Тема 2. Держава та право Стародавньої Греції та елінських країн

1. Розвиток держави Стародавня Греція. Афінська держава періоду зародження.

2. Гомерівська Греція Становлення держави і права Стародавніх Афін Реформи Солона та Клісфена.

3. Розвиток Афінської державності та її падіння.

4. Суспільний лад, державний устрій Афін періоду демократії. Реформи Перікла.

Джерела та риси афінського права.

Утворення і розвиток Стародавньої Спарти.

Джерела та риси права.

Терміни та історичні особи

Апела – Народні збори у Спарті, вищий орган влади, але його рішення могли відмінятися герусією, якщо вважалися шкідливими.

Архонт – один з 9 вищих посадових осіб у містах-полісах, які обиралися на Народних зборах, а з V ст. до Р.Х. – жеребкуванням. Займалися військовими, судовими, релігійними питаннями. Архонт – цар був фактично верховним жерцем.

Ареопаг – вищий орган судової та політичної влади Стародавньої Греції. Складався з архонтів (старійшин). Обмеження його влади почалося з розвитком афінської рабовласницької демократії, особливо після реформ Ефіальта (462 р. до Р.Х.).

Агора – місце Народних зібрань у Стародавній Греції.

Базилевс – цар у Стародавній Греції.

Геомори – селяни Стародавньої Греції, які мали землю.

Герусія – Рада Старійшин Стародавньої Греції. Вищий державний орган.

Геліея – один з вищих органів влади Афін з V ст. до Р.Х., який складався з 6 чоловік; контролював діяльність вищих посадових осіб, затверджував закони, які приймали Народні Збори.

Ефори – колегія вищих посадових осіб Стародавньої Спарти, щорічно обиралася Народним Зібранням і керувала політичним життям країни.

Остракізм – “суд черепків” – таємне голосування, запроваджене у часи правління Клісфена. Таємне голосування щодо найбільш популярних державних діячів з метою запобігання їхньої тиранії. Проти кого було 6000 черепків – виганявся з Афін на 10 років.

Реформи Солона – правителя Греції, спрямовані на підрив впливу родоплемінної знаті, згідно ним, селяни звільнялися від рабства за борги, але реформи не вирішили усіх питань у боротьбі демосу з аристократією (594 –593 рр. до Р.Х. ).

Хронологія подій

ХІІ ст. до Р.Х. – Гомерівська Греція.

ІХ – VІІІ ст. до Р.Х. – утворення Афінської держави .

431 – 404 рр. до Р.Х. – Пелопоннеські війни між Афінами та Спартою.

444 – 429 рр. до Р.Х. – епоха Перикла, який провів ряд демократичних реформ.

621 р. до Р.Х. – запровадження в Афінах законів Драконта, які обмежували кроваву помсту, водили поняття необхідної оборони.

VІІІ – ІХ ст. до Р.Х. – законодавець Лікург заклав основи Спарти.

Тема 3. Держава Стародавнього Риму

Утворення Римської держави. Розподіл суспільства та органи управління. Реформи Сервія Туллія.

Римська держава у період Республіки. Зовнішня та внутрішня політика. Реформи Гракхів. Військова реформа Гая Марія.

Триумвірати. Криза і падіння Римської республіки.

Римська держава в період Імперії: Принципат та домінант. Падіння Римської імперії.

Основні риси та джерела Римського права.

Судочинство в період Республіки та Імперії.

Терміни та історичні особи

Гай Марій – полководець, який провів військову реформу, у наслідок якої до армії допускалися не маєтні верстви. За службу вони отримували землю. У наслідок реформи армія суттєво посилилася.

Домінат – в умовах кризи рабовласництва та імперії взагалі (ІІ – ІІІ ст. н. е.), Рим перетворюється у монархічну державу з абсолютною владою імператора. Остаточно перехід до домінанту датується 284 р. і приходом до влади Діоклетіана.

Клієнти – особисто вільні, але не маєтні громадяни часів республіки, які перебували у залежності від багатого покровителя (патрона).

Консули – в Римі обиралися два консули. Вони – вищі магістрати і очолювали всю систему магістратур. Найбільш суттєвими були їхні.

Магістратура – орган поточної виконавчої влади.

Міланський едикт – імператор Константин оголошував віротерпимість Риму стосовно християнської релігії (313 р.).

Патриції – спочатку усе автохтонне населення Стародавнього Риму, яке складало родову общину. З часом з них сформувалась родова аристократія. Вони протистояли плебеям.

Плебеї – особисто вільне населення, яке несло військову службу, сплачувало податки, але не брало участі в управлінні і розподілі землі.

Пунічні війни (з 264 р. до Р.Х.) – війни Риму з Карфагеном, внаслідок яких він стає господарем у Західному Середземноморрі.

Принцепат – перехід управління державою до принципу – “першого серед рівних ” – за рахунок надання йому вищої влади. Першим принцепсом став Октавіан Август ( 27 р. до Р.Х. – 14 р. н. е. ). Це була “Монархія під виглядом республіки ”.

Сенат – головний орган управління Римської республіки, до якого входили представники відомих родів.

Хронологія подій.