7. Природні ресурси в економічній системі. Специфічні риси попиту, пропозиції та ціноутворення на ринку природних ресурсів.

Природні ресурси – один із чинників (факторів) виробництва. До них відносять сировину та матеріали (предмети праці), паливо та енергію (засоби праці), але головним ресурсом є земля.

Найважливішою особливістю природних ресурсів є їх обмеженість або рідкісність. Більшість природних ресурсів не відтворювальні – друга їх особливість.

Рідкісність (обмеженість) і невідтворюваність природних ресурсів визначають специфіку ціноутворення їх на ринку. Оскільки за ринкових умов ресурси стають товаром, тобто об’єктом купівлі-продажу, то їх ціна визначається співвідношенням попиту і пропозиції. Ринок природних ресурсів - це сфера економічних відносин де здійснюється купівля і продаж природних ресурсів. Це стосується і землі.

Якщо попит на земельні ділянки високий (в містах, особливо в їх центрах), то земля дорога, але якщо земля розташована у віддалених від цивілізації регіонах, вона може мати символічну ціну. При цьому обмін землею практично неможливий, адже вона нетранспортабельна (її не можна перевезти з місця на місце). Пропозиція землі також впливає на її ціну: чим більша пропозиція, тим нижча ціна земельних ділянок, її зменшення приводить до зростання ціни.

Щодо формування ціни на природні ресурси (землю) в економічній теорії існують різні точки зору.

За марксистською концепцією, ціна природних ресурсів є поняттям ірраціональним, тобто таким, що поясненню не піддається. Згідно цього підходу ціну можуть мати лише продукти праці, тому що тільки праця створює вартість, а остання складає основу ціни. Природні ресурси не є продуктом людської праці, вони - продукт природи. Тому сама земля вартості мати не може, якщо не брати до уваги інвестицій (капітальних вкладень) на її освоєння і наступного штучного підвищення якості (родючості), тобто витрат на осушення чи зрошення, добрива, агротехніку, будівництво доріг, господарських споруд тощо. Ціна землі, за марксистською теорією, на відміну від ціни на інші товари, не може формуватися як грошове вираження її вартості.

Неокласична концепція розглядає ціну землі похідною від ціни кінцевих продуктів, які на землі вирощувалися. Якщо, наприклад, ціна пшениці знизилася, то і ціна землі, на якій ця пшениця вирощувалася, повинна знизитися. П. Самуельсон, пояснюючи цей взаємозв’язок, відзначає: - "Невірно, що ціна зерна висока тому, що висока ціна землі, яка використовується для вирощування зерна. Фактично більш справедливим є обернене твердження: ціна землі тому висока, що високі ціни на зерно".

Ціна землі та інших природних ресурсів визначається орендною платою (рентою), яку прагнуть одержати землевласники.

За умови ринкової економіки природні ресурси стають товаром, вони продаються і купуються. Утворюється ринок природних ресурсів, основним компонентом якого став ринок землі.

Ціноутворення на ринку природних ресурсів має свої особливості:

1. ціна визначається виключно попитом на обмежені природні ресурси, а їх пропозиція є цілком нееластичною, що визначається рідкістю природних ресурсів. Там, де попит збільшується,ціна зростає, а де він зменшується – ціна знижується. Землю, на відміну від інших природних ресурсів, перемістити не можна, як і наблизити її до ринку. Тому земля за одних умов дорога, а за інших дешева.

2. ціна землі визначається її не відтворюваністю.

8. Земля як товар і фактор виробництва. Ціноутворення на ринку землі. Земельна рента та її економічний зміст в розрізі економічних вчень. Земельна рента в добувній промисловості та будівництві.

Земля як фактор виробництва – це не тільки та частина земної поверхні,яка не зайнята водою, але й природні ресурси, ліси, корисні копалини, ресурси морів, родючість грунтів, які можуть бути використані у процесі виробництва, тобто це всі рідкісні природні ресурси.

Природні ресурси розподіляються на ті, що відтворюються і ті,що не відтворюються. Запас природних ресурсів визначається самою природою. Обсяг потоку послуг природних ресурсів визначається людським вибором. Ціною послуг природних ресурсів (землі) – є орендна плата за користування землею потягом певного періоду.

Рідкість і не відтворюваність природних ресурсів визначають специфіку ціноутворення на їх ринку. Оскільки за ринкових умов ресурси стають товаром, тобто об’єктом купівлі-продажу, то їх ціна визначається співвідношенням попиту і пропозиції. Це стосується і землі. Якщо попит на землю високий, земля – дорога. Однак, там де попит невисокий –ціна може бути символічною. Пропозиція землі також впливає на її ціну – чим більша пропозиція, тим менша ціна.

Земельна рента виплачується орендатором землевласнику. Вона є частиною прибутку, який одержує орендатор від підприємницької діяльності на даній діяльності землі.

В. Петті розглядав ренту з двох сторін як загальну форму привласнення додаткового продукту під яким розумів надлишок над витратами виробництва, і як власне диференціальну земельну ренту, що виникає у зв’язку з відмінностями в родючості земельних ділянок та розташування відносно ринку збуту продукції. Д. Рікардо розглядав ренту частиною продукту землі, яка сплачується землевласникові як вільний дар природи, результат її праці. Джерелом ренти,наголошував він, є не сама природа, а праця, якій сили природи на кращих і середніх землях сприяють у підвищенні продуктивності, посилюючи її дію.

К. Маркс Суть теорії ренти у “Капіталі” майже аналогічна теорії ренти Д. Рікардо. Відмінність у тому, що К. Маркс поряд з диференційною рентою розглядає і ренту абсолютну.

А. Маршал. Теорію економічної ренти висунув у праці «Принципи економічної науки». Називаючи економічну ренту квазірентою, він таким чином виокремив це поняття з поняття ренти взагалі, тобто з виду доходу, який можна отримати без додаткових підприємницьких зусиль (рента з кращих земельних ділянок).

Існує земельна рента в кількох формах:

Диференційована рента – якби орендна плата була такою, що не залишала б орендатору середнього прибутку, то він просто не брав би землю в оренду.

Абсолютна рента. В сільському господарстві створюється більш додаткова вартість, ніж на такий же капітал в промисловості. Різниця між ринковою вартістю сільськогосподарських товарів та їх суспільною ціною виробництва і служить джерелом абсолютної ренти.

Монопольна рента одержується з унікальних за своїми якостями земель – земель з рідкісними природними властивостями, які дозволяють одержувати на цих землях рідкісні сотри рослин.

Рента в добувній промислововсті є досить характерним явищем.пояснюється це тим, що і в добувних гаузях в-во базується на використанні невідтворюваних та граничних природних ресурсів, а останні характеризуються різною продуктивністю, потужністю пластів, віддаленістю від економічних центрів країни.