- •1.Зародження та основні етапи розвитку ек.Т.
- •2Предмет економічної теорії, еволюція його визначення
- •10. Типи економічних систем Основні типи ек. Сис-м
- •Власність:її сутність, форми.
- •13. Основні фактори суспільного виробництва та їх взаємозв’язок.
- •14. Ефективність суспільного виробництва, її економічні та соціальні показники.
- •15. Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне.
- •18. Теоретичні концепції виникнення та природи грошей.
- •19. Функції грошей та їх еволюція.
- •25 Ринок: суть, функції, суб’єкти та об’єкти.
- •28. Інфраструктура ринку: сутність та складові.
- •Пропозиція. Закон пропозиції.
- •31. Еластичність попиту і пропозиції.
- •32. Рівновага попиту та пропозиції. Рівноважна ціна
- •33. Конкуренція, її суть та роль в ринковій ек-ці.
- •35. Методи конкурентної боротьби
- •36. Виникнення, суть та форми монополії.
- •37. Антимонопльна політика держави: суть та основні інструменти.
- •38. Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва.
- •42. Аграрні відносини, їх зміст і специфіка. Власність на землю.
- •43. Земельна рента, її сутність, основні форми та механізм формування.
Власність:її сутність, форми.
Власність-складна і багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність сус-их відносин - екон-их, соціальних, політичних, національних, морально-етичних, релігійних. Займає центральне місце в екон. сис-мі. Вл-ть визначає сус-ий спосіб поєднання робочої сили із засобами вир-ва, специфічність дій економ. законів певної економ. сис-ми, цілі та мотиви вир-ва, хар-р розподілу і споживання створеного продукту, класову і соціальну стр-ру сус-ва, панівну сис-му політ-і та економ. влади.
Історичні форми вл-ті 1.Первіснообщинна (хар-ні однакові права всіх членів общини на панівний об’єкт вл-ті –землю ,а також на засоби праці).2.Рабовласницька (хар-я абсолютною концентрацією прав вл-ті рабовласника на засоби вир-ва, результати праці).3.Феодальна (передбачає абсолютні права вл-ті феодала на землю й обмежені права на працівника).4.Капіталістична (хар-я зосередженням прав вл-ті підприємця на засоби та результати праці і відсутністю вл-ті на найманого робітника).
Форми власності: ПРИВАТНА (індивідуальна, особиста, приватно-трудова, приватно-капіталістична) КОЛЕКТИВНА (кооперативна, корпоративна, громадських ор-цій) ДЕРЖАВНА (усього народу, комунальна)
Кожна форма вл-ті за своїм змістом багато структурна та історична. Кожна функціон-на форма вл-ті має відбивати насамперед рівень зрілості сус-го поділу праці. Форма вл-ті визначається специфікою сус-і продуктивної сили праці як об’єкта індивід. власності людини. ПРИВАТНА-це такий тип вл-ті ,коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об’єктом вл-ті та отримання доходу належить приватній особі. В усіх своїх формах є потужним фактором розвитку сус-ва, оскільки стимулює у власника підприємницьку ініціативу. ДЕРЖАВНА-це така сис-ма відносин, за якої абсолютні права на управл-ня і розпорядження власністю здійснюють органи дер-і влади.
12.
Сутність і структура суспільного виробництва. Матеріальне і нематеріальне виробництво.
Суспільне виробництво — сукупна організована діяльність людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку. Традиційно складається з двох сфер: матеріальне; нематеріальне.
Матеріальне виробництво — виробництво, безпосередньо пов'язане з виготовленням матеріальних цінностей або з наданням матеріальних послуг: перевезення вантажів, виконання будівельних, монтажних, земельних, ремонтних робіт.
Нематеріальне виробництво — це сфера суспільного виробництва, в якій виробляються: нематеріальні послуги: роздрібна торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт та зв'язок (що обслуговує населення), побутове обслуговування, охорона здоров'я тощо;
духовні цінності: освіта, культура, мистецтво тощо.
Виробництво за структурою складається з таких фаз: безпосереднього виробництва, розподілу, обміну і споживання. Воно послідовно проходить усі ці фази і одночасно перебуває в кожній з них у даний момент. Фази виробництва тісно між собою пов'язані, і якщо зв'язок між виробництвом і споживанням десь втрачається, то трудова діяльність стає недоцільною або перетворюється у виробництво заради виробництва, а не заради споживання. Таким чином, виробництво, розподіл, обмін і споживання слід завжди розглядати як органічне ціле. За характером економічної діяльності людей суспільне виробництво поділяють на три великі сфери, або блоки галузей: 1) основне виробництво; 2) виробнича інфраструктура; 3) соціальна інфраструктура
Основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва. Примноження суспільного багатства визначається саме цими галузями, їхнім технічним рівнем. Основне виробництво включає промисловість, сільське і лісове господарство, будівництво. Виробнича інфраструктура - це галузі, які обслуговують основне виробництво та забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві та в народному господарстві в цілому. До них належать: транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові галузі; спеціалізовані галузі ділових послуг (інформаційних, рекламних, консультаційних).
Соціальна інфраструктура - це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства та надаються нематеріальні послуги, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку трудящих, примноженні їхніх розумових та фізичних здібностей, професійних знань, підвищенні освітнього й культурного рівня. Сфера соціальної інфраструктури включає: охорону здоров'я та фізичну культуру, освіту, побутове обслуговування, громадський транспорт і зв'язок, культуру, мистецтво та ін.