systema-zemlerobstva-no-till

Осінній комплекс захисту від хвороб і шкідників краще всього вирішувати шляхом протруювання насіння сумішшю фунгіцидів з інсектицидом, наприклад, можна використати суміш байтан + вітавакс + престиж. Норми протруйників, у разі їх використання у суміші, зменшують байтана на 30%, вітавакса на 50%. Норма престижу складає 1 л/т. В зв'язку з певним фітотоксичним впливом байтана на проростки пшениці доцільно замість вітавакса і байтана насіння озимої пшениці обробляти менш токсичним протруйником кінто дуо, 2,5 л/т + престиж 1,2 л/т. Варіанти можуть бути найрізноманітніші.

Захисний ефект інсектициду проявляється і весною, що дозволяє не лише захистити рослини від сисних комах, а й одночасно уникнути поширення ними вірусних хвороб. Крім цього, використання інсектициду при протруюванні, дозволяє відстрочити застосування інсектицидів весною.

У весняний період у фазу початку виходу в трубку і обов'язково по колосу (в фазу цвітіння) проти сисних шкідників необхідно застосовувати інсектициди, які дозволені для застосування на пшениці. Така система забезпечує захист від сисних комах та хлібних жуків. Якщо сорти, які вирощуються в господарстві, не є стійкими до збудників хвороб і особливо при високому рівні планової урожайності такі посіви обов'язково потребують надійної системи хімічного захисту. В таких випадках посіви у фазу виходу прапорцевого листка доцільно обробити не одним препаратом, а баковою сумішшю препаратів, наприклад, абакусу (1,1 л/га) з імпактом (0,3 л/га). По колосу теж доцільно використати суміш препаратів, наприклад амістар + фолікур.

Сьогодні на ринку наявний широкий вибір препаратів, тому спеціалістам є можливість використовувати різноманітні препарати та їх суміші у відповідності до ситуації, яка складається на полі.

4.1.10 Особливості системи удобрення

Ефективна система удобрення – важливий компонент будь якої системи землеробства, який підвищує прибутковість вирощування культур. Система удобрення в будь якій системі землеробства пов'язана з чотирма основними факторами:

1. Вид добрив повинен відповідати часу і місцю внесення;

251

2.Норма внесення вибирається у відповідності до планового рівня врожаю і не повинна негативно позначатися на культурах і навколишньому середовищі;

3.Час застосування підбирається так, щоб це було можливо

виконати максимально економічно з мінімальною витратою часу;

4. Місце внесення вибирається так, щоб поживні речовини були найбільш доступні культурі, тоді коли вони їй необхідні і не ушкоджували культуру.

Варіанти норм, видів, часу і способу внесення можна створювати в найрізноманітніших комбінаціях. В ідеалі оптимальна система управління поживним режимом розробляється у рамках певної системи землеробства індивідуально для кожного господарства, культури, поля з урахуванням умов навколишнього середовища.

Система землеробства No till вимагає іншої системи удобрення культури, оскільки кількість вологи, розподіл поживних речовин за профілем кореневмісного шару, розташування органічних добрив, тип і активність ґрунтових мікроорганізмів суттєво відрізняються від традиційної системи землеробства.

В системі удобрення озимої пшениці при No till відсутнє поняття основного внесення добрив, яке характерне для традиційної системи землеробства. Основну частину фосфорно калійних добрив в рідкому чи в сухому вигляді вносять одночасно з сівбою на 3 5см глибше і вбік від насіння. Норму внесення розраховують виходячи з планового рівня урожайності.

Протягом перших років використання No till зв'язування азоту в ґрунтовій органічній речовині збільшується, а кількість азоту, доступного для росту рослини, знижується. Таким чином, в системі No till в перший період потрібно компенсувати його збільшеними на 15% нормами внесення добрив. З часом при No till створюється новий баланс синтезу і розкладу органічної речовини, що призводить до зростання вмісту поживних елементів доступних для культури.

При виборі методу внесення добрив в системі No till треба зважити всі «за» і «проти» кожного виробничого циклу освоєння системи землеробства No till.

Так, наприклад, розкидання добрив по поверхні поля не найоптимальніший спосіб при No till. Особливо це стосується, коли як

252

джерело азоту використовується сечовина. Але, незважаючи на ризик значної ймовірності випаровування, розкидання по поверхні азоту це правильне рішення для початківців нульового обробітку. Так можна більше внести добрив, не впливаючи на грунт, не вкладаючи гроші у спеціальне обладнання і не витрачаючись на додаткові польові роботи. Для компенсації імовірного зниження ефективності потрібна більша норма внесення добрива. Азотні добрива представлені у формі амонію, нітрату або суміші цих іонів. Внесення добрив при низькій температурі в безвітряну погоду перед дощем знижує ризик втрати азоту від випаровування.

Розливання по поверхні КАС (карбамідо аміачна суміш) – більш прийнятний варіант, оскільки його випаровування нижче, ніж у сечовини. КАС дає таку ж кількість азоту, як аміачна селітра, і не збільшує початковий рівень рН в місці внесення, як сечовина. Застосування краплинного внесення, а не обприскування скорочує контакт між добривом і пожнивними залишками, що знижує іммобілізацію. Втрати азоту з мерзлих ґрунтів мінімальні. Відповідно азотні добрива можна вносити по мерзлоталому ґрунту.

Оскільки рівень азоту, необхідного для підвищення врожаю в посушливих умовах, відносно низький, то одночасне внесення його з насінням – найкращий метод для більшості регіонів зони Степу України. Пошкодження насіння при одночасному внесення добрив з насінням пов'язано з концентрацією NH3/NH4 + і N03 при контакті з паростком. Рівень пошкоджень зростає при зниженні вологості під час проростання. Тому посушливі умови після сівби збільшують ризик пошкодження, а якщо пройшли рясні опади, то знижують.

Рідка форма добрив краще підходить для однопрохідних систем, оскільки обладнання легше модифікувати і з ним простіше працювати, ніж з технікою для внесення гранульованих добрив або аміаку. КАС добре адаптований для внесення після сівби.

Азотне живлення озимої пшениці регулюють кількаразовими внесеннями азотних добрив на протязі вегетації в найбільш відповідальні фази розвитку рослин.

Перше підживлення проводять на початку весняного відростання рослин (другий етап органогенезу). Доза – 20 30% від розрахункової норми на вегетацію. Воно прискорює укорінення рослин, розвиток листового апарату, загальну кущистість. Друге підживлення таким же

253

способом проводять на початку виходу рослин в трубку (4 етап органогенезу) для підвищення продуктивної кущистості. Доза – 50% від норми азоту на вегетацію. Третє, для підвищення озерненості колоса і виповненості зерна – від фази "прапорцевого" листка і колосіння до початку формування зерна (7, 8, 9 етапи органогенезу). Це підживлення більше, ніж попередні впливає на якість зерна. Виконують його, розсіюючи гранульовану форму азотного добрива, або, обприскуючи посіви водним розчином азотних добрив. В останньому випадку слід використовувати сечовину (не більше як 20% водний розчин), бо розчини аміачної селітри виявляють сенсибілізуючу дію і можуть обпікати листки і інші органи рослин. Якщо вирощується сильний або цінний сорт і є можливість одержати сильне зерно і проведених підживлень недостатньо, тоді проводять додаткове, понад розрахункових норм, якісне підживлення розчином сечовини або плаву при дозі азоту 25 35 кг/га у фазі наливу зерна. Цим підживленням можна підвищити вміст білка на 1 2% і клейковини на 2 4% і більше.

Питання проведення 3 го підживлення спірне. Ефективність використання азоту з туків у цьому підживленні знижується. Тому вважається, що його недоцільно проводити у зонах з недостатнім зволоженням та в роки з посушливою погодою. Отже, в степових богарних районах усю розрахункову кількість добрив слід використати в першому, або в першому і другому підживленні, керуючись станом розвитку посівів та враховуючи величину загальної норми азоту.

Потреба культури у фосфорі перевищує здатність ґрунту надати їм цей елемент у потрібний період. Це досить часто трапляється на початковому етапі запровадження системи землеробства No till, тому що грунт повільніше прогріваються навесні і має дещо підвищену об'ємну масу поверхневого шару ґрунту.

При стрічковому внесенні фосфор більш тривалий час доступний рослинам, тому фосфорні добрива особливо ефективні, якщо їх вносити з насінням. Це принциповий момент для культур з слаборозвиненою кореневою системою на початку вегетаційного періоду.

Нижче наведений приклад можливої системи живлення озимої пшениці при високому рівні планового урожаю (8 9 т/га) в умовах достатнього рівня зволоження.

При сівбі рекомендується вносити складну тукосуміш з розрахунку 10 12 кг/га діючої речовини азоту, 40 60 кг/га фосфору та 70

254

90 кг/га калію. Весною по мерзлоталому ґрунту вносять азотні добрива у нормі 80 90 кг/га д.р. Друге підживлення азотними добривами проводиться в фазу початку виходу в трубку з нормою 80 90 кг/га д.р., а третє – по колосу 40 50 кг/га д.р.

Якщо не потрібно посилювати кущення рослин, то доцільно норму азотних добрив по мерзлоталому ґрунту знизити до 25 30 кг/га. При другому підживленні, як і раніше, рекомендується використовувати аміачну селітру в нормі 80 90 кг/га д.р. Третє підживлення азотом проводять не по колосу, а по прапорцевому листку в нормі 50 70 кг/га д.р. В даній системі доцільно також застосувати мікроелементи одночасно з гербіцидами у фазу виходу в грубку (кристалон, 3 кг/га).

При інтенсивній системі живлення для зменшення довжини першого міжвузля посіви необхідно обробити хлормекватхлоридом з нормою 1 1,2 л/га одночасно з внесенням гербіцидів, коли перше міжвузля знаходиться не вище 2 см. від поверхні ґрунту. Для зменшення довжини другого міжвузля посіви обробляють через 10 12 днів терпалом (1,5 кг/га) або знову хлормекватхлоридом з нормою 1 1,2 л/га.

Ефективність добрив – це лише один з факторів, про які потрібно пам'ятати при розробці системи удобрення. При оцінці ефективності розробленої системи удобрення необхідно врахувати наявність устаткування і витрати на його ремонт або найом, прийнятність системи, вартість польових робіт, ціни на різні види добрив, доцільність залучення додаткової робочої сили восени і навесні, вплив методу внесення на своєчасність виконання інших технологічних операцій, рівень впливу на навколишнє середовище, рівень вологості ґрунту, вплив на якість насіннєвого ложа та ін.

Управлінські рішення повинні враховувати не лише ефективність системи в рік її реалізації, а й довготривалий ефект в сівозміні. Співвідносячи систему удобрення з економічними, логістичними та особистісними факторами в системі виробництва, управлінське рішення має задовольняти потреби конкретного господарства.

4.1.11 Особливості збирання врожаю культури за технології No

till

Збір урожаю у системі No till є одним з найважливіших елементів усієї технології, адже основна особливість нульової системи обробітку

255

ґрунту полягає у постійній присутності пожнивних решток на поверхні ґрунту.

Тому необхідно докласти максимальних зусиль для того, щоб забезпечити рівномірне розподілення пожнивних решток по всій поверхні поля. Саме цей елемент є «наріжним каменем» усієї системи

No till.

Тому необхідно забезпечити роботу зернозбирального комбайна на досить високому технологічному рівні. Його робота повинна відповідати наступним вимогам:

-збір урожаю повинен здійснюватися без втрат;

-якісна робота соломоподрібнювача і рівномірний розподіл соломи по поверхні поля;

-розвантаження зернового бункера комбайна повинно здійснюватися за межами поля, з метою зменшення негативної дії важкої транспортної техніки на щільність ґрунту.

За біологічними особливостями культури найвигідніше (відсутність втрат біологічного врожаю) провести її збирання впродовж 10 12 днів після настання повної стиглості зерна. Основним способом збирання з настанням вологості зерна 14 17% є пряме комбайнування. Переваги однофазного збирання:

-більша незалежність від погодних умов;

-стеблостій після дощу швидко підсихає і через 1 4 години вже можна продовжити збирання, тоді як для просихання замочених дощем валків потрібно 1 2 дні, або й більше сонячної погоди;

-при прямому комбайнуванні менші затрати енергії;

-нижча собівартість збиральних робіт;

-зерно, що збирається за оптимальної вологості добре виповнене і має високу схожість.

Якщо є потреба скосити у валки, наприклад, посів сильно забур’янений вегетуючими бур’янами, що знаходяться у верхньому ярусі, то втрати зерна при скошуванні допускаються не більше 0,5% при скошуванні стоячих хлібів та до 1,5% при полеглих посівах. Після обмолоту (пряме комбайнування) допускається не більше 1% втрат, якщо посіви полеглі – не більше 1,5%. Загальні втрати зерна при збиранні зернових колосових як роздільним способом, так і прямим комбайнуванням не повинні перевищувати 2,5%.

256

4.2Яра пшениця

4.2.1Біологічні особливості

В індивідуальному розвитку яра пшениця, як і озима проходить 12 етапів органогенезу та такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, кущення, трубкування (стеблування), колосіння, цвітіння, формування і налив зернівки, молочна, воскова, повна стиглість.

Насіння м’якої ярої пшениці при проростанні поглинає 50 55% води від власної маси, твердої – на 5 7% більше. Критичний період по відношенню до вологи – кущення і вихід рослин у трубку. Нестача вологи в цей період викликає безплідність колосків. Від загального споживання за вегетацію яра пшениця споживає у фазі сходів 5 7% води, кущення – 15 20%, стеблування, колосіння – 50 60%, молочної стиглості – 20 30%, воскової стиглості – 3 5%.

Мінімальна температура проростання 1 2°C, одержання сходів – 4 5°C, сходи витримують заморозки до мінус 8 10°C, а в фазі кущіння до мінус 7 8°C. Починаючи з колосіння до молочної стиглості, рослини пошкоджуються заморозками мінус 1 2°C. Оптимальні температури для кущіння 10 14°C, для колосіння і наливу зерна – 16 20°C, достигання – 23 25°C. Тверда пшениця вимогливіша до тепла. Транспіраційний коефіцієнт

– 400 450.

Кращими для неї є чорноземні, окультурені сірі лісові, каштанові ґрунти середнього механічного складу з рН 6 7,5. Ґрунти з рН менше 5,5 потрібно вапнувати. Вибагливіші до ґрунтів сорти твердої пшениці.

Яра пшениця має меншу енергію кущення, менш розвинуту з меншою засвоювальною здатністю кореневу систему, ніж озима і інші зернові колосові культури. Тому вона вимагає високого вмісту в ґрунті рухомих елементів живлення. На формування 1 ц зерна виноситься з ґрунту 3,5 4 кг азоту, 1 1,2 кг фосфору, 2 3 кг калію.

Сходи з`являються за 7 12 днів після сівби, кущіння настає через 12 15 днів після сходів, трубкування – через 16 26 днів після початку кущіння, через 3 6 днів починається цвітіння, через 15 18 днів від цвітіння зернівка досягає повної довжини і вступає в фазу молочної стиглості, в якій вона перебуває 10 15 днів. Весь вегетаційний період триває 85 110 днів, у твердої пшениці – 100 115 днів. Продуктивна кущистість нижча, ніж у озимої пшениці, ячменю та вівса і складає 1 2.

257

4.2.2Особливості вирощування

Яра пшениця – одна з найвибагливіших серед зернових культур до попередників. Її не бажано розміщати на площах, після зернових злакових культур, крім кукурудзи. Кращими попередниками є зайняті пари, зернові бобові культури, багаторічні трави, баштанні культури, а також льон, люпин, гречка. В посушливих районах – чисті пари.

Яра пшениця добре використовує післядію органічних добрив, внесених під попередні культури, та мінеральні добрива, внесені безпосередньо під культуру. Норми добрив розраховують балансовим методом за результатами лабораторного аналізу їх наявності в ґрунті. Середня норма внесення мінеральних добрив – N60 Р60 К60. Вона буде змінюватися залежано від родючості ґрунту, попередника, сорту і т. п.

Фосфорно калійні добрива частіше всього вносять під час сівби. Азотні добрива – разом з сівбою та у підживлення в період кущення початок трубкування.

В Україні на 2001 рік було зареєстровано для вирощування 18 сортів м`якої і 8 сортів твердої ярої пшениці. Серед сортів мякої пшениці

– Воронезька 6 (П), Луганська 4 (С) – сильні; Галан (Л), Колективна З (Л), Миронівська яра (ЛП), Рання 73 (ЛП), Рання 93 (ЛП), Скороспілка 95 (П), Харківська 18 (Л), Харківська 26 (СЛ) – цінні.

Всі сорти твердої пшениці належать до групи харчових: Києвлянка (Л), Луганська 7 (Л), Неодюр (СЛ), Харківська 15 (С), Харківська 23 (С), Харківська 27 (СЛ), Харківська 37 (С), Харківська 46(СЛ).

Для товарних посівів краще використовувати насіння із схожістю у м`якої пшениці не нижче 92% і частотою не нижче 98%, у твердої – не нижче 87 і 98% відповідно. Слід мати на увазі, що польова схожість її насіння частіше не перевищує 75%. Тому потрібно дуже ретельно готувати насіння до сівби.

Система підготовки насіння до сівби не відрізняється від такої для озимої пшениці. Норму висіву при технології No till збільшувати на 15 20%. Середні норми висіву в Поліссі 5,5 6,0 млн., в Лісостепу 5 5.5, в Степу 4,5 5млн. схожих насінин на 1 га. Глибина сівби 4 5см. В посушливих умовах та на легких ґрунтах 6 7см.

Сіють пшеницю суцільним способом з шириною міжрядь, які забезпечує даний вид сівалки прямого посіву. Сіяти пшеницю треба першою серед ранніх ярих хлібів, в перші дні початку польових робіт, як тільки можна виїхати в поле. Зазвичай ранні ярі культури в системі

258

землеробства No till починають висівати на кілька днів раніше, тому що на поверхні наявні рослинні рештки. Запізнення із сівбою на 10 днів може призвести до зниження урожайності на 20 25%.

Принципи і заходи системи догляду за посівами не мають суттєвої різниці від описаних вище для озимої пшениці. До особливостей догляду слід віднести наступне.

Доцільно провести на початку з`явлення сходів крайове обприскування, а через 5 7 днів при заселенні посіву гессенською, шведською, опомізою, злаковою мухами, цикадками та іншими шкідниками вище межі економічної шкодочинності, суцільне обприскування посіву одним з дозволених інсектицидів.

В південних лісостепових регіонах та в Степу під особливим контролем слід тримати розвиток шкідливої черепашки. При чисельності клопів на початку фази кущення 0,5 1 екземпляр на 1 м2, в період від цвітіння до кінця наливу зерна – личинок (2 личинки на 1м2), посіви обов`язково слід обробляти інсектицидами для збереження якості зерна.

Яра пшениця під час вегетації уражується такими хворобами як стеблова іржа, бура листкова іржа, борошниста роса, гельмінтоспоріоз, гельмінтоспоріозна і інші кореневі гнилі, фузаріоз, септоріоз, оливкова плісень, бактеріози та інші.

При появі ознак захворювання посіви обприскують розчином фунгіцидів: альто (0.15 0.20), арчер (0.8 1 л/га), байлетон (0.5 0.6 кг/га), бампер (0.5 л/га), бенлат (0.6 0.8 кг/га), дерозал (0.5 л/га), імпакт (1.0 л/га), каліксин (0.5 0.75 л/га), корбель (0.5 1.0 л/га), міраж (1л/га), райдер

(0,8 1,0 л/га), спортак (0,8 1,0 л/га) , танго (0,6 0,8л/га), топсін (1,0 1,2

кг/га), тілт (0,5 л/га), фолікур (0,5 л/га), фундазол (0,6 0,8 кг/га) або інші. Часто при збігу в часі застосування різних препаратів, обприскування посівів проводять баковими сумішами, керуючись даними про змішуваність препаратів.

Система контролю бур’янів подібна до системи контролю забур’яненості озимої пшениці, але необхідно звертати увагу на норму внесення препаратів і пам’ятати, що яра пшениця менш стійка до гербіцидів ніж озима.

Для попередження вилягання посівів, при його прогнозуванні, посіви в фазі кущення обробляють розчином хлормеквату, хлорхолінхлориду (ССС 720, 2л/га).

259

Збирання врожаю проводять прямим комбайнуванням зерновими комбайнами, або роздільним способом. Вимоги до якості і логістика організації збирання ідентичні до вимог збирання озимої пшениці.

4.3Кукурудза

Кукурудза — культура тропічного походження, батьківщина якої є Америка, одна з основних і найдавніших культур сучасного світового землеробства. Кукурудза була введена в культуру 7 12 тис. років тому на території сучасної Мексики. Найдавніші знахідки зернівок культурної кукурудзи на території сучасних штатів Оахака (печера Гвила Накитц) і Пуебла (печери близько міста Теуакан) датуються відповідно 4250 і 2750 рр. до н.е. Цікаво, що кукурудзяні качани в ті часи були приблизно в 10 раз менші, ніж у сучасних гібридів, і не перевищували 3 4 см у довжину.

Роль кукурудзи в американській історії важко переоцінити. З високою часткою імовірності можна стверджувати, що практично всі мезоамериканські цивілізації — Ольмекская культура, цивілізація майя, цивілізація ацтеків та ін. — зобов'язані своєю появою і розквітом насамперед кукурудзі, тому що саме вона була основою високопродуктивного землеробства, без якого не могло виникнути розвинене суспільство. Особливу роль кукурудзи в житті прадавніх майя добре відбивала їхня релігійна система, в основі якої лежав життєвий цикл кукурудзи, а одним із центральних богів був бог кукурудзи Кетцалькоатль/Кукулькан. Вченими висунута гіпотеза, що кукурудза це сама прадавня хлібна рослина Землі.

Сьогодні кукурудзу вирощують в усьому світі — від тропічних широт до Скандинавських країн. На зерно її вирощують на площі біля 130 млн. га. Це культура різнобічного використання і високої врожайності. На продовольство в світі використовується близько 20% зерна кукурудзи, на технічні цілі – 15 20% і приблизно дві третини на корм. Близько 23% світової площі посіву кукурудзи припадає на США, біля 40% світового валового збору зерна цієї культури.

Сучасна кукурудза — високо окультурений вид рослин, нездатний до самооновлення в природних фітоценозах. При цьому зона її вирощування постійно розширюється, тому що в багатьох країнах, включаючи Індію, Японію, Ізраїль, Німеччину і Нідерланди, продовжують дослідження з метою пристосування кукурудзи до специфічних ґрунтово

260