Далекодистанційна гамма -терапія

На сучасному етапі для лікування злоякісних пухлин, розміщених глибоко в організмі, використовують гамма-терапевтичні апарати з джерелом випромінювання ⁶⁰Со (середня енергія гамма-квантів 1,25 МеВ, період напіврозпаду Т1/2=5,3 роки) АГАТ-С (для статичного опромінення), (рис.8) РОКУС-М (ротаційно-конвергентна установка), (рис.7) АГАТ-Р (для ротаційного опромінення) та лінійні прискорювачі електронів (ЛПЕ), або бетатрони з енергією від 6 до 23 МеВ.

Гамма-терапевтичні апарати складаються з:

• радіаційної головки (виготовлена із свинцю, сплаву важких металів вольфраму, урану), де міститься джерело гамма-випромінювання; джерело випромінювання складається з набору таблеток радіоактивного ⁶⁰Со, поміщених в ампулу із нержавіючої сталі, яка поглинає бета-випромінювання; в радіаційній головці розміщується вихідний отвір, через який здійснюється вихід пучка опромінення тільки в одному напрямку, яке у свою чергу закривається затвором, виготовленим з вольфраму; формування поля опромінення здійснюється за допомогою діафрагми; (рис.8.6).

• штативу, на якому утримується радіаційна головка;

• лікувального столу, який легко переміщується в усіх можливих площинах; (рис.8.7.,8.8.)

• пульту управління для забезпечення дистанційного керування;

• переговорного пристрою;

• системи спостереження (відеокамера).

Джерело

Рис. 8.6. Будова гамма-терапевтичної установки

Загальновідомо, що для опромінення злоякісних пухлин потрібні великі дози, які у свою чергу можуть спричинити ушкодження здорових тканин. Тому, для підведення оптимальної дози на патологічне вогнище з найменшим ушкодженням навколишніх здорових тканин, опромінення здійснюється різними методами - статичним і динамічними (методи розподілу дози у просторі).

Статичним називається опромінення, при якому джерело випромінювання протягом всього сеансу лікування знаходиться нерухомо по відношенню до тіла хворого. Відстань від джерела випромінювання до поверхні тіла хворого становить 75 см. Для збільшення поля опромінення ВДШ може збільшуватися до 1-2 метрів. Статичне опромінення може проводитись у вигляді однопольного, трьохпольного або з більшою кількістю полів опромінення (рис. 8.9).

Рис. 8.9 Статичне однопольне (а) та багатопольне (б) опромінення

При статичному опроміненні великої площі з метою зменшення дози на шкіру застосовують гратчасті фільтри. Для створення фігурного поля опромінення використовують свинцеві блоки різної форми. В ділянках, які мають анатомічну нерівність, для створення рівномірного опромінення пухлини використовують клиновидні фільтри.

Динамічним називається опромінення, при якому джерело опромінення рухається навколо тіла людини. Розрізняють наступні види динамічного опромінення:

• ротаційний;

• маятниковий або секторний;

• тангенційний;

• конвергентний.

Ротаційним називають опромінення, при якому джерело випромінювання обертається навколо тіла хворого по дузі 360⁰. Цей метод застосовується при лікуванні раку середньої третини стравоходу, середостіння, шийки і тіла матки, тобто коли вогнище розташоване вздовж центральної осі тіла людини.

Рис. 8.10. Рухоме-ротаційне опромінення (360⁰)

При маятниковому (секторному) методі рух джерела випромінювання здійснюється в заданому секторі (по дузі менше від 360⁰) . Використовується цей метод для лікування пухлин, розташованих ексцентрично відносно осі тіла людини (рак нижньої третини стравоходу, прямої кишки, середостіння, сечового міхура) (рис.8.11).

Рис. 8.11. Рухоме-секторне (маятникове) опромінення

Тангенційне опромінення характеризується тим, що пучок випромінювання направлений по дотичній до поверхні тіла хворого і застосовується для лікування раку молочної залози, пухлин верхньої щелепи, метастазів у плевру (рис. 8.12).

Рис. 8.12. Тангенційне опромінення (по дотичній)

Конвергентне опромінення характеризується тим, що центральний пучок випромінювання направлений до повздовжньої осі тіла хворого під кутом від 30⁰ до 60⁰, що змінюється. Використовується для лікування пухлин, що займають велику площу і розташовані на глибині від 3 до 6 см від поверхні шкіри (метастази раку в м’які тканини).

Характеризуючи близько і далекодистанційні методи променевої терапії, бачимо, що за допомогою цих методів можна проводити опромінення патологічних вогнищ, розташованих на різній глибині. Так, при далекодистанційній рентгенотерапії опромінюються вогнища, розташовані на глибині до 4-5 см, а при гамма-терапії – на глибині до 10 см. Якщо ж вогнище розташовано глибше, повинні використовуватися промені з більшою енергією, які отримують за допомогою лінійних або циклічних прискорювачів.

При опроміненні м’якими променями (особливо при близькодистанційній рентгенотерапії) спостерігається крутий спад дози. При глибокій рентгенотерапії спад дози буде більш повільний і вже на глибині 4 см залишається 60 % від дози на поверхні.

При гамма-терапії 50% дози знаходиться на глибині 10 см, а при використанні корпускулярного опромінення (важкі іони) – доза на поверхні буде меншою, ніж на глибині (рис. 8.13).

При опроміненні приділяється велика увага дозі на шкірі, яка більш чутлива до опромінення, ніж підшкірна жирова клітковина.

Рис. 8.13. Дозний розподіл при статичному багатопольному опроміненні на гамма-терапевтичній установці:

а) двопільне опромінення;

б) трьохпольне опромінення;

в) чотирьохпольне опромінення.

Регулюючи енергію позитивних іонів, можна отримати необхідне підвищення дози на глибині патологічного вогнища. Крім того, доза буде значно збільшуватись на глибині і може бути навіть в 2-3 рази більшою, ніж на поверхні, досягаючи максимуму у центрі патологічного вогнища. Це підвищення дози називається – пік Брегга.