Господарський розвиток суспільств Західної (Європейської) цивілізації

Схема 2.

Господарський розвиток суспільств Західної (Європейської) цивілізації

людство

________________________Стадії цивілізаційного розвитку людства___________________

І ст. ІІ ст. ІІІ ст.

локальні (прото-) формування та розвиток світових цивілізацій глобальна цивілізації цивілізація

Світові цивілізації

Західна цивілізація

Суспільство

Господарські системи

східна лінія світових цивілізацій

● китайська

● індійська

● близькосхідна (мусульманська)

західна лінія світових цивілізацій

● Західноєвропейська гілка Західної цивілізації

● Східноєвропейська гілка Західної цивілізації

● латиноамериканська цивілізація

Способи організації суспільства

державний устрій

міждержавні утворення

общинна держава

територіальні та централізовані імперії

національна держава

громадянське суспільство

Господарські системи суспільства

Натуральне господарство з елементами товарності

Натуральне господарство з зародженням ПРОСТ.товарного виробництва в містах

Товарне господарство

Переростання господарської системи рамок національних держав

Просте товарне господарство

Товарно-грошове господарство

Грошово-кредитне господарство

10т.р. до н.е.

8-2 ст. до н.е.

4-8 ст.

17 ст.

30рр. ХХ ст.

ХХІ ст.

Важливо пам’ятати, що в названих стадіях, етапах і періодах поступово назрівають зміни в суспільній залежності людей, ці зміни набувають домінуючого значення, обумовлюють перехід суспільства і його господарської системи на якісну нову сходинку свого історичного розвитку.

Слід зазначити, що історико-економічна наука накопичила різні варіанти періодизації розвитку господарської сфери суспільств, які тією чи іншою мірою були відображені у вищевикладених періодизаціях на засадах формаційної та цивілізаційної парадигм суспільства. Так, близькими за змістом є періодизації запропоновані С.Десницьким, Ф. Лістом, де в якості критерію обрано рівень розвитку суспільного поділу праці. С.Десницький (1740-1789) виділяв такі види діяльності людей, що історично ускладнювалися: мисливство (в т.ч. і збиральництво), скотарство, рільництво і комерцію. При цьому значну увагу приділяв особливостям власності, що мала місце в кожному із зазначених видів господарської діяльності. Ф.Ліст (1789-1846) обґрунтував існування п’яти стадій історичного розвитку господарської діяльності людей: дикунська, скотарська, рільницька, рільницько-мануфактурна і рільницько-мануфактурно-комерційна.

Б.Гільдебранд (1812-1878), К.Бюхер (1847-1930), В.Левицький (1854-1939), П.Маслов (1867-1947) запропонували свої варіанти періодизації в основі яких лежить рівень диференціації господарської системи та особливості зв’язку (обміну) між різними її складовими. Вони виходили з того що структура господарської системи постійно ускладнюється, формуються нові рівні господарювання та посилюється цілісність господарської системи. Б.Гільдебранд визначав три стадії сходження господарської системи до вищого рівня цілісності: натуральне господарство, грошове господарство, кредитне господарство. К.Бюхер характеризував ці стадії як замкнуте домашнє господарство, міське господарство, в якому виготовлення благ і послуг здійснюється на замовлення і народне господарство. В.Левицький називав такі періоди: період замкнутого натурального господарства; міського господарства, народного або грошового господарства. П.Маслов нараховував п’ять стадій історичного розвитку: ізольоване, громадське (общинне), районне, національне і світове господарство.

В.Ростоу (нар. 1906), Д.Белл (нар. 1919), Е Тоффлер (нар. 1928), К.Поланьї (1886-1954) запропонували власні варіанти періодизації історичного розвитку суспільств та їх господарських систем, що спиралися на різні критерії розвитку людства в ХХ ст. Серед таких критеріїв називались: розвиток технологічного способу виробництва, провідний ресурс (фактор) виробництва, рівень споживання (забезпечення суспільних потреб), характер зв»язку між виробниками та споживачами (розподільчих відносин). Особлива роль відводилась масовому поширення та використанню сучасних технологій виробництва, які дозволяли різко збільшити обсяги створення благ і послуг. Так, спираючись на критерій технологічного стану господарства, Д.Белл обґрунтував стадії доіндустріального, індустріального та постіндустріального розвитку суспільства. Е.Тоффлер називав такі стадії: аграрна, індустріальна та суперіндустріальна.

В.Ростоу наголос ставив на наслідках змін у виробництві, на зростанні результатів виробництва та їх впливу на рівень споживання. В його періодизацію включено п’ять стадій економічного зростання: традиційне суспільство; суспільство вільної конкуренції, в якому створені умови для піднесення; стадія піднесення, де машинне виробництво забезпечує зростання; наближення до зрілості, яка досягається шляхом масового використання передових технологій; суспільство масового споживання, в якому забезпечуються стандарти споживання для усіх верств населення.

У періодизації К.Поланьї за критерій історичного розвитку господарської системи взято обмін між виробництвом і споживанням. Спочатку він мав форму реципроктності (відносини взаємності), коли кожен член первісного суспільства вносив до загального доробку максимум того, на що він здатен, а отримував таку частину благ, яка відповідала його статусу та забезпечувала рівні можливості існування. На наступному етапі розвитку суспільства обмін здійснюється на засадах редистрибуції, яка передбачає зосередження переважної частини благ в центрі (в руках правителя), з наступним перерозподілом (розподілом) частини благ між різними верствами суспільства в залежності від рівня особистої залежності. На черговому етапі, на думку К.Поланьї, діє принцип еквівалентності, згідно якого обмін здійснюється на рівноправних та взаємовигідних засадах між виробниками та споживачами.

Підсумовуючи викладене, варто зауважити що кожен із запропонованих варіантів періодизації містить раціональне зерно і дозволяє відобразити особливості окремих періодів історико-економічного розвитку суспільств. Разом з тим, вони мають ряд недоліків, зокрема, відсутність критеріїв, що охоплювали усі періоди історичного розвитку, не всі критерії орієнтують на розкриття ролі центральної постаті суспільних процесів – людини.

1Під принципом розуміють основоположну ідею, первоначало що лежить в основі (слугує відправним пунктом) наукового пізнання будь-якого об’єкту. Й. Шумпетер принципом називав «будь-яке твердження, котре ми (чи автор, якого ми розглядаємо) не заперечуємо. Це може бути припущення, яке ми (вони) підтвердили, також і припущення, яке ми (вони) виказали в якості постулату чи припущення». Шумпетер Й. Теория экономического развития. Пер. с нем., Прогесс. М.: 1982, с. 32 – 33.

2Поняття методологічної матриці дисципліни близьке за своїм змістом до поняття «наукова парадигма» і використовується переважно, при викладанні певних навчальних дисциплін. Його обґрунтував та увів в обіход Т.Кун (див. Кун Т. «Объективные, ценностные суждения и выбор теории» (1973).

3 Поряд з поняттям наукової парадигми в літературі зустрічається близьке за значенням поняття науково-дослідної програми (НДП), обґрунтоване Імре Лакатошем. Суть НДП зводиться до використання в науковому дослідженні «жорсткого ядра» - сукупності незмінних принципів аналізу та «гнучкої оболонки» під якою розуміють будь-які підходи, положення та методи що використовуються дослідниками в залежності від об’єкту аналізу. Головним при застосуванні НДП є отримання достовірних результатів дослідження незважаючи на склад суб’єктивно обраної оболонки.

4 Докладніше див.: Арутюнов В.Х.,Мішин В.М., Свінціцький В.М. Методологія соціально-економічного пізнання: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2005, с.130 -197.

5 В літературі часто абсолютизується значення однієї із цих сторін, коли пріоритетного значення в розвитку суспільства надають індивідам або суспільству. На цьому ґрунтується тривала схоластична дискусія про первинність індивідуалізму чи холізму.

6Тойнбі А. Дослідження історії./Пер с англ. – К.: Основи, 1995, с.215

7 Таку структуру сучасного суспільства обґрунтував Т.Парсонс і вона знайшла підтримку багатьох дослідників (Див.: Парсонс Т. Система современных обществ. – М.: Аспект-Пресс, 1997)

8 Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. – М.: Ком книга, 2005. – С.153.

9Слід відмітити, що організацію релігійного життя суспільства, здійснює церква що відокремилися від держави і функціонує незалежно.

10 «… Елементом мінімальним носієм соціальної якості, - писав В.Г.Афанасьєв, - є людина». Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980. – С. 74.

11 Протиріччя між природним і соціальним началом людини на рівні суспільства набуває форми протиріччя між стихією та свідомою організацією суспільного життя. Однією з причин світової фінансової кризи 2008-09 років стала жадібність керівників фінансових установ, домінування природних пристрастей цих людей.

12 У хрестоматії «Сравнительные изучение цивилизаций» наводяться визначення цивілізації дане М.Вебером. П.Сорокіним, Ф.Енгельсом, А.Тойнті, О.Шилєром, Ф.Броделем та іншими авторами. Див «Сравнительные изучение цивилизаций»: Хресоматия / Сост. П.С. Эрасов. – М.: Аспект-Пресс, 2001.

13Цивилизационные модели современности и их исторические корни, Киев, Наукова думка – 2002, с.8.

14 В літературі суспільний поділ праці часто класифікують як загальний (формування таких родів виробництва як землеробство, промисловість), частковий, коли окремі роди діляться на види та підвиди та одиничний, що має місце в господарській одиниці. Такий підхід відображає структуру існуючої господарської системи. В той час як виокремлення трьох крупних етапів розвитку суспільного поділу праці характеризує генезис господарської системи суспільства, етапи наростання її цілісності, зміни в зв’язках.

15Наприклад, в Україні нині налічується 16 галузей виробництва, а в харчовій промисловості більше 24 підгалузей.

16В літературі часто суть капіталістичного господарства пов’язують з експлуатацією найманих працівників, що переводить проблему в ідеологічну площину та сферу соціальних відносин. Не відкидаючи зазначеного аспекту, для економічних досліджень більш важливим є розкриття природи капіталу, суті процесу капіталізації, виявлення якісно нових сторін у господарській сфері, що з’явилися на новому етапі її історичного розвитку.

17Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Устинко О.А., Юрій С.І. Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. Т.1/ За ред. С.В.Мочерного. – Львів: Світ, с.119

18 Радаєв В.В. Умови розвитку економічної теорії // Економічна теорія. – 2004. - № 1 – с.34.

19Маркс К. Економічні рукописи 1857-1859 років // Маркс К., Енгельс Ф., Твори. – 2-е вид. – т. 46. – ч. 1. – с.92

20Зибер Н.И. Избранные экономические сочинения. Т.2. – М., 1959, с. 165

21Важливо підкреслити, що мова йде про власність на засоби виробництва, які використовуються в господарській діяльності. Власність на предмети особистого вжитку існувала з давніх часів, була об’єктом престижу і не мала безпосереднього відношення до господарської сфери.

22Васильев Л. История востока. В 2-х томах. Т.1., с.60.

23Городяни (жителі міст) феодальної доби називались буржуа, тому іноді приватну власність характеризують як буржуазну.

24За класифікацією англійського юриста А.Оноре, нині у розвинених країнах світу прийнято виділяти більше одинадцяти прав приватної власності (право чинів).

25Історичний розвиток знань про окремі сфери економічної науки досліджуються конкретно-економічними науками.

26Хайлбронер Р.Л. Философы от мира сего. Пер. с англ. – М.: Изд. Ко Либри, 2008. – с.27

27Теорія пізнання протиставляє поняття «сутності», що характеризує внутрішню (невидиму) сторону наукового об’єкта поняття «явище» яка характеризує зовнішню (емпіричну) його сторону.

28Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1968. – с.25

29Іноді подія трактується як унікальне, неповторне явище що відбувається в певний момент розвитку господарської системи, і фактично веде до ототожнення її з історичним фактом.

30Машина (лат) – знаряддя, механізм, що використовують людиною в своїй діяльності.

31Іноді неоправдано поширюють поняття техніки (машини) на всі знаряддя праці, що історично використовувала людина, розглядаючи його не в суспільно-економічному, а технократичному значенні.

32 Й.Шумпетер пов’язував усі проблеми, що виникають в суспільному житті людей, з досягненням цілісності суспільства чи його сфер.

33Богданов А.А. Тектология: всеобщая организационная наука: В 2 кн. – М.: Эк-ка, 1989. – Кн. 1, - с. 69.

34Поділ праці є однією з найбільш важливих форм диференціації господарської системи, фундаментальним значенням якої для розвитку виробництва всебічно розкрив А.Сміт. (Див. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. Пер. с англ. – М.: Эско, 2007. – 960 с. – (Антология экономической мысли))

35Спостереження завжди має мету, обґрунтовану методику, здійснюється систематично та передбачає обробку і тлумаченнях даних. Вимірювання здійснюється за допомогою обраної системи одиниць, прийнятих правил порівняння та складання результатів, опису процедури вимірювання.

36Відомий дослідник Т.Кун запропонував реконструювати події минулого на основі наявних знань, створити отриману модель з дійсними історичними фактами та критично порівняти їх між собою. На його думку, цей експеримент дозволить отримати нову інформацію про факти та події що досліджуються.

37На початку минулого століття у США була створена електрична модель, в якій за допомогою системи електролампочок відтворювалися основні зв’язки економічної системи країни.

38 Меркантелізм і теорія фізіократії відображають господарську систему на етапі її становлення, а тому для їх оцінки мають бути використані інші критерії.

39Довгий час в літературі домінували погляди на суспільний прогрес як незворотні зміни та рух, в основі якого лежить механізм храповика. Таке розуміння ідеї прогресу себе дискредитувало і не знайшло підтвердження в житті. Нині його сутність пов’язується з посиленням ролі свідомої організації людьми суспільних процесів, з розв’язанням головної проблеми людства – витіснення хаосу і утвердження свідомого та доцільного контролю за суспільними процесами.

40Про критерії оцінювання сучасних економічних теорій див.: Боннер К. Логика и рост научного знания. Избранные работы. / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1983, с.328

76