Програма дисципліни “Історія держави та права зарубіжних країн”

1. Мета та призначення.

Основною метою дисципліни “Історія держави та права зарубіжних країн” є опанування проблем історичного минулого людства, загальних та специфічних процесів розвитку та розпаду країн, формування та трансформації правових інститутів. Дисципліна вивчає досвід, як позитивний, так і негативний, світових держав, невеликих країн, які зуміли зробити якісний стрибок у своєму розвитку, допомагає побачити закономірності та специфіку розвитку державно – правових процесів протягом віків.

2. Задачі вивчення дисципліни.

Історія держави та права зарубіжних країн – предмет гуманітарного загальноосвітнього курсу, його вивчення відповідає завданням гуманізації підготовки фахівців у вищих навчальних закладах, сприяє здобуттю необхідних для інтелігента обсягу і рівня загальноісторичних, правових та загальнокультурних знань, забезпечує орієнтацію в історично – правовому просторі.

Засвоєння цього курсу також допомагає студентам самовизначитися в особистих світоглядних позиціях та духовних інтересах, зрозуміти своє місце в історії і значення для суспільства своєї професійної діяльності до якої вони готуються. І, що особливо важливо, сприяє становленню фахівців – майбутніх інтелектуалів з універсальною загальноосвітньою та загально гуманітарною підготовкою.

3. Зміст дисципліни

Тема: 1. Походження держави та права. Держава та право Стародавнього Сходу

Загальна характеристика держав Стародавнього Сходу; утвердження та розвиток держав Месопотамії, суспільний лад та державний устрій Стародавнього Вавилона; загальна характеристика “Законів Хаммурапі”. Суспільний лад та державний устрій Стародавнього Єгипту; джерела та характерні риси права.

Терміни та історичні особи

Закони Хаммурапі – укладені приблизно у 1760 р. до Р.Х. у Вавилоні з метою встановити тут єдині правові та соціальні норми, залагодити гострі соціальні суперечності, зміцнити царську владу, оберігати моральність суспільства.

Шумер, Аккад, Вавілон – стародавні країни Месопотамії.

Рамзес ІІ – один з найсильніших фараонів ХІХ династії, який царював 67 років; при ньому класично оформився культ фараону

Аменхотеп ІV (Ехнатон) – фараон ХVІІІ династії, який провів велику релігійно-політичну реформу, суть якої було проголошення єдиним божеством Атона (Сонця), а фараона його сином. Але реформа не мала підтримки у суспільстві і після смерті Ехнатона було відновлено загальнодержавний культ Амона (1419 – 1400 рр. до Р.Х. ).

Деспотія – форма державної влади переважно Стародавнього Сходу, коли правитель мав вищу законодавчу владу, був верховним воєначальником, суддею, жерцем, видавав закони і проголошував себе намісником бога.

Епоха будівництва пірамід – Стародавнє Єгипетське Царство, у добу якого була досягнута максимальна централізація влади, фараон був проголошений божеством.

Номи – адміністративно-територіальна одиниця Стародавнього Єгипту, у др. пол. IV тис. до Р.Х., яка свідчила про появу тут державності.

Ж.-Ф. Шампольйон – французький лінгвіст (1790 – 1832 рр.), який знайшов ключ до дешифрування староєгипетського письма та став батьком єгиптології.

Закони Шульги (2093 – 2046 рр. до Р.Х.) – найдавніші з відомих правових актів Месопотамії.

Хронологія подій

450 – 451 рр. – до Р.Х. – створення Законів ХІІ таблиць, які узагальнили звичаєве право.

ІІІ тисячоліття до Р.Х. – ІV століття до Р. Х. – час існування Стародавнього Єгипту.