Змістовий модуль 1

Практичне заняття № 1-2

ТЕМА. Прислівник як повнозначна частина мови

МЕТА: закріпити практично теоретичні знання студентів про прислівник як повнозначну частину мови, його граматичні ознаки; вивчити основні способи творення прислівників.

Основні знання, які повинні набути студенти під час вивчення теми: знати визначення прислівника, його морфологічні та синтаксичні ознаки; вивчити класифікації прислівників за значенням; знати особливості творення прислівників, історичне пояснення деяких прислівників; засвоїти основні правила написання прислівників та прислівникових сполук.

Основні вміння, які повинні набути студенти під час вивчення теми: уміти визначати прислівники в тексті; розподіляти прислівники за розрядами і групами; утворювати форми ступенів порівняння прислівників; виконувати морфологічний, морфемний та словотвірний аналізи прислівників; правильно писати прислівники та прислівникові сполуки, з’ясовувати орфографічні правила; добирати власні приклади з прислівниками та прислівниковими сполуками для ілюстрації теоретичних положень із творів художньої літератури.

План

1. Прислівник як повнозначна частина мови. Лексичне значення, морфологічні особливості та синтаксична функція.

2. Розряди прислівників за значенням. Як це питання розглядається у науковій літературі?

3. Ступені порівняння прислівників, їх творення та особливості написання.

4. Основні способи творення прислівників.

5. Перехід інших частин мови у прислівники ( адвербіалізація).

6. Перехід прислівників у службові частини мови.

Література

а) основна

Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. – К.: Либідь, 1993. – С. 243-274.

Болюх О.В. Морфолого-синтаксичні особливості прислівників // Мовознавство. – 1994. – № 6. – С. 34-39 (законспектувати).

Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови. – К.: Унів. вид-во “Пульсари”, 2004. – С. 298-327.

Горпинич В.О.Морфологія української мови. – Дніпропетровськ, 1999.– С. 80-88.

Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. – К.: Вища школа, 1983. – С. 241-246.

Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Гищенка. – К.: Вища школа, 1997. – С. 446-455.

Чапля І.К. Прислівник в українській мові. – Харків: ХДУ, 1960. – С. 3-27.

в) додаткова

Андерш Й.Ф. Особливості адвербіалізації іменників // Мовознавство. – 1999.–№1. С.3-6(законспектувати).

Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Наук. думка, 1983. – С. 17-18, 153-156, 185-222.

Довга Т.М. Сполучення іменників з прийменником на і однозвучні з ними прислівники // Українська мова і література в школі. – 1974. – № 7. – С. 22-30.

Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови. Морфологія. – К.: КДУ, 1961. – Ч.ІІ. – С. 152-157.

Ніколашина Т.І. Адвербіалізовані форми орудного відмінка із порівняльним значенням // Проблеми української мови та методики. Міжвузівський збірник наукових праць. – Слов’янськ, 1997. – С. 27-34.

Ніколашина Т.І. Адвербіальні лексеми на позначення безвідносного часу // Наукові записки. Серія філологічна. Випуск 2. – Полтава, 1998. – С. 17-21.

Ніколашина Т.І. Прислівники інтенціальної семантики в сучасній українській мові // Збірник наукових праць: Вісник Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г. Короленка. – Випуск 2(6). – Полтава, 1999. –С. 173-176.

Ніколашина Т.І. Семантико-функціональна характеристика каузальних прислівників української мови // Проблеми української мови та методики. Міжвузівський збірник наукових праць. – Слов’янськ, 1997.– С. 34-40.

Ощипко І.Й. Українські відприкметникові прислівники на -о, мотивовані складними твірними основами // Мовознавство. – 1973. – № 2.

Русанівський В.М. Означальні, предикативні і модальні прислівники // Українська мова і література в школі. – 1967.– № 4.– С.22-26 (законспектувати).

Уздиган І.М. Прислівники на -ому, -и в українській мові // Українська мова і література в школі. – 1975. – № 10.

Український правопис. – К.: Наук. думка, 1993. – С. 37-40.