Тема 23. Травлення в шлунку. Склад шлункового соку, його роль. Як відбувається секреція шлункового соку?

Секреторні залози шлунку продукують біля 2 л шлункового соку за добу, завдяки якому продовжується гідроліз харчових речовин, що надійшли в травний канал

Головні залози шлунка мають такі види клітин:

• парієтальні – секретують завдяки водневому насосу у мембрані клітини іони Н⁺, Сl^-, а в порожнині шлунку утворюється НСl, яка перетворює ферменти пепсиногени на пепсини; парієтальні клітини також секретують внутрішній фактор Кастла, який необхідний для всмоктування вітаміну В₁₂ у дистальному відділі тонкої кишки;

• головні – секретують ферменти пепсиногени (неактивна форма протеолітичних ферментів пепсинів).

• слизові (мукоцити) це клітини, які розташовані у шийках залоз та покривному епітелії – секретують слиз.

Таким чином, склад шлункового соку обумовлений секреторною функцією клітин, що входять до складу шлункових залоз найбільшого секреторного поля – дна і тіла шлунку, всі клітини слизової оболонки шлунка виділяють воду – розчинник і мінеральні речовини – іони (Na⁺,.R⁺,Mg²⁺, HPO₄^2-, SO₄^2-).

Склад і роль основних компонентів шлункового соку у травленні показано на схемі:

Які механізми секреції хлористоводневої кислоти?

На апікальній мембрані парієтальних клітин розташовані водневі насоси (протонні помпи), які завдяки енергії, що вивільнюється при гідролізі АТФ під впливом Н⁺ - К⁺ АТФ-ази, секретують у порожнину шлунку іони Н⁺ в обмін на іони К⁺ , які транспортуються у клітину, іони Сl^- також секретуються через хлорні канали шляхом дифузії.

Іони НСО₃^-, які утворюються в клітині, транспортуються через базолатеральні мембрани в кров в обмін на іони Сl^-, завдяки цьому кров, що відтікає, має більш лужну реакцію.

Як регулюється секреція хлористоводневої кислоти?

Стимуляторами секреції НСl є чинники, які через свої посередники збільшують активність роботи водневого насосу, а саме до цього призводять:

1) Активація парасимпатичних волокон вагуса, медіатор яких ацетилхолін взаємодіє з М-холінорецепторами парієтальних клітин, внутрішньоклітинним посередником є інозитолтрифосфат (ІФ₃), що призводить до виходу іонів кальцію з клітинних запасів, окрім того збільшується вхід іонів кальцію через мембрану.

2) Гістамін - тканинний гормон, утворюється ентерохромафіноподібними клітинами (ЕСL), що розташовані поруч з парієтальними клітинами; гістамін діє паракринно через Н₂ –рецептори, внутрішньоклітинним посередником є цАМФ. Він потенціює ефекти гастрину й ацетилхоліну.

3) Гастрин – справжній гормон, продукується G- клітинами пілоричного відділу шлунка, поступає в кров під час їжі при активації парасимпатичних нервів вагуса, медіатором яких є гастрин-рилізинг-пептид (ГРП) або бомбезин, а також при механічному розтягненні шлунка, під впливом алкоголю, кофеїну, екстрактивних речовин, що містяться у капустяному соку, м’ясних бульйонах. Внутрішньоклітинним посередником є цАМФ. Окрім прямої дії гастрин має опосередковано дію на парієтальні клітини, бо активує ЕСL клітини, які секретують гістамін.

Блокатори відповідних рецепторів мембрани (атропін, циметидин, проглумід) зменшують секрецію НСl, проте найефективнішим є блокада H⁺-К⁺ АТФ-ази водневого насосу омепразолом та іншими інгібіторами.

Механізми стимуляції секреції НСl, дія блокаторів рецепторів та інгібіторів H⁺- К⁺ АТФ-ази (інгібіторів протонної помпи)показано на спрощеній схемі:

Пригнічують секрецію НСl переважно такі гормони:

1) Соматостатин – гормон, який виділяється D- клітинами слизової оболонки шлунка і верхніх відділів тонкої кишки при зниженні рН, він діє безпосередньо паракринно на парієтальні клітини. Окрім цього, він пригнічує виділення всіх гастроінтенстинальних гормонів. Секреція соматостатину пригнічується вагусом

2) Секретин – гормон, який виділяється S- клітинами при зниженні рН у 12-палій кишці < 4завдяки НСl, що надходить із шлунка.

3) Холецистокінін – панкреозимін (ХЦК-ПЗ) – гормон, який виділяється І-клітинами 12-палої та голодної кишки під впливом стимуляторів – пептидів, амінокислот, жирних кислот і моногліцеридів.

4) Шлунковий інгібувальний пептид (ШІП) - гормон, який виділяється клітинами 12-палої та голодної кишки під впливом стимуляторів – жирних кислот, амінокислот, глюкози у порожнині кишки. Він також стимулює виділення інсуліну.