Для розвитку самостійної діяльності дітей створюють необхідні умови: своєчасна допомога кожній дитині у виборі гри та вправ, фізкультурних посібників. На цьому етапі застосовують такі методи та прийоми: спільне виконання вправ дитини зі своїми однолітками, пояснення та показ більш складних елементів рухів, заохочення. Основним напрямком у керуванні руховою активністю дітей у процесі самостійної діяльності є збагачення їх різноманітними рухами.
На наступному етапі здійснюється більш інтенсивний вплив вихователя на рухову активність дітей. Малорухливих дітей залучають до діяльності, яка сприяє розвиткові інтересу до ігор та фізичних вправ. Дуже рухливих та збуджених дітей спрямовують на вправи, які вимагають від них точності рухів (метання в ціль, вправи у рівновазі). Вони стримують їх від посиленої рухливості і сприяють формуванню уваги та стриманості. Індивідуальний підхід до дітей різних вікових груп потрібно застосовувати з урахуванням інтересу дитини до ігор та різних видів фізичних вправ.
Вихователю потрібно добре знати стан здоров'я, фізичний розвиток, рухову підготовку, особливості поведінки та інші показники індивідуального розвитку дитини. У процесі самостійної рухової діяльності діти в основному самі регулюють фізичне навантаження, змінюючи більш інтенсивні рухи менш інтенсивними і за необхідності роблять паузи. Однак потрібно спостерігати за станом самопочуття дітей, керуючи їхньою діяльністю.
Індивідуальну роботу доцільно також спрямовувати на активізацію малорухливих дітей, поліпшення фізичної та рухової підготовки слабших дошкільнят.
Особливого підходу потребують діти, рухова активність яких обмежується після перенесених хвороб. Доцільно порадитися з лікарем, які вправи їм можна виконувати і в яких іграх їм брати участь.
ДАТИ ДИТИНІ ПРОСТІР ДЛЯ РУХІВ
За кн.: Дубогай О. Фізкультура як складова здоров'я
та успішного навчання дитини. - Київ: Вид. дім
"Шкільний світ" - 2006. - 128 с. - С. 30-33.
Батьки прагнуть, щоб дитина менше бігала вдома, а на прогулянці гралася у спокійні ігри, Ігазбавляючи її багатьох радісних хвилин дитинства. Часто батьки не розуміють, що це не сприяє розвитку гармонії рухів, спритності, витривалості, доброму вишколу. У дитини набувається звичка до малорухливого способу життя. Оберігаючи ма-
54
люка від фізичного навантаження, ми, дорослі, часто вважаємо, що дитя втомлюється з тих самих причин, що і ми. Забуваємо однак про одну характерну і суттєву особливість дитячого організму — швидку втомлюваність не від рухів (хоч і їхнє надмірне дозування теж шкідливе), а від неможливості рухатись або від одноманітної діяльності. Це спричинюється втомою окремих груп м'язів і відповідних їм центрів нервової системи. Якщо діяльність дитини різноманітна, то, відповідно, і робота певних груп м'язів і нервових центрів змінюється. М'язи і нервові центри, які в цей час не працюють, ніби відпочивають, набираються сил. Коли дитина довго перебуває в статичному (нерухомому) положенні (довго сидить, стоїть, грається в одній позі тощо), то навантаження припадає на одні й ті самі групи м'язів і відповідні їм нервові центри, які швидко втомлюються.
Дати дитині простір для рухів - означає забезпечити їй заряд бадьорості і доброго настрою.
Чи задумуються батьки над тим, як виробити у малюка потребу в рухах? Чи використовують такі відомі засоби, як спільні прогулянки й екскурсії у природу, піші переходи на далекі відстані, рухливі ігри? Чи прагнуть залучити до видів спорту, доступних для віку і фізичних можливостей?
Здорові діти можуть бути тільки у дбайливих батьків.
У наш час є достатньо рекомендацій, користуючись якими можна досягти високого рівня фізичного розвитку як дорослого, так і дитячого організму. Лікарі зазначають, що нині не тільки катастрофічне збільшилася кількість захворювань, а й різко знизився вік хворих. У чому причина? Вчені пояснюють це впливом двох факторів: спадковістю і зовнішнім середовищем. Проблема спадковості - питання складне. Уявити неможливо, які зміни відбулися у генетичній структурі великих популяцій людей за останні 50 років. Змінилися умови життя, які і призвели до росту серцево-судинних та інших недуг. Найголовніша причина - зниження рухової активності та надмірне харчування.
Рух і дитина - одне ціле. Потрібно радіти, коли вона рухлива і непосидюча, тому що саме у русі вона розвивається. Живе і рухливе дитя — це нормально, мляве і малорухливе — ознака тривожна. Неприпустимо з боку батьків чинити психічне насильство над дітьми. Наприклад: "Ось коли ти навчишся стрибати на одній нозі, тоді будеш молодець". Або: "А Андрійко вже давно вміє їздити на велосипеді". У перекладі на дитячу мову це означає: "Зараз я тебе не
_ 55
Розділ II. Науково- теоретичні підходи до проблеми виховання здорової дитини