13. Організація навч-вих поцесу в Києво-Могилянській Академії

Всього в Київській академії було вісім класів — чотири грама­тичних та класи поетики, риторики, філософії і богослов'я.

Нерозлучно із Академією була пов'язана бурса. У ній жили студен­ти, що приїздили на навчання з дальніх околиць, і таких було нема­ло. Бурса була серцем школи. У бурсі готувалися всі свята Академії.

Києво-Могилянська Академія відігравала важливу роль загаль­ноукраїнського освітнього центру, сприяючи, таким чином, виз­ріванню серед народних мас почуття національної єдності. Це мало велике значення в умовах, коли українські землі були роз'єднані і входили до складу різних держав. Те, що Київська академія з са­мого початку свого існування користувалася визнанням і повагою української знаті, свідчить, що рівень навчання в Академії задово­льняв її вимоги і був не нижчим, ніж у західноєвропейських вищих навчальних закладах, в яких раніше навчалися діти з багатих родин.

З 1753 р. в Києво-Могилянській академії навчання доводи­лось проводити тільки російською мовою. А в 1765 р. за наказом Катерини II в Академії було запроваджено курс російської мови, щоб звідси черпати кадри для Московії. Викладачі Академії чини­ли опір русифікації закладу. На впертість митрополита С. Миславського щодо виконання царського указу про запровадження в Академії викладання російською мовою декілька вчителів Ака­демії подали йому заяву про те, що вони не можуть погодитися з ним і виходять з Академії. Це були одні з перших відкритих про­тестів проти русифікації українських шкіл усіх рівнів.

Однак Академія в той час не могла очолити боротьбу за наці­ональну школу в Україні. По-перше, вона служила не тільки укра­їнцям, але й іншим народам (сербам, болгарам, росіянам та ін.), в її стінах не було духу українізму. По-друге, Академія була право­славною, а отже, підлеглою цивільному правителю — російському царю, що був православної віри і мав спільника в особі патріарха в Москві. Його воля і воля православного патріарха ставали зако­ном для світської влади й православних на всій території імперії. Мусила підкорятися цим законам і Київська Академія, яка була православною. Протиставити русифікаторській політиці вона не мала що: ні іншої віри, ні національного духу. Мало того, Акаде­мія, точніше, ще школа, організована Петром Могилою, злившись з братською школою в колегіум, позбавилась того національного духу, який до об'єднання вносили козаки як члени братства.

У 1817 р. Києво-Могилянська Академія була закрита. Кращі традиції православної вищої школи України перейняв у 1834 р. Київський університет. Протягом 200-літнього періоду своєї дія­льності Київська Академія була визначним освітнім і науковим центром. І ось через 175 років, у вересні 1992 року, Києво-Моги­лянська Академія знову відкрила двері тим, хто хоче свої знання і розум присвятити незалежній Україні.півстоліття була найкращим посібником і витримала чотир­надцять видань.

Ломоносов вважав, що основними методами навчання є бесіди, розповіді і лекції, які доцільно супроводити вправами; навчання повинно забезпечувати свідоме, міцне, систематичне засвоєння ма­теріалу. Навчальний матеріал доречно викладати коротко і стисло, а кожне теоретичне положення підкріплювати фактами; у навчанні учнів треба враховувати їх вікові особливості, природні нахили, своє­часно переходити від легкого до важкого, від простого до складного.

У вихованні, як вже зазначалося, Ломоносов обстоював прин­цип народності. Зокрема, йому належить ідея організації різнома­нітних з'їздів домашніх акушерок. Також він розробляв основи російської народної медицини для попередження хвороб серед дітей простого російського люду. Могутнім засобом народного вихо­вання вчений вважав працю, приклад батьків.

Доречно згадати й благодійницьку діяльність Ломоносова. У його будинку (у Петербурзі) постійно проживали найздібніші діти з ма­лої батьківщини, котрі за кошти вченого отримували вищу освіту.