Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КУРС ЛЕКЦІЙ ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА последняя правка.doc
Скачиваний:
287
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
2.48 Mб
Скачать

2. Поняття, структура та види адміністративно-правових норм

Адміністративно-правова норма - це вид правової норми, за допомогою якої формуються, охороняються і захищаються публічні правовідносини, організується і забезпечується функціонування публічної адміністрації.

Адміністративно-правовим нормам притаманні наступні риси:

    1. це вид правової норми, а значить їй притаманні всі ознаки останньої (загальнообов’язковість, формальна визначеність, забезпечення її виконання державними примусом та ін.);

    2. вони спрямовані на реалізацію не приватного, а публічного інтересу;

    3. за їх допомогою забезпечується функціонування публічної адміністрації;

    4. предмет їх регулювання складає широке коло суспільних відносин, що складаються в процесі публічного управління, надання адміністративних послуг, застосування заходів адміністративного примусу до фізичних та юридичних осіб, оскарження дій та рішень суб’єктів владних повноважень;

    5. вони забезпечують реалізацію регулятивної та охоронної функцій адміністративного та інших галузей права в багатьох сферах суспільного життя (економіка, освіта, будівництво, охорона здоров'я, внутрішні справи та ін.);

    6. вони є головним інструментом реалізації методу адміністративного права, тобто в них закріплюються приписи, заборони та дозволи, що використовуються публічною адміністрацією для регулювання суспільних відносин;

    7. вони не систематизовані, а містяться в різних за юридичною силою нормативно-правових актах: законах, підзаконних нормативно-правових актах публічної адміністрації, в тому числі органів місцевого самоврядування;

    8. серед джерел адміністративно-правових норм домінують акти одностороннього волевиявлення (укази, розпорядження, накази).

Кожна норма адміністративного права має свою структуру, яка складається як і норми інших галузей права із трьох елементів: гіпотези, диспозиції і санкції1.

Гіпотеза вказує на фактичні умови, за наявності яких слід керуватися цією нормою. Вона частіше за все в нормативних актах повністю не формулюється і присутня тільки в теоретичній конструкції правової норми. Гіпотеза може бути абсолютно визначеною (досягши 16 років, громадянин зобов’язаний отримати паспорт) або відносно визначеною, тобто містити елементи адміністративного розсуду, містити вказівки на можливість її застосування за розсудом правозастосовника). Такі гіпотези, містять формулювання: “може бути”, “у разі необхідності” тощо (наприклад, військовозобов’язаний, який без поважних причин не з’явився за викликом військкомату, може бути притягнутий до адміністративної відповідальності; у необхідних випадках працівник міліції може перевірити документи)2.

Диспозиція закріплює конкретне правило поведінки суб’єктів адміністративного права яке сформульовано у вигляді приписів, заборон, дозволень (16-річному громадянину необхідно здійснити низку дій, щоб одержати паспорт; призовник зобов’язаний особисто з’явитися до військкомату).

Санкція вказує на вплив, який застосовується державою у випадку порушення тих чи інших правил, передбачених нормою, тобто це конкретний захід дисциплінарного або адміністративного примусу. Наприклад, за появу в п’яному вигляді в громадському місці, згідно зі ст. 178 КУпАП до громадян застосовуються такі адміністративні стягнення як попередження, штраф або адміністративний арешт.

Санкція не обов’язковий елемент адміністративно-правової норми. Більшість адміністративно-правових норм носить не санкційний, а рекомендаційний характер. Замість санкції також може міститись заохочення.

Адміністративне право є найбільшою галуззю законодавства України. У зв’язку з цим, значний масив адміністративно-правових норм можна класифікувати за різними критеріями: функціонального призначання, ступеня загальності, спрямованістю змісту, форми припису, за межами дії та повнотою викладення змісту.

За функціональним призначенням виділяють регулятивні та охоронні; за змістом - матеріальні та процесуальні; за ступенем загальності - загальні, міжгалузеві, локальні.

За спрямованістю змісту адміністративно-правові норми поділяють на види, які: визначають правовий статус суб’єктів і об’єктів адміністративно-правових відносин, форми і методи адміністративної діяльності, порядок проходження державної служби; забезпечують законність у державному управлінні; регулюють публічне управління в окремих галузях (сферах); визначають підстави притягнення до адміністративної відповідальності та процедурні питання її реалізації.

За формою припису адміністративно-правові норми класифікують на: зобов’язуючі, які зобов’язують здійснити певні дії; заборонні - забороняють вчиняти певні дії; дозвільні (повноважні, диспозитивні) - надають дозвіл діяти в межах вимог норми, вчиняти активні дії; стимулюючі (заохочувальні) - забезпечують вплив на поведінку учасників правовідносин за допомогою засобів морального і матеріального характеру.

Адміністративно-правові норми поділяються за межами дії: у просторі, часі та за колом осіб. За повнотою викладення змісту виділяють: абсолютно визначені та відносно визначені; відсильні та бланкетні.