systema-zemlerobstva-no-till

молібдену. Їх дефіцит частіше спостерігається на малогумусних дерново підзолистих, карбонатних ґрунтах (за винятком молібдену), при холодній погоді та при низькій вологості ґрунту. Критичними періодами для марганцю та бору є фази 7 8 справжніх листків.

Відсутність обертання орного шару під час основного обробітку ґрунту під озимий ріпак зумовлює перерозподіл поживних речовин у ґрунті з концентрацією їх у верхньому шарі, що оцінюється позитивно для озимого ріпаку. Про доцільність концентрації поживних елементів у верхньому шарі ґрунту для озимого ріпаку свідчать результати наукових досліджень, за якими найбільшу прибавку врожаю (15 ц/га) насіння ріпаку озимого від мінеральних добрив отримано за внесення добрив у верхній шар ґрунту.

4.5.7Системи захисту

У технології вирощування ріпаку захист від шкодочинних організмів (бур'яни, шкідники, хвороби) має виняткове значення. Усі заходи інтегрованого захисту посівів озимого ріпаку мають виконуватись комплексно, своєчасно і в повному обсязі. Нехтування одним із обробітків пестицидами може призвести до різкого зменшення урожайності.

Система, яка рекомендується для захисту посівів ріпаку від бур’янів, хвороб і шкідників передбачає виконання спеціальних захисних

іпрофілактичних заходів в такі фази росту і розвитку озимого ріпаку:

-захист проростків і сходів;

-захист рослин у фазу утворення осінньої розетки;

-захист у період утворення бутонів початок цвітіння;

-захист рослин у період утворення стручків і насіння.

4.5.7.1Система контролю забур’яненості

Озимий ріпак відноситься до культур з високим рівнем конкурентної здатності до бур’янів внаслідок випереджуючого росту навесні. Але в осінній період на початкових фазах росту і розвитку він поступається бур'янам в конкурентній боротьбі. Висока присутність бур’янів у посівах у цей період, як і висока густота стояння культури, призводить до надмірного виносу точки росту над поверхнею ґрунту, слабшого розвитку кореневої системи, що підвищує ризик вимерзання ріпаку, у результаті це зумовлює формування низьковрожайних посівів.

321

При відсутності ж бур’янів у посівах після появи сходів ріпаку в осінній період його рослини, не маючи конкуренції, швидше ростуть і на протязі 6 8 тижнів після появи сходів закривають майже всю поверхню ґрунту, що різко підвищує протибур’янову стійкість посіву. Тому потреба в застосуванні хімічних заходів контролю бур’янів восени виникає лише у випадках, коли масові сходи бур’янів з’являються раніше або одночасно з сходами культури.

У посівах ріпаку можуть бути присутні найрізноманітніші види бур’янів залежно від природно кліматичної зони та ґрунтових умов. До найбільш шкодочинних бур'янів належать:

однорічні ярі: редька дика (Raphanus raphanistrum L. ), гірчиця польова (Sinapis arvensis L. ), лобода біла (Chenopodium album L. ), жабрій звичайний (Galeopsis tetrahit L. ), гірчак березкоподібний (Polygonum convolvulus L. ), гірчак шорсткий (Polygonum scabrum Moench), щириця біла (Amaranthus albus L. ) і звичайна (Amaranthus retroflexus L. ), мак дикий (Papaver rhoeas L. ), плоскуха звичайна (Echinochloa crus galli L. ), мишій сизий (Setaria glauca L. ) і зелений (Setaria viridis L. ), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L. ), глуха кропива стеблообгортаюча

(Lamium amplexicaule L. ) і пурпурова (Lamium purpureum L. ), галінсога дрібноквіткова (Galinsoga parviflora Cav. );

однорічні зимуючі: підмаренник чіпкий (Galium aparine L. ), суріпиця звичайна (Barbarea vulgaris R. Br. ), талабан польовий (Thlaspi arvense L. ), фіалка польова (Viola arvensis Murr. ), грицики звичайні (Capsella bursa pastoris (L. ) Medic. ), триреберник непахучий (Matricaria perforate L. ) Sch. Bip. ), празелень звичайна (Lapsana communis L. ), волошка синя (Centaurea cyanus L. );

багаторічні: пирій повзучий (Elytrigia repens (L. ), хвощ польовий

(Equisetum arvense L. ), осот рожевий (Cirsium arvense L. ), березка польова (Convolvulus arvensis L. ), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Wigg. ), полин гіркий (Artemisia absinthium L. ), полин звичайний (Artemisia vulgaris L. );

ефемери: зірочник середній (Stellaria media L. ).

Вони забирають у рослин ріпаку вологу і елементи живлення, засмічують насіння та підвищують вологість його зерна.

Від комплексу бур’янів, що пригнічують посіви озимого ріпаку у ранні фази вегетації зниження врожаю насіння сягає 20 25%, а при сильному забур’яненні, і більше. За повідомленнями вітчизняних

322

дослідників конкурентний взаємовплив і шкодочинність бур'янів у посівах озимого ріпаку відмічається протягом всього осіннього періоду розвитку культури.

Завдаючи пряму шкоду посівам, бур'яни протягом вегетації є одночасно кормовою базою для ряду шкідників (хрестоцвітих блішок, ріпакового квіткоїду, ріпакового прихованохоботника, капустяної мухи, озимої совки та ін.). В результаті присутність бур’янів сприяє поширенню хвороб, призводить до погіршення якості продукції, ускладнює збирання врожаю і його переробку.

Нині найефективнішим заходом контролю рівня забур’яненості посівів є хімічний метод, тобто застосування гербіцидів. Для знищення бур’янів на полі озимого ріпаку можливе застосування як досходових, так і післясходових гербіцидів. Препарати і їхні норми витрати вибирають з урахуванням видового складу і чисельності бур'янів.

Основою хімічного захисту посівів озимого ріпаку від бур’янів є післясходові гербіциди. Застосування ґрунтових гербіцидів найбільш доцільне лише в період після сівби до появи сходів, коли після проходу сівалки відкривається певна частина поверхні ґрунту від рослинних рештків попередника.

До сівби озимого ріпаку, якщо на полі, є багаторічні бур’яни (осоти, пирій повзучий, березка польова) їх обов’язково необхідно знищити гербіцидами суцільної дії на основі гліфосату (раундап 36 в. р., торнадо в. р., клінік 36% в. к., ураган Форте 500 SL в. р. к., буран 2 6 л/га, глісол 2 6 л/га, гліфоган 2 6 л/га) та ін.

Оптимальною фазою розвитку рослин осотів, при якій досягається найбільш високий рівень дії гербіцидів є формування розвинутих розеток (6 10 листків). В цій фазі у них проходять активно ростові і обмінні процеси, що сприяє максимальному проникненню гербіциду до кореневої системи. Метою заходу є не знищити лише надземну частину у рослин багаторічних бур'янів, а знищити і підземні – головні вегетативні органи розмноження даних видів рослин.

Для надійного контролювання масової присутності на орних землях рослин березки польової гербіциди вносять при формуванні нею молодих пагонів (довжиною від 15 20 см до фази цвітіння, до 6 листочків) додаючи в робочий розчин похідні 2,4 Д або дикамбу (Дікопур Топ 464 SL в. р. к., Діален Супер 464 SL в. р. к. та ін.).

323

Знищення пирію повзучого на полях можна досягти застосуванням не лише гербіцидів суцільної дії на основі гліфосату. При відсутності великої кількості дводольних видів бур'янів на полях доцільно застосувати один з грамінецидів: похідних галоксифоп R метилу (зелік супер к. е. ); квізалофо п етилу; хілазофоп п етилу (тарга супер 5% к. е., Міура к. е. ); клетодиму (цетодим к. е., центуріон 25,4% к. е., селект 120 к. е., ланселот 240 к. е. ); тепралоксидиму (арамо 45 к. е. ). Препарати суцільної дії на основі гліфосату або їх бакові суміші застосовують для знищення комплексу бур'янів за 1 3 тижні до сівби озимого ріпаку.

При якісній очистці поля від бур’янів у передпосівний період навесні на посівах озимого ріпаку, що мають оптимальну густоту і рівномірне розміщення в рядках, при відсутності багаторічних видів бур'янів і низькій кількості сходів однорічних видів, застосування гербіцидів може бути не актуальним.

Якщо попередником є пшениця або ячмінь проблему може складати падалиця цих злакових культур. В цьому випадку в післясходовий період проти падалиці обов’язково застосовується один з наведених вище грамінецидів.

На пізніх, слаборозвинутих посівах, де існує небезпека загибелі взимку, всі заходи по захисту рослин переносять на весну, щоб не витрачати дарма кошти на осіннє внесення пестицидів.

Крім названих вище препаратів бур'яни знищуються за умов економічної доцільності і іншими рекомендованими для ріпаку гербіцидами. Наприклад, для раннього післяпосівного – метазахлор (бутізан к. с), кломазон (комманд 48% к. е. ) і для пізнього післяпосівного

– клопіралід (лонтрел гранд 75% в. г., сонхус в. г., лонтрел 300 в. р., лонтрел 300 А в.р.).

Препарати на основі кломазону (комманд 48% к. е. ) – це унікальні ґрунтові гербіциди завдяки своїй високій розчинності у воді та високому рівню абсорбції ґрунтом, що дає їм змогу швидше реагувати на появу ґрунтової вологи та легше проникати в рослину і перебувати довший період у прикореневій зоні бур'янів. Внесення гербіцидів доцільно проводити протягом перших трьох днів після сівби, а найкраще відразу після сівби. Для розширення спектру дії проти злакових бур'янів рекомендується застосування похідних кломазону (комманд 48% к. е. ) в баковій суміші з ґрунтовим гербіцидом на основі діючої речовини S метолахлор (дуал голд 960 ЕС к. е.). Рекомендований в традиційному

324

землеробстві для досходового внесення гербіцид трифлуралін (трефлан 48 к. е., трифлурекс 480 к. е.) в системі землеробства No till не застосовують, тому що він із за високої леткості потребує обов’язкового загортання в ґрунт.

Необхідно звернути увагу на значне поширення у посівах в останні роки такого злісного бур'яну, як підмаренник чіпкий. Цей зимуючий бур'ян може розвиватися по циклу ярих або озимих бур’янів, тому знищення цього виду доцільно проводити завчасно, по попереднику. Для цього на зернових культурах застосовують гербіциди похідні амідосульфурону + йодосульфурон метил натрію + антидот (гроділ максі о. д. ), флуроксипіру (старане 250 к. е. ) та інші, які знищують підмаренник. Безпосередньо на посівах ріпаку проти підмаренника чіпкого використовують препарати на основі діючих речовин метазахлору (бутізан к. с), а також кломазону (комманд 48% к. е. ).

Сьогодні популярним на посівах ріпаку став гербіцид системної дії галера, який знищує не тільки надземну, а й підземну частину багаторічних бур’янів. Використання галери можливе вже від +80С, що дуже важливо при осінньому та ранньовесняному застосуванні. Найкращим часом для використання препарату є період до бутонізації рослин ріпаку та наявності двох шести листків у бур’янів. У разі використання у більш пізніх фазах розвитку культури галера може суттєво обмежити її ріст. Проти деяких бур’янів родини хрестоцвітих, таких як грицики, талабан, препарат має так званий стоп ефект. Він полягає у затриманні їх росту за умови використання у фазу розетки бур’янів та достатньої щільності посівів культури для подальшого їх затінення та пригнічення. Цей гербіцид можна використовувати в осінній період з кінця вересня до середини жовтня. При цьому, якщо сходи ріпаку в нормальному стані, то вистачає одного осіннього обробітку, але коли виникає необхідність, то можливе його повторне внесення весною.

Якщо на полі наявні злакові бур’яни, то доцільно вносити галеру в суміші із зелеком супер, або іншим грамінецидом. Зелек супер у нормі витрати 0,4 л/га надійно знищує падалицю зернових та однорічні злакові бур’яни. Для знищення багаторічних злакових норму необхідно збільшити до 1,0 л/га. препарату. Слід зазначити, що при використанні бакової суміші з зелеком супер й галери підвищується ефективність дії проти лободи, щириці, маку та деяких інших бур’янів. Бур’яни з родини складноцвітих (осоти, ромашка, падалиця соняшнику), гречкові (гірчаки),

325

пасльонові та бобові знищуються гербіцидом лонтрел гранд у нормі витрати від 0,12 до 0,2 л/га.

Таблиця 4.14. Основні бур'яни на посівах ріпаку та їх шкідливість

Таким чином, за допомогою гербіцидів можна контролювати комплекс бур'янів і цим забезпечувати надійний захист рослин від негативного впливу бур'янового компоненту агрофітоценозу.

Для внесення гербіцидів та інших засобів захисту рослин використовують обприскувачі ОМ 630 2; ОПШ 15 01; ОПШ 2000; МЗУ

320; ОПК 2000; ЕКО 2000 18; ЕКО 2000 21,5; ЕКО 600 12 та машини іноземного виробництва.

326

Таблиця 4.15. Гербіциди рекомендовані для застосування у посівах озимого ріпаку.

327

329

4.5.7.2Система контролю шкідників

Ріпак може сильно пошкоджуватися шкідниками. Найбільш поширені: хрестоцвіті блішки, ріпаковий квіткоїд, попелиця, ріпаковий прихованохоботник, капустяний стручковий комарик та ін. Шкідники наносять двояку шкоду: пряме пошкодження рослин і втрати врожаю внаслідок цього; механічні пошкодження органів рослини спричиняють ураження грибковими хворобами. Пошкоджені посіви ріпаку шкідниками (блішки тощо), гірше перезимовують, бо через це рослини входять у зиму знесиленими, тому часто гинуть.

Економічні пороги шкідливості деяких видів шкідників ріпаку такі:

ріпаковий листоїд – 3 личинки/м2;

капустяна попелиця – 60 особин/рослину (перед цвітінням), або 100 особин/10 см стебла рослин (період протягом 7 днів від закінчення цвітіння);

капустяна стручкова галиця – 1 яйцекладна самка на 2 4 рослини;

капустяна совка – 2 гусениці/м2;

капустяний, ріпаковий та гірчичний білани – 2 гусениці/м2;

хрестоцвіті блішки (5 особин на 1 м2);

ріпаковий пильщик (2 особини на м2);

ріпаковий квіткоїд (3 особини на м2);

стебловий прихованохоботник (3 особини на м2).

Боротьбу зі шкідниками ріпаку хімічним методом проводять при перевищенні порогу економічної шкодочинності. Закінчують обробіток інсектицидами за 4 5 днів до вильоту на поле бджіл. При потребі посіви обприскують вдруге в кінці цвітіння. При цьому варто вибирати інсектициди, які мають репелентні та антифідингові властивості щодо корисних комах. Враховуючи медоносні властивості ріпаку дотримання цієї вимоги є дуже важливим. Наприклад, таким препаратом є альтекс, к.е., — високоефективний перетроїдний інсектицид. Весною, у фазу бутонізації, обов'язково проводиться обробіток інсектицидами проти ріпакового квіткоїда.

Зменшити ураження шкідниками можна агротехнічними заходами. До них належать: чергування культур у сівозміні, оптимальні параметри сівби, дотримання рекомендованого співвідношення макроелементів, просторова ізоляція, відсутність бур'янів, але часто одних цих попереджувальних заходів недостатньо.

330