Показники гемограми та лейкоцитарної формули здорової людини гемограма

Показник	Значення
Гематокрит (співвідношення формені елементи : плазма)	45% : 55%
Кількість еритроцитів	4 – 5 × 1012 в 1 л
Кількість ретикулоцитів	2 – 10 на 1 тис еритроцитів
Кількість лейкоцитів	4 – 9 × 109 в 1 л
Кількість тромбоцитів	180 – 320 × 109 в 1 л
Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ)	6 – 12 мм/год
Гемоглобін	120 – 160 г/л

Таблиця 2.2

Лейкоцитарна формула

Гранулоцити				Агранулоцити
базофіли	еозинофіли	нейтрофіли				лімфоцити	моноцити
		юні	паличко-ядерні		сегменто- ядерні
0 – 1%	0,5 – 5%	0,5 – 1%	1 – 6%		47 – 72%	20 – 40%	2 – 8%

Кількісний склад окремих видів лейкоцитів периферійної крові характеризує функціональний стан кровотворної системи. Зміни в ньому можуть бути обумовлені захворюваннями кровоносної системи і реакцією кровотворного апарату на розвиток різноманітних патологічних станів.

Гемограма та лейкоцитарна формула можуть змінюватися у разі різних захворювань. Ці зміни використовуються для діагностики відповідних хвороб.

Вікові зміни крові. Кількість еритроцитів новонароджених дітей більша, ніж у дорослих, і дорівнює від 6,0×10¹² до 9,0×10¹² в 1 л. Кількість лейкоцитів під час народження дитини також більша і сягає 10 – 30 × 10⁹ в 1л. Відрізняється від дорослих і дитяча лейкоцитарна формула, яка змінюється упродовж 14 – 15 років життя. Ці зміни стосуються співвідношення нейтрофілів і лімфоцитів. (Кількість нейтрофілів: діти до 1 року: 15 – 45%; 1 – 6 років: 25 – 60%; 6 – 12 років: 35 – 65%; 12 – 16 років: 40 – 65%. Кількість лімфоцитів у нормі: діти до 1 року: 38 – 74%; 1 – 6 років: 26 – 60%; 6 – 12 років: 24 – 54%; 12 – 16 років: 22 – 50%). Під час народження дитини відсотковий вміст згаданих лейкоцитів такий самий, як і в дорослої людини, тобто біла кров має нейтрофільний профіль (нейтрофілів більше, ніж лімфоцитів). Далі кількість нейтрофілів починає знижуватися, а лімфоцитів – рости і на 4 – 5 добу постнатального періоду відсоток нейтрофілів і лімфоцитів стає однаковим (приблизно по 45%). Процес зниження кількості нейтрофілів і росту числа лімфоцитів триває упродовж 1 – 2 років, коли стабілізується так звана дитяча лейкоцитарна формула, яка має лімфоцитарний профіль (65% лімфоцитів і 25% нейтрофілів). У наступний період кількість лімфоцитів починає знижуватися, а нейтрофілів зростати, що знову призводить до зрівнювання їхнього відсоткового співвідношення на 4 – 5 році життя дитини. Процес зниження числа лімфоцитів і зростання нейтрофілів продовжується до 14 – 15 років, коли лейкоцитарна формула стає такою, як і в дорослого.

Камера Горяєва.

Камера Горяєва призначена для підрахунку формених елементів крові і клітинних елементів спинномозкової рідини.

К

Рис 2.1

Рис 2.11

амера складається з товстого предметного скла з нанесеними на нього поперечними прорізами, що утворюють три поперечно розташовані плоскі площадки (Рис 2.11).

Середня площадка має нанесену сітку. По обидві сторони середньої площадки в камері Горяєва розташовані дві інших на 0,1 мм вище середньої. Площини цих площадок служать для притирання покривного скла до появи так званих ньютонівських кілець. Після притирання покривного скла створюється камера, закрита з двох бічних сторін, а з двох інших залишаються щілини (капілярні простору), через які заповнюють камеру.

Існує ряд моделей підрахункових камер. Найбільше поширення отримала камера Горяєва. Сітка Горяєва містить 225 великих квадратів (15 рядів по 15 великих квадратів в кожному), розграфлених вертикально, горизонтально і не розграфлених. Постійною величиною сітки в камері Горяєва є так званий «малий квадрат», сторона якого дорівнює 1/20 мм, площа – 1/400 мм², об’єм 1/4000 мм³.

П

Рис 2.12

ри роботі з камерою її робоча поверхня повинна бути чистою і сухою. Під час підрахунку формених елементів неприпустима наявність бульбашок повітря на сітці камери, тому що це заважає точності підрахунку.

Рис. 2.12. Підрахункова камера Горяєва: 1 – вид зверху; 2 – вид збоку;

3 – сітка Горяєва; 4 – змішувач (меланжер)

Формула для підрахунку кров’яних тілець у камері Горяєва:

,

де x – шукана кількість формених елементів в 1 мм³;

а – сума формених елементів, полічених в певному об’ємі камери;

б – кількість полічених малих квадратів,

в – розведення крові.

Відбір і підготовка зразка крові. Змішувач (меланжер).

Меланжер – градуйована скляна капілярна піпетка, що має розширення (резервуар), в якому досліджувана кров змішується з відповідною рідиною для розведення за допомогою скляної кульки (намистини) червоного або білого кольору, яка вільно переміщається всередині резервуару.

На верхній кінець меланжеру при наборі крові надівається гумова гумову грушу. Кінець піпетки, який занурюється в краплю крові, конічно звужений.

Змішувач (меланжер) для еритроцитів – в резервуарі для змішування містить червону намистину. Ємкість довгої частини піпетки від її звуженого кінця до основи резервуару в сто разів менше ємкості резервуару. Відстань від кінчика піпетки до основи резервуару розділено на 10 ділень. В основі резервуару на піпетці нанесена мітка, позначена цифрою 1, у верхнього краю його є інша мітка, позначена числом 101. Якщо набрати кров до мітки 1, а потім ще набрати стільки рідини для розведення, щоб вона в суміші з кров'ю заповнила резервуар до мітки 101, то кров буде розведена в сто разів. Посередині між нижнім кінцем піпетки і міткою 1 є ще одна мітка, позначена числом 0,5. Якщо кров набрати до цієї мітки і потім набрати стільки рідини для розведення, щоб вона разом з кров’ю заповнила резервуар до мітки 101, то кров виявиться розведеною в двісті разів.

Змішувач (меланжер) для лейкоцитів – в резервуарі для змішування рідин містить білу намистину. Має таку саму будову, як і змішувач для еритроцитів, але з тією різницею, що об’єм резервуару лише вдесятеро більше об’єму нижньої частини піпетки. На тих же місцях, що і в змішувачі для еритроцитів, нанесені мітки 0,5 і 1. Над верхнім краєм резервуару є цифра 11. Це означає, що при наборі крові до мітки 1, а в суміші з рідиною для розведення до мітки 11, кров розводиться вдесятеро, при наборі ж крові до мітки 0,5 – в двадцять разів.

Тобто, меланжери для підготовки еритроцитів і лейкоцитів відрізняються за об’ємом резервуарів для змішування та кольором намистин всередині резервуару.

Приготування крові для підрахунку лейкоцитів. Для підрахунку кількості лейкоцитів використовують розведення крові 3% розчином оцтової кислоти, яка розчиняє еритроцити. Для того, щоб лейкоцити були краще видно під мікроскопом, до оцтової кислоти добавляють 2 – 3 краплини 1% водного розчину генцианвіолету (0,2% трепану чи іншого барвника).

Кров набирають в меланжер для змішування лейкоцитів (з білою намистиною в середині резервуару) до мітки 0,5, а потім засмоктують розчин оцтової кислоти до мітки 11, тобто кров розводиться в 20 разів.

Якщо ж кров набрати до мітки 1, а розчин оцтової кислоти до мітки 11, то кров буде розведена в 10 разів.

Набравши рідину в меланжер, з меланжера знімають грушу, капіляр в горизонтальному положенні затискають між двома пальцями і струшують упродовж 2 – 3 хв таким чином, щоб рідини рівномірно змішались в резервуарі за допомогою бусини. Перед внесенням суспензії лейкоцитів до камери Горяєва, перші 2 – 3 краплини зливають.

Приготування крові для підрахунку еритроцитів. Для підрахунку кількості еритроцитів використовують розведення крові фізіологічним розчином (0,9% NaCl).

Кров набирають в меланжер для змішування еритроцитів (з червоною намистиною в середині резервуару) до мітки 0,5, а потім засмоктують фізіологічний розчин NaCl до мітки 101, тобто кров розводиться в 200 разів. Якщо ж кров набрати до мітки 1, а фізрозчин до мітки 101, то кров буде розведена в 100 разів.

Набравши рідини в меланжер, з меланжера знімають грушу, капіляр в горизонтальному положенні затискають між двома пальцями і струшують упродовж 2 – 3 хв таким чином, щоб рідини рівномірно змішались в резервуарі за допомогою бусини. Перед внесенням суспензії еритроцитів до камери Горяєва, перші 2 – 3 краплини зливають.

Техніка підрахунку формених елементів

Беруть абсолютно чисті і сухі змішувачі (меланжери) і камеру Горяєва. Показником сухості змішувача (меланжера) є вільне переміщення скляної намистини в його резервуарі.

В суху і чисту чашку Петрі наливають рідину для розведення еритроцитів чи лейкоцитів відповідно (на дні чашки підписують назву рідини для розведення).

Більш точний результат можна отримати при меншому розведенні крові. Зазвичай, кров набирається до позначки в меланжері 0,5. Тримаючи змішувач горизонтально, перевіряють, чи набрана кров чітко до позначки. Якщо її набрано трохи більше, надлишок знімається шматочком фільтрувального паперу, який прикладається до кінчика змішувача.

Не випускаючи грушу меланжера, швидко витирають кінчик піпетки чистою ваткою і занурюють його в рідину для розведення. Тримаючи спочатку змішувач під кутом, швидко засмоктують рідину, а коли вона наповнює половину резервуара, переводять у вертикальне положення і продовжують засмоктувати дуже повільно, щоб не насмоктати суміш вище позначки 101 чи 11.

При цьому змішувач злегка обертають вправо і вліво для того, щоб бульбашки повітря, які випадково потрапили в резервуар, вийшли в піпетку вище за нього. Коли рідина піднялася точно до мітки 101 чи 11, кінчик змішувача виймають з рідини і, не випускаючи грушу, затискають середнім пальцем правої руки відкритий кінчик змішувача. Обережно знімають грушу і затискають пальцем другий кінчик меланжера.

Струшуючи змішувач, затиснутий між обома пальцями протягом 3 – 5 хв, добиваються рівномірного розподілу еритроцитів (лейкоцитів) всередині резервуара. Перемішуванню сприяють рухи скляної намистини яка знаходиться в ньому.

Потім, вносять краплю розведеної крові в камеру Горяєва. Щоб внести в камеру рівномірно розведену кров з резервуару, а не вміст нижньої частини змішувача, що складається майже з однієї рідини для розведення, слід перші 2 – 3 краплі суміші випустити, в камеру взяти лише наступну краплю. Якщо змішувач до внесення краплі в камеру деякий час лежав, то безпосередньо перед наповненням камери його знову слід струшувати впродовж 1 – 2 хв.

При наповненні камери Горяєва треба пильнувати, щоб в неї не потрапила бульбашка повітря. Якщо це сталося, то легким постукуванням по поверхні покривного скла намагаються перевести бульбашку в канавку навколо пластинки з сіткою. Коли це не вдається, покривне скло знімають, ретельно витирають його і камеру і наповнюють її знову.

Наповнивши камеру Горяєва, кладуть її горизонтально, очікують 1 – 2 хв, поки клітини осядуть на дно, потім поміщають предметне скло з камерою на столик мікроскопа і проводять підрахунок (Рис 2.13).

Спочатку користуються малим збільшенням ×8, щоб швидше знайти сітку, підрахунок роблять при збільшенні ×40. Якщо при розгляданні під малим збільшенням відразу видно, що еритроцити розподілені в окремих великих квадратах абсолютно нерівномірно, то дослідження потрібно почати спочатку.

Підрахувавши один вид клітин, камеру Горяєва розбирають, миють, сушать, знову збирають і проводять підрахунок іншого виду клітин.

Рис 2.13

Дуже важливо для отримання точного результату не лічити двічі одні і ті ж клітини. Для цього треба дотримуватися наступних правил: рахунок вести в малих квадратах; рахувати тільки ті клітини, які знаходяться усередині малого квадрата; клітини, що лежить на пограничних лініях між двома малими квадратами, вважати лише тоді, коли вони більшою своєю частиною лежать усередині квадрата. Якщо погранична лінія перетинає клітину навпіл, рахують тільки ті з них, які лежать на верхній і правій межах малого квадрата або на верхній і лівій, або на нижній і правій, або на нижній і лівій, тобто завжди на двох одних і тих же межах квадрата, з яких одна горизонтальна, а інша вертикальна. Клітини більшою своєю частиною розташовані поза даним квадратом, не рахуються (вони потраплять в підрахунок при лічбі числа еритроцитів в сусідньому квадраті, в яких вони лежать більшою своєю частиною)

Зазвичай обмежуються підрахунком клітин в 5 великих квадратах, тобто у 80 малих. Однак, чим в більшій кількості великих квадратів буде проведено підрахунок, тим результати підрахунку будуть точніші. Враховуючи можливість нерівномірного розподілу клітин в камері підрахунок робиться в 5 великих квадратах, що не примикають однин до одного.

Методика підрахунку числа еритроцитів і лейкоцитів. Для обчислення кількості еритроцитів за основу береться середнє число еритроцитів в одному малому квадраті. Для цього числа еритроцитів, підрахованих в 80 малих квадратах (5 великих), ділять на 80. Оскільки об’єм тієї частини камери, яка відповідає одному малому квадрату, дорівнює 1/4000 мм³, для числа еритроцитів в 1 мм³ розведеної крові слід середнє число еритроцитів в одному малому квадраті помножити на 4000. Але в камері знаходиться не чиста кров, а розведена в 200 разів, тому для числа еритроцитів в 1 мм³ нерозведеної крові слід отримане після множення число ще помножити на ступінь розведення, тобто на 200. Таким чином, число еритроцитів, знайдене в 5 великих квадратах, ділять на 80 і множать на 800 000 (4000×200) або, що є тим же самим, відразу множать на 10 000.

,

де Е – кількість еритроцитів в 1 мм³ крові;

n – кількість еритроцитів підрахована в 80 малих квадратах;

200 – розведення крові.

Приклад. В 5 великих квадратах підрахували 360 еритроцитів. Це означає, що в 1 мм³ крові міститься: 360/80×4000×200 = 360×10 000 = 3 600 000 еритроцитів, тобто 3,6×10⁶ клітин в 1 мм³ крові.

Для підрахунку лейкоцитів слід підрахувати число клітин у 100 великих квадратах. Отримане число ділять на 1600, щоб знайти середню кількість лейкоцитів в одному малому квадраті. Це число множать на 4000 (так як об’єм камери, що відповідає малому квадрату, дорівнює 1/4000 мм³) і на 20 (тобто на ступінь розведення).

,

де Л – кількість лейкоцитів в 1 мм³ крові;

n – кількість лейкоцитів підрахована в 400 малих (25 великих) квадратах;

20 – розведення крові.

Після закінчення підрахунку необхідно вимити змішувачі; з них видувають залишок крові і багаторазово промивають змішувачі шляхом поперемінного втягування і видування спочатку води, потім спирту і, нарешті, ефіру. Після цього надягають гумовий балон місткістю в 100 – 200 см³ і кілька разів продувають через змішувач повітря для того, щоб остаточно його висушити.

Камеру Горяєва слід витирати насухо м’якою замшевою ганчірочкою, щоб не зіпсувати нанесення сітки.