- •№1. Предмет та завдання дисципліни «Історія держави і права України» (ч. 2).
- •№2. Періодизація дисципліни «Історія держави і права України» (ч. 2).
- •№18. Законодавча діяльність Центральної Ради.
- •№19. Земельна реформа в унр.
- •№21. Закон уц Ради «Про громадянство» від 2-4 березня 1918 р.
- •№22. Закон уц Ради «Про національну символіку» від 12 березня 1918р.
- •№24. «Грамота до всього українського народу» від 29 квітня 1918р.: її зміст та характеристика.
- •№25. Закони про тимчасовий державний устрій Української Держави від 29 квітня 1918р.; умови прийняття та загальна характеристика.
- •№26. Центральні органи влади в Українській Державі за п. Скоропадського.
- •№27. Організація та діяльність органів влади на місцях в Українській Державі.
- •№28. Судова система Української Держави часів правління п. Скоропадського.
- •№29 Утворення та діяльність Державної варти.
- •№32 Універсал Трудового конгресу від 23 січня 1919 p.: загальна характеристика і значення.
- •№33. Організація органів влади і управління за часів Директорії.
- •№35. Причини поразки українських державницьких змагань 1917 - 1921 pp.
- •№36. Варшавський та Ризький договори: їх зміст і значення.
- •№38. Органи влади й управління зунр.
- •№39. Судова система зунр.
- •№41. Законодавча діяльність зунр.
- •№43. Падіння зунр: причини та наслідки.
- •№44. Брестська мирна угода: її зміст і значення.
- •№45. Система органів влади та управління усрр.
- •№50. Утворення радянської міліції.
- •№51 Становлення радянського права в Україні (1917 - 1920 pp.).
- •№52 Нова економічна політика в усрр: причини її запровадження та наслідки.
- •№56. Система органів влади й управління усрр після утворення срср.
- •№57. Конституція усрр 1929 p.: її характеристика і значення.
- •№60 Кодифікація радянського кримінального права в 20-х рр-
- •№61 Кодифікація радянського процесуального права в 20-х рр-
- •№62 Кодифікація радянського сімейного права в 20-х рр.
- •№63 Кодифікація радянського земельного права в 20-х рр-
- •№64 Кодифікація радянського трудового права в 20-х pp.
- •№65 Утворення Автономної Молдавської срр.
- •№66 Соціально-економічні й політичні наслідки індустріалізації в Україні.
- •№67 Програма розкуркулення в усрр, її мета і наслідки.
- •№68 Зміни в державному ладі усрр в першій половині 30-х pp.
- •№69 Судова система усрр в першій половині 30-х pp.
- •№70 Організація та діяльність прокуратури усрр в першій половині 30-х pp.
- •№71 Формування надзвичайних каральних органів влади в усрр у 30-х pp.
- •№72 Конституція урср 1937 p.: її загальна характеристика і значення.
- •№73 Органи влади та управління урср за Конституцією 1937 р.
- •2. Органи влади на рівні республіки
- •2.1. Президія Верховної Ради урср
- •3. Молдавська арср
- •4. Місцеві органи влади
- •№74 Судова система урср за Конституцією 1937 р.
- •№75 Правове становище західноукраїнських земель у 20-30-х pp.
- •№77 Розвиток радянського права в 30-х pp.
- •№78. Соціально-економічні й політичні наслідки колективізації в Україні в 30-х pp. XX ст.
- •№79 Пакт Молотова-Ріббентропа, таємний протокол, його суть і наслідки.
- •№80 Зміни в органах влади та управління урср в роки Великої Вітчизняної війни.
- •№81 Органи управління окупаційного режиму в Україні.
- •№82 Зміни в радянському праві в роки Великої Вітчизняьіої війки.
- •№83 Приєднання Закарпатської України до складу урср-
- •№84 Передача Криму урср: причини і наслідки.
- •№87 Зміни в законодавстві урср в перші повоєнні роки.
- •№89 Зміни в правоохоронній системі урср в роки «відлиги».
- •№90. Кодифікація права в урср в 60-х pp.
- •№91. Кодифікація кримінального права урср в 60-х pp.
- •№92. Наростання кризових явищ в економічному і суспільно- політичному житті урср в ті половині 60 - 80-х pp.
- •№93. Конституція урср 1978 p., її характеристика і значення.
- •№94 Органи влади урср за Конституцією урср 1978 р.
- •№95 Судова система урср після прийняття Конституції урср 1978 р.
- •№96 Причини запровадження політики «перебудови» в срср.
- •№97 Демократизація суспільного та державного життя в урср у роки «перебудови».
- •№98 Зміни в законодавстві урср в роки «перебудови».
- •№100. Проголошення Української незалежної держави.
-
№65 Утворення Автономної Молдавської срр.
. На Лівобережжі Дністра в межах УСРР жила невелика частина молдавського населення, основна ж його маса мешкала в Бессарабії, захопленій Румунією. Партійно-державне керівництво СРСР, спираючись в основному на міркування міжнародного престижу, вирішило створити у складі УРСР Молдавську Автономну Республіку. У зв’язку з цим 12 жовтня 1924 р. ІІІ сесія ВУЦВК прийняла постанову про утворення Молдавської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки, до якої були включені ряд районів з переважаючим українським населенням Подільської і Одеської губерній, розташованих на Лівобережжі Дністра. У Молдавській АСРР тоді налічувалося 582 населені пункти, які входили до 126 сільрад. Після тривалої роботи з розмежування територій у вересні 1926 р. ВУЦВК і Раднарком України прийняли постанову про врегулювання кордонів Молдавської АСРР. Зрештою до складу Молдавської АСРР увійшли 11 районів Лівобережжя Дністра: Слободзейський, Тираспольський, Григоріопольський, Дубоссарський, Рибницький, Кам’янський, Крутянський (Кодимський), Бірзульський (Котовський), Балтський, Ананьївський, Красноокнянський (8,1 тис. кв. км). У Молдавський АСРР тоді проживало 545500 чол. Молдаван налічувалося 30,1%, українців – 48,5%, росіян – 8,5%, євреїв – 8,5%, представників інших національностей – 4,4%. У зазначених вище межах Молдавська АСРР перебувала у складі Української СРР до кінця червня 1940 р., коли Бессарабія була приєднана до СРСР і була утворена союзна Молдавська РСР.
-
№66 Соціально-економічні й політичні наслідки індустріалізації в Україні.
. У грудні 1925 р. відбувся XIV з'їзд ВКП(б), який проголосив курс на індустріалізацію СРСР. Наступний, XV з'їзд, у 1927 р. визнав пріоритет державного плану над ринком, що означало згортання нової економічної політики і знищення товарно-грошових відносин. За формулою Сталіна, плани мали носити не прогнозний, а директивний характер, тобто бути обов'язковими до виконання. Передбачалось досягти 19 % щорічного приросту промислової продукції, а в 1929р. XVI конференція ВКП(б) затвердила ще вищі темпи розвитку. Противники надзвичайних заходів і штурмівщини — М. Бухарін, О. Риков, М. Томський та інші — були оголошені "правим ухилом" і під час "чистки" партії розгромлені. На основі показників першого п'ятирічного плану на 1928/29 - 1932/33 роки відповідно були розроблені плани економічного розвитку України, затверджені XI Всеукраїнським з’їздом Рад.
Перша п'ятирічка становила суму річних планів, які постійно підправлялись у бік збільшення. Для України встановлювалися напружені темпи зростання важкого машинобудування, хімічної промисловості, видобутку електроенергії. Фактично закріплювалась дореволюційна структура господарства, розрахована не на впровадження нових технологій, а на використання енергетичних і сировинних ресурсів. На тлі світової економічної кризи 1929—1933 pp. створювалося враження швидкого економічного прогресу в СРСР. Це породжувало в більшовицьких лідерів бажання ще більше напружити сили народу і здійснити великий стрибок в соціалізм. Сталін встановив темпи приросту промислової продукції на другий рік п'ятирічки 32 %, а далі - 45 %. Така "надіндустріалізація" не підкріплювалася реальними можливостями. Окремі галузі економіки розвивались з випередженням, інші відставали. Внаслідок цього на новобудовах не вистачало коштів, кваліфікованих кадрів, устаткування. З'явилось таке поняття, як "штурмівщина", коли плани капітального будівництва неодноразово переглядались, але кожен з них мав виконуватись. У роки першої п'ятирічки в Україні будувалося близько 400 нових підприємств, у тому числі Дніпровська гідроелектростанція, завод інструментальних сталей у Запоріжжі "Дніпроспецсталь", Харківський тракторний завод, шахти в Донбасі та ін. Велика промисловість України перейшла у підпорядкування загальносоюзних наркоматів. Таким чином, Україна, як і інші республіки, була позбавлена економічної самостійності. Адміністративно-директивні методи управління стали головними у розвитку радянської економіки. Щоб довести тріумф першої п'ятирічки, Сталін спритно маніпулював статистичними показниками. Спеціальним рішенням політбюро було заборонено друкувати окремим відомствам підсумки своєї роботи. Зростання промислової продукції подавалось не в конкретному обчисленні, а в карбованцях. Отже, досить було встановити великі ціни на нову продукцію, як валові показники різко зростали. Це дало змогу оголосити про виконання першої п'ятирічки за 4 роки і 3 місяці. Щорічний приріст промислової продукції в середньому становив близько 16 %, тобто менше, ніж було заплановано.
У роки другої п'ятирічки 1933-1937 pp. темпи зростання були визначені на рівні 16,5 %. В Україні стали до ладу гіганти металургійної промисловості — Запоріжсталь, Криворіжсталь, Азовсталь, а також Новокраматорський завод важкого машинобудування — один з найбільших у Європі. Виконання перших п'ятирічок потребувало надзвичайних зусиль усіх народів СРСР. Причому п'ятирічки не були розраховані на піднесення матеріального добробуту. Більше того, голод 1932-1933 років викосив мільйони людей, село запустіло, міста й новобудови поновлювалися дешевою робочою силою. "Шахтинська справа" в Донбасі - суд над старими спеціалістами вугільної промисловості започаткувала організоване цькування фахівців з дореволюційними дипломами. Більшовики не надавали великого значення матеріальним стимулам праці. Карткова система давала можливість робітникам і службовцям придбати мінімум товарів. Ігноруючи економічні важелі піднесення продуктивності праці, керівники більшовицької партії і уряду намагалися скористатися ентузіазмом мас, а також неоплачуваною працею мільйонів безневинно ув'язнених. Соціалістичне змагання (стаханівський рух та ін.) надовго стало головною формою боротьби за вищі показники у праці.
Передбачене в більшовицьких планах витіснення капіталістичних елементів вилилося у фізичну ліквідацію значної частини економічно активного населення — так званого куркульства на селі і власників приватних підприємств у місті. Посилився товарний голод, бо ривок важкої промисловості відбувався при хронічному занепаді соціальної сфери і легкої промисловості. Щоб зберегти темпи розвитку промисловості, робітників та інженерно-технічних працівників фактично прикріпили до підприємств і установ, а порушення дисципліни прирівнювалось до кримінального злочину.
Таким чином, позитивним підсумком індустріалізації України стало зростання підприємств важкої промисловості (майже в 11 разів), будівництво нових шахт, електростанцій і в підсумку перетворення України в індустріально-аграрну країну, яка за рівнем окремих галузей промисловості випередила деякі європейські держави. Негативні наслідки: підрив розвитку сільського господарства, легкої і харчової промисловості; нераціональне й нерівномірне розміщення продуктивних сил; посилена централізація управління промисловістю; ігнорування економічних механізмів розвитку економіки; зниження життєвого рівня населення (поширення державних позик, торгівля алкогольними напоями, черги, продовольчі картки, хронічний дефіцит товарів і послуг, житлові проблеми тощо).