Тема 3. Об’єкти логістичного управління та логістичні операції
Завдання логістичного управління реалізуються в таких базових сферах як матеріальні потоки, інформаційні потоки, фінансові потоки, інфраструктура логістичних процесів. Сутність логістичних завдань:
оптимізація фізичних потоків майна;
вдосконалення інформаційних процесів і процесів прийняття рішень;
утримання оптимальних майнових запасів;
синхронізація інфраструктури логістичних процесів;
оптимізація витрат логістичних процесів.
Будь-який господарській об’єкт можна структурувати на три підсистеми: виробництва, інформації і управління – і це дозволяє ідентифікувати потоки ресурсів та інформації. Вони можуть мати характер зовнішніх потоків (коли господарський об'єкт розглядається в зв'язку з навколишнім середовищем) і внутрішніх потоків (у межах господарського об'єкта). Інформаційні потоки ініціюються інформаційними і ресурсними входами і виходами. Потік поповнення постачання з боку навколишнього середовища спрямовується з входу в систему виробництва. Поповнення − це запаси засобів виробництва (робочої сили, сировини і матеріалів, палива й енергії, машин і пристроїв, засобів транспорту, фінансових засобів тощо) у речовому і фінансовому виразах. Цим потокам притаманні процеси трансформації (виробничі процеси, технологічні, у тому числі: фізичні, хімічні, біологічні), а потім їх розподіляють на дві групи: одні з них будуть повторно використані в системі виробництва (або в цілому господарському об'єкті), створюючи у такий спосіб джерело повторних поповнень постачання, а інші будуть скеровані в навколишнє середовище у вигляді виробів, напівфабрикатів, послуг, фінансових засобів і т.п. Вище наведені потоки інформації і постачання ресурсами реалізуються в господарському об'єкті в рамках послідовних «відкритих» (без початку і без кінця) циклів.
Водноча така структуризація господарського об’єкта дозволяє розглядати три зрізи: просторовий, інформаційний та організаційний. На кожному з вище згаданих рівнів виступають потоки, а також відносини між елементами відповідних структур. Ці міцно пов'язані між собою елементи разом утворюють єдиний конгломерат, що відбиває багатомірний характер логістичної системи. Це однаковою мірою стосується і макросистем, і логістичних систем окремих підприємств.
Просторовий рівень належить до проблеми локалізації ланок логістичного ланцюга, місць створення попиту, типології мереж зв'язку між цими ланками. На прикладі таких галузей як видобувна промисловість, виробничі галузі, складське господарство, транспорт, кінцеві одержувачі та інші, очевидно, що їхнє розміщення пов'язане з рівнем просторової структуризації. Просторова структуризація окремого регіону є детермінантою локалізованості ланок логістичної системи, а сама локалізація визначає форму дистрибуційних каналів. Залежно від типології каналів потоків благ виділяють: одноступінчасті структури, які базуються на безпосередньому потоці благ, більш складні - багатоступінчасті структури з проміжними точками, і нарешті, комбіновані структури. Всі структури мають характер тільки елементарний стосовно всього логістичного ланцюга. Існуючі сьогодні тенденції в організації виробництва, суть яких полягає в зміні формули взаємодії окремих виробників і постачальників, ведуть до перетворення традиційних логістичних ланцюгів у мережі. У таких мережах кожний із виробників або постачальників є вузлом (точкою), у якому сходиться множина логістичних ланцюгів, отже - це загальна ланка багатьох ланцюгів постачань. Часто в такій складній конфігурації важко виділити які-небудь регулярні структури. Замість цього, використовуючи маркетинговий підхід, можна говорити про довжину логістичного ланцюга як про число учасників у процесі переміщення благ і про ширину – число учасників на кожному із щаблів обороту; наприклад, джерела придбання сировини, виробників комплектуючих або розподілювачів. Ширина на цьому останньому щаблі пов'язана із видом розподілу: інтенсивним, селективним або ексклюзивним.
Організаційний рівень охоплює методи організації і управління ланцюгів постачання. І лише на цьому рівні починає діяти логістика. Цей процес відбувається за рахунок управління транспортуванням, запасами і самим виробництвом, організації процесу замовлень, обслуговування запасів, організації процесів комплектування й упаковування, накопичення інформації, тобто через ключову і допоміжну - логістичні форми діяльності. Це одночасно і відправна точка логістики, що розуміється як управління ланцюгом постачань. Ціль такого засобу управління (взаємна координація функцій окремих елементів логістичної системи в рамках трьох функцій управління: операційної, фінансової і маркетингової. Це відбувається шляхом пристосування методів і структур управління до інтерорганізаційних умов. Ланками ланцюга постачань можна управляти централізовано, децентралізовано або в рамках суперорганізації, але за умови забезпечення їх повної взаємної відкритості.
В рамках окремих ланок як було уже наголошено управління може мати такі форми: формальну, напівформальну, неформальну. Вибір однієї з цих форм обумовлений видом діяльності підприємства на ринку. І оскільки він весь час змінюється, постійною рисою організаційного рівня логістичної системи в умовах постійного підвищення динамічності ринку є його еластичність.
Інформаційний рівень відносять до потоків в широкому сенсі і до інформаційних ресурсів логістики. Можна сказати, що в його рамках за рахунок поповнення організаційного рівня інформацією він виконує дуже важливу допоміжну роль для процесів управління в логістичних системах. Як ми вже переконалися, логістичне управління - це дуже складний процес, пов'язаний із виконанням множини функцій, із використанням у процесі прийняття рішень величезної кількості докладних даних. Труднощі, які виникають при цьому, долають саме на інформаційному рівні. І от саме цей рівень повинен паралельно надавати просторовому рівню велику підтримку, через реалізацію задач, пов'язаних із управлінням фізичних потоків благ, що пересилаються уздовж каналів розподілу (дистрибуції). Потім, він повинен строго підпорядковувати всі елементи логістичній системі. Своєю поведінкою він має виправдати рівноцінне існування організаційного рівня. Цього можна досягти пристосуванням структур інформаційної системи до функціональних аспектів дії систем управління, а також шляхом залучення (тобто локалізації) в них систем сприяння прийняттю рішень. Отож на інформаційному рівні структура інформаційних систем повинна забезпечити доступ до необхідних даних, що накопичується в кожному з ключових (вирішальних) осередків, існуючих в рамках організаційного рівня. Інформаційний рівень треба вважати відображенням організаційного і просторового рівнів і все це існує у вигляді відповідної конфігурації, що подається нам у рамках інформаційної системи. Це стане можливим завдяки такій властивості інформаційних систем, як відкритість, незважаючи навіть на той факт, що просторовий і організаційний рівні не можна вважати взаємно відображуваними. Відображення організаційного рівня відбувається тут у суто функціональному змісті, тоді як відображення просторового рівня - у типологічному. Можна підтвердити, що еластичність в області інформаційних систем цілком збігається з еластичністю в області систем управління. Як із цього випливає, інформаційний рівень є дуже важливою сполучною ланкою між організаційним і просторовим рівнями, що і дає їм можливість скористатися методами управління незалежно від фізичної структури потоків і просторових обмежень ланцюга постачань.
Концепція логістичної оптимізації господарських об’єктів полягає в покращанні цільової дихотомії: логістичні витрати та рівень обслуговування клієнта.
Досягнення оптимального співвідношення названих цілей залежить від вибраної стратегії, однак у будь-якому випадку кожен з елементів логістичних витрат, пов’язаних із зміною місця, часу та форми логістичного продукту, має бути корисним для клієнта, формуючи певну додаткову вартість.
Окремі логістичні чинності не додають вартості для клієнта, а лише збільшують витрати. Тому логістична оптимізація і передбачає елімінування таких логістичних дій. Потенціал елінімування некорисну для клієнта логістичних дій істотно залежить від виду логістичної системи та рівня інтеграції її учасників.
Інтеграція учасників логістичного каналу, що не є складовими логістичної системи, означає, з однієї сторони, розширення меж існуючої логістичної системи аж до охоплення повного ланцюга поставок (від джерел сировини до кінцевого споживання), з іншої сторони, ставить на порядок денний проблему узгодження цілей учасників логістичного каналу, їх підпорядкування єдиній загальносистемній цілі. Це означає узагальнення цілей та знаходження компромісів принаймні двох взаємодіючих сторін, якими можуть бути:
на внутрішньовиробничому рівні: усунення цільових конфліктів між логістичними фазами постачання, виробництва, збуту, переробки та утилізації відходів, підготовки виробництва, розвитку виробу тощо та стосовно загальних цілей підприємства – логістичної системи;
на мікрорівні: узгодження цілей та досягнення компромісу між виробником (надавачем послуг) та споживачем (користувачем послуг), який проявляється в тому, що і споживач задоволений рівнем виконання його замовлення, і витрати виробника є для нього прийнятними. Механізм такого узгодження цілей стосується, по-перше, традиційних відносин виробника (надавача логістичних (транспортних, експедиційних, складських, інформаційних, комісійних, пакувальних тощо) та фінансових послуг) і споживача товарів та послуг; по-друге, відносин між суб'єктами логістичного ланцюга (виробник, посередник, логістичний оператор, споживач); по-третє, відносин між суб’єктами логістичної мережі в міжвиробничій кооперації виробників, постачальників, дистриб’юторів і дилерів, фінансових організацій, виконавців НДДКР, організацій логістичної та торговельної інфраструктури;
на мета–, мезо– та макрорівні: узгодження цілей та досягнення компромісу між мета–, мезо– чи/та макрологістичною організацією, функціонуючими суб’єктами на мета–, мезо– чи/та макрорівні та регіоном чи/та країною (групою країн) загалом стосовно формування їх економічного потенціалу, параметрів економічного зростання, впливу на навколишнє середовище, соціальну, політичну атмосферу тощо.
В усіх названих випадках таке узгодження зрештою зводиться до встановлення певного відношення між сукупними витратами та рівнем виконання замовлення (обслуговування), що акцептовано приймається сторонами.