- •Магнітне поле
- •Магнітна індукція
- •Сила Лоренца
- •Закон Ампера
- •Закон Біо – Савара – Лапласа
- •Приклади найпростіших магнітних полів провідників із струмом
- •Закон повного струму для магнітного поля у вакуумі
- •Теорема Остроградського – Гаусса для магнітного поля у вакуумі
- •Робота переміщення провідника зі струмом у постійному магнітному полі
- •Рух заряджених частинок у постійному магнітному полі
- •Магнітне поле у речовині. Магнітні моменти атомів
- •Атом у магнітному полі
- •Діамагнетики і парамагнетики в магнітному полі
- •Закон повного струму для магнітного поля в середовищі
- •Феромагнетики
- •Електромагнітна індукція
- •Явище самоіндукції
- •Енергія магнітного поля у неферомагнітному ізотропному середовищі
- •Основи теорії Максвелла
- •Рівняння Максвелла в диференціальній формі
Явище самоіндукції
Самоіндукцією
називають виникнення е.р.с. електромагнітної
індукції в електричному ланцюгу внаслідок
зміни в ньому електричного струму. Ця
е.р.с. називається електрорушійною силою
самоіндукції. Самоіндукція – окремий
випадок електромагнітної індукції.
Струм, що тече в провідному контурі,
створює у просторі магнітне поле.
Магнітний потік
,
що пронизує контур, прямо пропорційний
струму:
. (5.97)
Індуктивністю (власною
індуктивністю) замкненого контура
називають скалярну величину
,
яка дорівнює відношенню магнітного
потоку, що пронизує контур, до сили
струму в контурі:
. (5.98)
Індуктивність контура, що перебуває у вакуумі, залежить тільки від його форми і розмірів.
Індуктивність соленоїда і тороїда:
, (5.99)
де n
– кількість витків, що припадає на
одиницю довжини (для тороїда – на одиницю
довжини середньої лінії тороїда),
− об’єм.
За одиницю індуктивності в СІ беруть генрі (Гн).
![]()
Е.р.с. самоіндукції контура:
ℰс
, (5.100)
Якщо середовище не є феромагнітним і контур не деформується, індуктивність лишається незмінною при зміні сили струму зі спливанням часу. Тоді
ℰс
, (5.101)
Явище самоіндукції подібне до явища інерції в механіці. Так, наявність інерції призводить до того, що під дією сили тіло не миттєво набуває певної швидкості, а поступово. Тіло не можна миттєво загальмувати, якою б великою не була гальмівна сила. Точно так само за рахунок самоіндукції при замиканні ланцюга струм не відразу набуває певного значення, а наростає поступово. Розмикаючи ланцюг, ми не знищуємо струм зразу. Внаслідок самоіндукції струм підтримується деякий час, незважаючи на наявність опору ланцюга. Індуктивність контура є мірою його інертності по відношенню до зміни сили струму.
У феромагнітному середовищі індуктивність контура змінюється. Однак у цьому випадку е.р.с. самоіндукції можна записати в аналогічній формі:
ℰс
(5.102)
де
− динамічна індуктивність контура,
− потокозчеплення самоіндукції контура.
Явище
самоіндукції можна спостерігати на
простих дослідах. На рис. 5.35 показано
схему паралельного вмикання двох
однакових лампочок. Одна з них (Л2)
безпосередньо підключена до джерела,
а друга (Л1)
− послідовно з котушкою індуктивністю
.
Опори резисторів
.
ЛампочкаЛ2
спалахує практично відразу після
замикання ключа К,
а лампочка Л1
− з помітним запізненням. Е.р.с.
самоіндукції в ланцюгу цієї лампочки
велика, і струм не зразу досягає свого
максимального значення. Зростання
струму відбувається тим швидше, чим
більшим є відношення
,
тобто чим більшим є
і меншим є
(див. рис. 5.34).
Загасання струму відбувається
тим швидше, чим більшим є відношення
,
тобто чим більшим є
і меншим є
(див. рис. 5.36).

Енергія магнітного поля у неферомагнітному ізотропному середовищі
При зростанні електричного струму в замкненому контурі виникає е.р.с. самоіндукції, яка протидіє збільшенню струму. Згідно з законом Ома для замкненого ланцюга:
(ℰ
+ ℰс),
де
−
е.р.с. джерела струму, с
– е.р.с. самоіндукції, R
– опір. При
с
.
Тоді
ℰ
.
Електричний струм за проміжок
часу
виконує роботу
ℰ
. (5.107)
Перший доданок у правій
частині рівняння (5.107) −
− це робота, яка йде на виділення теплоти
(згідно з законом Джоуля – Ленца). Другий
доданок −
− робота, зумовлена індукційними
явищами.
Додаткова робота, що витрачається
на збільшення струму від нуля до
:
. (5.108)
Для того, щоб струм досяг
кінцевої величини
,
джерело струму має виконати роботу
проти сил вихрового поля. Ось
ця робота й витрачається на збільшення
енергії струму. Власна енергія струму
в контурі з індуктивністю
:
. (5.109)
Збільшення сили струму в провіднику спричиняє відповідне підсилення його магнітного поля, яке має енергію. Знайдена власна енергія струму в контурі являє собою енергію магнітного поля цього контура зі струмом.
Розгляньмо як приклад однорідне магнітне поле довгого соленоїда з неферомагнітним сердечником. Індуктивність соленоїда
,
де n
– кількість витків, що припадає на
одиницю довжини,
− об’єм однорідного поля всередині
соленоїда. Магнітна індукція поля
соленоїда
.
Струм
.
Підставивши вирази для
і для
у формулу (5.109), дістанемо:
. (5.110)
Оскільки поле є однорідним, його енергія рівномірно розподілена по всьому об’єму, і об’ємна густина енергії (тобто енергія, що припадає на одиницю об’єму)
. (5.111)
Якщо магнітне поле не є
однорідним, енергія малої ділянки поля
об’ємом
,
в межах якої об’ємну густину можна
вважати всюди однаковою, дорівнює:
. (5.112)
Енергія магнітного поля, локалізована в усьому полі:
. (5.113)
Інтегрування здійснюється по всьому об’єму поля.
З іншого боку, енергія контура
.
Отже, можна надати енергетичне визначення індуктивності: індуктивність контура чисельно дорівнює подвоєній енергії магнітного поля, що створюється струмом одиничної сили, який проходить по контуру.
Оскільки потокозчеплення
самоіндукції
,
то
. (5.114)
