Тема 16. Роль потреб і мотивацій у формуванні поведінки Що називають потребами організму?
Внутрішні біологічні потреби організму - це стан організму, що характеризується нестачею (надлишком) чогось в організму, свідченням чого є відхилення параметрів гомеостазу, які можуть бути відновленні лише при взаємодії організму з навколишнім середовищем.
В основі формування поведінки лежить виникнення певної внутрішньої потреби організму, залежно від чого формуються різні види поведінки. На основі внутрішніх біологічних потреб формуються біологічні форми поведінки, але у людини окрім внутрішніх біологічних потреб формуються і соціальні та духовні потреби, що стають основною соціальних або вищих духовних видів поведінки.
Фізіологія вивчає основи біологічних форм поведінки. Внутрішні біологічні потреби можуть бути такими, як показано на схемі:
На основі внутрішніх біологічних потреб, сигналізація про наявність яких надходить до ЦНС на різні її рівні, в тому числі до структур лімбічної системи та нової кори головного мозку, формується відповідний вид поведінки, який за механізмами здійснення може бути природженим і набутим в процесі життя індивіда.
Що таке мотивації, яка їх фізіологічна роль?
Біологічна мотивація (французькою - motivation) – це спонукання, потяг до дії організму, спрямоване на пошук ознак у зовнішньому середовищі, необхідних для задоволення внутрішньої потреби організму.
Фізіологічні механізми формування домінуючої мотивації полягають у аферентній сигналізації до спеціальних структур - мотиваційних центрів гіпоталамуса про наявність внутрішньої домінуючої потреби - відхилення константи гомеостазу, задоволення якої можливо лише при взаємодії організму з зовнішнім середовищем.
Мотиваційне збудження– це інтегративний стан головного мозку, під час якого на основі висхідних впливів структур гіпоталамуса відбувається активація центрів кори головного мозку. При цьому в механізмах активації переважають адренергічні нейромедіатори.
На схемі представлені спрощені механізми формування біологічної потреби і мотивації, без яких формування поведінки неможливе.
Внутрішня потреба, що призводить до формування мотивації й активує структури переднього мозку, виступає спочатку як “сліпа сила” за І.П.Павловим. Але це лише один з етапів системи поведінки, описаної П.К.Анохіним.
Які рефлекторні механізми лежать в основі поведінки?
Природжені форми поведінки є безумовно-рефлекторними, спадковими для кожного виду; в основі набутих форм поведінки лежить утворення в процесі життя індивіда умовних рефлексів.
Тема 17. Умови утворення і збереження умовних рефлексів Що називають умовним рефлексом?
Поняття “умовні рефлекси” і методика їх утворення в експерименті на тваринах були розроблені І.П.Павловим (1901 р.)
Умовний рефлекс – це рефлекторна відповідь на індиферентний подразник (що раніше не викликав реакцію організму), який після неодноразового повторення разом з безумовним подразником, що завжди викликав реакцію організму, сам викликає цю реакцію, бо перетворюється на умовний подразник.
У класичних дослідах І.П.Павлова виділення слини у голодної собаки викликали годуванням її м’ясом. Потім перед кожним годуванням хоча на долю секунди раніше дзвенів дзвоник (індиферентний подразник), а потім собаку годували м’ясом (безумовний подразник). Таке поєднання двох подразників повторювали до тих пір, поки тільки дзвінок (без наступного годування м’ясом) не почав викликати виділення слини, бо перетворився на умовний подразник.
Які умови утворення умовних рефлексів?
Умови утворення умовних рефлексів наступні:
1) поєднання у часі індиферентного і безумовного подразників;
2) індиферентний подразник має передувати хоча б на долі секунди безумовному подразнику;
3) за біологічною силою безумовний подразник має бути більшим, ніж індиферентний подразник;
4) таке поєднання двох подразників має тривати до тих пір, поки сам індиферентний подразник не викликатиме ту саму реакцію, що властива безумовному подразнику, а це означати що він перетворився на умовний подразник – утворився умовний рефлекс.
Умовний подразник має сигнальне значення – дозволяє передбачити наступну пристосувальну реакцію організму до умов зовнішнього середовища.
Таким чином, умовні рефлекси – це індивідуальні набуті системні пристосувальні реакції, що виникають на основі утворення переважно в корі головного мозку тимчасового зв’язку між сенсорними центрами умовного (сигнального) подразника і сенсорними центрами безумовного подразника, що призводить до формування умовно-рефлекторної пристосувальної реакції індивіда.
В основі формування та збереження тимчасового зв’язку між центрами кори головного мозку лежать механізми пам’яті.
Що таке пам’ять?
Пам’ять– це здатність структур сприймати інформацію, зберігати її та відтворювати. За механізмами зберігання та відтворення інформації виділяють два види пам’яті:
1) Короткочасна пам’ять, триває від кількох секунд до десятків хвилин (годин), в основі її лежать зміни, що виникають у синаптичних структурах ЦНС;
робоча пам’ять це вид короткочасної пам’яті,інформація зберігається доступною протягом короткого часу, доки вона потрібна.
Перехід короткочасної пам’яті у довготривалу (“консолідація”) здійснюється за участю морського коника, пошкодження якого з обох боків позбавляє можливості короткочасну пам’ять переводити до нової довготривалої пам’яті.
2) Довготривала пам’ять, триває роки або все життя, супроводжується структурними змінами у ЦНС, набута довготривала пам’ять зберігається у ділянках нової кори.
Під час консолідації пам’яті інформація до нової кори потрапляє від морського коника, який має численні непрямі зв’язки як з новою корою, так із структурами лімбічної системи. Саме за участю морського коника можливе навчання.
Які умови збереження умовних рефлексів?
Умовою збереження умовного рефлексу є підкріплення умовного подразника безумовним подразникам.
Якщо умовний подразник не підкріплюється безумовним подразником, сигнальне значення умовного подразника зменшується і рефлекторна реакція на умовний подразник не виявляться завдяки виникненню у центрах кори умовного рефлексу процесу гальмування – внутрішнього умовного гальмування, яке І.П.Павлов визначив як “згасання”. Така пристосувальна реакція конче важлива, бо умовний подразник вже втратив своє сигнальне значення для забезпечення пристосувальної реакції.