3. Методика вивчення життєпису письменника та його індивідуального стилю.

У школі кожна монографічна тема з літератури починається розглядом біографії письменника. Завдання цього розгляду широкі: учні мають познайомитися з рисами особистості та долею митця: зрозуміти особливості його творчого доробку - жанрові, тематичні, ідейні: уявити його стосунки з різними людьми й із суспільством у цілому; дізнатися, чи було гідно поціновано талані за життя: учні повинні відчути болі й радощі письменника як людини, захопитися сильними рисами його особистості, зацікавитися творчістю цієї непересічної постаті.

Принципами викладання життєпису письменника вважаємо історизм, психологізм, екзистенційність. естетизм, тобто автор має постати перед нами як історична особа, як конкретна доля, як жива людина, яка мислить та емоційно реагує на світ і своє перебування в ньому, як неповторна особистість, як митець, безсмертя якої у художньому спадку, залишеному нащадкам. Учитель має сумлінно готуватися до розповіді про життєвий шлях письменника, послуговуючись багатьма джерелами. Викладаючи біографію письменника, учитель може використати багато джерел та наочних посібників, важливо, щоб у них не потонуло найважливіше - цілісне уявлення про людину, художника слова, сина свого народу, талановиту особистість, індивідуальність зі своєю вдачею і життєвою долею.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 7 1. Частки як службові слова. Групи часток за значенням. Функції часток. Частки словотворчі і формотворчі. Правопис часток.

Частка - це службова частина мови, яка надає слову чи реченню додаткових відтінків або служить для деяких граматичних форм і нових слів.

Класифікація часток за значенням: вказівні: це, оце, ото; означальні: якраз, саме, ледве; підсилювальні: і, й, таки, навіть, же; обмежувально-видільні: лише, тільки, хоч, таки; стверджувальні: так, отак, атож, еге ж; заперечні: не, ні, ані; питальні: чи, невже, хіба, що за; спонукальні: ну, давай, бодай, аж, бо; власне-модальні: навряд чи, ледве чи, мов, мовби.

Формотворчі частки служать для творення дієслівних форм: би (б) - умовного способу: хай (нехай) - наказового способу. Словотворчі частки служать для творення нових слів. Частки зі словами пишуть разом, окремо, через дефіс.

Пишемо разом: 1. частки де-, аби-, -сь, чи-, що-, як-, ні-, ані-, чим-: абияк, деколи, дедалі, якнайвище, чимдалі. 2. частки би (б), же (ж), то, ось, он у складі сполучників та інших часток. Частки ось і он пишемо разом лише в словах осьде, онде. Пишемо через дефіс: 1. словотворчі частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-: будь-хто, коли-небудь, хтозна-коли, бозна-де; 2. модальні частки -бо, -но, -то, -от, -таки: скажи-бо, стій-бо, як-от, все-таки.

Пишемо окремо: Частки, які творять форми слів або уточнюють зміст цілого речення. 1. частки (ж), вказівні то, ось, он: заспівай же, що то за, ось як, он куди; 2. формотворчі частки хай, нехай, бодай, би, б.

2. Тарас Шевченко: тематика, проблематика творів про жінок. Образ жінки в поемах письменника.

Тема жінки-матері провідна у творчості Т.Шевченка. Великий поет і художник досить багато уваги протягом усього життя приділяв жіночій долі..Усі ріки жіночої долі осмислив і відтворив поет у «Кобзарі». Конфлікт між призначенням жінки на землі і тяжкою дійсністю, котра нівечить материнство, глибоко хвилював Шевченка, завдавав тяжких творчих мук. Майже в усіх його творах виразно трагедійне звучання материнської долі. Колись гарні молоді матері переживають каліцтва, божевілля, самотність, старість, смерть під тином..Однією із відомих поем про жіночу долю є «Катерина» 1838р. Темою її є правдива схвильована розповідь про трагічну долю матері-покритки та дітей-безбатченків в експлуататорському суспільстві та зображення розбещеності російського офіцерства. Це образ-жертви, образ-страдниця. Не випадково слова «плакати» і «сльози» трапляються в поемі так часто. Разом з Катериною оплакує долю покритки і поет. Це не лише особиста трагедія сільської дівчини, а трагедія всієї України, зрадженої Москвою і нею ж зневаженої. Поема «Наймичка», стала логічним продовженням теми материнства у творчості Шевченка. Психологічна драма Ганни, яка все життя спокутує гріх, - народивши без шлюбу дитину, підкидає сина заможним людям,-увінчана щастям материнства, хай і схованого від людей. Поема «Мар'яна-черниця» Шевченко присвятив її своїй подрузі Оксані, В поемі він змальовує трагічну долю Оксани, яка теж вийшла заміж не по любові, і страждала за своїм коханням та дітьми. Отже, Шевченко дійсно майстер слова і у будь якій поезії митця ми можемо побачити глибокий смисл, пережити події тогочасного суспільства і відчути страждання і поневіряння жінок.