systema-zemlerobstva-no-till

За ефективної системи контролю бур’янів в сівозміні за два три роки тиск цього чинника зменшується, а разом з ним – і витрати на гербіциди, основний захід їх контролю в технології No till.

Використання гербіцидів після збирання попередника зменшує забур’янення майбутнього посіву в першу чергу багаторічними видами і в меншій мірі впливає на малорічні види бур’янів, основна маса яких проростає навесні і вегетує одночасно з культурою. При складному типі забур’янення в полі, відведеному під посів сої, осіннє застосування системного гербіциду суцільної дії з діючою речовиною гліфосат доцільно поєднувати з внесенням лонтрелу 300 г/га у фазу розетки в осотів. Цим досягається їх загибель на 80 94 %.

За наявності значної кількості рослинних решток на поверхні поля, наприклад після кукурудзи, ґрунтові гербіциди зазвичай не використовують. Це до певної міри обмежує можливості хімічного контролю, але має свої позитивні сторони – не пригнічується ріст і розвиток рослини сої та формування бульбочкових бактерій, що спостерігається за традиційної технології з внесенням ґрунтового гербіциду харнес у нормі 3 л/га.

Після попередників, які мало залишають рослинних решток на поверхні поля (наприклад, ячмінь, або низькорослі сорти пшениці) застосування ґрунтових гербіцидів можливе при високій потенційній забур`яненості ґрунту, але вносити їх варто після посіву, коли сівалка відкриває значну частину поверхні ґрунту від рослинних решток.

Внесення в цей час ґрунтових гербіцидів має свої переваги: вони не діють на різотрофін. Крім цього подовжується час їх захисної дії у порівнянні з варіантом їх внесення під передпосівну культивацію в традиційній системі землеробства. При цьому необхідно враховувати, що використання гербіцидів на основі ацетохлорів може приводити до значного пригнічення посівів.

Гербіцид дуал голд (1,3 1,6 л/га) має найнижчу фітотоксичність до сої серед ґрунтових гербіцидів. У разі ризику пригнічення сходів, а також на низькогумусних ґрунтах, доцільно застосовувати даний гербіцид замість інших. Цей препарат є також добрим партнером для суміші з гезагардом (1,5 л/га + 2,0 л/га). Використання суміші дозволяє розширити спектр контрольованих бур’янів та ефективність їх контролю за рахунок синергізму.

301

Застосовуючи гербіцид «півот», треба пам'ятати, що того самого року після нього не можна сіяти зернові, тому в посівах сої як попередника для озимої пшениці цей гербіцид неприйнятний.

У зв’язку з тим, що контролювання бур’янів у посівах сої часто відбувається лише за рахунок післясходових гербіцидів, відсутня можливість виправити помилки хімічного заходу контролю бур’янів. Обприскування обов`язково необхідно проводити якісно. За наявності на обприскувачах системи GPS, яка дозволяє проводити обприскування гербіцидами без пропусків і перекриття, гербіциди доцільно вносити в нічні години, коли умови для прояву фітотоксичної дії післясходових гербіцидів вищі, ніж вдень, але необхідно пам’ятати, що обприскування доцільно завершити за 3 4 години до світанку. Загальновинищувальні препарати, які застосовують у весняний передпосівний період, необхідно вносити виключно в денні години.

Система контролю бур’янів в технології No till розраховується не на захист посівів конкретної культури, а на контроль їх рівня присутності на полі протягом технологічного року (від збирання попередника до збирання культури) . Якщо попередником сої є кукурудза, яка збирається пізно, то зазвичай в осінній період не проводять спеціальних заходів контролю бур’янів. У такому випадку обов’язковим є застосування в передпосівний період одного з загальновинищувальних гербіцидів.

Залежно від типу і класу бур’янового угруповання визначають оптимальну норму внесення та час застосування гербіциду. Для цього необхідно враховувати, що:

-багаторічні бур’яни мусять досягнути доброго стану розвитку (висота рослин 10 15 см);

-всі види бур’янів на час сівби повинні повністю загинути від гербіцидів.

Загальним правилом є вимога вносити загальновинищувальний гербіцид за 2 тижні до сівби сої. Але якщо на полі кілька років застосовується технологія No till часто трапляється так, що весною до сівби сої на полі присутня незначна чисельність бур`янів, у такому випадку внесення загальновинищувального гербіциду проводять відразу після сівби (на 2 4 день), іноді в баковій суміші з ґрунтовим гербіцидом.

Залежно від рівня та видового складу бур’янів у післясходовий період, посіви сої обробляють одним з рекомендованих препаратів. Найбільш поширеним з них є «базагран» у нормі 1,5 3,0 л/га, який не має

302

негативної післядії на наступну культуру. При складному видовому складі бур’янового угруповання базагран доцільно вносити у баковій суміші з «гармоні» (2,0 л/га + 7 г/га) у рекомендовані для базаграну строки. Оскільки препарат має контактну дію, то для досягнення максимального ефекту листя і стебла бур’янів мають бути достатньо змочені робочим розчином.

Бур'яни слід обприскувати у фазу не більше 2 4 трійчастих листків, у сої, причому не пізніше того часу, коли культура закриє бур'яни від потрапляння гербіциду.

Разом з післясходовими гербіцидами варто вносити регулятори росту, біопротектори, мікродобрива. Завдяки цьому можна зменшити норму гербіциду (на 10 20%), а також нівелювати стресову затримку росту рослини, тому що всі післясходові гербіциди мають певну фітотоксичну дію на культуру і затримують її ріст і розвиток.

Застосування страхових гербіцидів можна поєднати з позакореневим внесенням рідких комплексних добрив, що дасть можливість культурі швидше пережити стрес від гербіциду і відновити активну вегетацію. Адже «м'яких» гербіцидів для сої немає: ґрунтові призупиняють розвиток культури на один тиждень, а страхові – на два. Цей нюанс дуже важливий при вирощуванні ультраранніх сортів сої, після яких планується сівба озимої пшениці.

Захист посівів сої від злакових бур’янів проводять внесенням одного з рекомендованих для даної культури грамінецидів (селект, центуріон, фюзілад супер та ін.). Їх вносять окремо, тому що в баковій суміші з базаграном спостерігається посилення фітотоксичного пригнічення рослин сої. Сьогодні у списку дозволених до використання на посівах сої пестицидів є препарат «фабіан», який вносять у нормі 100 г/га незалежно від фази розвитку культури. Він містить дві діючі речовини, які забезпечують знищення як дводольних так і однодольних бур`янів.

Знищення бур’янів супроводжується підвищенням продуктивності культури на 9 12ц/га, за рахунок збільшення кількості бобів і насінин на рослині в 1,6 1,8 рази. Маса насіння на одній рослині збільшується в 1,5 1,7 рази.

Результати досліджень НУБіП (табл. 4.10) свідчать, що при недостатній ефективності системи контролю забур'яненості (система 1) за урожайністю соя по технології No till поступається традиційній технології.

303

При надійній системі контролю забур’яненості (система 2) урожайність сої за технологією No till не менша, а навіть вища ніж при традиційній системі землеробства. Прийнятний рівень контролю бур’янового угруповання агрофітоценозу сої за технології No till забезпечує система 2 із застосуванням ґрунтового гербіциду «дуал» та суміші післясходових гербіцидів «пульсар» (1 л/га) й «гармоні» (0,7г/га), а при появі сходів однодольних бур’янів – «агілу» (1,2 л/га).

Таблиця 4.10. Урожайність сої залежно від технології та системи захисту від бур’янів, ц/га

В країнах, де дозволено вирощувати генно модифіковані сорти, проблему контролю бур’янів в посівах сої вирішують шляхом застосування загальновинищувального гербіциду «раундап». Це підвищує надійність та значно спрощує і здешевлює систему захисту сої від бур'янів.

4.4.9Хвороби та шкідники сої

Деякі вчені вважають, що відмова від обробітку ґрунту і залишення решток на поверхні ґрунту зумовить ускладнення в боротьбі зі шкідниками але практика свідчить, що це зовсім не так. На чисельність популяцій більшості шкідників рослинні рештки ніякого впливу не справляють, а з іншими деякими можна більш просто боротися. Наприклад, практика в південних регіонах США показує, що при No till системі стало виникати менше проблем, пов'язаних із соєвої нематодою.

Хвороби рослин більш чутливі до наявності рослинних решток на поверхні або поблизу від поверхні ґрунту. Вологі, прохолодні умови в ґрунті, які пов'язані з відсутністю його обробітку посилюють поширення таких хвороб сходів сої як фітофтора, а пізніше – стеблова гниль і септоріозна бура плямистість.

304

Економічно та екологічно обґрунтована система захисту від шкідливих організмів базується на дотриманні принципів інтегрованого захисту рослин.

Найбільш розповсюдженими хворобами сої є: фузаріозне в'янення, церкоспороз, аскохітоз, склеротініус, переноспороз, вертицильозне в'янення, бактеріальний опік, жовта мозаїка сої та інші. На полях, де рослини були сильно уражені фузаріозом, не можна висівати сою раніше, ніж через 2 роки. Для захисту сої від хвороб достатньо протруювання насіння дозволеними для застосування на даній культурі протруйниками – вітавакс, фундазол та ін. У випадку появи на листках прояву хвороб (аскохітозу, антракнозу, переноспорозу та ін.) посіви доцільно обробити бордоською рідиною (4 кг/га за мідним купоросом). Витрата робочої рідини – 300 400 л/га.

Найбільш розповсюдженими шкідниками сої є: люцернова совка, акацієва вогнівка, бульбочкові довгоносики, соєва чорно смугаста блішка, соєва плодожерка і павутинний кліщ.

Уфазі сходів, крім дротяників, дуже шкодить паросткова муха. Проти неї ефективне обприскування сходів Бі 58 новим, 40%, к.е. (1,0 л/га), або золоном (фозалоном), 35 % к.е. (2 л/га).

Уфазах галуження і бутонізації – від повного розкриття першого трійчастого листка до утворення перших квіток, шкодять трипси, листогризучі шкідники (гусениці різних совок і п’ядунів, жуки бульбочкових довгоносиків), комплекс клопів сліпняків і щитників, павутинні кліщі. За чисельності тютюнового трипсу 10 15 екз. на рослину

вперіод формування 1 2 пар трійчастих листків, жуків бульбочкових довгоносиків – 10 15 екз./м2, павутинних кліщів – 2–3 екз. на лист і наявності інших листогризучих та сисних шкідників ефективне наземне обприскування посівів сої інсектицидами у максимальній рекомендованій нормі. Проти молодших за віком гусениць, личинок попелиць і трипсів достатня менша норма цих препаратів.

Уразі виявлення в насіннєвих посівах сисних шкідників – переносників вірусних хвороб (лучні клопи, попелиці, трипси), для запобігання поширенню інфекції, за порогової чисельності комах проводять обприскування вказаними вище інсектицидами в рекомендованих нормах витрат.

Проти акацієвої вогнівки в період масового відкладання яєць ефективний одноразовий випуск яйцеїда трихограми з розрахунку 100

305

тис. особин на 1 га, що знижує пошкодження бобів сої на 40 50%. Застосовують місцеві раси трихограми.

Під час проведення захисних заходів обов’язковою умовою доцільності застосування пестицидів проти шкідливих організмів є пороги їх шкодочинності (ЕПШ) із урахуванням фаз розвитку рослин сої, погодних умов, чисельності ентомофагів тощо.

4.4.10 Збирання

У загальному комплексі робіт вирощування сої за технологією No till найбільш складним і трудомістким технологічним процесом є збирання урожаю.

Сою збирають прямим комбайнуванням при повній стиглості, коли листя вже опало і боби сухі, насіння тверде. Оптимальна вологість насіння складає 12 14% (тривале зберігання зерна сої можливе при вологості 11% і нижче). При запізненні з збиранням боби розтріскуються, а вологість насіння знову зростає.

Як правило, посіви сої дозрівають без використання десикантів. Якщо після сої планується посів ярої культури, то перед збиранням десикацію часто застосовувати недоцільно: препарат висушує лише стебло та оболонку боба, не впливаючи на зерно. Це може спровокувати розтріскування бобів і висипання зерна. Тому краще, коли зерно набуде нормальної вологості природним чином. Проте, якщо після сої планується сівба озимої пшениці, а вегетація сої затягується, або стоїть дощова погода, то доцільно проводити десикацію, особливо пізніх сортів.

Для зменшення втрат комбайн мусить рухатись за напрямом сівби. Слід пам’ятати, що один біб, залишений у полі на кожній рослині,це мінус 1 2 ц/га врожаю.

Для зменшення втрат врожаю висота зрізу не повинна перевищувати 7 8 см. При більш високому зрізі нижні боби втрачаються, які, як правило, є найбільш врожайними. Рослинні рештки (стебла) сої добре подрібнюються комбайном, але потрібне відповідне налаштування розкидачів, щоб рівномірно їх розподілити по полю.

Солома сої має вузьке співвідношення вуглецю до азоту, тому після збирання сої не потрібно вносити додатково азот з метою азоткомпенсації. Застосування деструкторів на соломі сої недоцільне.

306

неможливо. Сорти з низьким вмістом ерукової кислоти, глюкозинолатів і клітковини та світлою (жовтою) оболонкою насіння, отримали позначення тринульових "000".

Ріпак – надзвичайно цінна кормова культура. При його переробці з 100 кг насіння, крім 38 41 кг олії, одержують 55 57 кг макухи, що містить 38 40% добре збалансованого за амінокислотним складом білка. У 100 кг макухи міститься 90 к.о. Тонна шроту або макухи дозволяє збалансувати за білком 8 10 т зернофуражу, підвищуючи при цьому вміст перетравного протеїну в 1 к.о. з 80 до 110 г.3 одного гектара посівів ріпаку одержують до 10 ц олії, 5 6 ц білкового корму і 100 кг меду.

З побічної продукції (соломи ріпаку, від 2 до 6 т/га) можна виготовляти папір, целюлозу, картон та ін. З 1 га ріпакового поля можна виготовити до 2 т паперу. Такі технології успішно застосовуються у Великобританії, Угорщині, Іспанії, Португалії. Із недеревної сировини у світі виробляють вже близько 10% целюлози.

Ріпак, покращує агрофізичні властивості ґрунту і фітосанітарний стан наступних культур, рано звільняє поле. Добре розвинена стрижнева коренева система проникає глибоко в ґрунт, покращує його структуру, розпушує, що особливо важливо при відсутності механічного обробітку ґрунту в системі землеробства No till. Побічна продукція здатна швидко мінералізовуватися.

Ріпак використовують як проміжну культуру для накопичення органічної речовини або отримання зеленого корму. Зелену масу можна використовувати рано весною або пізно восени. Урожай зеленої маси в озимих проміжних посівах досягає 340 360 ц/га, що становить 36 38 кормових одиниць, а якщо залишити її на полі, то це рівноцінно внесенню 18 20 т/га гною. Навесні після припинення вегетації ріпаку або використанні зеленої маси на корм встигають вчасно посіяти основні культури сівозміни – кукурудзу, просо, гречку та ін.

4.5.1Особливості морфології

Ріпак – однорічна рослина з родини капустяних.

Корінь стрижневий, веретеноподібний, не товстіший від стебла, проникає у ґрунт на 1,5 3 м, слаборозгалужений, з невеликою кількістю мичкуватих корінців.

Стебло заввишки 1,5 1,7 м, пряме, округле, зверху розгалужене, вкрите сизувато зеленим восковим нальотом.

309

Листки темно зелені, з восковим нальотом. В залежності від розташування їх розділяють на:

-розеточні: лировидно перистонадрізані, мають дуже рідке опушення;

-стеблові: від ліровидних (нижні) до подовжено ланцетных (верхні).

Кінцева лопать нижнього листа велика, тупо овальна, по краю нерівнозубчаста; бокові лопаті (від 2 до 4 пар) дрібні, овальні або тупо трикутні, прикореневі – черешкові; середні і верхні – сидячі, з розширеною основою, яка охоплює стебло.

Суцвіття нещільне, китицеподібне. На центральній китиці розміщується 20 40 квіток жовтого кольору. Квітки відносно великі. Чашолистики вузькі. Квітка має чотири пелюстки і шість тичинок, з яких чотири рівноподовжені з маточкою, а дві значно коротші.

Плід – стручок 6 11 см завдовжки, з 18 40 насінинами, поверхня гладенька, з одним добре помітним головним нервом. Носик стручка тонкий, 10 20 мм завдовжки. На одній рослині 200 400 стручків. У стручку в середньому від 15 до 30 темно коричневих, майже чорних насінин, кулястої форми діаметром 1,5 2,5 мм. Насіння має трав'янистий смак. Маса 1000 насінин 3 7 г.

4.5.2Екологічні вимоги

Вимоги до світла. Ріпак – рослина довгого дня, добре росте в помірній зоні. При короткому дні вегетативна маса зростає, а насіннєва продуктивність знижується.

Вимоги до температури. Ріпак – олійна культура невибаглива до тепла. Насіння ріпаку починає проростати при температурі 1°С, проте для одержання сходів на 3 4 день потрібна температура 14 17°С. Рослини вегетують при 5 6°С і продовжують осінню вегетацію при настанні нічних заморозків. Сходи переносять заморозки до мінус 3 5°С, а дорослі рослини до 8°С, що дозволяє використовувати ріпак на корм до глибокої осені.

Для осінньої вегетації необхідна сума активних (вище 5°С) температур 750 800°С. Найкраще перезимовують рослини з розвинутою розеткою 6 8 справжніх листків. Загартування озимого ріпаку краще відбувається у фазі розвиненої розетки листя при температурі 5°С тепла протягом 10 днів і мінус 3°С протягом наступних 5 днів. Ясна погода під

310