1.Планування робочого дня.

Сучасний світ переживає тотальну нестачу часу в усіх сферах життя, зокрема освітній. Ми поспішаємо жити, постійно намагаємося економити час, оточуємо себе різноманітними засобами його збереження: телефонами, комп’ютерною технікою тощо. А між тим, час плине все швидше, людина встигає все менше, звинувачуючи час, а не саму себе, у безладі життя. Час є незворотнім ресурсом розумової праці кожної особистості, а особливо студентів. Питанням планування робочого дня і вільного часу присвячені праці багатьох учених, а саме В.Гриньової, 3інченка В.П., В.Лозової, В.Пунського, І.Раченка, С.Соловейчика, В.Сухомлинського, М.Черпинського тощо. У сучасних умовах розвитку суспільства існує велика кількість літературних джерел, які несуть інформацію про збереження, організацію, планування робочого дня, безліч рекомендацій з організації власного часу. Однак проблема планування робочого дня студентами залишається і має досить гострий характер. Як засвідчує проведене нами дослідження серед студентів перших курсів вищих педагогічних навчальних закладів (198 осіб), 95% опитаних незадоволені власними витратами часу, а також мають досить розмиті уявлення про переваги і можливості використання планування робочого дня при організації розумової праці у навчальному процесі, що й обумовлює актуальність дослідження.Саме тому метою статті є виявлення впливу планування (організації) робочого дня студента на ефективність здійснення його розумової праці.Організація робочого дня у вищому навчальному закладі значною мірою відрізняється від організації дня у школі. Змінюються не тільки форми роботи зі студентами, а головне - стиль керівництва діяльністю з боку вчителя, куратора. Студент отримує більшу самостійність у використанні свого часу, має власноруч його планувати. Але, як показує аналіз результатів проведеного нами анкетування, переважна більшість студентської молоді не мають достатньо знань про те, як правильно розпоряджатися власним часом. Як результат, 90% із 198 опитаних студентів, маючи упевненість у тому, що попереду ще багато часу, а необхідна для виконання робота не настільки вже і довготривала у виконанні, накопичують велику кількість незавершених або зовсім нерозпочатих справ до останнього дня перед заняттями, що призводить до постійного перенавантаження, стресу і розчарування у навчанні.Основними причинами такого становища, на думку студентів, є такі: невміння планувати свій час, нераціональний його розподіл; зволікання, викликане страхом перед значною кількістю справ, важкими завданнями, побоювання розпочинати нові справи; хвилювання, викликане тим, що студент не виконує завдання вчасно, відкладаючи на завтра, і як результат - невиконання роботи;відсутність режиму дня, почуття стомлення після аудиторних занять;невміння поділяти справи на важливі й неважливі, надання переваги непотрібним заняттям, як наслідок небажання робити необхідне через втому і потребу розслабитися й відпочити

спроба робити одночасно декілька справ, а в результаті жодна не доводиться до

логічного завершення;невміння швидко входити у роботу та самоорганізовуватися, відсутність нормального робочого середовища, умінь з організації робочого місця;нестабільний графік початку роботи в навчальному закладі (різний за часом початок занять), що не сприяє вихованню звички здійснювати розумову працю в один і той же час; відсутність мотивації, інтересу, бажання до певних занять, несерйозне ставлення до справи;шкідливі звички розумової праці: сидіння в Інтернеті, телевізор, телефонні розмови, перевантаженість голови не важливими думками, а пустощами, надмірне спілкування з друзями;недоліки розвитку якостей особистості, а саме: волі, наполегливості, дисциплінованості тощо, життя за принципом «робота не вовк – у ліс не втече».Саме тому система роботи вищого навчального закладу має бути спрямована на оволодіння студентам знаннями, формування в них умінь, які необхідні для здійснення планування робочого дня, тижня, семестру, а також розвиток певних якостей особистості, які допомагали б дотримуватись складеного плану.Це стає можливим у разі впровадження у навчальний процес спецкурсу з формування культури розумової праці студентів, одним із завдань якого є забезпечення формування раціональних способів планування й організації робочого дня студента.Планування передбачає привчання студентів чітко визначати мету власної діяльності, формує звичку зазирати у майбутнє, визначати орієнтири, напрями на шляху до головної мети. А вона є мірилом якості здійснення розумової праці. Правильно обрана мета стає головною передумовою ефективного планування щоденної роботи й прийняття найраціональніших дій щодо її досягнення. Важливо, щоб мета, яку ставить перед собою студент, мала чітко визначений часовий вимір, оскільки досягнення одразу декількох цілей неминуче призводить до падіння якості виконання кожної з них. «Перестрибування» неодмінно призведе до потреби знов і знов включатися в одні й ті ж питання, втрачаючи час. До того ж спроба виконувати декілька завдань одразу позначається й на роботі нервової системи: швидше настає втома, погіршується якість роботи, збільшується кількість помилок. Тому планування, а саме розподіл цілей у термінах, є запорукою вивільнення часу для ефективного виконання першочергових справ.Припустимо, що студент чітко уявляє мету своєї розумової праці, але тривале виконання розумового завдання не наближає його до цієї мети. Тоді важливо встановити, наскільки ж продуктивно витрачається навчальний час, а для цього варто провести облік часу.Якщо запитати студента, на що він витратив стипендію, можна отримати чітку відповідь. А спроба здійснити облік часу виявляється дуже складною справою. Студенти не звикли ставитися до часу як до цінності, яку не можна ані купити, ані знайти. Серед студентів, які брали участь у дослідженні, 35% змогли примусити себе відстежити рух власного часу, з них лише 30% зробили якісний хронометраж, останні - скаржились на відсутність часу. Причина цьому не є в нестачі останнього, а криється, передусім, у слабкій волі, невмінні долати лінощі. Разом з тим, у 95% опитаних відмічалась зацікавленість даним питанням і бажання виявити, куди ж спливає час, коли вони нібито витрачають його на навчання.Доречі, на основі аналізу обліку часу студентів виявлено, що, у середньому, кожного дня студенти гублять, приблизно, по 3,5 години часу марно. А це становить 18 годин за робочий тиждень, не враховуючи вихідних. Якщо вдуматися, то це величезна втрата. Скорочення цього непродуктивно використаного часу могло б забезпечити студента додатковим важливим елементом робочого дня.До появи непродуктивного часу призводить зволікання студента перед початком роботи, яке, у свою чергу, викликане різними причинами: від відсутності мотивації й інтересу до діяльності – до незнання, яким чином ефективно виконувати роботу.Зволікаючи, студент завжди вступає у внутрішню боротьбу із самим собою, відчуває напругу й страждання і все ж продовжує відкладати справи, затягуючи до останнього.Подолати зволікання може допомогти правильне планування й організація розумової праці: усвідомлення обсягу, строків виконання та підручних засобів її здійснення, планування поетапних дій, розбиття завдання на низку дрібних, здійснення обов’язкового аналізу розумової діяльності, а головне використання методу «швейцарського сиру». Це означає, що для зрушення з місця важкого, непосильного завдання, необхідно зробити у ньому «дірки», тобто почати виконувати легкі, цікаві, але тісно пов’язані з головним завданням його елементи. Окрім зволікання, важливою проблемою відсутності планування є втома студента після аудиторних занять як результат виконання домашнього завдання через силу, зниження продуктивності розумової праці, а тому зниження інтересу до навчання взагалі. Саме тому необхідно привчати студентів до правильної організації режиму праці й відпочинку. Корисним у даному випадку стають знання з фізіології й гігієни про працездатність і біоритми людини. Те, що студент у різні години доби здатний із різною ефективністю виконувати одну й ту ж роботу, проведені автором спостереження дозволили пояснити це коливанням його працездатності впродовж дня.Саме тому, якщо студент примушує свій організм до активності у несприятливі години, він втрачає енергію, перешкоджає її відновленню, спричиняючи появу перевтоми та зниження імунітету. Нічні заняття підривають здоров’я й психічний стан студента. Як слушно рекомендував В.О.Сухомлинський, важливо планувати нічний сон не менш як за дві години до дванадцятої ночі, оскільки організм за цей час встигає відпочити якісніше, ніж коли студент лягає спати о 23-24 годині, у період початку фізіологічного підйому.Отже, маючи знання факторів, які деструктивно впливають на планування й виконання режиму робочого дня студента, можна окреслити ряд необхідних умов ефективного планування.Завчасний підрахунок усього вільного часу, що буде використовуватися на навчання, відпочинок, виконання самостійних домашніх завдань та інших справ. Відведення окремих годин для кожного виду діяльності й суворе дотримання плану. Більшість студентів, які проводили якісний облік часу і планування дня, відмічали цікаву й незрозумілу для них річ – часу ставало більше й продуктивність роботи зростала. Складання списку завдань, розташованих у порядку їх важливості з обов’язковою вказівкою на строки виконання. Робити це слід на окремому аркуші паперу або у спеціальному календарі-щоденнику з відмітками про якість та обсяг виконання, можливі зауваження, доповнення.Окреслення кола найважливіших і термінових щоденних, тижневих і місячних справ, впорядкування справ у списку, поділ їх на дві групи: складні й прості. Складні доречно розбивати на більш дрібні частини. У результаті список справ стане достатньо визначеним і чітким. Аналіз результатів дослідження підтвердив відому істину про те, що 80% часу впродовж дня займають справи, які забезпечують лише 20% успіху. А це означає, що виконавши спочатку 2-3 важливі, складні й термінові завдання, можна на 80% впоратися з запланованим. Планування щоденної роботи необхідно здійснювати ввечері з обов’язковим переглядом і коригуванням вранці, оскільки «ранок вечора мудріший» і хвилювання та тривоги минулого дня за ніч вгамовуються, незначне відсіюється, стає ясною ступінь важливості кожної справи і завдання.Обов’язковий аналіз якості виконання запланованого. Як виявилося, 30% запланованих справ студентами не доводилось до кінця або ж зовсім не розпочиналося їх виконання. Регулярний самоаналіз, за допомогою якого студент перевіряє доцільність витрат часу протягом тижня (місяця, семестру тощо), є запорукою подальшої плідної роботи.Планування сеансів роботи. Спочатку здається складно розподілити час на виконання певних завдань, оскільки важко одразу встановити, скільки часу займе виконання того чи іншого завдання. Зарадити цьому може періодичний облік часу. Це дасть змогу запобігти перевтомі й зниженню працездатності. Треба постійно шукати можливість звільнити час, намагаючись робити справи у строк, або навіть із випередженням.Наявність постійного місця для регулярних щоденних занять дозволить підтримувати режим дня і виробляти динамічний стереотип розумової праці.Попередня підготовка робочого місця, передбачає відбір усього необхідного до початку навчальної праці й розташування у зручних місцях.Планування перерв у роботі. Не є доцільним працювати більше 50 хвилин без відпочинку. Вільні 10 хвилин проводять за фізичними вправами, їжею та іншими справами.Уникання довгих затримок на певному матеріалі. Якщо важко зрозуміти певний матеріал, або ж він незрозумілий повністю, доречно відкласти вивчення його на деякий час до отримання консультації, допомоги, поради, але пропускати все не можна. Слід зупиняти себе, якщо виконується непродуктивна робота.Розподіл і «завоювання» навчального матеріалу. Потрібно завжди пам’ятати про довгострокові у виконанні плани чи завдання. Розподіляти роботу на невеликі частини, враховуючи кількість часу і ресурсні можливості особи, з подальшим об’єднанням їх у процесі оволодіння. Постійно нагадувати собі, що «завжди є достатня кількість часу для важливих речей». Якщо справа важлива, слід виділити час у плані й обов’язково виконати завдання. Створення собі винагород, заохочень за досягнення певних успіхів у розумовій праці. Цей метод стимулює дотримання плану роботи, підвищує успішність, але ним не можна зловживати. Планування часу з мудрістю. Це означає, що потрібно знати міру праці й відпочинку, враховувати при цьому коливання працездатності. Для складних завдань доцільно виділяти ранок і день, а вечір присвячувати більш легкому перегляду матеріалу, хоча для останнього бажано знаходити час у денні години.Включення до плану роботи регулярний щоденний перегляд вивченого є дуже корисним у процесі довготривалого запам’ятовування навчального матеріалу. Важливим є також використання знань на практиці, щоб закріпити їх і зробити надбанням особистості, бо знання, які не мають практичного втілення, швидко забуваються. Як відомо, навчання на власних помилках й успіхах має позитивний ефект у всьому навчальному процесі. А для цього слід навчитися складати список або план необхідної подальшої роботи. „Ні!” стороннім подразникам, незалежно від того, наскільки вони привабливі, якщо вони не включені у розклад. Формування сили волі є головним у дотриманні запланованої діяльності.Урахування цих умов ефективного планування робочого дня студентом, як свідчать проведені спостереження, дозволяє берегти час, здоров’я й відчувати радість, задоволення від того, що він встигає виконувати навчальні завдання і має вільний час для відпочинку й улюблених занять, тобто оволодівати культурою розумової праці.