1. Головною помилкою є використання звичайної системи покарань
Гіперактивних карають дуже часто, надто часто, щоб це могла витримати навіть дитина з здоровою нервовою системою. Наслідком цього є невротизація, поява реактивної (захисної) агресії і критичне зниження самооцінки.
2. Другою помилкою при вихованні таких дітей є ігнорування або навіть відмова від правильного режиму для дошкільнят. Їх надто важко вкладати спати, тому деякі батьки зрештою махають на це рукою. А сон дуже важливий для таких малят. У них і так ослаблена нервова система, а без нормального і своєчасного відпочинку їх стан і поведінка доростуть до розмірів справжньої катастрофи. І це не перебільшення.
Як результат, на момент підліткового віку ми маємо надмірно агресивну поведінку (особливо, якщо мова йде про хлопчиків), невротичні розлади психіки (неврастенії, фобії, страхи) і наднизьку самооцінку, що може спричинити будь-який негатив в поведінці, в тому числі і суїцидальні настрої й схильність до вбивства.
Мабуть тому, всеукраїнський дитячий лікар Комаровський стверджує, що 70%-80% засуджених – це в минулому гіперактивні діти.
Акцентуація особистості і її види
Німецький психотерапевт К. Леонгард переконаний, що у більшості людей багато рис характеру є загостреними. Варто тільки створити певні умови, і можуть виникнути нервові зриви або однотипні конфлікти.
Акцентуація особистості — це гіпертрофоване розвиток одних рис характеру на тлі інших, що призводить до порушення взаємин з оточуючими. При наявності такого симптому у людини починає проявлятися надмірна чутливість до деяких факторів, що викликають стресовий стан. Це при тому, що до решти спостерігається відносна стійкість.
Акцентуація може бути виражена настільки, що симптоми її будуть ледве помітні близьким людям, але її рівень прояву може бути таким, що лікарі можуть задуматися над постановкою такого діагнозу, як психопатія. Але останнім захворювання характеризується постійними проявами та регулярними рецидивами. А акцентуація характеру може з часом сгладиться і стати близькою до нормального стану.
Як показує практика, даний симптом найчастіше зустрічається у підлітків і юнаків (приблизно в 70% випадків). Акцентуація особистості не завжди проявляється яскраво, тому її визначити можна за допомогою спеціально розроблених психологічних тестів. Під час їх проведення люди можуть повести себе специфічним чином, і лікарю важливо вміти передбачити подібну реакцію.
Виділяють такі типи особистості в психології, які залежать від ступеня прояву акцентуації:
Гіпертимічні тип характеризується підведеною настрою, підвищеної балакучістю, контактністю. Люди з подібною формою захворювання, як правило, дуже часто втрачають первісну нитку розмови, не реагують на висловлені зауваження і заперечують усілякі покарання. Вони дуже енергійні, рухливі, несамокритична, люблять необгрунтований ризик.
Акцентуація особистості може бути дістімічного типу, який є повною протилежністю попереднього. Представник цього виду постійно перебуває в пригніченому стані, сумує і є замкнутою особистістю. Його обтяжує шумне суспільство, він не сходиться близько з співробітниками, не любить спілкування. Якщо і стає учасником конфліктів (що буває вкрай рідко), то виступає в них пасивною стороною.
Циклоїдний тип характеризується частими змінами настрою. Якщо воно підняте, людина активно спілкується, ніж стає схожим з представником гіпертимічні типу. Якщо ж людина перебуває в більш пригніченому стані, його поведінкові реакції нагадують людей дістіміческого типу.
Емоційний тип (емотивний). Акцентуація особистості в цьому випадку проявляється надмірною чутливістю характеру, ранимостью. Людина починає глибоко переживати навіть мінімальні негаразди, дуже болісно сприймає зауваження і критику, чутливий, якщо його осягає невдача, тому часто перебуває в смутному настрої.
Демонстративний тип завжди знаходиться в центрі уваги і домагається мети будь-якою ціною.
Людина збудливого типу найчастіше нестриманий, запальний, схильний до хамства і надто конфліктний.
Застряють тип. Представники зациклені на своїх почуттях і емоціях, в конфліктах виступають в ролі активної сторони, схильні до затяжних суперечок.
Педантичний тип характеризується «занудством» у всьому, починаючи побутом і закінчуючи професійною діяльністю.
Люди тривожного типу побоюються за себе і за оточуючих, не впевнені в собі, важко переживають поразку.
Екзальтований тип характеризується мінливістю настрою, яскравими емоціями і балакучістю.
Шизоїдна акцентуація особистості, як правило, проявляється в замкнутості, зануренні в себе, стриманості і холодності у спілкуванні.
Останній тип в цій класифікації — екстравертірованний — характеризується підвищеним ступенем балакучості, відсутністю особистої думки, неорганізованістю, а також несамостійністю.