Тема 34. Психози пізнього віку

Психічні порушення при інволюційних, пресенильних та сенильних психозах. Причини, патогенез психозів пізнього віку, їх основні клінічні прояви (меланхолія, депресія, інволюційний параноїд, інволюційна парафренія тощо). Особливості поведінки і правопорушень при психозах пізнього віку, прогноз. Судово-психіатрична оцінка психозів пізнього віку.

Тема 35. Реактивні стани (психогенія). Виняткові стани

Причини і умови виникнення реактивних станів. Форми реактивних станів. Роль об'єктивних і суб'єктивних факторів у виникненні тих чи інших форм захворювання.

Реактивні психози, їх форми, особливості і перебіг. Гострі шокові реакції (реактивний ступор, психомоторне збудження на фоні звуженої свідомості). Затяжні реактивні психози, які продовжуються протягом довгого часу (псевдодементний, депресивний синдром тощо).

Неврози як психогенні захворювання, форми неврозів, їх перебіг. Неврастенія, істерія, невроз причепливих станів.

Виняткові стани (патологічний аффект, патологічний стан спяніння, просоночний стан, реакція короткого замикання), судово-психіатрична оцінка реактивних і виняткових станів.

Тема 36. Психопатія

Причини і суть психопатій, умови їх розвитку. Взаємозв'язок внутрішніх і зовнішніх факторів, які сприяють розвитку психопатії. Відмінність психопатії від психічних захворювань. Основні типи психопатії, їх особливості. Збуджені, загальмовані, астенічні, нестійкі, істеричні, паранояльні та інші форми психопатій. Сексуальні збочення як прояви психопатичної особистості. Динаміка, диференціальна діагностика і судово-психіатрична оцінка різних форм психопатій.

Тема 37. Симуляція психічних захворювань

Визначення симуляції. Особливості поведінки осіб, які симулюють психічне захворювання, форми і способи симуляції, її розпізнання. Дисимуляція, агравація. Судово-психіатрична експертиза при симуляції психічних захворювань.

Тема 38. Судово-психіатрична експертиза неповнолітніх

Фізіологічні особливості підліткового віку. Вплив внутрішніх факторів і зовнішнього середовища на особливості психічної діяльності неповнолітніх. Основні прояви психічних відхилень у неповнолітніх. Синдроми пубертатної

астенії, психічного інфантилізму, патологічного фантазування, надцінних ідей тощо. Психогенні реакції в дитячому і підлітковому віці: гострі психогенні реакції шокового характеру і підгострі психогенні реактивні депресії і параноїди, істеричні реакції, неврози жаху, неврастенії.

Судово-психіатрична оцінка психопатологічних відхилень, у

неповнолітніх.

Перелік основних судово - психіатричних термінів

Амнезія – відсутність пам'яті (безпам’ятство), випадання з пам'яті подій, що стосуються певних періодів (часу).

Галюцинації – мимоволі виникаючі на хворобливій основі предметні сприйняття без наявності реального об’єкта, без якогось зовнішнього подразника, які сприймаються хворим за реальну дійсність. Хворий сприймає те, чого насправді немає.

Делірій – складний патологічно викривлений розлад свідомості з яскравими істинними галюцинаціями і психомоторним збудженням. маревним тлумаченням навколишньої дійсності, дезорієнтуванням у часі й оточенні при зберіганні орієнтування у власній особистості.

Дієздатність – усвідомлена здатність особи користуватися цивільними правами та обов’язками, яка наступає з повноліттям.

Дереалізація – зовнішнє оточення сприймається хворим як примара, безкольорове, силуетне. З’являються сумніви щодо реальності існуючого світу, предметів, людей. Близькими за змістом є феномени “ніколи не баченого”, наприклад, знайома місцевість виглядає незнайомою; і “раніше баченого”, коли в незнайомій місцевості виникає непоборне відчуття того, що раніше людина тут вже була, все це бачила.

Емоції – переживання, які пов’язані із задоволенням або незадоволенням потреб.

Ілюзії – помилкове, перекручене, порушене сприйняття, переважно зором і слухом, предметів або явищ, що реально існують, тобто таке сприйняття, при якому подразник є, але сприймається він спотворено, неправильно. Конфабуляції (помилкові спогади) – заміщення провалів пам'яті вимислом; повідомлення про події, яких насправді не було.

Криптомнезії – таке порушення пам'яті, при якому переважно страждає процес впізнавання. Вичитані з книг або почуті від будь-кого думки сприймаються як власні або навпаки.

Мислення – це вища форма пізнавальної діяльності людини, це узагальнене пізнання об’єктивної реальності за допомогою слів і понять.

Марення – помилкове, хибне переконання, судження, умовивід, що виникає без відповідних підстав і не відповідає дійсності. Воно не піддається корекції, незважаючи на те, що суперечить дійсності і всьому попередньому досвіду хворого.

Метаморфопсії – викривлене сприйняття розмірів і розташування в просторі реально існуючих предметів.

Нав’язливі стани – мимоволі і непереборно виникаючі думки, уявлення, спогади, сумніви, страхи, потяги, рухи, дії, побоювання, хворобливий характер яких усвідомлюється, критично оцінюється і з якими суб’єкт постійно прагне боротися.

Неосудність – психічний стан людини з такими відхиленнями, які не дають можливості усвідомлювати свої дії або керуватися ними.

Паранояльне марення – викривлене, несистематизоване але детальне і логічно обґрунтоване патологічне мислення з неправильними судженнями і висновками/

Пам’ять – це властивість мозку сприймати, фіксувати, зберігати і відтворювати враження, відомості, сукупні факту минулого життєвого досвіду.

Правоздатність – здатність громадянина користуватися законом права, починаючи від народження, протягом всього життя.

Свідомість – це цілісний процес, вища форма відображення людиною навколишнього середовища (дійсності), що включає усі форми психічної діяльності (відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, увагу, почуття, волю), і регулює взаємовідносини особистості з навколишнім світом.

Сомнамбулізм – стан людини який проявляється складними автоматичними неусвідомленими діями під час сну (сноходіння).

Сенестопатії – різнорідні неприємні, обтяжливі і просто нестерпні відчуття (стягування, натягування, переливання, печіння, лоскотання, свердління, булькання, перевертання, болю), які виникають у різних поверхнях тіла чи у внутрішніх органах, нерідко без визначеної локалізації і важко піддаються чіткому опису.

Сутінкове затьмарення свідомості має найбільше судово-психіатричне значення. При ньому свідомість ніби звужується і фіксує лише частину явищ, процесів, що відбуваються в довкіллі. На тлі різко перекрученого сприйняття навколишнього виникають яскраві зорові галюцинації, маревні ідеї, що супроводжуються яскраво вираженими хворобливими афективними реакціями стражу, гніву, злості, безпричинної люті і т. ін.

Патологічні афекти супроводжуються тимчасовим вимиканням або глибоким затьмаренням свідомості. Під час такого стану людина може вчинити суспільно небезпечні дії. Це – лють, гнів, відчай, жах.

Імпульсивні дії вчиняються без контролю свідомості, виникають при глибокому порушенні психічної діяльності. Вони раптові, немотивовані і безглузді.