Показники функції надниркових залоз

Показник	Норма	Гіпо­функція	Гіперфункція
1.	2.	3.	4.
1.Мінералокортикоїдна функція
• альдостерон в крові (пмоль/л)	15-400	↓	↑
•альдостерон— экскре-ція з сечею (ммоль/доб)	4.43-55.5 (2-5 мкг/с)	↓	↑
• натрій плазми крові (ммоль/л)	130-150	↓	↑
• екскреція натрію з сечею (г/д)	4-10	↑	↓
• калій плазми крові (ммоль/л)	3.6-5.5	↑	↓
• екскреція калію с з сечею (г/д)	1.5-3.0	↓	↑
• хлоріди крові (ммоль/л)	96-108	↓	↑
2.Глюкокортикоїдна функція
• кортизол крові (ммоль/л)	138-552	↓	↑
•11-ОКС крови (мкг/л) (сума кортизолу та кортикостерону)	130-230	↓	↑
•17-ОКС сечі (метабо- літи гідрокортизону (мг/д) (мкмоль/д)	2-5 5.5-13.8	экскреция ↓	экскреция ↑
• 17-ОКС крові (80% 17-ОКС составляет гидрокортизон) (мкг/л) (мкмоль/л)	50-200 0.14-0.55	↓	↑
• Проба Торна (подсчет эозинофилов в крови до и через 4 ч после введения 25 ЕД АКТГ внутримышенно)	Число эозинофилов сни­жается на 50% и более	снижается ме- ньше, чем на 50%	снижается больше, чем на 50%
•Проба Лабхарта (определяют 17-ОКС мочи до и втечение 3 дней введения 40 ЕД АКТГ продленного действия)	Выделение 17-ОКС в 1 сут. увеличено в 2.5-3 раза (наличные резервы), в III сутки - в 3-3.5 раза (потен- циальные резервы)	резервы снижены	проба не при- меня­ется
•Повышение содержания кортизола в крови через 2 ч после введения 25 ЕД синактена (АКТГ) внутримышечно	В 2 раза и более	Менее,чем в 2 раза	проба не приме- ня­ется
3. Сетчатая зона
•17-КС мочи (мкмоль/сут)	м—23-81 ж—22-62	Экскреция снижена	Экскреция Повышена

Гормони гіпофіза. Інструментальні методи діагности

 Гіпофіз (пітуїтарної заліза, мозковий відросток) - ендокринна залоза, розташована в поглибленні клиноподібної кістки (в основі черепа) - турецькому сідлі, нижче гіпоталамуса, з яким пов'язана стеблом, або лійкою. Розміром заліза з горошину і найбільш розвинена у жінок дітородного віку. 

 Турецьке сідло найчастіше є частиною верхньої стінки клиноподібної пазухи, обмежена зверху відростком твердої мозкової оболонки - діафрагмою, з боків - печеристими венозними синусами. Гіпофіз розташований серед важливих анатомічних структур, таких як сифони внутрішніх сонних артерій, кавернозні синуси (а в них проходять очноямкову гілки трійчастого нервів, окорухові нерви), перехрест зорових нервів, а також лікворний простір (супраселлярная цистерна). 

 Таким чином, функціональні, анатомічні та топографічні особливості гіпофізу приводять нас до розуміння зв'язку патологічних процесів гіпофіза з виникненням різних симптомів і скарг у людини, а також захворювань оточуючих структур з проявом дисфункції гіпофізу.

  Гіпофіз складається з трьох частин, що виконують різні функції: передня частка (аденогіпофіз) з'являється ще у зародка над верхньою частиною ротової порожнини, задня частина виростає від основи мозку. Передня частина від'єднується від ротової порожнини і є істинною залозою, виробляючи гормони, а задня завжди пов'язана з головним мозком, будучи місцем накопичення гормонів гіпоталамуса (окситоцину і вазопресину).

  Відомі дослідження щодо впливу гіпофіза на організм. Молодим тваринам видаляли гіпофіз, через що припинявся їх ріст і статеве дозрівання. При видаленні гіпофіза у дорослих тварин спостерігалося зворотний розвиток органів розмноження, а також атрофія щитоподібної залози та наднирників. При введенні речовин, що виробляються гіпофізом, здоровим тваринам спостерігалася неприродна стимуляція зростання, і вони виростали до гігантських розмірів, статева зрілість наступала в ранньому віці.

  Гормони, що виробляються гіпофізом:

- Гормони росту (СТГ);

- Пролактин (ПГ) - відповідає за вироблення молока молочними залозами;

- Тиреотропін (ТТГ) - регулює функції щитовидної залози;

- Кортикотропін (АКТГ) - регулює роботу кори надниркових залоз;

- Гонадотропіни: фолікулостимулюючий гормон (ФСГ), лютеїнізуючий гормон (ЛГ) - відповідають за статевий розвиток і дозрівання статевих клітин. 

 У середній частці гіпофіза дозрівають меланоцітстімулірующій гормон (МСГ), регулюючий активність пігментних клітин і ліпотропін, що впливає на формування жирової тканини.

Рентгенографічне дослідження черепа широко використовується в гінекологічній практиці, особливо в діагностиці нейроендокринних захворювань. Рентгенологічне дослідження форми, розмірів і контурів турецького сідла - кісткового ложа гіпофіза - використовується для діагностики пухлини гіпофіза. Фокусна відстань при рентген ографіі черепа, як правило, 60 см. 

  На прицільному знімку турецького сідла або на загальній краниограмме вимірюють саггитальний, тобто найбільший переднезадний, розмір сідла - від горбка сідла до переднього краю спинки. Цей розмір не збігається з таким входу в сідло. Сагітальний розмір в середньому дорівнює 12 мм (коливання від 9 до 15 мм). Вертикальний розмір, або висота сідла, вимірюється лінією, що йде від найбільш глибокої точки дна до місця перетину з діафрагмою сідла. Вертикальний розмір в середньому дорівнює 9 мм (коливання від 7 до 12 мм).

   Співвідношення висоти і довжини турецького сідла, так званий індекс сідла, в процесі росту організму змінюється. У дитинстві він більше або дорівнює одиниці, в статевозрілому віці - менше одиниці.

 В.А. Дьяченко і С.А. Рейнберг (1955) підкреслювали варіабельність форми і розмірів турецького сідла в статевозрілому віці. Так, про інфантильних розмірах турецького сідла у жінок репродуктівногно віку можна говаріть при наявності індексу, рівного або менше одиниці.

 При вивченні рентгенологічної картини турецького сідла А.І. Бухман (1982) називає наступні ранні симптоми пухлини гіпофіза:

локальний остеопроз стінок сідла

тотальний остеопороз стінок сідла без змін структури костей склепіння черепа

локальне витончення відсталих стінок сідла (атрофія)

нерівність ділянки внутрішнього контуру кісткової стінки сідла

часткове або тотальне витончення передніх і задніх клиновидних відростків.

   Діагностичну цінність має також так званий симптом подвійних контурів. У тих випадках, коли розміри турецького сідла досягають верхньої межі норми або перевищують її, подвійний контур може вказувати на наявність пухлини гіпофіза з нерівномірним ростом. У той же час наявність обох рівних і чітких контурів при нормальних розмірах сідла свідчить про неправильній укладанні голови хворий. Якщо ж другий контур нечіткий, розмитий характер, необхідне проведення додаткових досліджень - томографії при величині зрізу 3 мм, що дозволяє вьявіть пухлини гіпофіза невеликих розмірів [Бухман О. М., 1975; Бухман Кірпатовская Л. Є., 1982).

 Все викладене стосується ранніх симптомів пухлин гіпофіза та діагностики пухлин малих розмірів. Гінеколог повинен орієнтуватися в цих ознаках, але діагноз пухлини гіпофізу може встановити тільки рентгенолог, до консультації якого необхідно вдаватися в подібних випадках.

 Пухлини гіпофіза діаметром більше 1 см зазвичай деформіцуют стінки турецького сідла, які баллоновідно розширюються, дно сідла опускається, занурюючись в основну пазуху. Як правило, при доброякісних пухлинах контури сідла залишаються чіткими і рівними. Зазубринки стінок, нерівномірність їх структури вказують на можливість злоякісного xapaтера пухлини.

 Непоодинокими рентгенологічними змінами в кістках черепа у хворих з гінекологічним захворюванням, особливо при нейроендокринних синдромах, що супроводжуються порушенням функції яєчників і надниркових залоз, є ендокраніоз. Рентгенологічно він виражається в гіперостоз кісток черепа, найчастіше лобової і потиличної. Іноді гиперостоз поєднується з звапнінням твердої мозкової оболонки і кальцифікатами в тканини мозку. Товщина внутрішньої пластинки лобної кістки в нормі дорівнює 5-8 мм, при гіперостоз досягає 25-30 мм. Гіперостоз побічно свідчить про метаболічні порушення, характерних для порушення функції гіпоталамічних структур. При оцінці краніограмми слід звертати увагу на кількість і вираженість «пальцевих» адавленій на кістках склепіння черепа, які свідчать про підвищення внутрішньочерепного тиску-характерному ознаці порушення функції діенцефальних структур мозку.