3.1. Право на ім'я

Ім'я є найдавнішим юридичним способом індивідуалізації фізич­ної особи. Воно складається, як правило, з імені, прізвища та по батькові.

Аналізуючи право на ім'я (статті 294-296 ЦК України), слід за­уважити, що воно містить у собі:

• право на володіння, користування та розпорядження іменем, яке забезпечує особі можливість бути носієм імені (володіння), ви­користовувати (платно чи безоплатно) своє ім'я у всіх сферах сус­пільних відносин, рівно як і розголошувати своє ім'я, давати дозвіл розголошувати своє ім'я, чи заборонити розголошувати своє ім'я (користування), а також вирішувати фактичну долю свого імені, на­ приклад, передавати його дітям, змінювати його у випадку досяг­нення повноліття, одруження, розлучення тощо. В окремих випад­ках ім'я може використовуватись і без згоди на це особи. Так, на­приклад, ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнароду­ване) без згоди особи лише у разі набрання законної сили обвину­вальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч. 4 ст. 296 ЦК України). При цьому використання початкової літери прізвища фізичної осо­би у пресі, літературних творах не є порушенням її права;

• право вимагати звертатись до особи по імені полягає в тому, що ніхто не має права на довільне спотворення в написанні чи вимо­ві імені. Будь-яке спотворення є порушенням цього права. У випад­ку перекручення імені фізичної особи (наприклад, у засобах масової інформації, під час спілкування тощо) воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий доку­мент підлягає заміні (ч. 3 ст. 294 ЦК України);

• право на псевдонім – це право використовувати для своєї ін­дивідуалізації вигадане ім'я (псевдонім). Це право поширюється і на використання особою права на астронім (зазначення свого імені у вигляді набору друкованих знаків, наприклад «зірочок»);

• право вимагати зупинити незаконне використання свого імені, під яким слід розуміти заборону будь-якого порушення права на ім'я.

Подібним до права на ім'я є право на присвоєння імені (стат­ті 145-147 СК України). Сутність цього права полягає у наданні імені фізичній особі до того моменту, поки вона ще не в змозі реа­лізувати вказане право самостійно. Цим правом наділені батьки, усиновлювачі, опікуни, а в окремих випадках органи опіки та пік­лування чи суд. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 294 ЦК України, вибір імені можливий з урахуванням національних традицій (на­приклад, подвійне чи потрійне ім'я, відсутність по батькові тощо) або можливе присвоєння транскрибованого імені (тобто імені, яке як вимовляється відповідно до національних традицій, так і пише­ться, наприклад, Софі Лорен (а не Софія Лорен), Анне Вескі (а не Ганна Вескі) тощо).

Аналогом права на ім'я в юридичних осіб є право на найменуван­ня (ст. 90 ЦК України), яке також є способом індивідуалізації, що реалізується та охороняється відповідно до чинного законодавства.