Які є види білків у плазмі крові та яка роль кожного з видів?

Білки за молекулярною масою поділяють на альбуміни (55-60%) - 35-45 г/л, глобуліни, фібриноген. Синтез альбумінів відбувається у печінці, там же синтезується від 50% до 80% глобулінів, а також фібриноген

Альбуміни, їх роль. Альбуміни, низькомолекулярні білки приймають участь у створенні онкотичного тиску плазми крові. Стінка капілярів майже не пропускає білки плазми, тому створюється ними онкотичний тиск, який становить 25 мм рт.ст., що забезпечує шляхом осмосу транспортуванні через мембрану капіляра води з міжклітинної рідини у плазму і тим самим підтримання нормального об’єму плазми крові.

Вони також приймають участь у транспортуванні плазмою білірубіну (продукту розпаду гемоглобіну), жирних кислот, солей жовчних кислот, гормонів, а також речовин екзогенного походження (пеніцилін, сульфаніламіди, ртуть, інші).

Глобуліни, їх роль. Глобуліни поділяються на фракції (α₁ – 4%, α₂ – 8%, β – 12%, γ – 18%). Частина глобулінів транспортують жири (ліпопротеїни), гемоглобін (гаптоглобулін), залізо (трансферин), мідь, гормон кортизол (транскортин), інші.

Білки цієї фракції приймають участь у процесах зсідання крові і фібринолізі.

Найбільша фракція глобулінів – γ-глобуліни, які виконують переважно захисні функцію (це антитіла).

Фібриноген (3%) – це розчинний білок, який в процесі зсідання крові перетворюються у нерозчинний білок фібрин, завдяки чому утворюється згусток крові і припиняється кровотеча при пошкодженні судини. Плазма, яка позбавлена фібриногену при зсіданні крові, має назву сироваткиє

Яка роль осмотичного тиску крові?

Осмотична концентрація плазми крові і міжклітинної рідини становить 290-300 милиосмоль/л і створюється на 96% хлоридом натрію. Тому вода як розчинник за осмотичним градієнтом переходить через мембрану клітини в той бік, де більша концентрація електролітів, створюючи осмотичний тиск. Осмотичний тиск плазмі крові – 7,3 атм , або 5600 мм рт.ст., або 745 кПа. Розчини, які створюють такий самий як плазма осмотичний тиск, називають ізотонічними, якщо вони створюють більший осмотичний тиск – це гіпертонічні розчини, якщо вони створюють менший осмотичний тиск – це гіпотонічні розчини. Якщо плазма крові і міжклітинна рідина, що оточує клітини, стають гіпотонічними, вода за осмотичним градієнтом надходить у клітини, вони набухають, що негативно позначається на їх функції. Оболонка еритроцитів в гіпотонічних розчинах, таких як 0,3% хлорид натрію, руйнується – відбувається осмотичний гемоліз. В гіпертонічних розчинах вода за осмотичним градієнтом виходить з клітин у міжклітинну рідину, або з еритроцитів - у плазму крові, об’єм клітин зменшується, вони втрачають воду. З метою дегідратації клітин застосовують гіпертонічні розчини речовини (наприклад, глюкози). Ізотонічні розчини теж застосовують у медицині – 0,85% розчин хлориду натрію, 5% розчин глюкози, інші.

Сталість осмотичної концентрації плазми крові і міжклітинної рідини регулюється за участю гормону кори наднирників альдостерону, який збільшую реабсорбцію іонів натрію у канальцях нефрону. Сталість осмотичної концентрації внутрішнього середовища забезпечує нормальні функції клітин, які воно оточує.