Тема 13. Оздоровчі заходи та системи.

Учбова мета: Прищепити студентам основні навички з методології формування індивідуального здоров'я: оздоровчі фізичні вправи у різні періоди розвитку людини, загартовуючі процедури (вода, повітря, сонце), її види і дозованість. Складання індивідуальних оздоровчих програм. Наукові обгрунтовані нетрадиційні методи оздоровлення організму. Ознайомити студентів з різними видами оздоровчого дихання; навчити їх робити затримку дихання, дихальні вправи Стрельникової, Дуриманова.

Форма заняття: лабораторне заняття (2 год).

Матеріальне забезпечення: таблиці, аромамасла, аромалампа.

План

1. Правила, умови та види загартування.

2 Фізичне тренування

3. Нетрадиційні методи оздоровлення організму.

4. Водолікування

5. Ароматерапія

6. Методика голодування і харчування по Г. Шелдону.

7. Оздоровча система ПоляБрегга.

8. Основні види оздоровчого дихання

Правила, умови та види загартування.

Існує чотири правила загартування:

1. Точне дозування загартовуючих чинників, бо кожна температурна дія повинна відповідати індивідуальним можливостям організму. Чим сильніша охолоджуюча процедура, тим меншою повинна бути її тривалість.

2. Систематичність дії загартовуючих чинників.

З Міцний стійкий загартовуючий ефект виникає в результаті тренування, тобто системи повторних навантажень. Кожна перерва в тренуванні є втратою вже досягнутого рівня опірності організму.

4. Поступовість збільшення загартовуючих чинників

5. Індивідуальність підбору загартовуючих чинників із врахуванням віку, стану здоров'я, навіть астрологічних особливостей.

Види загартовування:

• повітряні ванни;

• сонячне опромінення (інсоляція);

• водні процедури. Під час водних процедур відбувається послідовне звуження і розширення судин, що зумовлює перерозподіл крові між шкірою та внутрішніми органами. Тренування кровоносних судин дає змогу організмові ефективніше адаптуватися до температурних змін довкілля. Крім цього, подразнюючи температурні рецептори шкіри, вода тонізуюче впливає на нервову систему.

Загартування водою доцільно розпочинати з теплої пори року, з температури + 30° + 31°С, поступово знижуючи її та збільшуючи тривалість процедури. Для цього застосовують воду пониженої температури, обтирання, обливання, миття ніг водою, купання у відкритих водоймах.

Парна лазня. У ній температура сягає + 45 °С (при відносній вологості повітря 60-100%).

Сауни. У сауні температура на верхніх полицях може сягати + 115 °С + 120 °С при вологості повітря 10-13%.

Тренування кровоносних судин, інгаляція настоями трав або фітоаерозолі з березових віників, інтенсивне потовидшіення, яке очищає організм від шлаків, масаж, - ось далеко не повний комплекс загартовуючих чинників лазні і сауни.

Фізичне тренування

Фізична активність, щоденне тренування дають можливість підвищити резервну потужність серця.

Існує декілька валеологічних принципів тренування.

• Перший — поступове збільшення фізичного навантаження. Щодня

або щотижня додавати певний відсоток до вже досягнутого рівня.

• Другий — "субмаксимальні" навантаження. Періодично можна пробувати максимум і застосувати навантаження дещо менше максимальних.

• Третій — "багаторазовість повторення".

—Четвертий—періодичні максимальні навантаження.

• П'ятий — достатній відпочинок, щоб уникнути перетренування. Механізм тренування простий: щоб він запрацював, серце треба навантажувати. Одним із проявів тренованості є частота серцевих скорочень (частота пульсу). Викид крові за одне скорочення у тренованої дорослої людини (спортсмена) досягає 150-200 мл, а у нетренованої—40-60 мл. Саме тому у нетренованих людей пульс у стані спокою відносно частий 70-80, навіть 100 за хвилину.

М.М.Амосов радить: тренування резервів має бути розумним, поступовим, але наполегливим. Наприклад, під час бігу або навіть ходьби, щодня додавати від 3 до 5% від досягнутого рівня, щодо кількості рухів, швидкості і відстані. Це ж стосується загартування, засмаги і навіть роботи.

М.М.Амосов відмічає, що вибирати навантаження людина повинна сама. Для полегшення він рекомендує порівняння за п'ятибальною системою (таблиця 1). Ступінь безпеки вправ визначається рівномірністю навантаження, можливістю дозувати їх, відсутністю надмірних емоцій та змагання і можливістю в будь-який час зупинитись, навіть сісти. Всі вправи треба виконувати старанно, тривалість підбирати залежно від стану здоров'я. Наприклад, ходьба найтриваліша, а біг — найкоротший. Найбільше часу варто витрачати на спортивні ігри і плавання.

Важливо стежити за пульсом. Не слід доводити його частоту понад 140. Необхідно дотримуватись головного правила тренування—поступовості Добре привчити себе дихати носом під час бігу, хоч це зовсім не просто і вдається з часом. ^

Поряд з традиційними оздоровчими методами, в наш час з'явилися нові, нетрадиційні методи. Далеко не всі вони однаково ефективні і достатньо обгрунтовані.

Ось деякі з методів, які достатньо міцно ввійшли в практику лікування:

Фітотерапія - лікування і профілактика захворювань з допомогою рослинних препаратів.

Гомеопатія - система лікування, основана на використанні малих доз відповідних речовин. Голкорефлексотерапія - стародавній метод лікування подразненням активних точок тіла людини. Вегетаріанство та сироїдіння. Лікувальне голодування. Мануальна терапія-лікування з допомогою ручних прийомів дії на суглоби і хребет. Психосоматична терапія, гіпноз, аутогенне тренування - лікування через психічну дію. Музикотерапія, арттерапія - лікування за допомогою мистецтва, музики, живопису. Ентеросорбція - введення в організм адсорбентів. Еферентна терапія - лікування інтенсивним виведенням із організму токсинів і продуктів обміну. Хромотерапія - лікування кольором, магнітотерапія, кліматотерапія, герудотерапія, болюсотерапія, акупунктура, су-джок терапія, мопсотерапія.

Нетрадиційні методи оздоровлення організму.

Водолікування

Застосування води для лікування можна умовно розділити на слідуючі види: ванни, компреси, обливання, лікування паром, обмивання, пиття.

Рецепт: для зняття високої температури у дорослого. Холодну воду набрати в ванній до кісточок. Походити в цій воді 1 хв. Потім ноги добре витерти, одягнути шерстяні шкарпетки і 15 хв енергійно походити, а краще побігати. Вправа, яка принесе вам здоров'я. "106 кроків вверх по джерелу". Відкрити кран з холодною водою, не закриваючи витоку, зробити 106 кроків. Витирати ноги після процедури не потрібно.

Голковколювання

Основним методом дії на точки в наш час є класичний спосіб голковколювання. Під класичним методом голковколювання розуміють дію на організм з лікувальною чи профілактичною метою спеціальними голками, які вводять у відповідні зони шкіри (акупунктурні точки) і тканини, які знаходяться нижче.

Існує девять типів голок, в тому числі ланцетоподібні, пікоподібні, кинжалоподібні, з заокругленим кінцем і т.д. В наш час частіше застосовують колоподібні голки розміром від 15 до 150 мм з довжиною заточки 1,5-2 мм і товщиною 0,35 мм, із різних дорогоцінних металів. Голки стерилізують та обеззаражують. Голки оглядають: провіряють рівність, заточку, міцність ручки, стержня. Перевіряють на заточеність та гостроту голку на 5-6 листках паперу.

Підготовка до процедури голковколювання починається задовго до введення голки—з першої зустрічі з хворим.

Методично правильним при введенні голки є утримання голки за рукоятку трьома пальцями: 1 палець з одної сторони, а 2 і 3 - з другої. В цьому положенні голка добре фіксується і маніпуляції можна здійснювати достатньо вільно. При необхідності можна стукати по голці вказівним пальцем, не відпускаючи її іншими.

Техніку введення голки відпрацьовують спеціальними вправами, які проводять на різному матеріалі (зошит, картопля, катушки, ватні шарики).

Способи введення голок є різні.

Всю процедуру голковколювання необхідно проводити в суворому співвідношенні з самопочуттям хворого і при цьому пам'ятати, що перший сеанс треба проводити тільки в положенні хворого лежачи, використовувати не більше 2-3 точок і вибирати не дуже чутливі точки. Не можна залишати хворого без нагляду.

При голковколюванні можливі ускладнення, але при методично правильному проведенні голкотерапії досить корисні.

Ароматерапія

На початку 20 століття було запропоновано гіпотезу, згідно якої дерева і трави виділяють особливі речовини (атмовітаміни), що засвоюються легенями і є каталізаторами біохімічних процесів і обміну речовин. З часом правильність цього положення підтвердилась.

До атмовітамінів відносяться аероіони, озон, леткі фітоорганічні речовини (ефірні масла), які сприймаються людиною в вигляді запахів. Всановлено два механізми сприйняття запахів - асоціативний та рефлекторний. Перший оснований на запам'ятовуванні взаємозалежності запахів зі звичними уявленнями і впливає в основному на психоемоційну сферу людини. Другий пов'язаний - із впливом пахучих речовин на нюхові рецепторні клітини в біологічно активних точках середньої частини верхньої носової раковини і носової перегородки, нюхові аналізатори, гіпоталамус і лімбічну систему. Це дуже активні системи, які пов'язані з іншими життєво важливими частинами головного мозку, що регулюють частоту серцевих скорочень, кров'яний тиск, ритм дихання і інші. При цьому нюховий рефлекс специфічний для кожного аромату. Запах повинен точно підходити до рецептору. Ось чому синтетичні пахучі речовини менш ефективні у порівнянні з природними: вони можуть викликати асоціації, але рефлекторний компонент при цьому відсутній.

Це обумовлено складною багатокомпонентною структурою природних духмяних речовин, яку неможливо відтворити в лабораторних умовах. Однак рефлекторна реакція людини на запах торкається як психоемоційної сфери (запах породжує образ), так і фізіологічної. Навть мінімальна концентрація пахучої речовини у повітрі викликає відчутні реакції організму. Декілька крапель ефірного масла жасмину в випаровувачі збуджує діяльність головного мозку не менше, ніж кава. Евкаліпт покращує дихання, очищує органи носоглотки.

Щоб стати кваліфікованим спеціалістом по ароматерапії, необхідна підготовка, знання анатомії, фізіології. Однак кожна людина може використовувати ефірні масла з профілактичною метою, для підняття життєвого тонусу, зняття втоми та стресу.

При цьому треба зважати на те, що у жінок нюх розвинений краще, ніж у чоловіків, вони сприйнятливіші до запахів, ароматерапії. У курящих- навпаки.

Ефект деяких ароматів

Лаванда. Освіжає та розслаблює. Допомагає при лікуванні головного болю і опіків.

Сандалове дерево. Застосовують при сухій шкірі, для полегшення зуду, а також для лікування чоловічих функціональних порушень (наприклад, при функціональній імпотенції).

Роза. Підсилює статеве відчуття, використовується при жіночих хворобах, стресах, нервовій перенапрузі. Має антисептичну дію.

Герань. Сприяє заживленню ран, опіків, переломів. Корисна при порушеннях діяльності нервової системи, неврозах, безсонні.

М'ята перечна. Знімає біль, допомагає при подразненнях шкіри і при порушеннях травної системи.

Можжевельнік. Тонізує нервову систему і стимулює травлення.

Розмарин. Допомагає при захворюваннях дихальної системи, хронічних бронхітах, пневмонії, бронхіальній астмі.

Лавр. Знімає спазматичний стан судин, кишечнику, жовчних шляхів.

Сантолін. Застосовують при серцево-судинних захворюваннях, гіпертонічній хворобі, стенокардії, атеросклерозі.

Евкаліпт. Збільшує життєву ємкість легенів, прохідність бронхів.

Методика голодування і харчування по Г. Шелдону.

Теорія Шелдона базується на тому, що людина їсть складну в хімічному складі їжу, яка містить несумісні при поєднаному прийомі складові, оскільки вони потребують, наприклад, різної рН середовища, виділення ферментів з різною дією і т. п. Наприклад, погано перетравлюються сумісно прийняті крохмаль і білок (м' ясо і хліб), оскільки крохмалю для перетравлення потрібне лужне середовище, а білку - кисле. Висока кислотність шлунку при травленні білка призупиняє травлення крохмалю. Погано перетравлюються два різних по складу білки, наприклад, м'ясо і молоко. Прийняті разом з томатами хліб і інші крохмальні продукти також погано перетравлюються, оскільки цьому заважають кислі продукти томатів.

Г. Шелдон склав таблицю сумісності продуктів, в якій відмічені комбінації продуктів: 1 - небажані, 2 - недопустимі, 3 - найкращі.

Попрацювавши гігієністом багато років, Г.ІПелдон рекомендує періодичне тижневе добове голодування без обмеження використання води. Після голодування у пацієнтів збільшується в крові кількість еритроцитів, покращується обмін кальцію, нормалізується біохімічний баланс і омолоджується організм.

Другий важливий момент в концепції Г.Шелдона полягає в тому, що живлення знижує шанси оздоровлення, особливо при гострих захворюваннях, таких як запалення легенів, кір, дифтерія. Він далеко не перший помітив, що голодування при гострих захворюваннях приносить позитивний ефект. Дикі тварини в природі притримуються того ж правила: захворівши, вони практично перестають харчуватись. Г.Шелдон робить акцент не тільки на курсах голодування, але і на правильному, близькому до природи, живленні.

Признаючи всі позитивні рекомендації Шелдона, сучасна наука про харчування пропонує відповідні корективи, які стосуються в основному кількості їжі і вмісту в ній харчових волокон.

Разом з тим, не треба забувати, що перетравлення різних продуктів відбувається в різних відділах шлунково-кишкового тракіу, де середовище досить різне і згладжує несумісність продуктів по Шелдону.

Оздоровча система Поля Брегга

Поль С. Брегг бачить причину старіння і хвороб в зашлакованості, отруєнні організму. Брегг поставив собі за мету дожити до 120 років. Так би воно і сталось, мабуть, якби одного літнього дня, катаючись на хвилях (серфінг), він не загинув під хвилею в 95 років.

Суть системи П.Брегга полягаєв очищенні організму шляхом періодичного голодування. Схема голодування така: кожен тиждень - добове голодування, кожен місяць - 3- добове голодування, кожен квартал -10- добове голодування.

Починають голодування з одного 24-х годинного на тиждень. Через місяць можна попробувати на тиждень голодувати -2-4 дні. Через 4 місяці людина готова для голодування напротязі 7 днів, ще через декілька місяців - до 10 - денного. Далі життя йде по такому графіку: кожен тиждень -1 доба, кожен місяць - 3 доби, кожен квартал -10 днів.

Велике значення має методика виходу із голодування:

Після добового -1-ий прийом - салат із натертої моркви і нашинкованої капусти, блюдо із варених овочей; другий прийом — мясне чи будь-яке інше блюдо.

Після 7-10- днів голодування - в 17 годин розрізати 4-5 свіжих томатів, кинути в кип'яток, і, зразу, витягнувши і знявши шкірочку, - з'їсти. На наступи^} ранок - салат із натертої моркви і нашинкованої капусти, сік із половини апельсина. Потім з'їсти небагато зелені і два шматочки пшеничного хліба. Наступні два дні - салати з моркви, капусти, зелені, фрукти.

Після голодування не слід використовувати слизеутворюючої їжі, особливо жареної, не використовувати крупи, мучні продукти, хліб, рибу, м'ясо. Рибу і м'ясо не їсти частіше 3 разів в неділю. Яйця також треба обмежити до 3-х на тиждень.

Основні види оздоровчого дихання

Дихальні вправи—це насамперед вправи для м'язів, які беруть участь в процесі дихання. Як і будь-які інші м'язи, їх можна досить швидко розвинути, якщо постійно навантажувати посильною роботою. Поверхневе дихання, властиве багатьом літнім або погано тренованим людям, прирікає міжреберні м'язи на малий обсяг роботи, зменшуючи рухомість реберно-хребетних і реберно-грудних зчленувань Якщо екскурсія легень (різниця між обхватом грудей на вдиху і видиху) у 20-літньому віці в середньому дорівнює 8 сантиметрів, то у 40-річного чоловіка вона зменшується до 5, а в 60-річного — до 2-х сантиметрів. Регулярними дихальними вправами можна зберегти і навіть до деякої міри відновити, втрачену рухомість. Дихальні вправи посилюють газообмін, покращують вміст газів у крові, збагачуючи її киснем. Таких вправ існує безліч. Сьогодні ми ознайомимось з деякими з них.