- •Історія соціальної роботи в україні
- •1. Реконструкція організації соціального захисту у слов'ян у VI-Хет.
- •2. Основні форми допомоги і взаємодопомоги в стародавніх слов'янських громадах
- •Тема II (лекція 2). Княжа та церковно-монастирська підтримка нужденних у X - XIII с г.
- •1. Вплив Хрещення Руси на модель соціального захисту населення
- •2. Початки християнської благодійності за правління князя Володимира Великого (з 980 по 1015рр.)
- •3. Соціальний захист за князів Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха
- •4. Церковно-монастирська система благодійності
- •2. Формування державної системи захисту
- •3. Виникнення приватної благодійності
- •4. Особливості соціальної роботи у тогочасній Україні
- •Тема IV (лекція 4). Державна опіка у другій половиш XVII - першій половині XIX століть
- •2. Приватна доброчинність
- •3. Основні напрямки суспільної опіки
- •Тема V (лекція 5). Державний і приватний соціальний захист у російській імперії з другої половини XIX ст. По 1917 р.
- •1. Вплив російських реформ 60- 70-их років XIX ст. На розвиток державної і суспільної опіки
- •2. Сільська і волосна* опіка
- •3. Міська система допомоги
- •4. Церкобно-парафіяльпа і приватна опіка
- •Тема VI (лекції 6-7). Державне соціальне забезпечення у колишньому срср
- •1. Перші кроки у формуванні системи соціального забезпечення у колишньому срср
- •2. Соціальна політика стосовно селянства
- •3. Завершення формування системи соціального забезпечення
- •4. Система соціального забезпечення в 1950 -1991 рр.
- •Тема VII (лекції 8-9-10). Соціальна робота у незалежній україні
- •1. Соціально-економічна ситуація в Україні у кінці 80-х і в 90-хроках XX ст.
- •2. Формування системи соціального захисту в Україні за нових політико-ідеологічних та соціально-економічних умов
- •3. Соціальна обслуговування населення
- •4. Соціальні служби для молоді та дітей
- •5. Державна служба зайнятості
- •6. Недержавні організації соціальної роботи
- •7. Волонтерство у соціальній роботі
- •І. Біографічна довідка про Митрополита Андрея Шептицького
- •2. Громадська та благодійна діяльність Митрополита Андрея Шептицького
- •Тема II (лекція 2). Княжа та церковно-монастирська
4. Соціальні служби для молоді та дітей
Загальна криза українського суспільства торкнулася, безумовно, і молоді. Для того, щоб допомогти молодим людям вижити у складних соціально-економічних умовах, уряд України з моменту її проголошення незалежною державою провадить певні заходи, затверджує програми, створює відповідні структури для підтримки та допомоги молоді. З метою втілення у життя державної політики стосовно молоді та дітей було створено Міністерство у справах сім'ї та молоді, перетворене 2000 р. у Державний комітет з такою ж назвою. Теоретичне забезпечення цієї політики розробляє Український науково-дослідний інститут проблем молоді. Створено спеціальні соціальні служби для молоді (ССМ) на обласному, міському та районному рівнях. Від 1991 р. і до початку 1999 р. їх було утворено вже по всій країні - 457, ще 263 планувалося відкрити 1999 року.
Юридично систему соціальних служб для молоді було закріплено у "Декларації про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" та Законі України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні". Затверджено і відповідне Типове положення. Метою цієї системи є створення умов для позитивної соціалізації (залучення до системи суспільних відносин) молоді. Зміст її роботи, за визначенням Українського державного центру соціальних служб для молоді, полягає у:
наданні соціальної, психологічної, правової, освітньої та будь-якої іншої і підтримки молоді;
допомозі реалізовувати право молоді на повноцінне життя;
прищепленні навичок соціально схвальної поведінки;
- навчанні адаптуватися правовими засобами до сучасного світу. Пріоритетними напрямками діяльності центрів ССМ є:
соціальна підтримка молодої сім'ї (у 1998 р. в Україні діяли 463 такі програми);
соціальна робота з молоддю жіночої статі;
соціальна підтримка дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування
батьків (у 1998 р. діяли 303 такі програми на регіональному рівні);
профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі;
сприяння працевлаштуванню і вторинній зайнятості молоді;
соціальна підтримка дітей та молоді з особливими потребами (у 1998 р.
реалізовувалося 404 такі регіональні програми);
- соціальна робота з допризовною та призовною молоддю, військовослужбовцями та членами їхніх сімей, службовцями за призовом, молоддю, яка звільняється з лав Збройних Сил України;
- служба "Телефон довіри" (діють 104 спеціалізовані служби).
Проте економічне становище країни ще не давало можливості відповідним чином фінансувати виконання поставлених перед центрами ССМ завдань, реалізувати їхнє гасло "Дійти до кожної молодої людини", тому постає проблема
50
розвитку громадських молодіжних об'єднань. Таких, які за відповідної законодавчої підтримки молодіжних ініціатив могли б самостійно створювати матеріально-технічну базу для своєї" діяльності, зокрема для реалізації' соціальних програм.
Однією з найболючіших соціальних проблем останнього десятиріччя було зростання кількості дітей-сиріт і так званих "соціальних сиріт" ("дітей вулиці"), при тому, що форми опіки над дітьми залишалися практично незмінними з радянських часів. Крім згаданих вище 58 будинків-інтернатів Міністерства праці та соціальної політики, в яких на початок 1998 р. утримувалося 8121 дитина, в Україні діяли 39 шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків (на утриманні 10723 дитини); 50 дитячих будинків (на утриманні 4076 дітей) Міністерства освіти, а також 43 будинки дитини (4620 дітей) Міністерства охорони здоров'я.
У багатьох регіонах України проблема соціального сирітства стає надзвичайно гострою. Тому 1997 р. з ініціативи Міністерства у справах сім'ї та молоді Кабінет Міністрів затвердив "Типове положення про притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх". Зазначені вище притулки для неповнолітніх і кімнати тимчасового перебування надали протягом 1997 р. допомогу майже 11 тис. дітей, Проте створена мережа державних стаціонарних установ не забезпечувала задоволення потреб та інтересів дітей, не було відпрацьовано законодавство щодо нових шляхів розв'язання проблем знедолених дітей.