Вступ

З 8 квітня по 21 квітня 2013 року я проходив переддипломну практику на ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний».

Ця переддипломна практика – завершальний етап формування спеціаліста. Основним завданням, яке було поставлено переді мною, було закріплення на практиці досягнутих під час навчання знань з технічних дисциплін, які вивчалися на протязі навчального року.

Вивчити будову та принцип дії обладнання, зібрати матеріали для виконання НДР у дипломному проектуванні, вивчити питання охорони праці та навколишнього середовища, ознайомитися з технологією виготовлення цукру. Всі вищезазначені цілі досягалися згідно з планом проходження переддипломної практики, весь хід проходження фіксувався в щоденнику.

Цукор на цукрових заводах виробляється за типовими схемами. Типові технологічні схеми розробляються на основі досягнень сучасної науки і техніки задля одержання продукту максимально високої якості.

Виконання окремих операцій в технологічній схемі неможливе без застосування типового технологічного обладнання.

Технологічні схеми включають в себе велику кількість операцій, які необхідні для переробки буряка в цукор-пісок. Зазвичай окремим важливим операціям передують деякі підготовчі операції, а в деяких випадках мають місце допоміжні операції другорядного характеру, які своєю чергою забезпечують якісне виконання головної операції. Із цих операцій можна виділити найважливіші, при проведенні яких відбувається зміна сировини.

Машинно-апаратурною схемою називають сукупність машин і апаратів, які необхідні для проведення будь-якої конкретної головної або допоміжної операції .

Зміст

Вступ

1. Ознайомлення з історією заводу

2. Техніко-економічні показники підприємства

3. Склад заводу та план дислокації постів

4. Апаратурно-технологічна схема підприємства

5. Споруди і обладнання для приймання та зберігання буряків

6. Споруди і обладнання для подавання буряків у завод,

очищення їх від зайвих домішок

7. Обладнання бурякопереробного відділення заводу

8.Обладнання сокоочисного відділення

9. Обладнання продуктового відділення

10. Обладнання для транспортування, сушіння і пакування цукру

11. Обладнання для обпалювання вапна отримання вапнякового молока і

сатураційного газу

12. Ремонтна база та організація ремонтної служби

13. Водопостачання підприємства

Висновок

1. Історія пат «линовицький цукрокомбінат «красний»

У 1899 році, на березі притоки річки Удая, Рудке, на колишніх володіннях гетьмана Скоропадського, (пізніше графа де-Бальмена) на кошти бельгійського капіталіста Стевенара, в селі Линовиця, Полтавської губернії, Пирятинського повіту, було збудовано цукровий завод потужністю 4500 центнерів цукрових буряків за добу.

У 1909 році завод продали Корюківському акціонерному товариству (Терещенку).

Завод було збудовано за паровою схемою,що було характерним для новацій цукрового виробництва тих часів. Для приведення в рух 5-ти парових машин було використано 8 котлів системи «Мінье» по 4-7 атм. і по 200 м² пов/гр. кожний, насосний парк складався в основному із плунжерних і поршневих насосів. Основне технологічне устаткування характеризується наявністю декількох одиниць обладнання одного і того ж призначення, але з малою місткістю. Дефекаторів – 2 шт., сатураторів 1-ї сатурації 6 шт. по 25 гл. кожний, котлів 2-ї сатурації – 3 шт, випаровувальна станція з 11 котлами, загальною поверхнею обігріву 1360 м², вакуумапаратів - 4 шт., мішалок 1-го продукту - 4 шт. по 218 гл., 2-го продукту 10 шт. по 205 гл. місткістю кожна. Дифузійна батарея складалася з 14 дифузорів по 55 гл. місткістю кожний.

Основним джерелом постачання води в завод були ставки площею 33 гектари і загальною місткістю 440000 м³ води.

Завод мав одну залізничну колію, що підходила до бурякової ями, розташованої на території заводу, на відстані 0,5 км. від станції.

Основою механізації вантажно-розвантажувальних робіт на заводі і буряко-пункті, була дешева робоча сила робітників та гужовий транспорт. Буряко-пункт мав одну вагову будку та одні 10 тонні ваги.

Керівництво заводу складалося:

• Директор-розпорядник - Петре Костянтин Костянтинович – бельгійський підданий.

• Директор - Гутвер Володимир Євгенович.

• Віце-директор і механік – фон-Тим Володимир Львов.

• Хімік - Пеньковський.

• Бухгалтер - Бондаренко.

На заводі працювало постійних робітників – 30 чол., на період виробництва наймались на роботу сезонні робітники.

Умови праці робітників були тяжкими через відсутність механізації і автоматизації робіт, переважала фізична праця робітників та гужовий транспорт.

Тяжка праця та умови життя робітників призводили до протестів проти хазяїв-експлуататорів.

Так в період революційних подій 1904-1906 рр. жителі села спалили хліб князя Живахова, чим нанесли втрати на 30 тис. крб.

Про це свідчить лист поміщика до російського монарха написаний на 4-х сторінках і закінчується такими словами:

«........Спрашивается, возможно ли, при изложенных обстоятельствах, в настоящее время, сохранять таковые хлеба в скирдах?»

Площа посіву буряків в 1901-1902 році становила 2083 гектари, з яких 658 гектарів заводських і 1425 плантаторських.

Урожайність буряку із одного гектара становила 103 центнера.

Основні показники, що характеризують потужність заводу в дореволюційний період:

№ п/п	Показники	Виробничі сезони
		1913-1914 рр.	1914-1915 рр.
1	Площа посіву в гектарах	3030	3426
2	Урожайність буряку з 1-го гектара в центнерах	214,5	187,5
3	Перероблено буряку в центнерах	65026,3	64358,1
4	Кількість діб виробництва	84,5	91
5	Перероблено буряку за добу в центнерах	7695	7072
6	Вироблено білого цукру в центнерах	72558	92575
7	Цукристість буряку при переробці в %	14,9	17,47
8	Вихід цукру до ваги буряку в %	11,16	14,32
9	Втрати цукру в виробництві (загальні)	3,74	3,09

Після Великої жовтневої Соціалістичної революції, в 1918р, була проведена націоналізація цукрових заводів.

Декретом Ради народних Комісарів від 2 травня 1918 року, було постановлено,«що всі рафінадні, пісочно-рафінадні і пісочні заводи, та все, що заводам цим відносилось: будівлі, робітничі поселення, поля вирощування, маточні висадки, живий і мертвий інвентар виголошується надбанням Російської республіки".

19 грудня 1919 році було встановлено Радянську владу в селищі Линовиця.

Керівництво заводом здійснювалося місцевим волосним виконавчим комітетом, який в свою чергу, що стосується цукроваріння, виконував вказівки і директиви Головного Комітету ВЦНГ (Головцукор СРСР).

Із звіту директора комбінату Артеменка, про поступовий зріст Линовицької цукроварні за час з 1917 по 1928 рік відомо: «наслідки виробництва 1917-1923 років, характеризуються як ненормальні, що пояснюється значним падінням дисципліни, неорганізованістю робітників, незадовільним біжучим ремонтом устаткування з частими перебоями в постачанні палива і допоміжних матеріалів, що характерно для перехідного періоду, що безумовно, не могло не відобразитися на виробництві».

В 1919 році за відсутності буряків виробництво на цукроварні було зупинено.

Виробництва 1921 та 1922 років, в зв’язку з загибеллю буряків від засухи та цілого ряду бурякових паразитів, були короткими і тяжкими.

1923 року був переломним для заводу. Починаючи з 1923 року починається пожвавлення в виконанні капітального і більш раціонального біжучого ремонту цукроварні. Проводиться заміна цілого ряду устаткування (центрифуги, бурякорізки) димову трубу надбудовано на 10 м. висоти встановлюються вітрогони в пробілочному і вапняковому відділах, що говорить про поліпшення умов праці робітників.

В 1927 році виробнича програма повністю виконується. В цьому році ремонтні роботи в цукроварні нормуються по здільних розцінках цукротресту. Проводиться цілий ряд робіт по капітальному будівництву: збудовано нове матеріальне приміщення , збудовано приміщення для зберігання цукру, прокладені колії для підвозу каміння до газової печі і цукру до рампи. Виконано цілий ряд робіт по техніці безпеки і охороні праці в середині заводу, на що витрачено 6500 карбованців.

На 1928 рік поставлені задачі: «досягнення нормальної якості продукції, шляхом поліпшення технічного устаткування, покращення способів фільтрації соків, уварювання сиропів, підвищення кваліфікації кадрів, зниження собівартості продукції, шляхом здешевлення вартості сировини і допоміжних матеріалів, підвищення продуктивності праці та норм виробітку, поступове підвищення заробітку поруч з підвищенням продуктивності праці.

В цьому році відмічається активна участь робітничої маси в розширені питань раціоналізаторських міроприємств.»

З 1941 по 1947 рік завод не працював.

Відбудова заводу почалася з 1945 року, під керівництвом Комуністичної Партії Радянського Союзу, Радянських та Профспілкових органів.

Основною метою, при відбудові заводу, було збільшення потужності до 10000 центнерів буряків за добу, методом електрифікації устаткування, зменшення затрат ручної праці, механізації вантажно-розвантажувальних робіт на буряко-приймальних пунктах.

Відбудова цукрозаводу з руїн, являла собою будову нового заводу з надбудовою старих стін, що залишилися після зруйнування, установку нового устаткування, будову нових споруд і підсобних приміщень.

Із звіту директора Линовицького цукрозаводу Шулятицького С.М. (до акту прийняття в експлуатацію закінченого відбудовою цукрозаводу «Красного»), - 1954р.:

«Восстановление завода предусматривало, как восстановление разрушенных зданий, так и реконструкцию завода с целью доведения производственной мощности завода до 10000 м.ц. свеклы в сутки, а также строительство новых сооружений.

К числу восстанавливаемых на старом месте относились:

• Главный корпус завода.

• Котельная.

• Дымовая труба.

• Паточные резервуары.

К числу реконструируемых относились:

• Железнодорожные подьездные пути.

• Железнодорожные бурачные.

• Кагатное поле.

К числу возводимых вновь:

• Сахарные склады.

• Упаковочная и сушка сахара.

• Центральная насосная станция.

• Жомовая яма.

• Контора завода.

• Общежитие.

• Клуб.

Проектное задание на реконструкцию и восстановление сахзавода «Красный» составленное «Сахпромпроектом» утверждено народным Комиссаром пищевой промышленности СССР т.Зотовым 28/П-1945 г.

Ориентировочная стоимость, по проектному заданию, принята в сумме - 15,4 млн. рублей, в том числе 1-я очередь работ - 9,5 млн. рублей. Работы по восстановлению проводились хозяйственным способом , в нем принимало участие половина населения Линовицы.»

Значне зростання потужності заводу почалося з 1960 р., коли приріст її проти 1959 року становив 2300 центнерів. Зростанню потужності сприяла заміна устаткування заводу на більш потужне, прогресивне, введення автоматизації і механізації трудомістких робіт, збільшення продуктивності праці.

Значно зменшилася затрата робочої сили на 1000 центнерів буряків.

За час з 1954 по 1970 рік виконано великий обсяг робіт по установці одного допоміжного котла, по переустаткуванню котлів на згоранню в них, рідкого палива з допомогою парового розпилу, в силу чого зменшено численність робочого персоналу котельної.

В 1964 році печі парових котлів переведені з парового розпилу на повітряний, подачу води і мазута в котли автоматизовано. установлено 2 парових турбіни по 1500 кВт кожна, збільшена потужність випарної станції до 16000 тис. центнерів буряку, місткість дифузії доведено до 100 гл., ф-преса замінені на дискові фільтри 11 шт. з поверхнею фільтрації 80 м² кожний, замінені вакуумапарати з підвісними камерами на вакуумапарати Адміралтейського заводу п.н. 170 м² – 4 шт., замість мішалок сист. «Бока» установлені мішалки з дисковою поверхнею охолодження по 49,5 м² кожна - 6 шт., установлені центрифуги сист. «Зангерхаузен» з програмним управлінням.

Побудований склад для цукру, приміщення контори заводу, сировинної лабораторії, клуб на 500 місць, секційні відстійники, новий тракт подачі буряку в завод з кагатного поля, придбано цілий ряд вантажно-розвантажувальних механізмів і інше.

В дореволюційний час основним джерелом механізації була ручна праця робітників та гужовий транспорт.

Першу тракторну лопату завод отримав у 1949 році. До 1955 року в заводі було, вже, 5 тракторних лопат, кран для розвантажування контейнерів, автомобілів – 6 шт.

По стану на 01.01.1974 року заводський відділ механізації має в наявності: тракторних лопат ТА-3 - 11 шт., грейферних кранів – 3 шт., екскаваторів – 1 шт., автокранів – 1 шт., буртоукладчиків - 9 шт., тракторів-тягачів - 8 шт., автомобілів - 16 шт.

В 1914-15 р. бурякові плантації власника заводу становили 3426 десятин землі в тому числі: заводських 3372 дес. і 54 дес. плантаторських. Урожай буряків із однієї десятини складав 187 центнер. Всього валовий збір буряку за цей рік - 643581 ц. Буряки звозилися возами на буртоукладочне поле і бурякову яму, що знаходилася на території заводу. Площа буртоукладочного поля становила 9 гектарів. Тут знаходилася і вагова будка з 10 тонними вагами.

Починаючи з 1937 року площі висіву буряків збільшувалися, урожаї буряків ставали більш стабільними.

Після війни завод мав 6 буряко-приймальних пунктів і посівну площу посіву буряків 4984 гектари, середня урожайність з одного гектара становила 114,7 центнера.

До 1949 року всі роботи по буртоукладці та подачі буряку в завод проводилися вручну.

Починаючи з 1958 року, в зв’язку з збільшенням площ посіву буряків та валовим збором їх із одного гектара, було відкрите друге бурякоукладочне поле площею 6 гектарів на землях радгоспу ім. «Шевченка», побудовано 2 вагові приймальні будки з установкою тридцяти 10 тонних ваг, на будці №1 10 тонні ваги замінено на 25 тонні. Установлено агрегат «Ропро», для автоматичного відбору проб буряків на встановлення % забрудненості їх землею.

З 1959 року всі роботи по розвантажуванню буряків з автомашин колгоспів, завод взяв на себе, наявність механізмів по розвантажуванню, подачі, буртоукладці буряків на буртоукладочному полі скоротило чисельність робітників на цій ділянці до 90 чоловік на добу, скоротило кількість бурякоприймальних нунктів до 3-х і збільшило пропускну можливість пунктів

до 300,0 тис. тонн буряків за період виробництва.

В збільшенні потужності заводу значне місце зайняла автоматизація технологічних процесів виробництва та управління працею окремих обладнань та устаткування.

Автоматизація технологічних процесів почалася в 1959 р. коли була автоматизована відкачка дифузійного соку з дифузії, а за час від 1959 по 1973 на заводі введено в дію автоматичне керування подачею рідкого палива в котли, випарна станція, тракт подачі буряку в завод, упаковочна, центрифуги, керування температурним режимом, сигналізація.

Показники роботи заводу за 1973 рік.

1. Буряків до переробки, центн. - 2079824.

2. Цукристість буряку до переробки, % - 17,36.

3. Цукристість буряку при переробці, % - 16,85.

4. Перероблено буряків, центн. - 1986772.

5. Вироблено цукру, центн. - 275028.

6. Добова переробка буряку (дійсна), центн. - І6460.

7. Втрати цукру в виробництві в % до ваги буряків - 0,99.

8. Наявність цукру в мелясі в % до в.б, - 2,01.

9. Витрата умовного палива, % - 7,51.

10. Затрати робочої сили на 1000 ц. буряків за добу, роб/доб - 15.

11. Вихід цукру, % - 13,85.

Як видно з таблиці добова продуктивність заводу, по переробці буряків за добу, в порівняні з 1940 роком, збільшилася майже в 2,3 рази.