- •№1. Предмет та завдання дисципліни «Історія держави і права України» (ч. 2).
- •№2. Періодизація дисципліни «Історія держави і права України» (ч. 2).
- •№18. Законодавча діяльність Центральної Ради.
- •№19. Земельна реформа в унр.
- •№21. Закон уц Ради «Про громадянство» від 2-4 березня 1918 р.
- •№22. Закон уц Ради «Про національну символіку» від 12 березня 1918р.
- •№24. «Грамота до всього українського народу» від 29 квітня 1918р.: її зміст та характеристика.
- •№25. Закони про тимчасовий державний устрій Української Держави від 29 квітня 1918р.; умови прийняття та загальна характеристика.
- •№26. Центральні органи влади в Українській Державі за п. Скоропадського.
- •№27. Організація та діяльність органів влади на місцях в Українській Державі.
- •№28. Судова система Української Держави часів правління п. Скоропадського.
- •№29 Утворення та діяльність Державної варти.
- •№32 Універсал Трудового конгресу від 23 січня 1919 p.: загальна характеристика і значення.
- •№33. Організація органів влади і управління за часів Директорії.
- •№35. Причини поразки українських державницьких змагань 1917 - 1921 pp.
- •№36. Варшавський та Ризький договори: їх зміст і значення.
- •№38. Органи влади й управління зунр.
- •№39. Судова система зунр.
- •№41. Законодавча діяльність зунр.
- •№43. Падіння зунр: причини та наслідки.
- •№44. Брестська мирна угода: її зміст і значення.
- •№45. Система органів влади та управління усрр.
- •№50. Утворення радянської міліції.
- •№51 Становлення радянського права в Україні (1917 - 1920 pp.).
- •№52 Нова економічна політика в усрр: причини її запровадження та наслідки.
- •№56. Система органів влади й управління усрр після утворення срср.
- •№57. Конституція усрр 1929 p.: її характеристика і значення.
- •№60 Кодифікація радянського кримінального права в 20-х рр-
- •№61 Кодифікація радянського процесуального права в 20-х рр-
- •№62 Кодифікація радянського сімейного права в 20-х рр.
- •№63 Кодифікація радянського земельного права в 20-х рр-
- •№64 Кодифікація радянського трудового права в 20-х pp.
- •№65 Утворення Автономної Молдавської срр.
- •№66 Соціально-економічні й політичні наслідки індустріалізації в Україні.
- •№67 Програма розкуркулення в усрр, її мета і наслідки.
- •№68 Зміни в державному ладі усрр в першій половині 30-х pp.
- •№69 Судова система усрр в першій половині 30-х pp.
- •№70 Організація та діяльність прокуратури усрр в першій половині 30-х pp.
- •№71 Формування надзвичайних каральних органів влади в усрр у 30-х pp.
- •№72 Конституція урср 1937 p.: її загальна характеристика і значення.
- •№73 Органи влади та управління урср за Конституцією 1937 р.
- •2. Органи влади на рівні республіки
- •2.1. Президія Верховної Ради урср
- •3. Молдавська арср
- •4. Місцеві органи влади
- •№74 Судова система урср за Конституцією 1937 р.
- •№75 Правове становище західноукраїнських земель у 20-30-х pp.
- •№77 Розвиток радянського права в 30-х pp.
- •№78. Соціально-економічні й політичні наслідки колективізації в Україні в 30-х pp. XX ст.
- •№79 Пакт Молотова-Ріббентропа, таємний протокол, його суть і наслідки.
- •№80 Зміни в органах влади та управління урср в роки Великої Вітчизняної війни.
- •№81 Органи управління окупаційного режиму в Україні.
- •№82 Зміни в радянському праві в роки Великої Вітчизняьіої війки.
- •№83 Приєднання Закарпатської України до складу урср-
- •№84 Передача Криму урср: причини і наслідки.
- •№87 Зміни в законодавстві урср в перші повоєнні роки.
- •№89 Зміни в правоохоронній системі урср в роки «відлиги».
- •№90. Кодифікація права в урср в 60-х pp.
- •№91. Кодифікація кримінального права урср в 60-х pp.
- •№92. Наростання кризових явищ в економічному і суспільно- політичному житті урср в ті половині 60 - 80-х pp.
- •№93. Конституція урср 1978 p., її характеристика і значення.
- •№94 Органи влади урср за Конституцією урср 1978 р.
- •№95 Судова система урср після прийняття Конституції урср 1978 р.
- •№96 Причини запровадження політики «перебудови» в срср.
- •№97 Демократизація суспільного та державного життя в урср у роки «перебудови».
- •№98 Зміни в законодавстві урср в роки «перебудови».
- •№100. Проголошення Української незалежної держави.
-
№96 Причини запровадження політики «перебудови» в срср.
. Причинами перебудови було відставання СРСР за темпами економічного розвитку, ефективності виробництва, продуктивності праці від провідних країн світу, застійні тенденції в соціально-політичній і духовній сферах життя. Загальна криза суспільства загострювалася. Питання змін перетворилося на питання життя чи смерті радянської системи. Після смерті Л. Брежнєва новим Генеральним секретарем ЦК КПРС став Юрій Андропов. Під час його перебування при владі була розроблена програма економічних перетворень. Однак смерть Андропова не дозволила її реалізувати. Із приходом до влади Костянтина Черненка про реформи вже не йшлося. У 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС став Михайло Горбачов. Основні напрями реформ
· Демократизація суспільства. Створення правової держави.
· Гласність.
· Реабілітація незаконно засуджених і репресованих за роки радянської влади.
· Утвердження багатопартійності.
· Запровадження інституту президентства.
· Підготовка нового союзного договору.
· Політика нового мислення у зовнішніх відносинах.
· Підтримка демократичних революцій у Східній Європі.
У квітні цього року була розроблена стратегія прискорення соціально-економічного розвитку країни. Сутність започаткованих Генеральним Секретарем перетворень зводилася до омолодження кадрів, альтернативних виборів партійного керівництва, колективізму в прийнятті рішень. Ця стратегія не була реалізована. Темпи росту економіки продовжували знижуватися. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. сталася аварія на Чорнобильській АЕС — техногенна катастрофа планетарного масштабу. На станції виникла пожежа, яку першими гасили 28 пожежників (В. Правик, Л. Телятников, В. Кибенок та інші). Радіоактивна хмара поширилася над територією Білорусі, Румунії, Польщі, Болгарії, Югославії, скандинавських країн, північно-західної частини Росії. Радіоактивні речовини забруднили землю. З'явилася 30-кіломет-рова «зона відчуження» — територія, яка найбільше постраждала від радіації і була заборонена для проживання. Найбільшого радіоактивного забруднення зазнали Житомирська, Київська, Чернігівська області. Причинами вибуху четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС визнано низьку якість проектування й обслуговування станції. Ця катастрофа наочно продемонструвала широкій громадськості злочинність недбалого ставлення комуністичної влади до господарства й екології.
Новий етап економічних реформ почався в 1987 р. і передбачав розширення самостійності підприємств, відродження приватної власності, й кооперативного руху, скорочення кількості міністерств і відомств, інтеграцію СРСР у світовий ринок. Але економічні реформи другої половини 1980-х pp. зазнали невдач. Це було викликано такими причинами:
· Відсутність послідовної, адекватної, науково обґрунтованої стратегії розвитку.
· Непослідовність уряду в здійсненні реформ.
· Прагнення поєднати несумісні економічні моделі: адміністративно-командну з повним одержавленням власності та ринкову з приватною власністю та ініціативою.
· Некомпетентне керівництво в проведенні реформ.
· Опір консервативних сил.
· Переважання у промисловості підприємств військово-промислового комплексу.
Проте були створені сприятливі умови для розвитку кооперативного сектора. На XIX партійній конференції було обговорено хід політичної реформи і взято курс на будівництво «соціалістичної правової держави», поділ влади, розвиток парламентаризму. Був створений новий законодавчий орган — З'їзд народних депутатів СРСР. Вибори стали проводитися на альтернативній основі. У березні 1990 р. ПІ З'їзд народних депутатів запровадив посаду Президента СРСР. Ним став М. Горбачов. Була скасована Стаття 6 Конституції СРСР про керівну ролі КПРС у суспільстві. Розпочався процес формування багатопартійності: виникли Демократична партія Росії, Республіканська партія. На черговому XXVII з'їзді КПРС у 1990 р. усередині партії намітився розкол. Почався масовий вихід з лав КПРС. Незабаром розпочався процес падіння обсягів виробництва, ріст інфляції, зростання дефіциту бюджету. Золотий запас СРСР із 1985 до 1991 р. скоротився в 10 разів. У країні назрівала глибока соціально-економічна криза. Головною ознакою духовного і культурного життя СРСР у роки перебудови була гласність — відкрите обговорення в засобах масової інформації історичного минулого та актуальних проблем сучасності.
В Україні політика перебудови мала свої особливості. Відбувався процес лібералізації суспільно-політичного життя. У 1986 р. з в'язниць було звільнено близько 300 політичних в'язнів, серед них В. Чорновіл, М. Горинь, пізніше Л. Лук'яненко. Із Кримінального кодексу УРСР виключили статті про переслідування з ідейних міркувань. Новим явищем стала політика гласності, що поступово переросла у свободу слова. Однією зі значних подій періоду гласності наприкінці 1980 — на початку 1990-х pp. стала свобода історичної науки. У світ вийшли численні публікації художніх, філософських творів, які тривалий час залишалися недоступними: секретні протоколи пакту Молотова—Риббентропа, документи про голодомор І932—1933 pp., Українську революцію 1917— 1919 pp., діячів Центральної Ради і Директорії, події громадянської війни в Україні, сталінські репресії, війну в Афганістані. З'явилося неупереджене висвітлення діяльності ОУН-УПА в роки Другої світової війни. Глядачі змогли побачити раніше заборонені й нові фільми — «Тіні забутих предків», «Покаяння», «Холодне літо 53-го» та інші. З'явилися документальні фільми, що розповідали про сувору дійсність минулих років. Були повернуті із забуття романи В. Винниченка, драми М. Куліша, оповідання М. Хвильового, вірші М. Зерова, новели Г. Косинки. Гласність допомогла з'явитися на світ творам наших сучасників — В. Симоненка, Л. Костенко, Є. Сверстюка, І. Дзюби, І. Драча. Багато письменників у період гласності звернулися до публіцистики, поклавши початок екологічній тематиці (С. Плачинда, Ю. Щербак). М. Жулинський розгорнув публікацію забутої спадщини, ліквідацію «білих плям» з українській літературі. Нові телевізійні передачі пробуджували інтерес до української історії.
Були створені умови для підвищення ролі української мови в житті республіки. Відомі письменники Ю. Мушкетик, Б. Олійник, Д. Павличко виступили за обов'язкове вивчення української мови в школах, проти «духовного Чорнобиля». У 1987 р. в Києві був створений Український культурологічний клуб (УКК). Учасники клубу проводили дискусії щодо закритих сторінок радянської історії, обговорювали проблеми української культури і мови. Відчуваючи тиск із боку влади через опозиційність режиму, УКК саморозпустився. Восени 1987 р. у Львові виникло «Товариство Лева» — молодіжна організація, що об'єднувала людей різних політичних поглядів і культури. У 1988 р. в Україні масово створюються нові суспільні неформальні об'єднання: студентська організація «Громада» в Київському університеті, «Товариство української мови їм. Т. Шевченка» у Львові, а також «Спадщина», Союз незалежної української молоді, Демократичний союз студентів, Студентське братерство.
Навесні 1989 р. у Києві виникло товариство «Меморіал». До нього входили письменники, художники, кінематографісти, театральні діячі, що виступали за реабілітацію жертв сталінських репресій в Україні. Із виникненням в 1988 р. опозиційних КПРС рухів в Україні починає формуватися багатопартійність. Головною метою демократичних сил було : творення широкого об'єднання на зразок народного фронту. Восени 1988 р. діяло ряд самостійних об'єднань («Народний Рух за перебудову» тощо). У березні-квітні 1990 р. відбулися вибори до Верховної Ради УРСР. У результаті виборів Демократичний блок України, у якому Рух був головною силою, створив парламентську опозицію — Народну Раду. Восени 1989 р. відбулася зміна партійного керівництва УРСР: В. Щербицького на посаді змінив В. Івашко, Політичні реформи не підкріплювалися економічними, соціальна криза загострювалася. Перебудова не досягла своєї мети, але на тлі послаблення тиску офіційної цензури мали можливість відкрито заявити про себе демократичні національні сили в Україні, що виступили за забезпечення реального, а не лише декларованого суверенітету республіки.