Тема 3. Зведення і групування статистичних даних.

ПЛАН.

1. Суть, організація і техніка статистичного зведення. Методологічні аспекти статистичних групувань.

2. Основні завдання та види статистичних групувань.

3. Принципи вибору групувальної ознаки та утворення груп.

4. Статистичні ряди розподілу.

5. Статистичні таблиці.

0. 2.1. Суть, організація і техніка статистичного зведення. Методологічні аспекти статистичних групувань.

Другим етапом статистичного дослідження є зведення і групування зібраних в результаті спостереження даних про явища і процеси.

Статистичне зведення - це систематизація та підсумовування даних з метою одержання узагальненої характеристики досліджуваного явища за рядом істотних ознак.

Статистичне зведення розрізняється за ознаками :

1. За складністю побудови зведення поділяється на :

• просте підсумкове – яке не передбачає попереднього розподілу отриманих відомостей на групи. При простому зведені визначається загальний підсумок усіх одиниць сукупності або загальний обсяг досліджуваного показника.

• групове зведення – передбачає попередній розподіл одиниць сукупності на групи. Наприклад підприємства можна поділити на рентабельні та збиткові, товари на продовольчі та непродовольчі тощо.

2. За способом здійснення зведення поділяється на:

• централізоване – весь первинний матеріал спостереження зосереджується, систематизується та узагальнюється в центральному органі державної статистики – Комітеті статистики України.

• децентралізоване зведення – передбачає узагальнення матеріалу знизу догори за ієрархічними сходинками управління з відповідною обробкою матеріалу на кожній з них. Тобто під час децентралізованого зведення матеріали розробляються відповідними ланками по інстанції за єдиною програмою.

При вивченні кількісної сторони масових суспільних явищ у нерозрив­ному зв'язку з їх якісними особливостями статистика характеризує сукупність явищ у диференціації, в різноманітності їх типів, розглядає взає­мозв'язок і співвідношення між ними.

Статистика, спираючись на діалектичну єдність синтезу і аналізу як вза­ємодоповнюючих один одного способів пізнання, допускаючи певний сту­пінь абстракції, поділяє велику кількість одиниць досліджуваної сукупності на відмінні між собою, але внутрішньо однорідні частини, об'єднуючи їх у типові групи за певною істотною ознакою. Методологічну сут­ність групування можна сформулювати таким чином: групування - це розподіл одиниць сукупності на групи по суттєвим варіюючим ознакам.

Маючи дані про сукупність підприємств, можна провести групування за однією або кількома ознаками: за розміром основних фондів, обсягом виро­бництва, чисельністю працюючих тощо.

Ознаки, за якими проводиться розподіл одиниць певної сукупності на групи, називаються групувальними ознаками або основою групу­вання.

Особливим видом групувань є класифікації, які широко використовую­ться у статистиці. За допомогою класифікацій суспільних явищ варіація їх ознак фіксується у певному системному вигляді. Вона виступає у ролі своєрідного статистичного стандарту. З великої кілько­сті такого виду номенклатур в якості прикладу можна навести декілька нині діючих класифікацій: класифікація виробленої продукції, товарів народного споживання, витрат виробництва, обігу, класифікації за професіями тощо.

У зв'язку з переходом до ринкової економіки сьогодні виникає потреба внесення відповідних змін у нині діючі класифікації та створення нових, які відповідали б завданням підприємницької діяльності. Перш за все сюди можна віднести класифікації розширення номенклатури продукції промисловості, класифікації типів покупців за характером попиту, родом занять, величиною і складом сім'ї і інших, сегментації ринку.