- •Безпека життєдіяльності конспект лекцій
- •За редакцією доц. С.М. Мохняка
- •Тема 1 Категорії і поняття в безпеці життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек
- •1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •1.1. Поняття і визначення, що використовують в бжд
- •1.2. Поняття небезпеки і ризику
- •2. Аксіоми безпеки життєдіяльності. Системний підхід в бжд
- •3. Таксономія, ідентифікація і квантифікація небезпек
- •4. Класифікація надзвичайних ситуацій
- •Критерії визначення рівня надзвичайної ситуації
- •5. Категорії об’єктів господарства за рівнем загрози
- •6. Сучасні проблеми життєдіяльності
- •Література:
- •Тема 2 Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки
- •1. Класифікація небезпечних природних процесів і явищ
- •2. Характеристика і наслідки дії природних загроз
- •2.1. Геологічно небезпечні явища
- •Орієнтовне співвідношення величин магнітуд та інтенсивностей для неглибоких землетрусів
- •2.2. Метеорологічно небезпечні явища
- •2.3. Гідрологічні небезпечні явища
- •2.4. Природні пожежі
- •2.5. Біологічні небезпеки
- •Отруйні тварини і їх вплив на організм людини
- •3. Природні небезпеки внаслідок забруднення довкілля
- •Забруднення довкілля Львівщини
- •Література:
- •Тема 3 Техногенні небезпеки та їх наслідки Характеристика надзвичайних ситуацій техногенного характеру
- •1. Класифікація та характеристика негативних чинників техногенного середовища
- •Фізичні чинники
- •Хімічні чинники
- •2. Характеристика надзвичайних ситуацій техногенного характеру
- •І. Пожежна безпека
- •1. Загальні поняття про основи теорії горіння.
- •2. Небезпечні для людини чинники пожежі
- •3. Класифікація об’єктів за їхньою пожежо-, вибухонебезпекою
- •4. Показники пожежо- та вибухонебезпечності речовин і матеріалів
- •5. Законодавча база в галузі пожежної безпеки
- •6. Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій
- •Відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки
- •Порядок дій у разі пожежі
- •Література:
- •Іі Радіаційна безпека
- •Джерела радіації та одиниці її вимірювання
- •Види іонізуючих випромінювань
- •Поняття про дозу випромінювань
- •Одиниці вимірювання іонізуючих випромінювань
- •Коефіцієнти якості випромінювань
- •2. Норми радіаційної безпеки
- •3. Біологічна дія іонізуючих випромінювань. Ознаки радіаційного ураження
- •4. Класифікація радіаційних аварій
- •5. Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину
- •Заходи щодо захисту населення (за фазами аварії)
- •6. Зони радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на чаес
- •Характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на рно за щільністю забруднення радіонуклідами
- •Характеристика зон можливого радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на аес
- •Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри
- •Вимоги до розвитку та розміщення об’єктів атомної енергетики
- •7. Заходи захисту від радіоактивного опромінення.
- •Основні рекомендації щодо поводження населення в умовах радіоактивного забруднення середовища під час аварій на аес
- •8. Режими захисту населення у випадку ускладнення радіаційної обстановки при аварії на аес
- •Моніторинг і прогнозування становища під час аварії на аес (Виконання розрахунково-графічної роботи) Основні параметри під час оцінки радіаційного становища
- •Оцінка радіаційного становища при аваріях на об’єктах атомної енергетики
- •Графік орієнтованої оцінки ступеню вертикальної стійкості повітря.
- •Середня швидкість вітру (Vср) в приповерхневому шарі землі до висоти переміщення центру хмари, м/с
- •Час початку формування сліду (tф) після аварії на аес, год.
- •Доза опромінення, отримана при відкритому розміщенні в середині зони забруднення (Дзони, бер), Зона м
- •Доза опромінення, отримана при відкритому розміщенні в середині зони забруднення (Дзони, бер), Зона а
- •Доза опромінення, отримана при відкритому розміщенні в середині зони забруднення (Дзони, бер), Зона б
- •Доза опромінення, отримана при відкритому розміщенні в середині зони забруднення (Дзони, бер), Зона в
- •Доза опромінення, отримана при відкритому розміщенні в середині зони забруднення (Дзони, бер), Зона г
- •Коефіцієнти послаблення радіаційного випромінювання укриттями і транспортними засобами
- •Література
- •III Хімічна безпека
- •1. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини
- •Характеристика класів небезпеки хімічних речовин
- •2. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на людину
- •3. Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин
- •4. Класифікація суб’єктів господарювання та адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою
- •5. Захади захисту від небезпечних хімічних речовин
- •Захист приміщень від проникнень від проникнення токсичних аерозолів
- •6. Організація дозиметричного й хімічного контролю
- •Література
- •1.1. Політичні проблеми та їх негативний прояв
- •Інформаційна безпека
- •1.2. Природно-екологічні проблеми
- •1.3. Соціально-економічні проблеми
- •1.4. Наукові проблеми
- •2. Соціальні чинники, що впливають на життя та здоров’я людини
- •3. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки
- •Психологічні особливості людини
- •Психологічна реакція людей на небезпеку.
- •Література:
- •Тема 5 Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку нс
- •1. Загальний аналіз ризику в життєдіяльності людини
- •2. Окремі види ризиків та їх характеристика. Концепція прийнятного ризику
- •Класифікація джерел та рівнів ризиків загибелі людини в промислова розвинутих країнах
- •3. Розподіл об’єктів господарювання за ступенем ризику їхньої господарської діяльності
- •4. Методологічні підходи до визначення ризику Методологія аналізу ризику як наукове підґрунтя розробки методики.
- •Оцінка ризику
- •Управління ризиком
- •Інформування про ризик
- •Додатки
- •Приклад використання «дерева відмов».
- •Приклад використання «дерева подій».
- •Література:
- •Тема 6 Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та адміністративно-територіальних об’єктів у надзвичайних ситуаціях
- •1. Правові норми, структурно-функціональна схема та органи управління безпекою та захистом надзвичайних ситуацій в Україні.
- •1.1. Превентивні та ситуаційні норми в умовах надзвичайних ситуацій
- •1.2. Компенсаційні та регламентні норми і процедури їхнього застосування
- •2. Моніторинг нс та порядок його здійснення. Захисні бар’єри і види цивільного захисту
- •Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
- •4. Програми підготовки населення до дій в надзвичайних ситуаціях
- •Література:
- •Тема 7 Управління силами та засобами ог під час нс
- •1. Організація оповіщення та інформування населення
- •2. Сутність та особливості оперативного управління під час надзвичайних ситуацій
- •Органи управління у нс.
- •Спеціальна комісія з ліквідації нс.
- •Уповноважений керівник з ліквідації нс.
- •Штаб з ліквідації нс
- •Сили цивільного захисту. Засоби цивільного захисту
- •Техніка, що застосовується під час ліквідації наслідків нс.
- •Пересувний пункт управління Загальні вимоги до пересувного пункту управління
- •Дії органів управління і сил суб’єктів реагування на нс
- •3. Мета та загальна характеристика рятувальних та інших невідкладних робіт
- •Характеристика основних видів робіт.
- •Ешелоноване угрупування сил угрупування сил та засобів. Суб’єкти реагування на нс, їх завдання, розрахунок сил, угрупування сил.
- •Організація взаємодії сил під час проведення аварійно-рятувальних робіт.
- •Організація основних видів забезпечення сил у зоні нс.
- •4. Особливості ліквідації наслідків біологічної аварії, карантинні та інші санітарно-протиепідеміологічні заходи
- •5. Організація та проведення робіт із знезараження після нс. Дезактивуючі, дегазуючі та дезінфікуючі розчини
- •Дезактивація та профілактика радіаційних уражень
- •Механічний спосіб
- •Фізико-хімічний спосіб
- •Додатки
- •Дегазуючі розчини
- •Речовини, розчини і технічні засоби, які використовуються для дегазації нхр
- •Література:
- •Тема 8 Невідкладна допомога при нещасних випадках
- •1. Роль своєчасно наданої та правильно проведеної невідкладної допомоги в урятуванні життя і здоров’я потерпілого
- •Послідовність дій при наданні першої долікарської допомоги.
- •2. Методика проведення штучного дихання та непрямого масажу серця
- •Серцево-легенева реанімація
- •3. Перша допомога при зовнішніх та внутрішніх кровотечах. Особливості тимчасової зупинки кровотеч
- •4. Перша допомога при переломах та вивихах
- •Основні способи іммобілізації та евакуації потерпілого при різних видах ушкоджень
- •6. Перша допомога при опіках, електротравмах та обмороженнях
- •7. Перша допомога при отруєннях
- •8. Укуси скажених тварин, отруйних змій і комах
- •9. Надання першої допомоги при утопленні
- •Література:
- •Безпека життєдіяльності конспект лекцій
3. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки
У будь-якій діяльності людини виділяють два компоненти – фізіологічний і психологічний.
Людський організм – це сукупність тілесних і фізіологічних систем – нервової, серцево-судинної, травлення, кровообігу, дихання та ін. Визначальну роль у функціонуванні організму людини як складної біоенергетичної системи відіграє нервова система, яка пов’язує всі системи і частини тіла в єдине ціле, бере участь у сприйманні, аналізі та опрацюванні всієї інформації, що надходить з внутрішнього та зовнішнього середовищ. У разі перевантажень організму саме нервова система формує його захисно-адаптаційні реакції.
Людина сприймає навколишній світ з допомогою органів чуття, саме вони інформують нас про різні види та рівні небезпек.
Аналізатори – це сукупність взаємодіючих утворень центральної і периферійної нервової системи, які сприймають і аналізують інформацію із зовнішнього середовища і з самого організму людини. Сучасна фізіологія розрізняє вісім видів аналізаторів: зоровий, слуховий, шкірний, вісцеральний, руховий, смаковий, нюховий, вестибулярний, перші чотири з яких найбільш важливі у забезпеченні БЖД.
Психологічні особливості людини
Нервова система людини забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії з зовнішнім середовищем. Центральна нервова система (головний і спинний мозок) керує стосунками з зовнішнім світом, а вегетативна – діяльністю внутрішніх органів.
Психіка є властивістю нервової системи людини, а психічні процеси невід’ємні від структури головного мозку: кожна ділянка головного мозку відповідальна за життєдіяльність певного органу або системи. Функція лівої півкулі – оперування вербально-знаковою інформацією, читання, рахунок (логічний тип мислення), правої – оперування образами, орієнтування у просторі, розрізняння музичних тонів (художній, емоційний тип). При ураженнях (травмах) певних ділянок мозку порушується відповідний вид функціональної діяльності людини.
Функції нервової системи здійснюються шляхом урівноваження збуджувальних і гальмівних процесів: порушення в одних пунктах супроводжується гальмуванням в інших.
Мала рухливість при розумовій роботі і одноманітність при фізичній викликає втомлюваність нервової системи і може спровокувати виникнення ряду захворювань: серцево-судинних, шлунково-кишкових, шкірних і т.д.
Найбільш сприятливі умови для нормальної діяльності нервової системи створюються при правильному чергуванні праці, активного відпочинку і сну. Профілактика втоми і перевтоми досягається чергуванням різних видів діяльності, творчою зацікавленістю працівника, його особистою активністю.
Психіка людини проявляється в таких психічних явищах:
Психічні процеси – короткочасні процеси отримання, переробки та обміну інформацією (відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, емоції, воля).
Психічні стани - тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).
Психічні властивості - сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, характер, досвід, інтелект).
Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності. Дослідами встановлено, що у 70 % нещасних випадків на виробництві винуватцями є самі люди (людський чинник). Причинами цього можуть бути внутрішні і зовнішні чинники.
Внутрішні психологічні чинники – це індивідуальні психологічні властивості людини, порушення емоційного стану, брак знань і досвіду.
Зовнішні психологічні чинники – це реакція людини на слова, явища, процеси, вчинки інших людей.
Основні психологічні особливості людини з точки зору БЖД: пам’ять, увага, мислення, ризик і обережність, сенсомоторні реакції, воля.
В останні роки все більше зростає вплив людського чинника на травматизм і аварійність у виробничій і побутовій сферах життєдіяльності. Часто психофункціональний стан людини не відповідає складності і інтенсивності її матеріально-практичної діяльності, виникає нервово-емоційне напруження і, як наслідок, втома, перевтома, стрес. В такій ситуації виникає загроза реалізації небезпеки не тільки безпосередньо для виконавця, але і для інших людей. Більшість нещасних випадків пов'язана саме з психофізіологічними чинниками.
Психофізіологічні чинники потенційної небезпеки постійної дії:
- недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху);
- порушення зв’язків між сенсорними та моторними центрами головного мозку (неадекватна реакція на дію органів відчуття);
- дефекти координації рухів (для особливо складних рухів та операцій);
- підвищена емоційність;
- відсутність мотивації до трудової діяльності.
Психофізіологічні чинники потенційної небезпеки тимчасової дії:
- недостатність досвіду (неправильні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання ймовірної помилки);
- необережність;
- втома (фізіологічна і психологічна);
- емоційні явища (конфліктні ситуації, стреси).
Будь-який вид діяльності людини викликає втому– зниження продуктивності праці через витрату енергетичних ресурсів організму. Об’єктивним показником втоми є уповільнення темпів роботи, зниження її якості. Найчастіше фізіологічна втома наступає при статичній фізичній діяльності людини, в меншій мірі – при динамічній. Психологічна втома частіше виникає при напруженій розумовій діяльності. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють працездатність.
При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, порушуються відновні процеси в організмі. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними, і, як наслідок, збільшується кількість помилок у роботі. Люди з хронічною перевтомою характеризуються порушенням сну, не відновлюють своєї працездатності до наступного робочого дня, стають чутливими до несприятливих чинників довкілля. Такий стан може викликати, з одного боку, серйозні захворювання організму, з іншого – створити небезпечні ситуації для інших людей.
Активний відпочинок – це заняття спортом, туристичні поїздки, походи в ліс, подорожі, плавання в басейні, відпочинок на лоні природи. Він поліпшує психічний стан особистості, підвищує працездатність, настрій.
Велике значення для діяльності людини мають типи нервової системи, яких за І.П. Павловим чотири: сильний неврівноважений – холерик, сильний врівноважений рухливий – сангвінік, сильний врівноважений інертний – флегматик та слабкий – меланхолік.
Тип нервової системи є природженим і незмінним на протязі життя, але на нього впливає середовище, яке формує характер, що важливо для професійної діяльності, для повсякденної безпеки. Всі індивідуальні риси людини проявляються сукупно в її темпераменті, характері.
Характер – сукупність найбільш стійких психічних рис особистості людини, які виявляються в її вчинках та діях. Це результат природжених і набутих форм поведінки і в цьому, заІ.М. Сєченовим, вирішальну роль мають виховання і навчання. Характер в першу чергу залежить від виховання, але основою його є темперамент, як постійна сукупність генетично зумовлених нейрохімічних процесів в корі головного мозку. Важливими у формуванні характеру є мотиви, тобто прагнення досягти поставленої мети.
Темперамент (лат. –співрозмірність, співвідношення) – індивідуальна особливість психіки людини, сукупність її психічних властивостей, основу яких складає відповідний тип нервової системи. Перший опис та класифікацію видів темпераменту зробив давньогрецький учений, батько медицини Гіппократ. Він пов'язував прояви темпераменту з рухами чотирьох видів рідин в організмі. Холерик – рух світлої жовчі (гр. холе), у меланхоліка переважає рух темної (гр. мелан) жовчі (холе), риси сангвініка залежать від руху крові (гр. сангис) і нарешті флегматик – його поведінка залежить від рухів слизу (гр. флегма). Це були перші наївні уявлення про типи характеру, а отже нервову діяльність людини. Тодішня наука ще нічого не знала про нервові процеси, їх фізіологію.
Видатний психолог К. Юнг поділив всіх людей на дві основні групи –екстраверти – (відкриті люди),інтроверти (людина в собі – скритна). Отже, трудно знайти людину, щоб її характер на 100% співпадав з типом темпераменту. Кожна людина – це сукупність всіх чотирьох типів нервової системи, але обов’язково переважає один з них. Існують спеціальні методи (тести), за допомогою яких можна обчислити процент вкладу кожного виду темпераменту в характер людини. З типом темпераменту, характером пов'язані такі психічні властивості людини як показник уваги, швидкість та точність реакції, можливість обробити певну кількість інформації, швидкість її сприйняття, працездатність, емоції, воля, мораль.
Важливою особливістю людини є потреба в спілкуванні, контактуванні, налагодженні інформаційно-речовинних зв’язків з іншими. Найважливіші ознаки людської діяльності – праця, пізнання, спілкування. Спілкування – здатність отримувати задоволення від процесу спілкування – комунікабельності. Основою цього процесу є соціальна спорідненість – бажання перебувати в суспільстві, серед інших людей. Комунікабельна людина дуже спокійна і її супутні риси – відкритість, легкість переключення уваги, невимушеність у поведінці. Важливими є прагнення безкорисливо робити добро людям – альтруїстські тенденції. Емоційна врівноваженість сприятливо впливає на життєдіяльність людини і зменшує її схильність до небезпеки.