2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Вступ. Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія

Українська мова – мова українського народу, української нації. Походження української мови, її зв'язки з іншими слов'янськими мовами. Сучасна українська мова – закономірний етап історичного розвитку української мови. Хронологічні межі поняття «сучасна українська мова».

Різновиди сучасної української мови: просторіччя, жаргон, діалекти і літературна мова. Діалекти української мови, їх основні фонетичні, морфологічні та лексичні ознаки.

Літературна мова – нормалізована й кодифікована форма існування української мови. Мовна норма, її особливості. Види літературних норм. Усна і писемна форма сучасної української мови. Функціонально-комунікативні різновиди української літературної мови. Типологічні особливості сучасної української мови як мови синтетично-аналітичного типу. Соціальні функції української мови. Сучасна українська літературна мова – державна мова України, мова міжнаціонального спілкування народів України.

Українська мова як предмет наукового вивчення та навчальна дисципліна. Основний зміст, обсяг і завдання курсу.

Фонетика як наука про звукову сторону мови. Предмет і завдання фонетики. Фонетичне членування потоку мовлення: фраза, такт, фонетичне слово, склад, звук.

Звук як одиниця фонетики. Аспекти вивчення мовних звуків: акустичний, фізіолого-артикуляційний, лінгвістичний.

Артикуляційна класифікація звуків української мови. Голосні та приголосні звуки. Класифікація голосних звуків за рядом (переднього і заднього ряду) і за ступенем підняття язика (низького, середнього і високого піднесення); за наявністю чи відсутністю лабіалізації (огублені й неогублені). Класифікація приголосних звуків за участю голосу й шуму (шумні та сонорні); за місцем творення (губні, язикові, глоткові); за способом творення (зімкнені, щілинні, зімкнено-прохідні, африкати); за наявністю чи відсутністю палаталізації (м'які і тверді, напівпом’якшені).

Зміни звуків у потоці мовлення. Поняття про чергування звуків, види чергувань (фонетичні, історичні). Зміни голосних. Зміни приголосних: асиміляція, дисиміляція, спрощення.

Фонетична транскрипція, її принципи. Фонетичний аналіз слова.

Склад як одиниця фонетики. Основні теорії складу (сонорна, експіраторна, м'язового напруження). Типи складів: прикриті та неприкриті; відкриті та закриті. Закономірності виділення складів в українській мові.

Наголос як одиниця фонетики. Словесний наголос, його особливості та функції. Енклітики і проклітики. Логічний наголос.

Поняття про фонему. Фонема і звук. Основні функції фонеми. Головний вияв фонеми, позиційні та комбінаторні варіанти фонем. Система фонем української мови.

Фонологічна транскрипція, її принципи.

Орфоепія як розділ мовознавства, що вивчає систему норм літературної вимови. Орфоепічні норми, їхнє значення. Причини порушення орфоепічних норм. Орфоепічні варіанти, їхнє місце в літературній вимові.

Норми вимови і голосних звуків. Норми вимови приголосних. Вимова звукосполучень приголосних.

Графіка. Графічні засоби української мови: букви і небуквені засоби (апостроф, знак наголосу, пунктуаційні знаки). Склад сучасного українського алфавіту. Значення букв.

Орфографія. Основні поняття орфографії: орфограма, орфографічне правило, орфографічна норма, принципи правопису. Принципи української орфографії: фонетичний, фонематичний (морфологічний), традиційний, диференційний.

Позначення м’якості на письмі, вживання м’якого знака. Вживання апострофа. Вимова і правопис префіксів. Правопис суфіксів. Принципи вживання великої літери. Правопис складних слів. Правопис запозичених слів.

Основні зміни в українській графіці й орфографії у XX ст. Упорядкування правопису в 1990 і 1993 роках. Питання про необхідність нової реформи української орфографії.

Змістовий модуль 2. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія

Словниковий склад (лексика) – особливий рівень у системі мови. Проникність лексичної системи, її рухомість. Системність лексики. Лексикологія як наука про словниковий склад мови. Два підходи до опису слова в лексикології: системно-семасіологічний (слово з погляду його значення, зв'язки слова з іншими словами в контексті й системі мови) та соціолінгвістичний (слово з погляду його хронологічних, соціальних і територіальних характеристик). Зв'язки лексикології з іншими розділами науки про українську мову: лексикографією, фонетикою, словотвором, морфологією та синтаксисом.

Слово як одиниця лексичного рівня мови. Слово – знакова одиниця, його ознаки. Слово й поняття. Номінативна функція слова.. Лексичне значення слова, його структура. Денотативний характер лексичного значення. Лексичне і граматичне значення. Мотивованість і немотивованість слова і значення. Типи лексичного значення.

Однозначні та багатозначні слова. Пряме та переносне значення. Типи переносних значнь: метафора й метонімія.

Лексична омонімія в українській мові. Типи лексичних омонімів: повні й неповні (часткові). Відмежування лексичних омонімів від випадків відносної омонімії (омофонів, омоформ, омографів). Джерела лексичних омонімів. Міжмовні омоніми. Проблема розмежування омонімії й полісемії. Стилістичне використання омонімів у мовленні. Поняття про пароніми.

Синоніми, їх основні типи: абсолютні, семантичні, стилістичні, понятійно-стилістичні. Контекстуальні синоніми та евфемізми. Поняття про синонімічний ряд та його домінанту. Стилістична роль синонімів.

Лексичні антоніми, їх визначення. Структурні й семантичні типи антонімів. Антонімія системно-мовна та ситуативно-мовленнєва. Текстові функції антонімів.

Склад лексики української мови з з погляду її походження. Споконвічно українські слова (індоєвропейські, праслов'янські, давньоруські) і власне українські. Лексичні запозичення в українській мові. Фонетичні, граматичні та лексичні закономірності, що супроводжують освоєння запозичених слів. Екзотизми й варваризми. Калькування й кальки.

Соціальна й територіальна диференціація лексики української мови. Лексика загальнонародна й лексика обмеженого вжитку. Професіоналізми, жаргонна лексика, діалектизми та їх види.

Динамічні потенції лексико-семантичної системи мови. Активна й пасивна лексика. Застаріла лексика: історизми й архаїзми. Неологізми, їх різновиди і шляхи появи в мові.

Стилістична диференціація лексики української мови. Лексика стилістично нейтральна (міжстильова) і стилістично забарвлена.

Фразеологія. Фразеологізми, їх схожість і відмінність від інших мовних одиниць. Класифікація фразеологізмів: фразеологічні зрощення,єдності та сполучення. Системна організація фразеології. Джерела української фразеології. Стилістичні функції фразеологізмів.

Лексикографія. Енциклопедичні й лінгвістичні словники. Типи лінгвістичних словників. Сучасний стан лексикографії в Україні.

Змістовий модуль 3. Морфеміка. Словотвір

Поняття морфеми. Кореневі та афіксальні морфеми, функціональні відмінності між ними. Вільні та пов’язані корені. Типи афіксів. Матеріально виражені та нульові морфеми. Поділ афіксів на словотворчі та формотворчі, продуктивні й непродуктивні, регулярні та нерегулярні.

Основа слова. Похідна та непохідна основа.

Історичний характер морфемної структури слова. Типи змін у морфемній будові слова: опрощення, перерозклад, ускладнення.

Правила морфемного аналізу.

Словотвір як учення про творення слів і загальні принципи їх мотивації. Основні поняття й терміни словотвору: твірна основа, словотворчі засоби, словотвірне значення, словотвірна пара, словотвірний тип, словотвірний ланцюжок, словотвірне гніздо, способи словотвору.

Способу словотвору в українській мові. Морфологічний спосіб творення слів: суфіксація, префіксація, префіксально-суфіксальний різновид, флективний різновид, постфіксація, складання. Специфіка кожного з різновидів морфологічного способу словотворення. Лексико-семантичний спосіб. Лексико-синтаксичний спосіб. Морфолого-синтаксичний спосіб. Різновиди морфолого-синтаксичного словотвору: субстантивація, ад'єктивація, прономіналізація, адвербіалізація та ін.

Правила словотвірного аналізу слова.

Змістовий модуль 4. Граматика. Морфологія. Іменні частини мови

Граматика як учення про граматичну будову мови. Предмет граматики, її основні поняття. Граматичне значення у його відношенні до лексичного значення. Способи вираження граматичних значень слова в українській мові. Граматична форма слова, синтетичні й аналітичні форми слів. Граматична категорія. Морфологічні, синтаксичні та лексико-граматичні категорії.

Морфологія як розділ граматики. Частини мови в українській мові та принципи їх виділення. Повнозначні (самостійні) та неповнозначні (службові) частини мови. Вигуки та модальні слова. Перехід слів з однієї частини мови в іншу.

Іменник, його значення, граматичні категорії та синтаксична роль. Лексико-граматичні групи іменників: власні й загальні назви, назви істот і неістот; іменники з конкретним та абстрактним значенням; іменники збірні та з речовинним значенням.

Категорія роду як одна з основних морфологічних ознак іменника. Поділ іменників за родами. Засоби вираження категорії роду іменників. Граматичний рід абревіатур, іменників іншомовного походження та деяких власних назв. Іменники спільного роду. Хитання в роді.

Категорія числа. Значення категорії числа. Іменники, що мають тільки форми однини або тільки форми множини. Вживання форм числа. Залишки форм двоїни в сучасній українській літературній мові та в народних говорах.

Категорія відмінка. Значення категорії відмінка. Система відмінків у сучасній українській мові. Основні значення відмінків. Способи вираження значень відмінка, роду й числа в іменниках, що не мають форм словозміни.

Відмінювання іменників. Поділ на відміни і групи. Система відмінкових форм однини та множини. Зауваження до відмінкових форм іменників .Іменники, що в сучасній українській мові перебувають поза чотирма відмінами. Особливості відмінювання українських і неукраїнських власних назв (прізвищ, топонімів). Відмінювані і невідмінювані абревіатури.

Словотвір іменників.

Прикметник. Визначення прикметника як частини мови. Морфологічні властивості й

синтаксична роль прикметників. Граматична залежність категорії роду, числа й відмінка прикметників. Прикметники якісні, відносні і присвійні. Відмінність між ними у значенні та в граматичному вираженні. Перехід відносних прикметників у якісні.

Ступені порівняння якісних прикметників. Значення прикметників вищого ступеня. Засоби

утворення прикметників вищого ступеня. Значення прикметників найвищого ступеня. Засоби утворення прикметників найвищого ступеня.

Повні (стягнені та нестягнені) й короткі форми прикметників. Відмінювання прикметників.

Тверда і м'яка групи прикметників. Особливості відмінювання прикметників з другою частиною - лиций. Відмінювання субстантивованих прикметників.

Словотвір прикметників.

Числівник. Питання про місце числівників у системі частин мови. Визначення числівника. Поділ числівників за значенням. Кількісні числівники як основний розряд числівників, їх семантичні групи. Питання про порядкові та неозначено-кількісні числівники. Групи числівників за будовою.

Граматичні категорії числівника. Синтаксичні зв'язки числівників з іменниками. Стилістичні особливості числівників з іменниками. Відмінювання числівників різних розрядів.

Займенник, його місце в системі частин мови. Визначення займенника, особливості його значення. Поділ займенників за значенням і граматичними ознаками. Групи займенників, співвідносні з іншими частинами мови.

Особливості граматичних категорій займенника. Відсутність категорій роду й числа в окремих типах займенників. Суплетивні форми займенника. Розрізнення займенників та інших омонімічних з ними частин мови.

Відмінювання різних розрядів займенників.

Прономіналізація.

Змістовий модуль 5. Дієслово. Прислівник. Категорія стану

Дієслово, визначення дієслова. Основні граматичні категорії і форми дієслова. Інфінітив як початкова форма дієслова. Особові форми. Безособові форми. Дієприкметник та дієприслівник.

Категорія виду. Дієслова доконаного та недоконаного виду. Видові пари дієслів. Одно- і двовидові дієслова. Способи творення дієслівних видів.

Категорії перехідності/неперехідності та стану дієслова, їх зв’язок. Перехідність, засоби її вираження. Стани дієслова: активний, зворотно-середній, пасивний.

Категорія способу. Значення та вживання дійсного, умовного та наказового способів. Утворення форм умовного й наказового способів.

Категорія часу. Значення та вживання форм теперішнього, минулого, давноминулого та майбутнього часу в українській мові. Утворення форм теперішнього, минулого, давноминулого й майбутнього часів

Категорія особи. Значення й граматичні способи вираження категорії особи. Безособові дієслова.

Категорія числа і роду в дієслівних формах. Типи дієвідмін.

Способи словотвору дієслів.

Дієприкметник як проміжний розряд між дієсловом і прикметником. Дієслівні та прикметникові характеристики дієприкметника. Активні й пасивні дієприкметники та їх

творення. Безособові форми дієприкметникового походження на -но, -то та їх синтаксична роль.

Дієприслівник як проміжний розряд між дієсловом і прислівником. Дієслівні та прислівникові характеристики дієприслівника. Синтаксична роль дієприслівника. Утворення дієприслівників.

Прислівник, його значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль. Групи прислівників за значенням. Групи прислівників за походженням. Ступені порівняння прислівників.

Питання про безособово-предикативні слова (слова «категорії стану»).

Змістовий модуль 6. Службові частини мови. Вигуки. Модальні слова

Прийменник. Визначення прийменника. Основні семантичні типи прийменників Значення і вживання прийменників. Походження прийменників, їх морфемний склад.

Сполучник. Поділ сполучників за походженням, будовою та способом уживання. Сполучники сурядності і підрядності, їх різновиди. Сполучники та сполучні слова.

Частки, функція часток у мові. Групи часток за місцем у реченні, за функціями та значенням.

Вигуки. Типи вигуків за значенням і вживанням. Розряди вигуків за походженням. Перехід самостійних слів і словосполучень у вигуки. Звуконаслідувальні слова.

Модальні слова, їх особливості.

Змістовий модуль 7. Синтаксис словосполучення та простого речення

Синтаксис як граматичне вчення про будову зв'язної мови. Зв’язок синтаксису з іншими розділами мовознавчої науки. Синтаксичні одиниці. Словосполучення та речення як основні синтаксичні одиниці, їх спільні й відмінні риси. Складне синтаксичне ціле.

Поняття про словосполучення, ознаки словосполучення. Словосполучення і слово, словосполучення й речення. Питання про належність предикативних сполук та сурядних сполук до словосполучень. Фразеологічні сполуки та їхнє відношення до словосполучення.

Типи словосполучень. Синтаксично вільні та синтаксично нечленовані (цілісні) словосполучення; словосполучення мінімальної конструкції (прості) і складні як комбінації кількох простих. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Типи словосполучень за семантико-синтаксичними відношеннями між головним і залежним словом: атрибутивні, об’єктні, обставинні. Граматичні зв’язки слів у совосполученні: повне й неповне узгодження; керування (сильне/слабке, безпосереднє/опосередковане); прилягання.

Речення як синтаксична одиниця. Ознаки речення. Предикативність та інтонація повідомлення як основні визначальні ознаки речення. Типи речень за метою висловлення (розповідні, питальні та спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні та неокличні); за модальністю (стверджувальні/заперечні), за повнотою структури (повні/неповні, види неповних речень). Типи речень за структурою – прості й складні. Прості речення двоскладні й односкладні; непоширені та поширені.

Просте двоскладне речення. Підмет і присудок як головні члени, що складають структуру двоскладного речення. Підмет простий і складений. Способи їх вираження. Присудки прості і складені. Типи складених присудків, способи їх вираження. Складний присудок.

Другорядні члени речення, їх ознаки та способи вираження. Означення. Узгоджені й неузгоджені означення. Прикладка. Додаток. Прямі й непрямі додатки. Способи їх вираження. Обставини, типи обставин за значенням, вираження їх різними частинами мови і словосполученнями.

Односкладні речення. Типи односкладних речень. Означено-особові, узагальнено-особові, неозначено-особові речення. Безособові речення. Питання про інфінітивні речення. Номінативні (називні) речення. Способи вираження головного члена в односкладних реченнях.

Поняття про просте ускладнене речення. Типи ускладнених речень. Речення з однорідними членами. Однорідність і способи її вираження. Однорідні та неоднорідні означення. Узагальнювальні слова при однорідних членах. Розділові знаки в реченнях з однорідними членами.

Речення з відокремленими членами. Поняття про відокремлення. Умови відокремлення другорядних членів. Відокремлені означення, додатки, обставини. Уточнювальні члени речення: семантика і структура. Розділові знаки в реченнях з відокремленими членами.

Вставні і вставлені конструкції в реченні. Значення і граматичне їх вираження. Розділові знаки в реченнях зі вставними та вставленими конструкціями.

Речення зі звертаннями. Значення і способи вираження звертання. Розділові знаки в реченнях зі звертаннями.

Змістовий модуль 8. Синтаксис складного речення. Пунктуація

Складне речення як синтаксична одиниця. Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Засоби зв’язку між частинами складного речення: інтонація, сполучники, сполучні слова, порядок частин. Співвідношення форм дієслів-присудків. Типи складних речень за структурою: двочленні та багаточленні. Типи складних речень.

Складносурядні речення. Основні ознаки складносурядних речень. Смислові відношення між частинами складносурядного речення та засобами зв'язку між ними. Структурно-семантичні типи складносурядних речень. Речення відкритої та закритої структур. Складносурядні речення єднальні, зіставно-протиставні, розділові, градаційні.

Складнопідрядні речення. Структура складнопідрядного речення; відмінності у тлумаченні їх складових частин. Сполучники та сполучні слова у складнопідрядних реченнях. Логіко-граматична, формально-синтаксична та структурно-семантична класифікації підрядних речень. Складнопідрядні речення нерозчленованої структури: атрибутивні, з’ясувальні, займенниково-співвідносні. Складнопідрядні речення розчленованої структури: з підрядними часу, місця, причини, мети, умови, способу дії, порівняльними, допустовими, наслідку, супровідними (приєднувальними).

Безсполучникові складні речення. Засоби вираження зв'язків між частинами безсполучникових речень. Роль інтонації в організації безсполучникових речень. Питання про семантико-синтаксичні співвідношення між безсполучниковими, складносурядними та складнопідрядними реченнями. Безсполучникові речення з однотипними частинами, їх види: речення з перелічувальними відношеннями, речення із зіставно-протиставними відношеннями. Безсполучникові речення з різнотипними частинами, їх види: з’ясувально- об’єктні, умовно-наслідкові, причиново-наслідкові, пояснювальні, порівняльні, приєднувальні.

Багатокомпонентні складні речення. Складнопідрядні речення з кількома підрядними частинами, різновиди зв’язку підрядних частин у їх межах. Складні багатокомпонентні речення з різними видами зв’язку. Період в українській мові, його структурні особливості.

Способи відтворення чужого мовлення: пряма, непряма, невласне пряма мова. Діалог. Цитата.

Синтаксис тексту. Питання про одиниці тексту. Складне синтаксичне ціле як складова одиниця тексту, його будова і функції. Співвідношення між абзацем і складним синтаксичним цілим.

Пунктуація. Основні типи пунктуаційних знаків, їхні функції. Огляд уживання розділових знаків у простому та складному реченнях.