systema-zemlerobstva-no-till

4.5.7.3Система захисту від хвороб

Хвороби завдають меншої шкоди рослинам ріпаку, порівняно з шкідниками. Проте при недотриманні основних вимог технології (попередник, якісна сівба) в окремі роки хвороби можуть різко знижувати врожайність посівів. До числа найбільш поширених хвороб ріпаку в Україні відносяться чорна ніжка, снігова плісень, несправжня борошниста роса (переноспороз), фомоз, альтернаріоз, тифульоз.

За умов вологої погоди ріпак може уражуватися грибковими хворобами, з яких найпоширеніші альтернаріоз та септоріоз. Виявивши перші хворі рослини, бажано провести обробку фунгіцидним препаратом, наприклад, фунгіцидом форсаж, к.с., який завдяки системним властивостям д.р. карбендазиму, справляє швидку початкову дію з тривалим захисним періодом. Він добре сприймається рослинами незалежно від стадії розвитку культури. Застосування фунгіциду підвищує життєздатність культурних рослин та забезпечує отримання високих урожаїв. Повторні обробки заздалегідь планують за умов високого рівня ураженості рослин хворобами та сприятливих для їхнього розвитку гідротермічних умов.

У разі перевищення порогу економічної шкодочинності навесні можна використовувати наступні препарати: альєтт, 80% з.п. (проти переноспорозу), ридоміл голд, в.р. (проти альтернаріозу, переноспорозу, сірої гнилі) та ін.

4.5.8Збирання

Вдалий вибір строків, способу і технічних засобів збирання ріпаку мають визначальне значення для отримання кінцевого результату. Ріпак достигає нерівномірно, стручки здатні розтріскуватися, що може призвести до значних втрат насіння. Збирають ріпак як прямим комбайнуванням, так і роздільно.

Роздільний спосіб збирання більш прийнятний, бо при використанні цього способу втрати насіння мінімальні, але зростають витрати палива та праці. Роздільним способом збирають ріпак за умов: нестійкої погоди, нерівномірного дозрівання насіння, високої забур'яненості, відсутності відповідного сушильного комплексу. До скошування ріпаку у валки приступають, коли в суцвіттях пожовтіють нижні стручки, а насіння в них побуріє чи почорніє. В цей час близько 50 % стручків середнього й верхнього ярусів мають лимонно зелене

331

забарвлення, а вологість насіння становить 30 — 40 %. В цей час з рослин починає опадати листя. Косять жатками ЖВН 6; ЖБА 3,5; ЖРБ 4,2 та ін. зі швидкістю 4 6 км/год. Зріз високий 20 25 см, але щоб не відрізались нижні стручки. Косити і обмолочувати бажано вранці і ввечері. Швидкість мотовила мусить дорівнювати швидкості руху комбайна.

Валки обмолочують комбайнами з пристосуванням ПКК 5 з частотою обертання барабана молотарки комбайна 700 800 обертів на хвилину через 5 — 7 днів після скошування при вологості насіння 10—11 %. За сухої і спекотної погоди обмолот проводять у ранішні, вечірні та нічні години, коли під час підбирання валків насіння із сухих стручків менше висипається і менше подрібнюється. Запізнення із збиранням достиглих стручків призводить до їх розтріскування, а отже, до втрат врожаю, зменшення вмісту олії в насінні.

Сьогодні ріпак переважно збирають прямим комбайнуванням, а щоб не розтріскувалися стручки поля обробляють клеючими речовинами. Прямим комбайнуванням ріпак збирають у повній стиглості, коли насіння у стручках набуло темного кольору і затверділо, стебла побуріли, листки обсипались, але стручки ще не почали розтріскуватись. При дотику до рослин насіння має "шелестіти" у стручках. При збиранні насіння повинно мати вологість не вище 11 12%. Збирання при вологості нижче 10% не рекомендується через великі втрати. При вологості більше 14% сильно зростають затрати на сушку. Для прискорення і одночасного дозрівання можна проводити десикацію за 7 10 днів до збирання, наприклад, реглоном (2 3 л/га). За 12 14 днів до збирання врожаю використовують десикант баста (1,5 л/га). На запирієних площах доцільно використати при побурінні 70% стручків ріпаку або за 2 тижні до збирання гербіциди загально винищувальної дії раундап (З л/га), домінатор ( 3 л/га), гліфоган (3,0 л/га). Вони знищують бур'яни і підсушують рослини. Десикація зменшує втрати насіння при збиранні і економить витрати енергії на досушування насіння. Використовують зернові комбайни, спеціально переобладнані для збирання дрібнонасінних культур. У ріпаку кількість побічної продукції невелика, але її теж необхідно рівномірно розкидати по полю.

Насіння очищають у потоці із збиранням на зерноочисних машинах зі спеціальними решетами. Для тривалого зберігання вологість насіння необхідно довести до 6 8%. При підвищеній вологості вже за 1 2 дні воно біліє, пліснявіє і втрачає схожість, а також технологічні якості.

332

4.6Ріпак ярий

4.6.1Особливості морфології

Ярий ріпак – однорічна рослина з родини капустяних. В Україні ярий ріпак поширений під назвою "кольза". Урожайність у нього дещо нижча, ніж у озимого ріпаку. Ярий ріпак менш вибагливий до умов вирощування. Через меншу урожайність у центральній Європі ярий ріпак має другорядне значення і, як правило, використовується в якості “запасної” культури на випадок сильного вимерзання озимого ріпаку. Загалом же у світі ярий ріпак вирощують на рівні з озимим. Основні регіони вирощування – південно східна Азія (Китай) та Північна Америка (Канада), а також його вирощують в Австралії та Південній Америці.

Ярий ріпак виступає першопрохідцем для сучасної селекції ріпаку. Найбільш значні кроки в області селекції спочатку проводяться цілеспрямовано на ярому ріпаку, а потім переносяться на озимий ріпак. Вперше з'явилась можливість отримувати ріпакову олію без ерукової кислоти на сорті ярого ріпаку Оро, який дозволив ввести в раціон харчування людини ріпакову олію у великій кількості з 1968 року.

4.6.2Екологічні вимоги й особливості біології росту

Ярий ріпак – вологолюбна рослина довгого дня. Високу продуктивність ярий ріпак забезпечує в регіонах, де сума активних температур вище +10oС складає 1700 2000oС, а безморозний період – не менше 110 днів.

Насіння проростає при температурі 1 3°C, сходи переносять заморозки мінус 3 5°C, а дорослі рослини до 8°C. Ярий ріпак добре росте на будь яких ґрунтах, крім важких глинистих та піщаних, не виносить кислих й заболочених ґрунтів.

Сходи з'являються через 4 10 днів, період від сходів до цвітіння триває 45 60 днів. Тривалість вегетаційного періоду 80 120 днів.

4.6.3Місце в сівозмінні, підготовка насіння й сівба

Ярий ріпак висівають у полі, призначеному під ярі зернові культури. Найвищі врожаї він дає після кукурудзи, озимої і ярої пшениці, ячменю, зернобобових культур і багаторічних трав. Часто ярим ріпаком замінюють озимий, коли той гине внаслідок несприятливих умов перезимівлі.

333

На відміну від традиційної системи землеробства, в системі землеробства No till відсутні такі попередники ярого ріпаку як картопля та цукрові буряки.

За даними Інституту землеробства НААНУ, для зони Лісостепу прийнятними можуть бути такі схеми чергування культур у сівозміні:

Розміщувати ярий ріпак як і озимий в сівозміні необхідно з таким розрахунком, щоб він повертався на попереднє місце не раніше ніж через 4 5 років.

Підготовка насіння ярого ріпаку до сівби не відрізняється від підготовки насіння озимого ріпаку.

Сіють ярий ріпак звичайним рядковим способом (ширина міжрядь 15 см) з нормою висіву 2,5 3,0 млн./га схожих насінин, що становить 10 12 кг/га. Така норма забезпечує отримання оптимальної густоти сходів 200 250 рослин на м2. Насінницькі посіви дефіцитних сортів ярого ріпаку (для прискорення розмноження) сіють широкорядним способом (45 см) при нормі висіву 4 7 кг/га. Сівбу проводять в кінці квітняпочатку травня, відразу після сівби ранніх зернових культур, на глибину 2 4 см залежно від вологості ґрунту.

Догляд за посівами і збирання ярого ріпаку такі самі, як і озимого. Основою догляду є підживлення азотними добривами та захист від шкідливих організмів (бур’янів, шкідників та хвороб).

4.6.4Удобрення

Ярий ріпак досить добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив при використанні його як на насіння, так і на зелений корм та сидерат. Органічні добрива в системі землеробства No till зазвичай замінюються рослинними рештками попередника або застосовують рідкий гній з нормою внесення 50 100 м3/га. Ярий ріпак добре використовує післядію органічних добрив внесених під попередник.

334

У залежності від попередників, наявності поживних речовин у ґрунті та запланованого рівня урожайності під ярий ріпак вносять N60 120 Р60 120 К60 80. Добрива вносять у рідкому вигляді осінню або весною. Гранульовані добрива для зменшення втрат вносять при температурі повітря не вище 10 градусів. Мінеральні добрива, збалансовані за елементами живлення, сприяють отриманню дружних сходів при мінімальній нормі висіву насіння. Але слід відзначити, що при високому рівні азотного живлення часто спостерігається масове розмноження капустяної попелиці, хрестоцвітих клопів, біланів.

В період вегетації доцільно використовувати позакореневе підживлення рослин, використовуючи, наприклад, «Нутрівант Плюс™ олійний» у одному робочому розчині із засобами захисту рослин. Рекомендована концентрація робочого розчину «Нутріванта Плюс™ олійний» 1 3%. Норма застосування на ярому ріпаку 3 4 кг/га. Об’єм робочого розчину при позакореневому обробітку рослин «Нутрівантом Плюс™ олійний» повинен становити не менше 250 300 л/га.

4.6.5Захист від бур’янів

В системі землеробства No till основну роль у контролі рівня забур’яненості посівів відіграють гербіциди. Для знищення бур'янів та падалиці при відсутності культури на полі застосовують загально винищувальні гербіциди з діючою речовиною гліфосат у нормі 4,0 6,0 кг/га.

На полях з високим рівнем потенційної засміченості однорічними бур’янами після сівби доцільно вносити дозволені в Україні ґрунтові гербіциди, наприклад, тайфун, к.е. В цілому система застосування гербіцидів на ярому та озимому ріпаку суттєво не відрізняється.

Для спрощення і здешевлення системи захисту ярого ріпаку від бур’янів за допомогою генної інженерії, створені сорти, які володіють стійкістю до певних гербіцидів. Такі сорти вирощують в основному на американському континенті, особливо в Канаді. В Європі, на сьогоднішній день вирощують сорти озимого та ярого ріпаку стійкі до певних гербіцидів, але вони отримані традиційними методами селекції.

4.6.6Захист від шкідників

В Україні шкідники культури представлені великим різноманіттям, їх налічується близько 50 видів і вони здатні знищити до 30 40% урожаю при одночасному погіршенні його якості.

335

При переході на технології No till спостерігається тенденція збільшення чисельності фітофагів. Шкідливість їх проявляється впродовж усього вегетаційного періоду. Найбільш уразливим періодом для рослин ярого ріпаку під час вегетації є фаза сходів. Найшкодочиннішими в цей період, особливо, якщо стоїть спекотна суха погода, слід вважати хрестоцвітні блішки.

Зпочатком появи справжніх листків із листогризучих комах небезпечними є гусениці капустяної совки, біланів. Сисні шкідники представлені капустяною попелицею, клопами.

Ззакладанням генеративних органів у фазі бутонізації – плодоутворення здатні значно пошкоджувати квіти і насіння такі шкідники, як ріпаковий квіткоїд, капустяний стручковий комарик (галиця), ріпаковий насіннєвий прихованохоботник (довгоносик).

Основним агротехнічним заходом, що дає змогу істотно обмежити чисельність шкідників, є чергування культур у сівозміні. Але при розміщенні ярого ріпаку після багаторічних трав існує загроза підвищення чисельності грунтоживучих шкідників – дротяників, гусениць озимої та інших підгризаючих совок.

Найбільш надійним захистом ярого ріпаку на початковому етапі його вегетації від хрестоцвітних блішок та грунтоживучих багатоїдних шкідників є передпосівна обробка насіння інсектицидними протруйниками системної або контактно системної дії. При дотриманні рекомендованих норм витрат тривалість захисної дії ріпаку від шкідників сходів може сягати 20 35 днів від сівби.

Для зниження токсичної дії протруйників та підвищення насіннєвої продуктивності до робочої рідини з протруйниками доцільно додавати один із біостимуляторів росту рослин: агростимулін (10 мл/т), біолан (10 мл/т), біотрансформатор БУФ (10 гранул/т), емістим С (10 мл/т), трептолен (20 мл/т), вермістим (8 10 л/т) та ін.

Ранні оптимальні строки сівби, рекомендовані для зони сорти, дотримання глибини загортання насіння дають змогу знизити шкідливість хрестоцвітних блішок. При ранньому розвитку рослини стають менш уразливими на період масової появи шкідників. В умовах прохолодної весни, коли заселення посівів культури хрестоцвітними блішками розтягнуте або чисельність їх перевищує економічний поріг шкідливості, виникає необхідність проведення обприскування посівів інсектицидами навіть тоді, коли проводилась обробка насіння.

336

Уперіод утворення розетки – бутонізаціЇ проти капустяної попелиці, хрестоцвітних клопів проводять обприскування інсектицидами,

ав період відкладання яєць підгризаючими і листогризучими видами совок – випуск совочної раси трихограми у 2 3 строки з інтервалом 5 7 днів.

Уфазу бутонізації обов’язковим є обприскування посівів проти ріпакового квіткоїда, а після цвітіння при необхідності – проти насіннєвого прихованохоботника і стручкової галиці (комарика) з дотриманням строків останньої обробки до збирання врожаю. Залежно від заселення посівів проводять крайове або суцільне обприскування за допомогою наземної апаратури з нормою витрати робочої рідини 300 400 л/га. Для боротьби з шкідниками застосовуються дэцис, 50% волатон (1 кг/га), 50% актелик (0,5 кг/га) та ін. Посіви обробляють у ранкові або вечірні години.

Для визначення строків і необхідності проведення хімічних обробок у вегетаційний період необхідне проведення обстежень посівів ріпаку у певний фенологічний період на наявність основних видів шкідників або пошкодження ними рослин. Для кожного з них є своя методика, обґрунтована особливостями виду. Критерієм для прийняття рішення про доцільність проведення хімічних обробок посівів є показник економічного порогу шкідливості ярого ріпаку для кожного виду.

Як показує практика, продовження захисної дії інсектицидів можливе шляхом застосування суміші їх зі змочувачами або прилипачами. Так, наприклад, суміш перетроїдного препарату сумі альфа в рекомендованій нормі (0,3 л/га) зі змочувачем сільвестом в нормі 0,1 л/га забезпечує захист ріпаку від ріпакового квіткоїда впродовж 17 20 днів, тоді як захисна дія одного інсектициду не перевищує 7 днів. Принцип дії цієї допоміжної речовини полягає у поліпшенні фізичних властивостей робочої рідини, завдяки чому покращується прилипання і утримання інсектициду на поверхні рослин.

4.6.7Збирання й зберігання

При роздільному збиранні ріпак скошують у фазі жовто зеленої стиглості, коли в нижніх стручках центральної гілки на більшості рослин насіння має властивий сорту колір, а його вологість знижується до 30 33%. Зріз мусить бути не нижче 15 20 см. Чисті посіви збирають прямим

337

комбайнуванням. Логістика організації збирання аналогічна зі збиранням озимого ріпаку.

При тривалому зберіганні вологість насіння не повинна перевищувати 8%. Більш вологе насіння досушують на напольних сушарках при температурі +25…+37 С. А якщо ні, то насіння втрачає схожість, а олія насіння – споживчі якості. Зберігати насіння необхідно при температурі +4…+5 С у мішках вагою не більше 50 кг.

338

Розділ 5. Посівне устаткування для технології No till

Питання сівалки при даній технології на порядок актуальніше, ніж в традиційних системах землеробства і технологіях, заснованих на полицевому відвальному основному обробітку ґрунту. Основна принципова відмінність полягає у наборі функцій, які повинна виконувати сівалка при цих двох технологіях.

Відмова від обробітку це не відмова від завдань, які він виконує і це потрібно добре розуміти. Завдання залишилися, і їх потрібно виконувати, але іншими способами і засобами і часто в інший час.

5.1Принципи якісної сівби технології No till

1)Не можна розміщувати насіння в рослинні рештки. У

традиційній технології вони або видаляються з поля або заробляються в нижні горизонти орного шару, звільняючи верхній, і не заважаючи проведенню сівби. Ці всі роботи виконувалися іншими агрегатами у процесі окремих технологічних операцій або доповнювали технологію збирання. Відмовившись від цих технологічних операцій, ми не можемо відмовитися від основоположного принципу, викладеного вище.

2)Насіння повинно бути розміщено на твердому ложі і укрите розпушеним шаром ґрунту, щоб дати доступ до нього повітря. У системі

No till ніщо так не впливає на схожість насіння, як властивості покриву насіннєвої борозенки.

3)Насіння повинне мати добрий контакт з ґрунтом, тому всі сівалки для технології No till обов'язково комплектуються прикочуючими котками. Вони повинні мати достатній тиск на ґрунт для створення доброго контакту насінини з ним, тому дуже важливо вірно відрегулювати зусилля, яке припадає на прикочуючий коток. При цьому необхідно враховувати, що вологий ґрунт легко ущільнюється і тому при його сильному ущільненні паросток висіяної культури може просто не пробитися на поверхню. При сівбі в сухий ґрунт навпаки – необхідна додаткове зусилля для прикочування. Суть правильної роботи котка в тому, щоб створити необхідний контакт насінини з ґрунтом, а не контакт верхнього шару ґрунту з посівним ложем. Якщо при сівбі є добрий контакт насінини з ґрунтом, необхідна лише борона, яка б закрила насіння і перемістила рослинні рештки на поверхню посівної борозенки.

339

4)Насіння повинно бути загорнене рівномірно на задану глибину. Необхідно пам'ятати, що точний контроль глибини висіву часто визначається не лише самою конструкцією сівалки, але і станом поля, на якому проводиться сівба.

5)Насіння і добрива, які вносяться одночасно повинні бути розділені шаром ґрунту.

6)Абсолютно рівного поля не існує, тому сошники повинні копіювати наявний його мікрорельєф.

7)Сівалка мусить мінімально розпушувати ґрунт і мінімально порушувати покрив з рослинних решток. Є дві принципово різні конструкції сівалок прямої сівби. Перша традиційна – бункер для насіння

імінеральних добрив розміщений над сошниками і друга – бункер для насіння і мінеральних добрив рознесені в просторі. В цьому випадку сошники кріпляться на окремій рамі, яка може розміщуватися, як спереду, так і за візком з бункером для насіння і мінеральних добрив. Часто навіть ці бункери розміщуються на двох окремих візках. У цьому випадку сівалка є трьохкомпонентним агрегатом. У всіх цих сівалках подача насіння до сошників відбувається за допомогою потоку повітря, тому їх часто називають пневматичними сівалками.

5.2Якісні показники технологічного процесу

За існуючим державним стандартом, зернотукові сівалки мають забезпечувати норми висіву насіння наступних сільськогосподарських культур та внесення гранульованих мінеральних добрив з зернового бункера (кг/га):

-пшениці від 60 до 300;

-ячменю від 90 до 350;

-жита від 60 до 220;

-вівса від 100 до 250;

-гороху від 80 до 400;

-гречки від 20 до 120;

-проса від 15 до 30;

-льону від 40 до 150;

-середньо та дрібнонасінних зернобобових культур від 35 до

400;

-люцерни від 6 до 30;

-ріпаку від 3 до 12;

340