Тема VII (лекції 8-9-10). Соціальна робота у незалежній україні
1. Соціально-економічна ситуація в Україні у кінці 80-х і в 90-хроках XX ст.
На початку 90-х років XX ст. у незалежній вже Україні соціальна робота починає формуватися як фахова діяльність. Цей процес супроводжується створенням мережі соціальних установ та закладів нового типу. Поштовхом до цього стали економічна криза і стрімке зростання соціальних проблем у суспільстві. Економічна криза спричинила появу безробіття (явного і прихованого), неповну зайнятість працюючих, багатомісячні затримки з виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій, різке зниження рівня оплати праці і пенсій, зростання цін практично на всі товари і тарифів на всі послуги. Наслідком цього стали різке зниження рівня життя переважної більшості населення, вимушена міграція, загострення криміногенної ситуації, спад рівня народжуваності та значне збільшення смертності, розпад інституту сім'ї, зростання проституції і професійного жебрацтва, дитячої безпритульності, захворюваності населення (особливо на СНІД, туберкульоз), передусім дитячої.
Промовистими щодо цього є хоч би такі статистичні дані: 70% українських родин живе (2000 р.) за порогом бідності (малозабезпеченості), заборгованість із заробітної плати в економіці країни (на 10.09.2000 р.) становила 5,8 млрд. грн., 7 467 тис. працівників своєчасно не отримують зарплати, середня тривалість життя людей похилого віку за період 1989 - 1999 рр. скоротилася на 2,8 року, причім різниця у тривалості життя жінок (73,4 р.) та чоловіків (62,8 р.) одна з найбільших у світі, частка людей старшого покоління (пенсійного віку) за той же період зросла у загальній структурі населення на 6,5%. Кількість пенсіонерів сягнула 15 млн. осіб (понад 30% населення України), з них 2,4 млн. -інвалідів. Передбачені на 1999 р. дуже скромні видатки згідно з Державною програмою соціального захисту інвалідів у сумі 110 млн. грн. профінансовано лише на 41%.
Рівень захворюваності дітей першого року життя зріс у 1999 р. порівняно з 1991 р. на 22%, а рівень інвалідності збільшився на 25,4%*. Кількість зареєстрованих безробітних на середину 2000 р. сягнула 1,5 млн. осіб. (4,5%) хоч за методикою міжнародної організації праці їх має бути 11%, а за оцінками українських фахівців (враховуючи приховане безробіття) - близько 30% працездатного населення у працездатному віці. Через відсутність роботи і відповідних доходів масового характеру (близько 100 тис. осіб на рік) набула еміграція. Унаслідок зазначених чинників населення України вже скоротилося на 2,8 млн. від 52,2 млн. осіб 1993 р. (найвищий рівень за всю історію країни) до 49,395 у 2000 р. Щорічне зменшення населення за цей період становило 300 - 390 тис. осіб. Якщо б ці темпи вимирання населення збереглися на майбутнє, то через 126-130 років мав би вмерти останній громадянин України.
2. Формування системи соціального захисту в Україні за нових політико-ідеологічних та соціально-економічних умов
Послаблення більшовицьких ідеологічних догм, перші кроки до демократизації політичного життя і ринкової економіки було зроблено в
"Зростання рівня захворюваності та
інвалідностіяк
дітей, так і дорослих
в Україні значною мірою є наслідком
чорнобильської
катастрофи.
45
колишньому СРСР у другій половині 80-х років (роки. "Перебудови"). Тоді ж стала поглиблюватися соціально-економічна криза радянського суспільства. У відповідь на це уряд СРСР намічав і впроваджував деякі реформи у системі соціального забезпечення населення. Уряд незалежної України продовжив і поглибив ці реформи, які ще далеко не завершено, вони тривають. За останні роки з'явилися нові державні так і недержавні, служби, установи, організації, які надають різноманітні соціальні послуги.
Створена за ці роки мережа державних соціальних відомств України на кінець 1999 р. мала такий склад. Очолює її, координує діяльність, втілює у життя переважну частину державних заходів щодо соціального захисту нужденних Міністерство праці та соціальної політики, яке включає такі установи й заклади:
• державна служба зайнятості населення (мережа центрів зайнятості);
мережа обласних та міських управлінь та районних відділів соціального захисту,
територіальні центри обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян;
відділення соціальної допомоги;
дитячі будинки-інтернати;
будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів;
спеціальні будинки інтернати;
психоневрологічні інтернати;
пансіонати для ветеранів;
протезно-ортопедичні заводи;
заклади спеціальної освіти.
Другим суто соціальним відомством є Державний комітет у справах сім'ї та молоді, що має у своєму складі Український державний центр соціальних служб для молоді (УДЦССМ), обласні, міські та районні центри соціальних служб для молоді.
Міністерство освіта опікується школами-інтернатами для дітей-сиріт, а також спеціалізованими школами-інтернатами для дітей з різними видами захворювань і дітей, які мають складнощі у навчанні, а Міністерство внутрішніх справ має у своєму складі спеціалізовані приймальники-розподільники для неповнолітніх, кімнати, тимчасового перебування та притулки для неповнолітніх, служби у справах неповнолітніх, підпорядковані районним, міським державним адміністраціям. З'явилися за останній час і недержавні притулки. За станом на 1.06.1998 р., в Україні було 68 притулків усіх типів, а також 21 кімната тимчасового перебування дітей.
Слід зазначити, що в широкому розумінні до соціальних слід віднести і всі установи та заклади міністерства охорони здоров'я, міністерства освіти, виховно-трудові колонії міністерства внутрішніх справ, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки їхня діяльність спрямована на розв'язання соціальних проблем населення і фінансується за рахунок держави. Щоправда, це не стосується значного тепер вже контингенту студентів і учнів державних навчальних закладів і клієнтів державних медичних закладів, що самі оплачують надані їм послуги.
Функції створеної в Україні системи соціального захисту можна було б згрупувати (за О. Івановою та Т. Семигіною) так.
46
1. Система соціального страхування
- пенсії (фінансується з Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування);
- допомога безробітним (фінансується з Фонду зайнятості);
- система короткотермінових грошових допомог під час хвороби, при народженні дитини (фінансується з Фонду соціального страхування та Пенсійного фонду);
- допомога у разі нещасного випадку на виробництві.
2. Універсальні системи
державна система охорони здоров'я (фінансується з місцевих та Державного бюджетів),
державна система освіти (фінансується з місцевих та Державного бюджетів);
допомога на поховання (фінансується з Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Фонду зайнятості, місцевих бюджетів);
- соціальний захист осіб, що постраждали в результаті аварії на ЧАЕС.
3. Система соціальних допомог
- допомога сім'ям з дітьми (фінансується з Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування, місцевих та Державного бюджетів);
різного роду допомоги (грошова, натуральна); -пільги в оплаті;
соціальне обслуговування (система інтернатних установ і територіальних центрів).
4. Система адресних соціальних допомог
- державні програми дотацій і житлових субсидій (фінансується з Державного бюджету);
- окремі види допомог сім'ям з дітьми (фінансується з Пенсійного фонду та
Фонду соціального страхування, місцевих та Державного бюджетів);
- адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям.
5. Пільги як переважне право
6. Соціальний захист через недержавні організації
7, Соціальна допомога з фондів підприємств та організацій
До сфери управління зазначених вище міністерств і відомств 1999 р. входило 4,5 тис. установ, закладів, підприємств, їх працівники опікуються долею понад ЗО млн. населення України. Вони забезпечують реалізацію державних гарантій у вигляді пенсій, медико-соціальної реабілітації, грошової та матеріальної допомоги для 15 млн. пенсіонерів. Майже 8 млн. осіб одержують допомогу згідно із Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", 3,5 млн. сімей одержують житлові субсидії. Служби зайнятості обслуговують понад 2 млн. незайнятих трудовою діяльністю громадян.
У 1999 р. в Україні налічувалося близько 760 раних соціальних закладів для обслуговування інвалідів, ветеранів, самотніх пенсіонерів, дітей-інвалідів. Державою створено мережу з 277 будинків-інтернатів, 653 територіальних центрів та 111 відділень соціальної допомоги вдома, які обслуговують понад 600 тис. громадян. При будинках-інтернатах організовано роботу 224 підсобних господарств, 52 міні-цехи з переробки сільськогосподарської продукції власного виробництва 259 лікувально-виробничих майстерень.
47