- •Курсова робота на тему: Особисті немайнові права зміст
- •Розділ і. Види-особистих немайнових прав
- •Розділ іі. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •2.1. Право на життя
- •2.2. Право па здоров'я
- •2.3. Право на безпечне довкілля
- •2.4. Право на сім'ю, опіку, піклування та патронатне виховання
- •Розділ ііі Особливості особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •3.1. Право на ім'я
- •3.2. Право на честь, гідність та ділову репутацію
- •3.3. Право на індивідуальність
- •3.4. Право на особисте життя
- •3.5. Право на особисті папери та таємницю кореспонденції
- •3.6. Право на інформацію
- •3.7. Право на місце проживання та недоторканність житла
- •Розділ іv Захист особистих немайнових прав
- •4.1. Поновлення порушеного права
- •4.2. Спростування неправдивої інформації та суміжні способи захисту
- •4.3. Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права
- •Висновок
Розділ іі. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, відповідно до глави 21 ЦК України, слід відносити:
право на життя;
право на здоров'я;
право на безпечне довкілля;
право на свободу та особисту недоторканність;
право на сім'ю, опіку, піклування та патронатне виховання.
2.1. Право на життя
Згідно з ч. 1 ст. 281 ЦК України кожна фізична особа має невід'ємне право на життя. Законодавець не визначає ні особистого немайнового блага «життя», ні самого «права на життя». Проте, аналізуючи чинне законодавство, можна дійти висновку, що під поняттям «право на життя» слід розуміти таке особисте немайнове право, яке об'єднує два основних аспекти: право на власне життя та право давати життя іншим.
Право на власне життя містить активний та негативний зміст, до яких, зокрема, слід відносити:
право на фізичне існування, під яким слід розуміти природне право фізичної особи на існування як біологічного, психічного та соціального організму;
право на фізичну (природну) смерть об'єднує передбачену ч. 4 ст. 281 ЦК України абсолютну заборону задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя (активна евтаназія);
право на медичні, наукові та інші досліди, тобто юридично закріплена можливість проведення над повнолітньою фізичною особою різноманітних дослідів лише за умови її вільної згоди (ч. 3 ст. 281 ЦК України);
право на усунення небезпеки, що загрожує життю, має можливість будь-якими не забороненими законом способами захищати від протиправних посягань своє життя, а також життя інших людей (ч. 2 ст. 281 ЦК України) і вимагати усунення небезпеки, яка загрожує життю людини, що створена внаслідок підприємницької або іншої діяльності (ст. 282 ЦК України).
Право давати життя іншим є складовою частиною загального права на життя. Призначення цього права полягає у виконанні людиною її священної місії – продовження людського роду. Безперечно, основним повноваженням, що складає зміст права давати життя іншим, є можливість виконання репродуктивної функції природним шляхом. Однак треба звернути увагу на те, що, крім даного повноваження, право давати життя іншим – це:
право на стерилізацію, тобто юридично гарантована можливість проведення медичної операції, що має на меті позбавлення біологічного організму здатності до репродуктивності (відтворення). Даним правом згідно з ч. 5 ст. 281 ЦК України наділені повнолітні фізичні особи (як чоловік, так і жінка). Реалізувати це право вони можуть лише за власним бажанням. Стерилізація недієздатної фізичної особи за наявності медико-соціальних показань може бути проведена за згодою опікуна з попереднім повідомленням прокурора;
право на штучне переривання вагітності, яким відповідно до ч. 6 ст. 281 ЦК України наділені лише жінки, за умови, що вагітність не перевищує 12 тижнів. Перелік обставин, що дають право на переривання вагітності після 12 тижнів вагітності за медичними та соціальними показаннями, встановлюється законом;
право на штучне запліднення та перенесення зародка в організм жінки, яке має повнолітня жінка за медичними показаннями (ч. 7 ст. 281 ЦК України).
Окреме питання стосується меж реалізації даного права. У літературі доволі поширеною є точка зору, що право на життя є абсолютним правом. Але дане право все ж таки має певні межі, наприклад, воно обмежується діяннями інших осіб у межах необхідної оборони.