systema-zemlerobstva-no-till

3.Перша пара справжніх листків;

4.Гілкування;

5.Бутонізація;

6.Цвітіння;

7.Утворення бобів;

8.Дозрівання;

9.Повна стиглість.

Ми вже підкреслювали в попередніх розділах, що основою технології No till є робота з пожнивними рештками і побічною продукцією культур, що вирощуються у сівозміні.

Солома кукурудзи та пшениці основних попередників сої характеризується високим вмістом целюлози та геміцелюлози (близько 70%), що зумовлює необхідність внесення на кожну тону побічної продукції до 10 15 кг/га д.р. азотних добрив, з метою уникнення азотного голодування рослин сої.

Рослинні рештки сої мають вужче співвідношення між азотом та вуглецем, тому швидко розкладаються. Основна проблема з рослинними рештками сої полягає в тому, що соя формує малу кількість побічної продукції, щоб надійно і рівномірно вкрити ними поверхню поля, а при їх подрібненні різко прискорюється їх розклад. Останнє зумовлює ризик зростання втрати вологи у весняний період, особливо якщо на полі планується сівба пізньої ярої культури.

4.4.4Місце культури в сівозміні

У якості попередника для сої придатні зернові, кукурудза, багаторічні злакові трави. Непридатними попередниками є інші зернобобові культури і багаторічні бобові трави (господарі тих самих збудників кореневих гнилей) і культури господарі збудників склеротініозу, такі як соняшник або хрестоцвіті культури (ДСТУ

5049:2008).

Частка культур сприйнятливих до склеротініозу (соя, соняшник, ріпак) в сівозміні не повинна перевищувати 33%. Важливо, щоб попередники лишали після збирання чисті від збудників поля. Соя як бобова культура повинна займати в структурі сівозміни 12 15%. В районах з достатнім вологозабезпеченням в 7 10 пільних польових сівозмінах під сою займають одне поле.

291

В системі землеробства No till через відсутність механічного обробітку ґрунту значення правильного чергування культур в сівозміні зростає вдвічі. Сівозмінним фактором, в значній мірі, вирішується проблема фітосанітарного стану посівів – рівень присутності бур`янів, шкідників та хвороб.

При відповідному захисті від бур’янів сою можна вирощувати у повторних посівах, що не рекомендується при традиційній технології. Проте монокультура її виключається і повторні її посіви це скоріше виняток, а не правило в системі землеробства No till. Повертати сою на попереднє місце рекомендується не раніше, ніж через два роки.

На перших етапах впровадження переходу на технології No till сою доцільно вирощувати у короткоротаційних сівозмінах. До таких належать 2 х, 3 х та 4 х пільні сівозміни з можливим чергуванням культур «кукурудза – соя» або «яра пшениця (ячмінь) – кукурудза – соя».

При вирощуванні ранніх сортів сої за технології No till вона може бути добрим попередником для озимої пшениці в 3 або 4 х пільній сівозміні з таким чергуванням культур: «соя – озима пшениця – кукурудза» або «соя озима пшениця – кукурудза – ярий ячмінь».

Існує багато варіантів короткоротаційних сівозмін в яких можна вирощувати сою за технологією No till:

1)Озима пшениця – соя – яра пшениця;

2)Озима пшениця – кукурудза – соя – ячмінь;

3)Озима пшениця – кукурудза – соя – яра пшениця;

4)Озима пшениця – соя – кукурудза – льон;

5)Яра пшениця – соя;

Необхідно враховувати, що:

сівозміна з малою кількістю культур призводить до проблеми низької ефективності використання машино тракторного парку (наявність пікових навантажень і великих вільних періодів) і відповідно зниження прибутковості вирощування культур;

сівозміна з великим набором культур вимагає значної кількості видів машин і знарядь, що в результаті може призводити до такого ж результату, як і при малій їх кількості.

У системі землеробства No till різноманіття культур у сівозміні означає більше, ніж просте збільшення кількості видів культур, що вирощуються у даній сівозміні. Високе різноманіття культур у сівозміні забезпечує:

292

-зменшення впливу погодних і цінових ризиків;

-ефективний контроль бур’янів;

-низький рівень ураженості рослин хворобами;

-оперативне керування обсягом польових робіт;

-створення бажаної екологічної ситуації в агрофітоценозі;

-зниження витрат на одиницю продукції.

Соя – цінний попередник для інших культур, проте пізнє збирання культури не в усіх регіонах дозволяє висівати після неї озимі культури.

Варто звертати увагу і на розміщення сої на полі. Необхідно уникати розміщення рослин сої ближче 500 700 м від лісосмуг з білою акацією, посівів багаторічних бобових трав та інших бобових культур, оскільки вони мають спільних шкідників (павутиновий кліщ, акацієва вогнівка, лучний метелик та ін.). В умовах півдня України доцільно вирощувати стійкі проти акацієвої вогнівки сорти.

Соя збагачує ґрунт цінною органічною масою і азотом, поповнює орний шар фосфором, калієм, кальцієм, є добрим фітосанітаром, покращує структуру ґрунту і підвищує його родючість. Культура з соломою і післяжнивними рештками залишає в ґрунті на гектарі близько 90 кг азоту, 30 кг фосфору і 35 кг калію.

Коренева система сої має високу засвоювальну здатність елементів живлення з важкорозчинних сполук. Соя підвищує рухомість фосфору в ґрунті, що поліпшує фосфорне живлення наступних культур. Враховуючи це, соя є добрим попередником зернових (урожайність підвищується до 15 20%), кормових та технічних культур. Введення її у сівозміну сприяє поліпшенню водно фізичних, агрохімічних та біологічних властивостей ґрунту, підвищує його родючість і культуру землеробства в цілому.

4.4.5Вибір сорту

В системі землеробства No till доцільно вирощувати сорти з більш тривалим періодом вегетації ніж при традиційній технології через відсутність потреби в часі на проведення обробітку ґрунту під наступну культуру.

Тому, наприклад, в умовах зони Лісостепу можна з успіхом вирощувати не лише сорти ультраскоростиглої, дуже скоростиглої чи скоростиглої груп, а й середньостиглої.

293

У ранньостиглих сортів світлова реакція менше виражена, так, як реакція сортів на фотоперіодизм тісно пов'язана з періодом їх вегетації. Скоростиглі сорти менш реагують на довжину дня, ніж середньостиглі і особливо пізньостиглі. Середньопізні сорти технологічно пластичніші, мають більший потенціал урожайності, краще протистоять бур'янам. Проте у північних областях їх вирощувати ризиковано. В окремі роки зерно може мати високу вологість на період збирання.

Таблиця 4.8. Групи стиглості сої (за П.П.Вавіловим)

Важливо пам’ятати, що селекційні наукові установи України створюють сорти, пристосовані до відповідного регіону. Відомо, що сорт найбільш доцільно вирощувати з півночі на південь у межах близько 180 200 кілометрів від центру його створення. Вирощування південніше або північніше цього поясу призводить або до зниження врожайності, або до недозрівання бобів.

Сьогодні у Державному реєстрі сортів України 89 сортів української селекції: вони стійкіші до посушливих умов і хвороб порівняно з сортами іноземної селекції.

При виборі сорту найважливішими критеріями є скоростиглість, урожайність, висота прикріплення нижнього боба. Окремі вітчизняні сорти мають висоту прикріплення нижнього боба 15 17 см.

Ультраранньостиглий сорт «Аннушка» доцільно вирощувати за технологією No till при використанні поля під озимі культури, а також у повторних посівах після збирання ранніх культур у південних областях. Ареал вирощування такого ультрараннього сорту – вся Україна.

294

У ранніх сортів, які мають короткий період цвітіння, формування бобів припадає на посушливий період, що різко знижує їх урожайність. Більш пізньостиглі сорти можуть давати високі врожаї за рахунок своєї здатності перечекати посушливий період і продовжити розвиток при більш прохолодній погоді.

При виборі сорту варто також звертати увагу на здатність бобів даного сорту до розтріскування. Значну частину врожаю втрачається через розтріскування бобів і висипання зерна. Таке явище є "хворобою" більшості сортів сої, проте сьогодні вже сорти, у яких боби майже не розтріскуються. Варто зазначити, що схильність до осипання підвищується в нерайонованих сортів і посівах, які засіяні насінням низьких репродукцій.

Доцільно також враховувати, що круглозерні сорти більш схильні до травмування в комбайні під час збирання. Вихід битого зерна може сягати 50%. Овальне зерно міцніше і травмується менше.

4.4.6Підготовка насіння й сівба

Для реалізації такої біологічної властивості культури як симбіоз з бульбочковими бактеріями у день сівби насіння обробляють ризоторфіном (200 300 г на гектарну норму насіння). Це сприяє не лише розвитку бульбочкових бактерій на кореневій системі сої, які фіксують атмосферний азот, а й знижують розвиток пероноспорозу. Інтервал у часі між обробкою бактеріальним препаратом та сівбою не повинен перевищувати 4 години. Для зони Степу економічно доцільно вдвічі збільшити норму використання ризоторфіну. У цьому разі прибавка врожаю збільшується в середньому з 2,0 до 6,0 ц/га.

Іноді на полях, де сою вирощують вперше, навіть після обробки насіння бактеріальними препаратами на кореневій системі відсутні бульбочкові бактерії або їх чисельність недостатня. Це пояснюється наявністю в ґрунті патогенів, що пригнічують розвиток останніх.

Слід врахувати, що вирощування сої у повторних посівах без обробки насіння не забезпечує достатньої присутності азотфіксуючих бактерій на корінні рослин. «Старі» бактерії, що заселяють нові посіви, поводяться пасивно і не забезпечують належної азотфіксації.

Бактеріальні препарати краще застосовувати в суміші з іншими засобами – мікродобривами, біопротекторами, біостимуляторами, фосфат мобілізаторами, бактеріями антагоністами (які захищають від

295

кореневих гнилей), фунгіцидами. Особливо доцільно застосовувати біостимулятори, які забезпечують прискорений розвиток кореневої системи при понижених температурах ґрунту. В системі землеробства No till це обов’язковий захід.

За допомогою бактеріальних препаратів вже вдалося досягнути підвищення виробництва продукції рослинництва на 15 20 % і більше. Регулятори росту рослин (РРР), як речовини, які сприяють підвищенню урожайності сільськогосподарських культур і покращують якість продукції, відіграють не менш важливу роль, ніж мінеральні добрива або засоби захисту рослин. Асортимент фізіологічно активних сполук, які рекомендуються для застосування в землеробстві весь час зростає. У більшості досліджень вітчизняні РРР виявляються більш ефективними ніж закордонні препарати.

Застосування РРР забезпечує можливість спрямованого регулювання найважливіших фізіологічних процесів в рослинному організмі з метою найповнішої реалізації потенційних можливостей культурних рослин і в майбутньому їх значення і роль будуть зростати.

Більшість хімічних протруйників зменшують кількість бульбочкових бактерій, тому перевагу слід віддавати біопротекторам і мікробам антагоністам. Насіння обробляють напіввологим способом з розрахунку 5 7 л води і 3 літри РКД на 1 тону насіння з додаванням відповідної гектарної норми ризоторфіну. Необхідно максимально запобігати потраплянню прямих сонячних променів на інокульоване насіння.

Проти кореневих гнилей, пероноспорозу, плісеневих грибів, білої та сірої гнилей насіння протруюють фунгіцидами – бенлатом, 50%, фундазолом, 50% з.п. – 3 кг/т насіння, або вітаваксом – 2,5 л/т. Порівняно з іншими протруйниками, фундазол веде до певного зниження польової схожості насіння. Для підвищення ефективності від протруювання доцільно перед протруюванням в лабораторії визначити наявний на насінні видовий склад збудників хвороб, а потім підбирати протруйник з відповідним спектром дії.

При самостійній підготовці посівного матеріалу або при його покупці варто вибирати відкаліброване, не пігментоване насіння, що забезпечить зниження ураженості рослин вірусними хворобами та підвищить конкурентоспроможність посівів проти бур'янів.

296

В системі землеробства No till вимоги до якості посівного матеріалу вищі, особливо важливо щоб насіння мало високу енергію проростання.

Також, за технології No till норму висіву насіння сої збільшують на 15 20% порівняно з рекомендованою за традиційною технологією. Але обов'язково необхідно диференціювати норму висіву насіння, у відповідності до рекомендацій для даного сорту.

Така важлива складова урожайності культури, як висота прикріплення нижніх бобів, суттєво залежить від густоти стояння рослин: що густіший посів, то вище прикріплюються нижні боби. Тому для ранньостиглих сортів при міжряддях в 45 см норма висіву має становити 800 900 тис./га схожих насінин. Якщо звузити міжряддя до 15 см, то норму висіву треба збільшити до 1 млн. Середньостиглі сорти менше реагують на густоту стояння. Для них можна рекомендувати норму висіву 800 900тис. шт/га за суцільного способу сівби.

Слід також пам'ятати, що у посушливі роки міжвузля в сої формуються коротшими, а отже, і висота прикріплення нижніх бобів менша. Збільшувати норму висіву особливо доцільно при сівбі її після кукурудзи, рослинні рештки якої не завжди добре перерізаються сошниками сівалки і тому зерно може вкладатися в затиснуті в ґрунт рослинні рештки. На кращих ґрунтах вибирають більш низьку, на легких ґрунтах – більш високу норму.

Соя – культура пізніх строків сівби. Головний критерій настання оптимальних строків сівби сої – стійке прогрівання посівного шару ґрунту до 8 100С – орієнтовно перша декада травня, а в окремі роки, друга третя декада квітня. Фенологічним показником цього строку є цвітіння яблуні.

У зв’язку з більш повільним прогріванням ґрунту, за наявності рослинних решток на поверхні, сою за технології No till доцільно сіяти на кілька днів раніше від рекомендованих для традиційної технології календарних строків. При цьому необхідно враховувати, що при більш ранніх строках сівби подовжується період проростання, насіння і проростки більш тривалий період піддаються інфекційному тиску збудників кореневих хвороб (Rhizoctonia, Diaporthe spp. та ін.). Але при більш пізніх строках сівби може знижуватися врожайність. При високому рівні зволоження верхнього шару ґрунту, що часто характерне для раннього строку, можуть різко погіршуватися якісні показники сівби.

297

За технології No till кращим способом сівби сої є суцільний. Він забезпечує більш сприятливу площу живлення та освітленість рослин сої. Швидше відбувається затінення ґрунту, що підвищує конкурентну спроможність посівів до бур’янів і забезпечує більш ефективне використання вологи і поживних речовин. Конкретна ширина міжрядь визначається конструктивними особливостями сівалки.

Незалежно від способу посівний агрегат повинен рухатись під кутом 15 20 градусів до напрямку сівби попередньої культури. Швидкість руху агрегату визначається технологічними характеристиками посівного агрегату, рівнем зволоження ґрунту та станом поля після проходу сівалки. Чим більша швидкість руху агрегату тим більше рихлиться ґрунт і більша кількість рослинних решток заробляється. При наявності після сівби на поверхні поля грудок (це показник неякісної роботи сівалки) його відразу необхідно коткувати кільчатошпоровими котками або посівними рубчастими котками з метою їх подрібнення. Це частіше спостерігається при сівбі в вологий ущільнений грунт.

Через епікотильний спосіб проростання та більш холодні і вологі ґрунтові умови за технології No till не доцільно збільшувати глибину заробки насіння більше 4 см навіть при відсутності 100% покриття поверхні ґрунту рослинними рештками попередньої культури. Оптимальною глибиною заробки насіння в ґрунт є 3 4 см, що забезпечує швидке його проростання і знижує ураження сходів бактеріальними хворобами та пошкодження ґрунтовими шкідниками.

4.4.7Удобрення

Плануючи удобрення культури, потрібно враховувати як результати хімічного аналізу ґрунту, так і вегетаційний період вирощуваного сорту. Середньо і пізньостиглі сорти мають ту перевагу, що їхня коренева система формується потужнішою, проникає глибше і має більше часу для поглинання рослинами макро і мікроелементів. Отже, такі сорти менше залежні від внесення добрив. Натомість ранні і ультраранні сорти потребують кращого живлення, на яке вони чітко реагують підвищенням урожайності.

Соя нерівномірно споживає елементи живлення впродовж вегетації. Вона виносить з урожаєм (усереднені дані) 5,00 7,30 кг N/ц, 1,40 1,90 Р2О5, 2,86 2,90 К2О, 0,86 1,00 MgO, 2,10 СаО, 0,4 S кг/ц. Від сходів до цвітіння соя засвоює 5,9 6,8% азоту, 4,6 4,7% фосфору і 7.6 9,4%

298

калію від загального споживання за вегетацію. Найбільше споживання елементів живлення відбувається під час цвітіння, формування бобів, початку наливу насіння. В цей період вона споживає відповідно 57,9 59,7%, 59,4 64,7% і 66,0 70,0%; від початку наливу зерна до кінця дозрівання відповідно – 33,7 36,3%, 30,6 36,0% і 18,9 26,4%. В азотному живлені критичний період для сої це 2 3 тижні після цвітіння; у фосфорному – перший місяць її життя.

За доброго розвитку і діяльності бульбочкових бактерій під сою не потрібно вносити азотні добрива. Але на бідних на гумус ґрунтах і недостатньому рості рослин культури доцільно внести 30 40 кг азоту на 1 гектар.

Визначати потребу в азотному підживленні можна за результатами розвитку бульбочок на кореневій системі: якщо їх мало (менше 5 на одну рослину) і вони сірі всередині – є потреба у підживлення; якщо бульбочок багато, вони великі з рожевою м'якоттю – азотфіксація іде активно і підживлення недоцільне. Оскільки соя здатна частину азоту засвоювати з атмосфери, формула її підживлення більшою мірою акцентована на вміст калію, сірки і особливо мікроелементів в ґрунті.

Узв`язку з тим, що фізіологічно кислі міндобрива справляють гальмуючий вплив на дію бактеріальних препаратів при сівбі краще вносити фізіологічно нейтральні мінеральні добрива.

Увипадку недостатнього азотного живлення доцільно провести 1 2 позакореневе підживлення: у фазі бутонізації та утворення зелених бобів з нормою 20 кг/га д.р. з добавкою, при потребі, мікроелементів і сірки. Витрата робочої рідини 350 400 л/га. При незадовільному фосфорному та калійному живленні до другого позакореневого підживлення доцільно додавати фосфор та калій. У цьому випадку співвідношення цих елементів у робочій суміші повинно відповідати їх співвідношенню в зерні. Позакореневе внесення азоту в суміші з іншими елементами живлення не пригнічує бобоворизобіальний симбіоз і не знижує кількість фіксованого з повітря азоту. В суміші можна вносити 11 кг/га азоту, 2,7 кг/га фосфору, 4 кг/га калію та 0,68 кг/га сірки. Витрата робочої рідини 90 100л/га. Фосфорні і калійні добрива вносять при сівбі залежно від їх ґрунтових запасів (табл.4.9).

Основними мікроелементами для сої є молібден, кобальт, бор, цинк. Часто при вапнуванні кислих ґрунтів бор і марганець стають

299

важкодоступними для рослин сої. У таких випадках вносять рідкі добрива позакореневим способом. На кислих підзолистих і опідзолених ґрунтах рекомендується внесення молібдену. Для цього насіння обробляють молібдатом амонію з розрахунку 40 50 г молібдену на 1 л робочого розчину, що одночасно підвищує стійкість рослин проти грибкових і бактеріальних хвороб у 1,5 4 рази. Необхідно пам’ятати, що потреба сої в магнії (40 60 г Mg/га) може бути забезпечена при внесенні вапна, кізериту та ін., що виключає необхідність обробки насіння.

Таблиця 4.9. Середні норми внесення фосфорних і калійних добрив при вирощуванні сої.

4.4.8 Система контролю рівня присутності сегетальної рослинності в агрофітоценозі сої

Одна з головних проблем за технології No till це бур’яни. Соя має досить довгий гербокритичний період – 45 50 днів. Він триває від появи першого трійчастого листка до закладання генеративних органів у вузлах стебла. В цей час рослина активно формує кореневу систему і дещо слабше вегетативні органи, тому в цей період вона може сильно пригнічуватись бур’янами. В агрофітоценозах сої зони Лісостепу України зазвичай формується змішаний тип і клас забур’яненості при високій їх чисельності.

Для того, щоб звести негативний вплив бур’янів на культуру до мінімуму, необхідно забезпечити чистоту посівів сої протягом перших 40 45 днів її вегетації. Знищення бур’янів необхідно провести до середини гербокритичного періоду сої. Більш пізнє їх знищення вже не компенсує втрат, заподіяних ними культурі.

Економити на цьому не можна, вартість гербіцидів може скласти до 85% від всієї вартості пестицидів, які застосовуються на даній культурі.

300