2.1 Дослідження стану конфліктів у педагогічному колективі

Дослідження у педагогічному колективі проводилось в два етапи. На першому етапі, за допомогою включеного спостереження в звичайних умов.

На другому етапі був використаний метод тестування, в рамках якого використовувались підібрані методики:

Методика К.Н.Томаса («Оцінка способів реагування в конфлікті»);

Методика «Оцінка психологічного клімату у педагогічному колективі»;

Тест «Оцінка рівня конфліктності особистості»

Тест « Тест на виявлення конфліктності»

Дослідження проводилось у педагогічному колективі Нижньонагольчицької ЗОШ І-ІІІ ступенів імені В.В. Шевченка у Антрацитівському районі Луганської області. Колектив налічував у собі 18 чоловік.

Віковий склад вчителів: від 27 до 60 років.

Статева приналежність: 15 вчителів жіночої статі та 3- чоловічої статі.

Освіта: повна вища.

Для перевірки висунутих гіпотез були використані: метод спостереження, а також метод тестування. В рамках методу тестування були використані 4 методики: Методика К.Н.Томаса («Оцінка способів реагування в конфлікті»);

Методика «Оцінка психологічного клімату у педагогічному колективі»;

Тест «Оцінка рівня конфліктності особистості»

Тест « Тест на виявлення конфліктності»

Методика К.Н.Томаса («Оцінка способів реагування в конфлікті») дозволила визначити типові способи реагування на конфліктні ситуації. Цю методику дозволяє також оцінити рівень адаптації кожного члена колективу до спільної прикладної діяльності [45; 35]. У підставі типології конфліктного поведінки До. Томаса два стилю поведінки — це кооперація, що з увагою людини до інтересів іншим людям, утягнутих у конфлікт, і напористість, на яку характерний акцент на захисту власних. Відповідно цим двом основним вимірам До. Томас виділяє такі способи регулювання конфліктів.

а) змагання (суперництво), найменш ефективний засіб поведінки у конфліктах, виявляється у прагненні домогтися втілення своїх інтересів на шкоду іншому. Це найнебезпечніший стиль, котрі можуть перевести зовнішній конфлікт у пряму конфронтацію і недавнє зіткнення із сили;

б) пристосування, що означає, на противагу суперництву, принесення на поталу власних заради іншого, занадто часте використання цього стилю, незалежно від змісту ситуації, лишає її носія ініціативи й здатність до активним соціальним діям, що раніше чи пізно призводить до зростанню напруженості внутрішніх конфліктам та усіма від цього наслідками;

в) компроміс як угоду між учасниками конфлікту, досягнуте шляхом взаємних поступок. Люди з цим стилем прагнуть примирити суперечливі інтереси різних партнерів з власними. Протиріччя, яке зумовило конфлікт, природно, не дозволяється, а маскується і тимчасово заганяється всередину з допомогою часткових поступок і жертв із боку кожного учасника конфлікту;

г) уникнення (те що, ухиляння), котрій характерне як відсутність прагнення до кооперації, і відсутність тенденції до досягнення власних цілей. Цей стиль неспроможний дозволити протиріччя, лежаче основу конфлікту, оскільки особистість не визнає взагалі ці протиріччя як реально існуючі. Цей стиль властивий людей зі зниженою самооцінкою й не дуже розвиненим соціальним інтелектом. Також, як та інші, стиль уникнення породжує посилення внутрішніх конфліктів;

д) співробітництво, коли учасники ситуації дійдуть альтернативі, повністю задовольняє інтереси обох сторін.

К.Н. Томас вважає, що, уникнувши конфлікту, жодна зі сторін не досягне на успіх випадках конкуренції, пристосування, і компромісу або з учасників перебувають у виграші, а інший програє чи обидва програють, оскільки роблять компромісні поступки. І лише ситуації співробітництва обидві сторони опиняються у виграші. Такий спосіб поведінки є активним учасником і ефективним себто визначення результату конфліктної ситуації. Найбільш конфліктним вважається стиль суперництво; уникнення і пристосування характеризуються пасивної формою поведінки. Компроміс займає хіба що проміжне становище, поєднуючи у собі активну і в пасивну форми реагування.

Опитувальник складається з 60 суджень, згрупованих за 30 я пар (див. Додаток). Щоб співаку визначити, якого типу схиляється випробовуваний, їй пропонується, уважно прочитавши кожна з подвійних висловлювань, вибрати те з них, що є найтиповішим для характеристики її поведінки. Отримані внаслідок дослідження дані співвідносні з ключем. Кількість балів, набраних індивідом з кожної шкалою, дає чітке уявлення про виразності в нього тенденцій до прояву відповідних форм поведінки у конфліктних ситуаціях.

Методика «Оцінка психологічного клімату у педагогічному колективі» дозволила визначити рівень соціально-психологічного клімату у колективі. Вона також діагностує рівень сформованості групи як колективу та дозволяє (при багаторазовому дослідженні) простежити динаміку його розвитку.

Піддослідним пропонувався опитувальник з 13 питань, у яких пропонувалося за шкалою від -3 до +3 оцінити клімат своєму колективі. Оцінки позначають: 3 - властивість проявляється у колективі завжди; 2 - властивість проявляється у вона найчастіше; 1 - властивість проявляється нерідко; 0 - проявляється у однаковою мірою і те, й те властивість. Обробка включала 2 етапу:

1 етап: необхідно скласти всю абсолютні величини спочатку +, потім – оцінок, даних кожним учасником опитування. Потім з більшої величини відняти меншу. Виходить цифра з позитивним або негативним знаком. Так обробляють відповіді кожного члена колективу.

2 етап: все цифри, отримані після обробки відповідей кожного учасника, необхідно додати і розділити кількості відповідальних.

Потім отриману цифру порівнюють із ключем методики:

+ 22 і більше – це високий рівень сприятливість соціально-психологічного клімату.

Від 8 до 22 – середня ступінь сприятливість соціально-психологічного клімату.

Від 0 до 8 – низький рівень сприятливість.

Від 0 до -8 – початкова несприятливість соціально-психологічного клімату.

Від -8 до -10 – середня несприятливість.

Від -10 і від – сильна несприятливість.

«Тест оцінку рівня конфліктності особистості» дозволив з'ясувати, як у кожному окремому разі, і загальний рівень конфліктності колективу [36; 41]. Опитувальник складається з 14 питань, де із запропонованих відповідей пропонувалося вибрати найпридатніший для особистості випробуваного. Отримані внаслідок дослідження дані співвідносилися з ключем. Кількість балів, набраних індивідом з кожної шкалою, давало уявлення про рівень конфліктності даної особистості.

Рівні розвитку конфліктності

14 – 23 – низький рівень

24 – 32 – середній

33 – 42 – високий

За допомогою тесту «Тест на виявлення конфліктності» можна виявити конфліктність особистості на основі діагностичних показників, які не змінюються протягом всього життя людини.

Тестові завдання:

1. Переплетіть пальці рук і зауважте, який палець виявляється зверху.

2. Прицільтесь, вибравши мішень, і визначте, яке око у Вас провідне.

3. Переплетіть на грудях руки («наполеонівська поза») і зауважте, яка рука виявиться зверху.

4. Перевірте, яка рука при аплодуванні виявляється зверху.

Аналіз отриманих даних:

ПППП. Уникають конфліктів, але все-таки йдуть на них. У конфліктах послідовні, прагнуть довести їх до дозволу. Ретельно співвідносять мета з засобами. Не прихильники дозволу конфліктів будь-якою ціною. Спочатку обмірковують дії, потім приймають рішення. Проявляють недолік гнучкості.

ПППЛ. Прагнуть уникати конфліктів. Воліють вирішити їх будь-якими способами. Нерідко можуть відмовитися від колишньої позиції. Можуть швидко приймати рішення. Досить гнучкі, але не завжди послідовні. Дуже винахідливі у погашенні конфлікту.

ППЛП. Не люблять конфліктувати, але не уникають конфліктів. Входять в них охоче. Ведуть себе вільно, винахідливо. Вдаються до гумору, знаходять нестандартні шляхи вирішення конфліктних ситуацій. Не завжди доводять задумане до кінця.

ППЛЛ. Уникають конфліктів. Але якщо стикаються з ними, то ведуть себе твердо. Рішення приймають після серйозного обмірковування або ради з посередниками і близькими. Образливі, певною мірою злопам'ятні. Ніколи не виступають ініціаторами зіткнень. Готові йти на поступки. Зовнішня м'якість поєднується з внутрішньою твердістю.

ПЛПЛ. Дуже помітне неприйняття конфліктів. Постійне прагнення вийти з нього. Спроби загладити конфлікт. Вихід з конфлікту можуть здійснювати за рахунок відмови від власних вимог. Рішення приймають, піддаючись емоційним, а не раціональним станів. Для них краще не входити в конфлікт, ніж виходити з нього. Виходять найчастіше з втратами власних інтересів, не знаходять способи виправдати свої дії. Прагнуть приймати рішення після обговорення ситуації з ким-небудь з досвідчених надійних друзів або родичів.

ПЛПП. Готові йти на конфлікт. Чітко розуміють свої інтереси, знаходять найбільш раціональні шляхи їх захисту. Добре підраховують свої можливості. У вирішенні конфлікту не завжди рахуються з коштами. Не відмовляються від компромісів. Охоче вступають в конфлікт. Часто виступають його ініціатором. Перебільшують за умови домінування своїх інтересів. У конфлікті почувають себе впевнено, комфортно. Іноді самі можуть спровокувати конфлікт, але не стільки тому, що не можуть без нього обходитися, скільки з метою самоствердження.

ПЛЛП. Не люблять конфліктів. Легкий характер. Схильні перебільшувати свої і недооцінювати чужі можливості. Швидко і добре орієнтуються в ситуації. Багато друзів. Емоційно реагують на події, але приймають досить обдумані рішення. Прагнуть доводити їх до кінця, але не виключають компромісів, можливо і за рахунок відмови від деяких вимог. Не завжди мета порівнюють із засобами досягнення. Знаходять несподівані рішення. Діють гнучко, але послідовно. До порад прислухаються.

ПЛЛЛ Охоче вступають в конфлікт. Часто виступають його ініціатором. Перебільшують власні можливості, але у разі невдачі не відступають. Не схильні до компромісів. Діють в конфлікті обдумано, послідовно Конфлікт припиняють тільки за умови виконання своїх вимог. Не завжди кошти порівнюють з цілями. Улюблений прийом - «психологічна атака». Діють з власної ініціативи, не дуже люблять радитися, прислухатися до чужих порад.

ЛППП. Конфліктів уникають, почуваються в конфліктних ситуаціях невпевнено. Виявляють більшу гнучкість у їх вирішенні. Досягнення цілей співвідносять з реальними коштами. Схильні до компромісів, готові відмовитися від захисту частини своїх інтересів. Рішення приймають радше емоційно, ніж після серйозного обдумування. Схильні вислуховувати поради, але не завжди їх дотримуються. Є тенденція перебільшувати власні можливості.

ЛППЛ. Уникають конфліктів. Але в тих випадках, коли вважають свої інтереси порушеними, йдуть на конфлікт без особливих коливань. Позицію тримати твердо, не дуже схильні до компромісів, До допомоги посередників можуть звертатися, але рішення приймають самостійно. Питання самоствердження - на другому плані. На першому плані - інтереси справи.

ЛПЛП. Вважають конфлікти неминучими, сміливо йдуть на їх рішення. У конфліктах твердо добиваються поставлених завдань. При досягненні цілей не вважаються з коштами. Іноді велике значення надають несуттєвим, другорядним сторонам конфлікту. Не схильні до компромісів, якщо вони не вирішують всіх поставлених завдань. Можуть створювати видимість поступок, але внутрішня позиція залишається незмінною. Переважає раціональна сторона. Потайливі, не схильні звертатися за порадами, хоча допомога зі сторони не виключають.

ЛПЛЛ. Внутрішньо агресивні. Постійно шукають привід для конфлікту. Керуються не завжди суттєвими моментами Конфліктність прикривається зовнішньою м'якістю. Послідовні у досягненні цілей. Лінію поведінки ведуть майстерно ретельно все прораховують. Не схильні до компромісів незалежно від задоволення власних інтересів. Виявляють більшу гнучкість і винахідливість у вирішенні конфлікту з власних позицій. Нерідко інтереси справи не можуть відокремити від внутрішньої психологічної позиції.

ЛЛПП. Уникають конфліктів. Воліють спірні питання вирішувати мирним шляхом. Готові відмовитися від захисту власних інтересів, але послідовно захищають інтереси інших. Мета завжди прагнуть поєднувати з відповідними коштами. Найбільш сильна їх сторона - прагнення попередити конфлікти або погасити в зародку.

ЛЛПЛ. Прагнуть уникнути конфлікту, хоча не вміють попереджати. Дуже схильні до компромісів. Поступаються вимогам конфліктуючих сторін, якщо супротивник виявляється сильним. Однак по відношенню до слабшого виявляють непоступливість. Не можуть правильно розрахувати свої сили, схильні перебільшувати сили противника. Нездатні плести нитка інтриги. Охоче прислухаються до порад інших, наслідують їх рекомендації. Мають схильність приховувати наявність конфліктної ситуації, щиро вірячи в її відсутність. Недостатньо принципові.

ЛЛЛП. Конфліктів не уникають, хоча рідко є їх ініціаторами. Слабо продумують лінію поведінки у вирішенні конфліктів, більше керуються емоціями. У конфліктах діють сміливо, рішуче, але допускають необачні рішення. Схильні до компромісів. Чітко продумують можливі наслідки конфлікту, прагнуть їх попередити. Нерідко виступають ініціаторами компромісу. Глибоко переживають небажані наслідки конфліктів.

ЛЛЛЛ. Конфліктів уникають. Відрізняються великою здатністю попереджати їх. Однак, беручи участь у конфлікти, вміють справити враження на противника, використовуючи прийом демонстрації неіснуючих можливостей. Вміють використовувати слабкості супротивної сторони. Добре прораховують можливі наслідки конфлікту і вміють вчасно скорегувати свою поведінку. Вперті, потайливі.