- •2. Особливості становлення та розвитку шкільної драматургії: жанри, теми, цикли, герої. Всебічний аналіз драми «Милість Божа».
- •3. Завдання, структура та зміст шкільного курсу української літератури.
- •2. Національна барокова література XVI-XVIII ст. Особливості стилістики віршів Лазаря Барановича, Дмитра Туптала, Івана Величковського, Данила Братковського, Климентія Зіновіїва.
- •3. Принципи викладання української літератури. Вимоги до фахової підготовки вчителя-літератора.
- •2. Особливості розвитку національного літописання в IX-XVIII ст. «Історія русів» як передромантичний маніфест борців за національну свободу: зміст та образна система.
- •3. Передовий педагогічний досвід учителів-словесників України, області, міста (району).
- •2. Основні ознаки літератури доби Просвітництва: тематика, проблематика, ідеї, напрями. Аналіз творчої спадщини г.Сковороди як вершинного явища національного Просвітництва.
- •3. Методи викладання української літератури.
- •2. Бурлескно-травестійний напрям у новій національній літературі: естетичні засади, жанри, поетика творів. «Енеїда» і.Котляревського та її вплив на подальший розвиток письменства.
- •3. Специфіка, типологія та структурування уроку літератури.
- •3. Методика вивчення життєпису письменника та його індивідуального стилю.
- •2. Тарас Шевченко: тематика, проблематика творів про жінок. Образ жінки в поемах письменника.
- •3. Шкільний аналіз художнього твору. Визначення ідейно-тематичної основи твору.
- •3. Специфіка шкільного прочитання творів різної жанрової специфіки. Вивчення епосу.
3. Передовий педагогічний досвід учителів-словесників України, області, міста (району).
Визначальною рисою всіх програмних документів нашої держави в галузі освіти є орієнтація школи на особистість учня. У «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті» наголошується на створенні умов для розвитку, самоствердження й самореалізації особистості, формування покоління, здатного навчатися протягом життя. Виокремлення літературного розвитку школярів як однієї з вагомих теоретичних проблем сучасної методичної науки пов’язано з особливим значенням літератури для духовного розвитку особистості, її самоствердження та самореалізації. Варто наголосити, що особливої актуальності ця методична проблема набуває на сучасному етапі, коли на фоні загального занепаду шкільних та районних бібліотек, відсутності достатньої кількості примірників художніх текстів та підручників із літератури спостерігається значне поширення комп’ютерно-телевізійної мережі, що, вимагаючи мінімум інтелектуальних зусиль, привчає школярів до пасивного сприйняття інформації, призводить до загального падіння читацької культури та зниження інтересу до літератури. Найгостріше ця проблема постає при вивченні літератури в 5-7 класах, коли, порівняно з молодшою школою, значно збільшується кількість художніх творів, передбачених для читання, та ускладнюються вимоги до їх текстуального вивчення. Одним із дієвих засобів літературного розвитку учнів-підлітків є використання навчально-ігрової діяльності, оскільки при правильному плануванні та чіткій організації гра на уроці літератури спроможна активізувати навчальний процес, створити позитивну емоційну атмосферу, посилити більшість традиційних прийомів навчання. Тісний зв’язок гри з мистецтвом і художньою творчістю, наявність ігрового аспекту в літературі, зокрема прояв ігрового в художніх творах зарубіжних письменників, що ввійшли в коло читання учнів 5-7 класів, також значною мірою зумовлюють необхідність використання навчально-ігрової діяльності у процесі вивчення зарубіжної літератури.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 4 1. Значення прислівників. Морфологічні ознаки, синтаксична роль. Сучасні бачення класифікаційних типів прислівників.
Прислівником називається самостійно невідмінювана частина мови, що передає ознаку дії чи стану або ступінь чи міру вияву іншої ознаки..Типові морфологічні ознаки прислівника такі: а), відсутність форм словозміни; б), наявність характерних для них суфіксів —о-, е- (весело, добре), суфіксів -и; -ому;-єму (у прислівниках, що мають префікс -по); по-батьківськи (по- батьківському); в), лексична і словотворча співвідносність їх з усіма відмінюваними частинами мови, від яких прислівники походять (іменниками, прикметниками, числівниками, займенниками, дієсловами). В реченні виступають обставинами, наприклад:.За значенням прислівники поділяються на дві групи: означальні і обставині. Означальні прислівники - це ті прислівники, що вказують на якісні ознаки дії або стану (добре вчитися). Серед означальних прислівників розрізняють: а), якісно-означальні, б).кількісно-означальні; в), прислівники способу дії. Якісно-означальні - характеризують дію або стан з якісного боку, вказують на певні відтінки і відповідають на питання «як. Кількісно-означальні прислівники означають кількісні відмінки дії, мру її якості, межу і відповідають на запитання: скільки? Як багато? В Якій мірі? Означальні прислівники способу дії означають спосіб дії і відповідають на питання: як? яким способом?.До обставинних належать прислівники, що означають часові і просторові обставини, при яких відбувається дія (вранці йду), та обставини причини і мети (навмисне сказаний). Прислівники цього роду за значенням поділяються на чотири групи: 1 .прислівники часу означають час, за який проходить дія і відповідають на питання коли? Відколи? Доки? З якого часу? По який час? З яких пір2. прислівники місця означають місце, де відбувається дія, і відповідає на питання де? Куди? Звідки? .3. прислівники причини означають причину дії і відповідають на запитання чому? Через що? З якої причини? 4. прислівники мети означають мету дії або намір дії і відповідають на питання; для чого? З якої мети? Навіщо?