, педагогічних, матеріально-фінансових та інших умов, необхідних для оптимального функціонування і розвитку галузі, реалізації її мети, переходу в якісно новий стан.

Загальною метою ДУО є забезпечення функціонування та розвитку освітянської галузі, її саморегуляції національному, регіональному та місцевому рівнях, що передбачає реалізацію таких завдань:

• підвищення ефективності роботи органів управління освітою;

• створення повноцінної правової бази функціонування і розвитку системи освіти;

• поліпшення роботи з управлінськими кадрами, підвищення їх професіоналізму, оволодіння управлінськими технологіями;

• використання позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду управління освітою;

• розвиток громадської системи самоуправління;

• розширення і поглиблення взаємовигідних міжнародних зв’язків;

• доведення до нормативного рівня фінансового і матеріально-технічного забезпечення;

• організація правового і соціального захисту працівників освіти;

• використання результатів наукових досліджень з управління освітою тощо.

Стаття 3 Закону України «Про вищу освіту» встановлює, що державну політику у сфері вищої освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України (далі – КМ України) та центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах:

• сприяння сталому розвитку суспільства шляхом підготовки конкуренто-спроможного людського капіталу та створення умов для освіти протягом життя;

• доступності вищої освіти;

• незалежності здобуття вищої освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій (крім вищих духовних навчальних закладів);

• міжнародної інтеграції та інтеграції системи вищої освіти України у Європейській простір вищої освіти, за умови збереження і розвитку досягнень та прогресивних традицій національної вищої школи;

• наступності процесу здобуття вищої освіти;

• державної підтримки підготовки фахівців з вищою освітою для пріоритетних галузей економічної діяльності, напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень, науково-педагогічної та педагогічної діяльності;

• державної підтримки освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності університетів, академій, інститутів, коледжів, зокрема шляхом надання пільг із сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів вищим навчальним закладам (далі – ВНЗ), що провадять таку діяльність;

• сприяння здійсненню державно-приватного партнерства у сфері вищої освіти;

• відкритості формування структури і обсягу освітньої та професійної підготовки фахівців з вищою освітою.

Таким чином, ДУО – це планомірно організована діяльність та відповідно цілісна, комплексна система заходів державних інституцій щодо цілеспрямованого управління освітньою галуззю з метою її оптимізації, повноцінного функціонування та розвитку, це концентроване вираження ідеологічних та соціальних принципів, що визначають ставлення держави до функціонування і розвитку галузі, її роль у суспільстві.