4. Адміністративно-правові відносини, їхні особливості та структура

Адміністративно-правові відносини - це відносини, які виникають з приводу виконання адміністративних зобов’язань публічною адміністрацією. Характерною ознакою адміністративно-правових відносин є те, що органи публічної адміністрації виступають у них владною стороною, яка реалізує свої виконавчо-розпорядчі повноваження. Тобто, має право на прийняття владного (обов’язкового) рішення.

Особливості адмiнiстративно-правових відносин.

1. вони є видом правових відносин та формою існування соціальних відносин. Вони виникають, змінюються та припиняються в сфері публічного адміністрування:.

2. вони формуються у рамках і на основі адміністративно-правових норм, які містять у собі абстрактну конструкцію відносин;

3. відносини об’єктивуються з виникненням юридичних фактів, передбачених адміністративно-правовими нормами;

4. одна із сторін адміністративно-правових відносин завжди є носій владних повноважень (публічна адміністрація), без якого існування адміністративно-правових відносин неможливо;

5. такі відносини можуть існувати за принципом «влада-підпорядкування», коли одна сторона має владні повноваження щодо іншої (наприклад, відносини між обласною та районною державними адміністраціями);

6. адміністративно-правові вiдносини можуть виникати за iнiцiативою будь-якої iз сторiн. При цьому, згода або бажання другої сторони не є обов’язковою умовою їх виникнення, так само, як і наявність або відсутність у неї владних повноважень. Яскравим прикладом в цій ситуації є реординаційні відносини, що виникають за ініціативи громадян, зокрема, при оскарженні дій та рішень публічної адміністрації;

7. спори між сторонами таких відносин переважно вирішуються в адміністративному поряду, хоча можуть бути вирішені і в судовому (зокрема, в порядку адміністративного судочинства).

Складовими частинами адміністративно-правових відносин є юридична основа, юридичні факти, суб’єкти і об’єкти.

Юридична основа - це адміністративно-правові норми - як матеріальні так і процесуальні, на підставі яких виникають відносини.

Юридичні факти - це певні дії та події, які служать фактичною підставою для виникнення, зміни та припинення адміністративно-правових відносин.

Дії - це факти, які виникають за волею людей. Вони можуть бути правомірними і неправомірними. Правомірні дії відповідають вимогам адміністративно-правових норм. Неправомірні дії - це правопорушення, проступки, що тягнуть за собою застосування заходів примусового впливу. Правовідносини, викликані протиправними вчинками, називають деліктними.

Події - це явища, що не залежать від волі людей, але призводять до певних правових наслідків (повені, землетруси, пожежі тощо).

Суб’єкти - це конкретні учасники адміністративно-правових відносин - юридичні та фізичні особи, наділені правами та обов’язками у сфері управлінської діяльності. Передумовою вступу названих суб’єктів у конкретні адміністративно-правові відносини є наявність у них правоздатності та дієздатності.

Адміністративна правоздатність - це спроможність суб’єкта адміністративних правовідносин мати права та нести юридичні обов’язки у сфері виконавчої влади. Адміністративна правоздатність юридичних осіб виникає, як правило, з моменту видання акта про їх заснування, а припиняється з їх ліквідацією чи реорганізацією. Фізичних осіб виникає з моменту народження і припиняється з їх смертю. Адміністративна правоздатність є основою дієздатності.

Адміністративна дієздатність - це здатність своїми діями набувати і реалізовувати права та обов’язки у сфері управління. Правоздатність і дієздатність складають правосуб’єктність.

Об’єкт - це те відносно чого виникають, розвиваються і припиняються адміністративно-правові відносини.

Особливості адміністративно-правових відносин:

1. однією із сторін є суб’єкт владних повноважень (між звичайними громадянами такі відносини не виникають);

2. сторони в таких відносинах є, як правило, нерівними;

3. можуть виникати і без згоди сторін.

В зв’язку з багатоаспектністю предмету адміністративного права, виникає кілька критеріїв класифікації адміністративних правовідносин. Наведемо деякі з них.

1. Залежно від галузевої належності виділяють матеріальні адміністративні правовідносини і процесуальні.

Матеріальні правовідносини - це відносини пасивного типу. Вони виражають статичну функцію права. Такі відносини складаються на основі уповноважуючих і заборонних адміністративно-правових норм, тобто норм матеріальних. Відносини такого типу, виникнувши одного разу, можуть тривалий час залишатися «нерухомими», статичними. Так, відносини між громадянином, що одержав право на пільги, і органом публічного управління, який надає ці пільги, будуть перебувати у статичному стані (залишатися матеріальними) доти, поки громадянин не вважатиме за потрібне реалізувати дане право.

Процесуальні відносини - це відносини активного типу. Вони виражають динамічну функцію права. Для їх виникнення потрібна процесуальна норма. Такі відносини постійно перебувають у розвитку, тобто є динамічними. Як правило, вони складаються у процесі вирішення управлінських справ (наприклад, справ про адміністративні правопорушення).

2. За характером зв’язків між сторонами адміністративно-правових відносин: вертикальні та горизонтальні.

Вертикальні - це відносини субординаційного характеру, тобто відносини влади і підкорення. Вони мають місце там, де одна сторона підпорядкована другій.

Горизонтальні - правовідносини, в яких сторони фактично і юридично рівноправні. В них відсутні юридично-владні веління однієї сторони, обов’язкові для другої. Адміністративно-правовими такі відносини робить державна воля, що вимагає від суб’єктів вступити у правові зв’язки між собою на паритетних засадах. Ця воля завжди виражена у формі адміністративно-правового акта. Таким чином підставою для виникнення даних відносин є та сама адміністративно-правова норма. Внаслідок цього, суб’єкти (адресати норми) не можуть відмовитися від вступу у правовідносини, а також не можуть вийти за рамки настанов, якими регламентовано їхні взаємні права та обов’язки.

Одним із видів горизонтальних адміністративних правовідносин є реординаційні, що виникають за ініціативою фізичних та юридичних осіб у разі їх звернення до публічної адміністрації з метою реалізації свого адміністративно-правового статусу. Яскравим прикладом таких відносин є такі, що виникають з приводу надання фізичним та юридичним особам адміністративних послуг

Діагональні - відносини між суб’єктом і об’єктом управління, які знаходяться в різних галузях управлінської системи.

3. Залежно від виконуваних функцій вони поділяються на регулятивні та правоохоронні.

Регулятивні - ті, що пов’язані з реалізацією позитивних завдань публічного управління. Це організація роботи апарату управління, керівництво нижчими структурами, задоволення запитів громадян тощо.

Правоохоронні - відносини, які виникають з приводу відповідальності за адміністративні провини. Вони виникають між правопорушником і правозастосовчим органом (його посадовою особою).

4. За характером дій зобов’язаного суб’єкта можуть бути активними та пасивними.

Активні - зобов’язаний суб’єкт повинен вчинити певні дії (громадянин, якому виповнилося 16 років, зобов’язаний отримати паспорт).

Пасивними - зобов’язаний суб’єкт мусить утриматися від вчинення певних дій - вчинення правопорушення.

5. Залежно від адміністративно-правового статусу суб’єктів, що беруть участь у правовідносинах, виділяють:

між підпорядкованими суб’єктами публічного управління, що перебувають на різному організаційно-правовому рівні, тобто між вищестоящими і нижчестоящими органами;

між непідпорядкованими суб’єктами однакового організаційно-правового рівня. Це відносини між двома міністерствами, адміністраціями районів області тощо. Такі відносини прийнято називати горизонтальними;

між органами публічного управління і підпорядкованими їм організаційно підприємствами, корпораціями, концернами тощо. Це відносини між адміністрацією і безпосередньо підприємством;

між органами публічного управління і підприємствами, установами, організаціями, які організаційно їм не підпорядковані (організаційно від них незалежні). Це, приміром, відносини між податковою адміністрацією і підприємствами;

між органами державного управління і структурами місцевого самоврядування. Такі відносини складаються, наприклад, між державною адміністрацією району і виконкомом селищної ради;

між органами державного управління і недержавними підприємствами, установами, організаціями;

між органами публічного управління і об’єднаннями громадськості;

Отже, механізм адміністративно-правового регулювання складається з адміністративно-правових норм, відносин та актів тлумачення. Адміністративно-правова норма має трьохелементну структуру і складається з гіпотези, диспозиції і санкції. Адміністративно-правові відносини виникають між суб’єктами адміністративного права. Акти тлумачення більш докладно з’ясовують зміст правових норм.