- •1.Поняття трудового права.
- •2.Предмет і метод трудового права.
- •4.Система і Функції трудового права.
- •6. Джерела трудового права.
- •7. Конституція України як основне джерело трудового права
- •8. Локальні та підзаконні акти як джерела трудового права
- •9.Акти органів судової влади
- •10.Акти міжнародних організацій і міжнародні договори
- •11.Поняття і види правовідносин в сфері трудового права.
- •13.Зміст трудового правовідношення
- •14.Правовідносини по забезпеченню зайнятості і працевлаштування
- •15. Правовідносини похідні від трудових, їхні види і загальна характеристика.
- •16.Поняття і види суб’єктів трудового права.
- •17.Працівники як суб’єкти трудового права, їх права та обов’язки.
- •18.Роботодавці як суб'єкти трудових правовідносин
- •19.Правовий статус трудового колективу, його повноваження.
- •20.Повноваження трудового колективу
- •21.Поняття профспілок, їх завдання.
- •22. Порядок утворення та легалізація профспілок.
- •23.Права та обов’язки профспілок.
- •24.Повноваження профспілкового виборного органу
- •27.Порядок укладення і зміст колективного договору.
- •28.Поняття, значення, сторони і види колективних угод.
- •29.Порядок укладення та зміст колективних угод.
- •30.Реалізація колективних договорів та угод та контроль за їх виконанням.
- •31.Поняття зайнятості населення. Правові гарантії права вибору виду зайнятості.
- •32.Поняття працевлаштування
- •33. Порядок працевлаштування за допомогою дсз
- •34. Додаткові гарантії працевлаштування для окремих категорій осіб
- •35.Правовий статус безробітного.
- •36.Матеріальне забезпечення безробітних в Україні.
- •38.Зміст трудового договору
- •39.Види трудового договору
- •40.Випробування при прийнятті на роботу
- •41.Порядок укладення трудового договору.
- •42. Зміна істотних умов праці
- •43.Поняття переведення на іншу роботу
- •44.Види переведення на іншу роботу
- •45.Припинення трудового договору з ініціативи працівника.
- •46.Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •47. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб
- •48.Правові наслідки звільнення працівника з роботи
- •49.Поняття робочого часу
- •50.Види робочого часу
- •51.Режим робочого часу і порядок його встановлення
- •52.Облік робочого часу
- •53.Надурочні роботи
- •54.Поняття часу відпочинку та його види
- •55. Поняття відпусток
- •56.Порядок надання відпусток
- •57.Види відпусток їх характеристики
- •58.Поняття оплати праці та заробітної плати
- •59.Структура і функції зарплати
- •60.Методи регулювання оплати праці
- •61.Система та форми оплати праці
- •62.Оплата праці при відхиленні умов передбачених тарифами
- •63.Понятя та елементи тарифної системи
- •64.Організація оплати праці на підприємствах
- •65.Преміювання працівника
- •66.Право працівника на оплату праці та його захист
- •67.Гарантії та компенсаційні виплати
- •68.Поняття трудової дисципліни
- •69.Методи забезпечення трудової дисципліни
- •70.Внутрішній трудовий розпорядок
- •71. Система заходів заохочення працівників
- •72.Поняття і види дисциплінарної відповідальності
- •73.Дисциплінарне стягнення поняття та склад
- •75.Наслідки застосування дисциплінарного стягнення
- •76.Поняття та правова природа матеріальної відповідальності
- •77.Підстави і умови матеріальної відповідальності
- •78.Повна матеріальна відповідальність
- •79. Обмежена матеріальна відповідальність
- •80. Відповідальність роботодавця за заподіяну шкоду працівникові
- •81.Порядок відшкодування роботодавцем моральної шкоди
- •89.Поняття предмет та види трудових спорів
- •90.Причини виникнення трудових спорів
- •91.Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів
- •92.Порядок розгляду колективних трудових спорів
- •93.Право на страйк.Порядок оголошення та проведення страйку
- •94.Судовий порядок розгляду трудових спорів
30.Реалізація колективних договорів та угод та контроль за їх виконанням.
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді.
Після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою.
Колективний договір, угода зберігають чинність у разі зміни складу, структури, найменування роботодавця, від імені якого укладено цей договір, угоду.
У разі реорганізації підприємства колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.
У разі зміни власника підприємства чинність колективного договору зберігається протягом строку його дії, але не більше одного року. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладення нового чи зміну або доповнення чинного колективного договору.
У разі ліквідації підприємства колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації.
На новоствореному підприємстві колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства, якщо законодавством передбачено реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства, якщо не передбачено його реєстрацію.
Усі працюючі, а також щойно прийняті на підприємство працівники повинні бути ознайомлені з колективним договором роботодавцем.
Сторони, що уклали угоду, повинні інформувати громадян через засоби масової інформації про зміни та доповнення до угоди та хід її реалізації і забезпечити розміщення тексту угоди у засобах масової інформації.
Галузеві (міжгалузеві) і територіальні (обласні та республіканська) угоди підлягають повідомній реєстрації в установленому порядку центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, а колективні договори і територіальні угоди іншого рівня - місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
31.Поняття зайнятості населення. Правові гарантії права вибору виду зайнятості.
зайнятість – це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі. Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємства. Громадяни України вільно обирають види діяльності, які не заборонені законодавством, у тому числі і не пов'язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей.
Примушування до праці в будь-якій формі не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Добровільна незайнятість громадян не є підставою для притягнення їх до адміністративної або кримінальної відповідальності. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:
а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форми власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном;
б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві;
в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;
г) які проходять службу в Збройних Сила України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу;
д) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;
е) працюючі громадяни інших країн, які тимчасового перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.
У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості та місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян проводиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби – військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.
Державні гарантії права на вибір виду зайнятості в Україні
Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, вільний вибір виду діяльності: безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти з урахуванням суспільних потреб; надання підприємствами відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних закладів; безплатне навчання безробітних новим професіям, перепідготовку з виплатою стипендій; компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість; правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Усі незайняті громадяни, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації, в тому числі пенсіонери, інваліди та молодь, яка закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади. Під час реєстрації кожна особа самостійно або із застосуванням автоматизованої системи за допомогою працівника державної служби зайнятості заповнює картку персонального обліку громадянина, який шукає роботу, і особистим підписом підтверджує достовірність внесених до неї даних та ознайомлюється з пам'яткою “Ваші права - Ваші обов'язки”. Форма цієї картки персонального обліку затверджена Міністерством праці та соціальної політики України.
Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за місцем постійного проживання (постійної або тимчасової прописки) за умови пред'явлення паспорта і трудової книжки, а у разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють. Іноземні громадяни і особи без громадянства реєструються та облікуються тільки при наявності постійної прописки.
При відсутності у громадянина паспорта його може замінити довідка, яка видається житлово-експлуатаційною конторою або місцевим органом внутрішніх справ із зазначенням місця постійного проживання особи. Громадяни до 16 років повинні пред'явити свідоцтво про народження та довідку житлово-експлуатаційної контори або органів місцевого самоврядування із зазначенням місця проживання.
Громадяни, які втратили роботу внаслідок нещасного випадку на виробництві або настання професійного захворювання і через це потребують професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації, повинні пред'явити довідку медико-соціальної експертної комісії щодо професійної придатності.