Список використаних джерел

1. Ант Л.Ф. О понятий ведомственного нормативно-правового акта общеобязательного характера // Проблемы совершенствования законодательства. - М.-1989.-Труды № 45. - С. 44 - 50.

2. Борденюк В. Теоретичні аспекти співвідношення актів державного управління та актів органів місцевого самоврядування // Право України.-2004.-№11.-С.16.

3. Зельдіна О. Кодифікація законодавства як засіб забезпечення його стабільності // Право України. - 2009.- №5. - С.67-68.

4. Козюбра М. Верховенство права і українські реалії та перспективи // Право України. - 2010.- №3. - С.6-18.

5. Лимак Д. Колізії наукових поглядів на поняття “законодавство” і практичну необхідність його нормативної легалізації // Право України.-2001.-№8.-С.48-50.

6. Реализация международных - правовых норм во внутреннем праве. - К., 1992.

7. Рахманина Т.Н. Новые формы и виды кодификации законодательства // Проблемы совершенствования советского законодательства. - М., 1987. - №40. - С. 15-74.

8. Семчик В Юридична сила закону. // Вісник Академії правових наук України.- 1998.-№4.

9. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. Видання 2-е, перероблене і доповнене. – Харків: Еспада, 2009. – С.376-480.

10. Закон України «Про нормативні акти».

11. Конституція України.

12. С.Л. Лисенков. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник. – К.: «Юрисконсульт», 2006. – С.148-153.

13. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: Підручник. – 3-тє видання. – К.: Алерта, 2012. – С.368-384.

14. О.В.Зайчук, Н.М.Оніщенко. Теорія держави і права (Академічний курс): Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С.234-242.

15. Теорія держави і права. Навчальний посібник/К.Г.Волинка. – Київ, 2003. – С.146-149.

16. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. – К.:Атіка, 2001. – С.113-121.

17. Загальна теорія держави і права [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів]/М.В.Цвік, В.Д.Ткаченко, Л.Л.Богачов та ін.:За ред. М.В.Цвіка, В.Д.Ткаченка, О.В.Петришина. – Харків: Право, 2002. – С.296-308.

18. Закон України «Про правовий статус іноземців». – ст. 24.

19. Закон України «Про Кабінет Міністрів України». – ст. 53.

20. Положення про Міністерство юстиції України. – ст. 8.

21. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

22. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Навчальний посібник. Вид. 6-те – Х.: Консум, 2002. – С.96-109.

23. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. М.В.Цвік, О.В.Петришин, Л.В.Авраменко та ін. – Харків: Право, 2011. – С.415-426.

24. Теорія держави і права. Навч. посіб. / Упоряд. Л.М.Шестопалова – К.: Прецедент, 2006. – С.98-112.

25. Вадєрніков Ю.А., Грекул В.С. Теорія держави та права: Навчальний посібник. – 4-е вид., доп. і перероб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – С.111-113.

26. М.С.Кельман, О.Г.Мурашин. Загальна теорія держави і права: Підручник. – К.: Кондор, 2006. – С.266-270.

27. Лавринович О.В. Органам виконавчої влади бракує юристів // Закон і бізнес. – 2003. – 29 листопада.

28. Горбунова А.М. Забезпечення законності нормативно-правових актів // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – №2. – 3. – С.142.

1У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України вказується: «…визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів».

2У конституціях ряду країн вони називаються органічними законами (Франція, Іспанія). Наприклад, Конституція Франції передбачає врегулювання органічними законами статусу Конституційної ради, Високого Суду правосуддя, Суду правосуддя Республіки, Економічної і соціальної рад, Вищої ради магістратури, порядку виборів палат, Парламенту та ін.

3Процедура прийняття конституційного закону може мати спрощений, ускладнений або змішаний характер. В Україні конституційно (1996 р.) закріплена змішана процедура прийняття внесених змін у Конституцію.

4Основи законодавства найбільш характерні для федеративних держав, проте вони існують і в унітарних державах. В Україні це: Основи законодавства про культуру (14.02.1992), Основи законодавства про охорону здоров’я (19.11.1992), Основи законодавства про загальнообов’язкове соціальне страхування (14.01.1998).

5Нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим з питань її видання повинні відповідати Конституції України, законам України (ст. 28 Конституції Автономної Республіки Крим).

6 Дипломатичні привілеї та імунітети становлять єдиний, загальновизнаний у міжнародному спілкуванні статус дипломатичних агентів, принципи і норми якого кодифіковані Віденською конвенцією про дипломатичні відносини (1961 р.).

7 Закон України «Про правовий статус іноземців» охоплює терміном «іноземець» як громадян іноземних держав, так і осіб без громадянства.

8Термін «кодифікація» введений у науковий обіг І.Бентамом (ХІХ ст.).