3.Особливості соціальної роботи з малозабезпеченими сім’ями в Україні.

У соціальній роботі з малозабезпеченими сім´ями застосовуються соціальні технології: соціальне забезпечення, соціальне страхування, соціальна опіка і піклування. З сім´єю, яка перебуває у складній життєвій ситуації внаслідок індивідуального випадку чи складної психотравмуючої ситуації, проводиться сімейна психотерапія, реалізуються різні технології соціальної роботи, які мають на меті поліпшення соціального і психологічного стану подружжя і членів родини: соціальна корекція, соціальна терапія, психологічне і соціальне консультування, соціально-психологічна адаптація. Для організації рекреаційної діяльності, проведення дозвілля, допомоги у реалізації виховної функції сім´ї застосовуються соціально-педагогічні методи і методи соціального виховання. Актуальною для попередження дисгармонії сімейних стосунків, поліпшення її соціально-психологічного стану є соціальна робота на місцевому рівні, спрямована на активізацію зусиль громади у напрямку благоустрою району, створення умов для відпочинку, тимчасового перебування маленьких дітей у дитячих кімнатах, створення ігрових майданчиків для дітей, забезпечення сучасним і зручним транспортним обслуговуванням тощо.

Одним із важливих підходів до соціальної роботи з сім’єю є сімейна терапія. Психосоціальну роботу з сім’єю важко проводити без спеціальної підготовки в сфері сімейного консультування. Застосування психотерапевтичних технік залежить від теоретичних підходів, на які спирається в своїй практичній діяльності соціальний працівник.

Можна виділити такі особливості людей з малозабезпечених сімей як:

• Відсутність ініціативи, пасивність;

• Перекладання відповідальності на інших;

• Невміння ставити цілі і домагатися їх;

• Острах ризику;

• Прагнення звинувачувати в своїх бідах інших.

Соціальний працівник, виходячи з принципу максимізації мінімуму (прагнення максимально розширити мінімальні ресурси соціальної допомоги), повинен не тільки допомагати родині пережити труднощі, залучаючи кошти благодійників або спостерігаючи за справедливим розподілом державної допомоги, а й навчити сім'ю самодопомоги, взаємодопомоги, які дають більший ефект, ніж найщедріші допомоги. Потрібно пам'ятати, що морально завжди краще власний заробіток, ніж соціальне утримання.

Однією з проблем соціальної роботи з малозабезпеченими сім’ями виявилось те, що багато сімей не знає ні про наявність, ні про діяльність різних державних і соціальних служб допомоги.

Висновки

Отже маркетинговий аналіз стану надання соціальних послуг малозабезпечених сім’ям показав, що в даний час в Україні найбільш гострою проблемою є проблема бідності. Число сімей, які опинилися за межею бідності, неухильно зростає. Бідність, високі ціни на послуги освіти і охорони здоров’я, дорогі комунальні послуги, незадовільне соціально-економічне становище України визнаються основними причинами зростання кількості малозабезпечених сімей.

Правовідносини у сфері державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям регулює Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 01.06.2000р. №1768-ІІІ з останніми поправками і змінами внесеними у 2015р.

Прийнятий закон вперше дав законодавче визначення поняття державної соціальної допомоги. Під нею розуміється надання малозабезпеченим сім'ям державних коштів, забезпечення соціальних допомог, субсидій та компенсацій, життєво необхідних товарів. Основними цілями надання цієї допомоги є: підтримка рівня життя нужденних громадян, середній дохід яких нижче величини прожиткового мінімуму, встановленого у нашій країни.

У даній курсовій роботі були розглянуті наукові праці дослідників і законодавчі акти, які стосуються системи соціальних послуг для малозабезпечених сімей, проаналізоване поняття «малозабезпечена сім’я», розглянуто державну і соціальну політику щодо допомоги таким родинам. Перш за все система соціальних послуг включає державну соціальну допомогу.

Опрацювавши матеріали, можна зробити висновок, що в даний час в Україні здійснюється недостатньо ефективна державна соціальна політика, спрямована, перш за все на подолання крайнього ступеня соціальної нерівності в сучасному суспільстві, забезпечення необхідного мінімуму і надання державної допомоги найбільш незахищеним групам населення, а саме малозабезпеченим сім'ям та малозабезпеченим самотньо проживаючим громадянам.

Серед проблем, які зустрічають у своєму житті малозабезпечені сім’ї є фінансові проблеми, проблеми працевлаштування, оплата комунальних послуг, медична допомога.

Точкою відліку бідності є прожитковий мінімум. Він розраховується виходячи з сукупного доходу усіх членів сім’ї. Сім'я середньомісячний дохід якої нижче величини прожиткового мінімуму, вважається малозабезпеченою і має право на отримання державної соціальної допомоги.

Отже, основною метою системи соціальних послуг є підтримка малозабезпечених груп населення: сімей та одиноких громадян, які проживають на сьогоднішній день за межею бідності і не можуть забезпечити себе і членів своєї сім'ї найнеобхіднішим.

Соціальна робота з малозабезпеченими сім’ями допомагає певною мірою вирішити основні проблеми родин. Для цього застосовуються такі соціальні технології як соціальне забезпечення, соціальне страхування, соціальна опіка і піклування. З сім´єю, яка перебуває у складній життєвій ситуації внаслідок індивідуального випадку чи складної психотравмуючої ситуації, проводиться сімейна психотерапія, реалізуються різні технології соціальної роботи, які мають на меті поліпшення соціального і психологічного стану подружжя і членів родини.

Система соціальних послуг в Україні потребує змін і вдосконалення. Більшість науковців, які вивчають цю проблему, схиляються до думки, що потрібно використовувати досвід європейських країн. Соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям в Україні є не стандартизованою. Установи і служби не можуть оцінити якість власних послуг, а це призводить до затримки розвитку таких організацій.

Соціальний працівник при роботі з малозабезпеченою сім’єю повинен враховувати що різні сім'ї залежно від складу, чисельності, статевовікових характеристик, освітнього та професійно-кваліфікаційного рівня її членів, їх особистісних характеристик володіють різним адаптаційним потенціалом, різними можливостями реалізації цього потенціалу. Для кожної родини потрібен особистий підхід. Більшість родин не знає про діяльність певних служб допомоги, тому також важливим є питання поінформованості людей, доступності соціального захисту і якості самих послуг. В цьому і полягає зміст діяльності соціального працівника з малозабезпеченими сім’ями.

Можна зробити висновок, що таку проблему як бідність сімей, можна і потрібно розглядати, аналізувати з усіх сторін. Бідність і соціальна нерівність розглядалася з давніх часів і ще не одне десятиліття, а може і століття піде на вирішення такої гострої проблеми, яка стоїть у нашому суспільстві. І залишається тільки сподіватися, що коли-небудь в суспільстві не буде жодної сім'ї, яка опинилася на порозі бідності і потребувала підтримки.