Оволодіння навичками трактування даних рентгенологічного дослідження органів грудної клітки

Рентгенологічне дослідження органів грудної клітки (рентгенографія, рентгеноскопія) у кардіологічних хворих дозволяє визначити розміри і форму серця в цілому, його відділів, великих судин, наявність рідини в перикарді, стан легеневого кровообігу, деякі характерні зміни скелета (узурація ребер, деформація грудини). При рентгеноскопії можна помітити рухомі кальцифікати (в клапанах, перикарді, іноді в коронарних артеріях), оцінити особливості пульсації серця і великих судин. У хворих з електрокардіостимулятором можна бачити положення та стан електрода. У відношенні оцінки розмірів камер серця рентгенологічне дослідження поступається ехокардіографії (але перевершує перкусію). Виявлення змін у легенях та скелеті залишається прерогативою рентгенологічного методу.

Розміри камер серця визначають в стандартних проекціях - прямій, косiй, іноді в лівій бічній, при контрастуванні стравоходу сульфатом барію. Краще виявляється дилатація камер, гірше - концентрична гіпертрофія.

При збільшенні лівого шлуночка його тінь поширюється вниз, назад і вліво. При дослідженні в лівій косій проекції видно звуження або заповнення ретрокардіального простору. Збільшення правого шлуночка може бути виявлено в тій же проекції, воно приводить до заповнення ретростернального простору. При значному збільшенні правого шлуночка інші відділи можуть бути пасивно зміщені, при цьому їх розміри важко оцінити точно. Збільшення лівого передсердя краще видно в правій косій проекції, при контрастуванні стравоходу . У нормі контрастуваний стравохід на рівні передсердя не відхиляється. При збільшенні лівого передсердя він може відхилятися по дузі малого радіусу, тобто 3-6 см (що більш характерно для мітрального стенозу) або по дузі великого радіусу, тобто 7-11 см (що більш характерно для мітральної недостатності). Збільшення правого передсердя краще виявляється в лівій косій проекції. Для оцінки розмірів серця нерідко використовують кардіоторакальної індекс - відношення максимального поперечника силуету серця до максимального внутрішньому поперечнику грудної клітки (у прямій проекції). У нормі він менше 1:2.

При дослідженні легеневих полів рентгенологічний метод дозволяє, крім власне легеневої патології, виявити зміни легеневого кровообігу, стан венозної мережі, ознаки набряку, спочатку інтерстиціального, потім альвеолярного. При гіпертонії малого кола видно розширення легеневої артерії і її основних гілок. У разі високого периферичного опору периферичні поля підвищеної прозорості

Оволодіння навичками аналізу даних лабораторних методів дослідження

Коагулограма - графічне зображення або цифровий вираз результатів дослідження системи згортання крові. У кардіологічній практиці найбільше значення мають такі показники: активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ) і міжнародне нормалізаційне відношення (МНО).

АЧТЧ - це час, за який утворюється згусток крові після приєднання до плазми хлориду кальцію та інших реагентов.Це скринінговий тест, використовуваний переважно для оцінки ефективності внутрішнього шляху згортання і моніторингу пацієнтів, які отримують гепаринова терапію. Норма АЧТЧ в середньому - 30-40 сек. При гепаринотерапії дозу гепарину підбирають з розрахунку, щоб АЧТВ було в 1,5 - 2 рази вище норми.

Збільшення тривалості (уповільнення АЧТЧ):

1. Гемофілії А, В, С;

2. Хвороба Хагемана, Віллебранда;

3. II і III фази ДВС синдрому;

4. Терапія гепарином (фраксипарин та аналогами);

5. Антифосфоліпідний синдром;

6. Невідповідність обсягу антикоагулянта високому показнику гематокриту або при недостатньому заповненні вакуумної пробірки.

Зниження рівня:

1. I фаза ДВС синдрому,

2. Забруднення проби тканинним тромбопластином в результаті травми при венопункціі.

МНВ, латинська абревіатура INR (International Normalized Ratio) - показник, що розраховується при визначенні протромбінового часу (ПЧ). Визначення МНВ гарантує можливість порівняння результатів при визначенні ПЧ, забезпечуючи точний контроль терапії непрямими антикоагулянтами.

МНВ дозволяє висловити результати ПЧ з урахуванням використання в різних лабораторіях комерційних препаратів тромбопластину, що у визначенні ПЧ. Такий підхід гарантує можливість порівняння результатів отриманих в різних лабораторіях і проводити більш точний контроль при лікуванні антикоагулянтами непрямої дії. МНВ обчислюється при діленні ПЧ пацієнта на значення нормального ПЧ (т.е обчислюють протромбіновий відношення - ПВ), далі результат зводиться у ступінь, показник якої дорівнює міжнародному індексі чутливості тромбопластину - МIЧ (ISI або МIЧ - міжнародний індекс чутливості, вказується в паспорті набору)

МНВ = (ПЧ пацiєнта/середнє нормальне ПЧ) ^ISI(МIЧ)

В нормi: МНВ = 0,8 - 1,15.

Таблиця 1.8

Для контролю рівня антикоагулянтів ВООЗ розроблені наступні рекомендації:

Клінічний стан	Рекомендоване МНВ
Профілактика первинного і повторного тромбозу глибоких вен і легеневої тромбоемболії	2,5 (2,0-3,0)
Передопераційна підготовка: хірургічні втручання в області стегна	2,0 (2,0-3,0)
Всі інші хірургічні втручання	2,5 (1,5-2,5)
Лікування тромбозу глибоких вен, легеневої тромбоемболії та профілактика повторного венозного тромбозу	3,0 (2,0-4,0)
Профілактика артеріальної тромбоемболії, включаючи пацієнтів з штучними клапанами	3,5 (3,0-4,5)

Рекомендовані рівні гіпокоагуляція при прийомі непрямих антикоагулянтів:

• високе МНВ від 2,5 до 3,0;

• середне МНВ від 2,0 до 3,0;

• низьке МНВ від 1,6 до 2,0.