- •Міністерство аграрної політики та продовольства україни
- •Приблизний тематичний план
- •Мікробіологічна лабораторія
- •2. Не вносити сторонніх речей.
- •Будова мікроскопа
- •Правила роботи з мікроскопом
- •?Запитання для самоконтролю
- •Тема 1. Морфологія і класифікація мікроорганізмів план
- •Будова бактеріальної клітини
- •Ріст і розмноження мікроорганізмів
- •Класифікація мікроорганізмів
- •Тема 2. Обмін речовин у мікроорганізмів план
- • Теоретичні вказівки
- •Конструктивний обмін
- •Енергетичний обмін
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 3. Екологія мікроорганізмів план
- •Мікрофлора атмосфери ( повітря)
- •Мікрофлора літосфери ( грунту)
- •Виявлення в ґрунті цих бактерій свідчить про фекальне забруднення.
- •Мікрофлора гідросфери води
- •Санітарна оцінка води по мікробіологічних показниках.
- •Фізичні фактори
- •Вплив на мікроорганізми вологи
- •Вплив на мікроорганізми осматичного тиску
- •Вплив на мікроорганізми променевої енергії
- •Вплив ультрафіолетових променів
- •Вплив ультразвуку на мікроорганізми
- •Вплив радіохвиль на мікроорганізми
- •Хімічні фактори
- •Вплив на мікроорганізми концентрації водневих іонів та кисню
- •Біологічні фактори
- •Антропогенні фактори
- •Роль мікроорганізмів в охороні навколишнього середовища
- •Тема 4. Культивування і ріст мікроорганізмів план
- •Основні типи живильних середовищ
- •Чисті культури мікроорганізмів
- •Методи виділення чистих культур
- •Способи культивування мікроорганізмів
- •Безперервне культивування в хелостаті і в турбідостаті
- •Тема 5. Найважливіші біохімічні процеси, викликані мікроорганізмами, їх використання в харчових виробництвах план
- •Перетворення безазотистих органічних речовин анаеробні процеси (бродіння)
- •Аеробні процеси
- •Перетворення азотовмісних речовин
- •Пептони
- •Тема 6. Основи мікробіологічного і санітарно – гігієнічного контролю план
- •Джерела сторонніх мікроорганізмів у харчових виробництвах
- •Патогенні мікроорганізми і їх особливості
- •Захворювання, що передаються через харчові продукти
- •Харчові отруєння
- •Загальні принципи мікробіологічного і санітарно – гігієнічного контролю у харчовій промисловості
- •Дезинфекція в харчовій промисловості
- •Література
Тема 4. Культивування і ріст мікроорганізмів план
Основні типи живильних середовищ.
Чисті культури мікроорганізмів і їх отримання.
Способи культивування мікроорганізмів.
Література
Л.1 Вербина Н.М., Каптерева Ю.В. Микробиология пищевых производств. –
М.: Агропромиздат, 54 -61 с.
Л.2 Пирог Т.П. Загальна мікробіологія. – К.: НУХТ, 119 - 121с.
Л. 3 Рудавська Г.Б. Мікробіологія. – К.: КНТЕУ, 126 - 132 с.
Теоретичні вказівки
Вирощування мікроорганізмів на живильних середовищах називається культивуванням, а мікроорганізми, які розвиваються на таких середовищах – культурою. При культивуванні проходить ріст культури, в результаті якого збільшується б і о м а с а.
Для культивування мікроорганізмів використовують поживні середовища, які не тільки повинні містити всі поживні речовини, необхідні для конструктивного і енергетичного обміну, але й являються середовищем існування. Через це в ньому повинні підтримуватися відповідні оптимальні для кожного виду мікроорганізми фізико – хімічні умови (температура, аерація, кислотність середовища), в яких обмін речовин між клітинами мікроорганізмів і середовищем відбувається найбільш інтенсивно.
Основні типи живильних середовищ
Поживне середовище для культивування мікроорганізмів повинні містити всі елементи, з яких будується клітина, причому в доступній для засвоєння організмом формі. Такими основними компонентами поживного середовища повинні бути: джерело вуглецю та енергії, джерела мінеральних сполук (азот, фосфор, сірка, калій, магній, кальцій, залізо, та мікроелементи), а також (у разі потреби) і фактори росту.
За складом живильні середовища поділяються на дві групи: природні (натуральні) та синтетичні.
Натуральні називають середовище, які складаються із продуктів тваринного або рослинного походження. Основою таких середовищ являються овочеві і фруктові соки, молоко, м’ясо, риба, розведена кров, відвари. На натуральних середовищах добре розвиваються багато мікроорганізмів, тому що вони містять всі компоненти, необхідні для росту і розвитку. Натуральні середовища використовують головним чином для підтримання культури мікроорганізмів і накопичення біомаси. Але ці середовища мають складний невизначений хімічний склад і мало придатні для вивчення обміну речовин мікроорганізму.
До натуральних середовищ, які широко використовуються в лабораторній практиці, відносять м’ясо – пептонний бульйон (МПБ ), нехмільне пивне сусло, дріжджові і картопляні середовища, ґрунтовий екстракт.
Синтетичними називаються середовища в склад яких входять тільки відповідні хімічно – чисті з’єднання, взяті в точно вказаних кількостях. Синтетичні середовища найбільш зручні для дослідження обміну речовин мікроорганізмів. Знаючи точний склад і кількість компонентів, які входять в середовище, можна вивчити їх споживання і перетворення відповідні продукти обміну.
В теперішній час в розпорядженні мікробіологів є достатня кількість синтетичних середовищ, які не поступаються по своїм якостям складним натуральним середовищам.
За призначенням розрізняють звичайніі та диференційно – діагностичні середовища.
Звичайні середовища призначенні для виділення чистих культур мікроорганізмів із середовища їх природного існування (води, ґрунту, харчових продуктів).Вони забезпечують первинний розвиток одного виду мікроорганізмів.
Диференційно – діагностичні середовища це такі середовища, за допомогою яких можна швидко відрізнити (диференціювати) один вид мікроорганізмів від іншого. Їх склад підбирається з таким розрахунком, щоб можна було б чітко виявити найбільш характерні властивості даного виду. Прикладом такого середовища для виявлення кишкової палички в природних субстратах (воді, харчових продуктах) може служити середовище Ендо. Кишкова паличка утворює на цьому середовищі червоні колонії з металевим блиском.
За консистенцією живильні середовища бувають рідкими, щільними. Основою рідких середовищ є вода. До них відносяться відвари і екстракти або розчини хімічних речовин інших компонентів.
Щільні середовища отримують шляхом додаванням до рідких желатину або агар – агару. Жепатин використовують рідко. Агар – це полісахариди, який виділяють із червоних морських водоростей.
При розвитку у рідкому середовищі культури мікроорганізмів утворюється емульсія, осадок, або плівка, при розвитку на щільному середовищі – колонії.
Агаризовані живильні середовища використовують: для вивчення характеру росту і класифікації мікроорганізмів; для кількісного обліку мікроорганізмів, для виділення чистих культур мікроорганізмів при мікробіологічному аналізі повітря, води, ґрунту т.п.