- •1.Поняття трудового права.
- •2.Предмет і метод трудового права.
- •4.Система і Функції трудового права.
- •6. Джерела трудового права.
- •7. Конституція України як основне джерело трудового права
- •8. Локальні та підзаконні акти як джерела трудового права
- •9.Акти органів судової влади
- •10.Акти міжнародних організацій і міжнародні договори
- •11.Поняття і види правовідносин в сфері трудового права.
- •13.Зміст трудового правовідношення
- •14.Правовідносини по забезпеченню зайнятості і працевлаштування
- •15. Правовідносини похідні від трудових, їхні види і загальна характеристика.
- •16.Поняття і види суб’єктів трудового права.
- •17.Працівники як суб’єкти трудового права, їх права та обов’язки.
- •18.Роботодавці як суб'єкти трудових правовідносин
- •19.Правовий статус трудового колективу, його повноваження.
- •20.Повноваження трудового колективу
- •21.Поняття профспілок, їх завдання.
- •22. Порядок утворення та легалізація профспілок.
- •23.Права та обов’язки профспілок.
- •24.Повноваження профспілкового виборного органу
- •27.Порядок укладення і зміст колективного договору.
- •28.Поняття, значення, сторони і види колективних угод.
- •29.Порядок укладення та зміст колективних угод.
- •30.Реалізація колективних договорів та угод та контроль за їх виконанням.
- •31.Поняття зайнятості населення. Правові гарантії права вибору виду зайнятості.
- •32.Поняття працевлаштування
- •33. Порядок працевлаштування за допомогою дсз
- •34. Додаткові гарантії працевлаштування для окремих категорій осіб
- •35.Правовий статус безробітного.
- •36.Матеріальне забезпечення безробітних в Україні.
- •38.Зміст трудового договору
- •39.Види трудового договору
- •40.Випробування при прийнятті на роботу
- •41.Порядок укладення трудового договору.
- •42. Зміна істотних умов праці
- •43.Поняття переведення на іншу роботу
- •44.Види переведення на іншу роботу
- •45.Припинення трудового договору з ініціативи працівника.
- •46.Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •47. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб
- •48.Правові наслідки звільнення працівника з роботи
- •49.Поняття робочого часу
- •50.Види робочого часу
- •51.Режим робочого часу і порядок його встановлення
- •52.Облік робочого часу
- •53.Надурочні роботи
- •54.Поняття часу відпочинку та його види
- •55. Поняття відпусток
- •56.Порядок надання відпусток
- •57.Види відпусток їх характеристики
- •58.Поняття оплати праці та заробітної плати
- •59.Структура і функції зарплати
- •60.Методи регулювання оплати праці
- •61.Система та форми оплати праці
- •62.Оплата праці при відхиленні умов передбачених тарифами
- •63.Понятя та елементи тарифної системи
- •64.Організація оплати праці на підприємствах
- •65.Преміювання працівника
- •66.Право працівника на оплату праці та його захист
- •67.Гарантії та компенсаційні виплати
- •68.Поняття трудової дисципліни
- •69.Методи забезпечення трудової дисципліни
- •70.Внутрішній трудовий розпорядок
- •71. Система заходів заохочення працівників
- •72.Поняття і види дисциплінарної відповідальності
- •73.Дисциплінарне стягнення поняття та склад
- •75.Наслідки застосування дисциплінарного стягнення
- •76.Поняття та правова природа матеріальної відповідальності
- •77.Підстави і умови матеріальної відповідальності
- •78.Повна матеріальна відповідальність
- •79. Обмежена матеріальна відповідальність
- •80. Відповідальність роботодавця за заподіяну шкоду працівникові
- •81.Порядок відшкодування роботодавцем моральної шкоди
- •89.Поняття предмет та види трудових спорів
- •90.Причини виникнення трудових спорів
- •91.Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів
- •92.Порядок розгляду колективних трудових спорів
- •93.Право на страйк.Порядок оголошення та проведення страйку
- •94.Судовий порядок розгляду трудових спорів
13.Зміст трудового правовідношення
Основні обов'язки працівника - працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Конкретні обов'язки по кожній посаді визначаються у кваліфікаційних характеристиках (посадових інструкціях), розроблених відповідно до державних стандартів.
Основні обов'язки роботодавця - чітко організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову та виробничу дисципліну,
14.Правовідносини по забезпеченню зайнятості і працевлаштування
Відносини щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування регулюються Законом України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 p. (з подальшими змінами і доповненнями), КЗпП України (розділ ІІІ-А "Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників"), постановами Кабінету Міністрів України, а також соціально-партнерськими угодами і колективними договорами.
Закон України "Про зайнятість населення" є комплексним законодавчим актом, що містить норми адміністративного права, права соціального забезпечення, трудового права. Цей Закон комплексно регулює спільний об'єкт - сферу зайнятості, й кожна з названих галузей права має тут свій предмет.
На цьому прикладі наочно видно яка не проста проблема співвідношення системи трудового права і трудового законодавства. Можливо, доцільним було б увести у науковий обіг два поняття - трудове законодавство і законодавство про працю. У першому випадку слід розуміти акти, котрі містять виключно норми трудового права (КЗпП, закони про відпустки, про оплату праці, про колективні договори і угоди), у другому - акти, котрі поряд з нормами трудового права містять норми інших галузей права.
Якщо трудове законодавство містить систему правових норм, проникнутих єдиними принципами, методами, засобами, притаманними лише для сфери найманої праці, то законодавство про працю являє собою сукупність правових норм, пронизаних різними методами у різних пропорціях, і має більш широку сферу застосування - соціальну сферу.
У ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість визначається як діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.
Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону в Україні до зайнятого населення відносяться громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:
працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні й за кордоном;
громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, що беруть участь у виробництві;
обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;
які проходять службу в Збройних Силах України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Прикордонних військах України, Військах внутрішньої та конвойної охорони і цивільної оборони України, органах внутрішніх справ, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу;
які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;
працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні й виконують функції, не пов'язані з забезпеченням діяльності посольств і місій.
Потрібно врахувати, що цей перелік не є вичерпним, оскільки в ст. 1 встановлено, що законодавством України можуть передбачатися й інші категорії зайнятого населення
Правовідносини з працевлаштування мають три основні ознаки. Перша полягає в тому, що правовідносини виникають між працівником і органами працевлаштування з моменту подання працівником заяви з проханням допомогти влаштуватися на роботу. Друга ознака характеризує відносини між органом працевлаштування і роботодавцем, які чітко визначені Законом України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р.1 У ньому викладено обов'язки і права державної служби зайнятості (ст. 19), які полягають у прогнозуванні й аналізуванні попиту та пропозицій на робочу силу. Третя ознака стосується правовідносин між працівником і роботодавцем. Вони виникають з моменту подання роботодавцю направлення служби працевлаштування. Головна сутність прийняття працівника на роботу — укладення з ним трудового чи учнівського договор