Запитання «Предмет , завдання іметоди психології»
Психологія - наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності
Свою назву і перше визначення психологія черпає в красивому старогрецькому міфі: Ерот, син Афродіти, закохався в молоду жінку Психею. Зрозуміло, перспектива з'єднання божественного сина з простою смертною жінкою не радувала Афродіту, і вона, прагнучи розлучити закоханих, влаштувала Психее ряд важких випробувань. Але любов Психеи була така сильна, а душа її така чиста і прекрасна, що підкорила богинь і богів Олімпу, і ті допомогли їй впоратися з усіма вимогами Афродіти. Більше того, Психея заслужила на безсмертя, теж ставши богинею. А ім'ям її люди нарекли те вічне, таємниче і красиве, що було в кожній людині - душу. "Псюхе" в переведенні з грецького означає "душа".
Термін "психологія" складений з двох слів: "психу" - душа і "логос" - знання або вивчення. Запропонований же був цей термін не в Древній Греції, що внесла безцінний вклад до нашого розуміння психічного життя, а в Європі в ХVI столітті.
Що ж є предметом вивчення психології? Перш за все, 1. Психіка людини і тварин, що включає в себе багато суб'єктивні явища. За допомогою одних, таких, наприклад, як відчуття і сприйняття, увага і пам'ять, уяву, мислення і мова, людина пізнає світ. Тому їх часто називають пізнавальними процесами. Інші явища регулюють його спілкування з іншими людьми, безпосередньо керують діями і вчинками. Їх називають психічними властивостями й станами особистості, включають до їх числапотреби, мотиви, цілі, інтереси, волю, почуття і емоції, нахили та здібності, знання і свідомість. Крім того, психологія вивчає 2. Людське спілкування і поведінка, їх залежність від психічних явищ 3. Залежність формування і розвитку психічних явищ від спілкування і поведінки. 4. «Особистість». У свою чергу, психічні процеси, стани і властивості людини, особливо в їх вищих проявах, навряд чи можуть бути осмислені до кінця, якщо їх не розглядати в залежності від умов життя людини, від того, як організовано його взаємодія з природою і суспільством (діяльність і спілкування). 5. Діяльність і спілкування також тому становлять предмет сучасних психологічних досліджень. психічні процеси, властивості і стани людини, його спілкування і діяльність поділяються і досліджуються окремо, хоча в дійсності вони тісно пов'язані один з одним і складають єдине ціле, зване життєдіяльністю людини.
1. Організаційні методи: · Лонгитюда - вивчення явища протягом того або іншого часу · Метод поперечних зрізів · Змішаний метод. 2. Методи збору первинних даних Основний метод варіант основного методу Спостереження зовнішнє (спостереження з боку) внутрішнє (самоспостереження) вільне, стандартизоване
2 Питання «Поняття про психіку, функції психіки, основні форми прояву»
Психіка – функція мозку, що полягає у відбитку об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму.
Психічний образ – інформаційна модель дійсності, використовувана вищими тваринними і людиною для регуляції своєї життєдіяльності.
Змістом психіки є ідеальні відображення об'єктивно існуючих явищ. Але ці відображення виникають у різних людей своєрідно.
Основними функціями психіки є відображення і регулювання. Ці функції взаємозалежні і взаємообумовлені: відображення регулюється, а регулювання засноване на інформації, отриманої в процесі відображення.
Психічні процеси — це короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (наприклад відчуття і сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля тощо). Психічні процеси забезпечують зв'язок особистості з дійсністю. Через них формуються психічні властивості.
Психічні властивості — сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність на певні дії відповідати адекватними психічними діями (наприклад темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).
3 Питання «Основні галузі психології»
Генетична психологія вивчає спадкові механізми психіки і поведінки, їхню залежність від генотипу.
Диференціальна психологія виявляє й описує індивідуальні розбіжності людей, їхні передумови і процес формування.
У віковій психології ці розбіжності подано за віками. Ця галузь психології вивчає також зміни, що відбуваються при переході з одного віку в інший. Генетична, диференціальна і вікова психологія разом узяті є науковою основою для розуміння законів психічного розвитку дитини. Соціальна психологія вивчає людські взаємовідносини, явища, що виникають у процесі спілкування і взаємодії людей у різного роду групах, зокрема у сім'ї, школі, учнівському і педагогічному колективах. Такі знання необхідні для психологічно правильної організації виховання. Педагогічна психологія об'єднує всю інформацію, пов'язану з навчанням і вихованням. Особлива увага тут приділяється обґрунтуванню і розробці методів навчання і виховання людей різного віку. Три галузі психології - медична, патопсихологічна, а також психотерапія - мають справу з відхиленнями від норми в психіці і поведінці людини. Завдання цих галузей психологічної науки - пояснити причини можливих психічних порушень і обґрунтувати методи їх запобігання і лікування. Такі знання необхідні там, де педагог має справу з так званими важкими, у тому числі педагогічно занедбаними дітьми або з людьми, які потребують психологічної допомоги. Юридична психологія розглядає опанування людиною правових норм і правил поведінки, а також проблеми формування правової самосвідомості. Психодіагностика ставить і вирішує проблеми психологічної оцінки рівня розвитку дітей та їхньої диференціації.
4 питання Особистітсь у сучасній психології
Відомий російський психолог Б.Ананьєв писав: “Індивідом народжуються, особистістю стають, а індивідуальність відстоюють”.
Особистість має три найважливіші психологічні характеристики: стійкість, єдність та активність. Виділяють також три основні під структури особистості: можливості, властивості та направленість.
До можливостей особистості відносяться рівень розвитку її пізнавальних, емоційно-чуттєвих та вольових психічних процесів, загальні здібності, розвинена пам’ять з усіма її культурними нашаруваннями.
До властивості особистості відносяться темпераментний характер та спеціальні здібності.
Направленість особистості виявляє мету, яку ставить перед собою людина, прагнення, мотиви, відповідно до яких вона діє. Мотивами виступають природні та психодуховні потреби, а також переконання людини.
Для особистості існують такі основні потреби :
фізіологічні потреби;
потреби в безпеці;
потреби в любові й прихильності;
потреби у визнанні та оцінці;
потреби в самоактуалізації – реалізації здібностей і талантів.
5 питання «Основні напрямки зарубіжної психології»
1. Біхевіоризм (йдеться про стимул і реакцію).
2. Гештальт психологія (йдеться про залежність значення окремих елементів від цілого або від контексту).
3. Психоаналіз (йдеться про усвідомлення несвідомих причинхвороби).
6 питання «Зв'язок психології з іншими науками»
Теоретико-методологічною основою психології є філософія. філософія використовує результати психологічних досліджень при побудові наукової картини світу.
Психологія тісно пов’язана з логікою. Логіка, як і психологія, вивчає людське мислення, тільки перша – його процесуальний, а друга – результативний аспекти.
Із суспільними науками психологія досліджує функції, які виконує психіка у суспільних стосунках людини.
Природознавство (біологія, фізіологія, фізика, хімія та ін.) поглиблює уявлення про психіку, доводить вивчення її механізмів до фізіологічного, нейрофізіологічного, біохімічного рівнів.
Медичним наукам, , психологія може допомогти в діагностиці захворювань, розумінні “внутрішньої картини” хвороби. Знання психології сприяє спілкуванню лікаря з пацієнтом, пропаганді медичних знань.
Розвиток технічних наук має враховувати параметри реакцій людини на зовнішні подразники, характеристики сприймання, збереження і переробки нею різних форм інформації. Психологія має велике значення для розв’язання проблем інженерної психології, ергономіки, в підготовці працівників у системах керування та при розробці самих систем керування, для створення комп’ютерів, систем комунікації, засобів відображення інформації та ін.
Але найтісніший зв’язок психологія має з педагогікою.
7 питання «Методи психологічних дослідженнь»
Методи психологічних досліджень – це сукупність засобів й прийомів вивчення фактів психічних явищ та проявів психічної діяльності.
Найбільш розповсюджені методи психології – спостереження та експеримент. Застосовуються й інші методи: метод бесіди, анкетний метод, аналіз процесу і продуктів діяльності, тестовий метод та деякі інші
Метод спостереження передбачає пізнання індивідуальних особливостей психіки людини через вивчення її поведінки.
8 питання «Особистість її психологічна структура»
Особистість — це індивід із соціально зумовленою системою вищих
психічних якостей, що визначається залученістю людини до конкретних
суспільних, культурних, історичних відносин.
Слід адекватно співвідносити поняття людини й особистості. Людина як
соціальна та біологічна істота є носієм особистості. Поняття людини
значно ширше за поняття особистості, бо включає у себе велике коло
соціальних і біологічних ознак — антропологічних, етнографічних,
культурних та ін.
Особистість характеризується якісними та кількісними проявами психічних
особливостей, які утворюють її індивідуальність
9 питання «Біологічне і соціальне в особистості»
Приклади визначення: Особистість – 1)суспільний індивід, об’єкт і суб’єкт історичного процесу (Б.Г.Ананьєв); 2) спосіб буття людини у суспільстві індивідуальна форма існування і розвитку соціальних зв’язків (Л.І.Анциферова); 3) система властивостей, яку набуває індивід у предметній діяльності і спілкуванні, що характеризує його з боку включення у суспільні відносини (А.В.Петровський); 4) соціальна властивість індивіда (Б.Ф.Ломов); 5) особлива якість, яку набуває індивід у суспільстві (О.М.Леонтьєв). Вказівка на те, що особистість формується в суспільстві, не означає, що вона прямий результат його впливів, що її поведінка цілком визначена соціальними впливами (соціологізаторський погляд). Зріла особистість вибірково ставиться до них, будує свій образ життя, визначає діяльність, якою займається. Соціально-психологічний образ життя – джерело розвитку особистості. Але епоха лише створює можливість розвитку, а реалізує її сама людина. Особистість є не тільки об’єктом впливів суспільства, але й робить свій внесок в розвиток суспільства. З іншого боку, неможливо уявити особистість, як результат простого дозрівання біологічних задатків, або повну залежність поведінки людини від її біологічних властивостей. Біологічні властивості створюють лише передумови, необхідні для розвитку особистості. Вплив генотипу на психічний розвиток обумовлений і опосередкований соціально (біологічні потреби мають соціальний спосіб задоволення). Особистість формується в процесі активної взаємодії з оточуючим, в діяльності.
10 питання «Особистість – Індивід –Індивідуальність»
Індивід — це окремо взята людина як представник людського роду з усіма її психологічними, морально-етичними та психічними характеристиками. Індивід — це завжди один з багатьох, і він завжди знеособлений. У понятті «індивід» не фіксуються які-небудь особливі або одиничні властивості (біологічні, соціальні) людини, хоча вони, звичайно, присутні.
Особистість — це системна соціальна характеристика індивіда, що формує предметну діяльність та спілкування і зумовлює причетність до суспільних відносин.
Особистості поділяють на: 1) соціалізовані (адаптовані до умов свого соціального буття); 2) десоціалізовані (девіантні), тобто ті, що відхиляються від основних соціальних вимог; 3) психічно-аномальні (психопати, невротики, особи із затримками психічного розвитку та з особистісними акцентуаціями).
Неповторність, оригінальність особистості, сукупність притаманних тільки їй своєрідних особливостей складаютьіндивідуальність людини, яка в одних має дуже яскраву палітру, в інших — малопомітна. Вона може проявлятися в одній або одночасно у декількох сферах людської психіки. Задоволення людини наслідками своєї праці, становищем у суспільстві, взаємовідносинами з іншими людьми значною мірою пов'язане з можливістю розвитку і реалізації індивідуальних рис характеру. Цим пояснюється необхідність детального вивчення індивідуальних якостей особистості в правовій сфері.
11 питання «Спрямованість особистості , її компоненти»
спрямованість особистості: моральні якості, установки, стосунки з іншими. Визначається суспільним буттям людини;
12 питання «Потреби, види потреб , Мотиви , інтереси, їх види»
ПОТРЕБИ – це необхідність підтримки стабільності оптимальних параметрів життєдіяльності організму – комфортного стану.
Потреби людини також є базові, похідні та вищі.
БАЗОВІ ПОТРЕБИ – це потреби в матеріальних умовах і способах життя, у спілкуванні, пізнанні, діяльності та відпочинку. Вони диктуються об’єктив-ними законами життя індивіда в суспільстві та його розвитку як особистості.
ПОХІДНІ ПОТРЕБИ – це потреби, що формуються на основі базових. До них належать емоційні, культурні, поведінкові, навчальні і ін.
ВИЩІ ПОТРЕБИ – це потреби, пов’язані з такими аспектами життя людини, як її жертовність заради інших людей, творчістю особистості та т.ін. Депривація однієї з потреб приводить до деформації особиснісної поведінки в цілому. Так, наприклад, неможливість забезпечити свою безопасність веде до зросту рівня тривоги; затруднення в задоволені фізиологічних потреб веде до зниження когнітивних потреб і ін.
Інтерес (лат.interesse – бути всередині) – емоційний вияв пізнавальних потреб людини, що реалізується у спрямованості людини на певні об”єкти, прагненні глибше і повніше їх пізнати.
Інтереси людини не вроджені. Вони виникають і розвиваються протягом її життя. Інтереси виникають на основі потреб, але не зводяться до них.
Матеріальний інтерес може виявлятися в прагненні до житлових зручностей, гастрономічним виробам, до одягу і т.п.
Духовні інтереси характеризують високий рівень розвитку особистості. Це насамперед пізнавальні інтереси (у широкому змісті слова) до математики, фізики, хімії, біології, філософії, психології і т.п.. До них також відносяться інтереси до літератури і різних видів мистецтва (музики , живопису, театру).
Суспільні інтереси включать: інтерес до суспільної роботи, до організаційної діяльності. Є чимало людей (у тому числі і учнів), що люблять суспільну роботу і віддають їй свої сили. Їх радості і засмучення насамперед пов'язані з успіхами чи неуспіхами в суспільних справах
За рівнем дієвості розрізняють пасивні та активні інтереси.
Пасивні інтереси – це споглядові інтереси, при яких людина обмежується сприйняттям об'єкта, який її цікавить: наприклад, любить слухати оперу, насолоджується при розгляді картин, але не виявляє активності, щоб глибоко пізнати об'єкт, опанувати ним та зайнятися творчістю в цікавлячій області. Активні інтереси - це інтереси діючі, коли людина не обмежується споглядами, а діє, опановуючи об'єктом інтересу. Активний інтерес - один з пробудників розвитку особистості, формування знань і навичок, здібностей і характеру.
13 питання «Свідомість, «Я» - образ людини. Самооцінка. Рівень домагань особистості»
Свідо́мість — це вища форма відображення дійсності, властива людям та деяким іншим живим істотам і пов'язана з їх психікою,абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої. Свідомість людини — складне і багатогранне явище. З погляду психології свідомість можна розглядати як форму психіки. Стосовно буття свідомість демонструє свою пізнавальну функцію, що полягає в побудові певного образу світу, який несе в собі ступінь освоєння людиною буття.
Властивості свідомості
Ідеальність відображення
Універсальність відображення
Об'єктивність відображення
Предметність відображення
Цілеспрямованість
Активність свідомості
Суспільність свідомості
Знарядність свідомості
Функції свідомості
пізнавальна, яка реалізується в придбанні і накопиченні знань про природу , суспільстві і самій людині.
творчо-конструктивна, що виявляється у випереджаючому відображенні, в уявному моделюванні майбутнього і в цілеспрямованому перетворенні на цій основі дійсності, у створенні, зокрема, предметних форм, не існуючих в природі. Природа не будує літаків, не пече хліб, не пише романи. Все це продукти людського розуму і людських рук. Інколи, окремо виділяють прогностичну (людина до певної межі з деякою вірогідністю може передбачати майбутнє, прогнозувати свої дії, будувати плани і здійснювати їх), проте це не доцільно.
регулятивно-управлінська, що забезпечує розумне регулювання і самоконтроль поведінки і діяльності людини, його взаємини із зовнішнім світом.
Питання 14 «Діяльність, її структура і види»
Діяльність - це активна взаємодія людини з середовищем, в якій він досягає свідомо поставленої мети, що виникла в результаті появи у нього певної потреби. Головна відмінна риса діяльності - мета - як регулятором активності. Тому треба розрізняти мету як об'єктивне (об'єктивний результат) і як суб'єктивне психічне (передбачуване) явище. Цілі, які у своїй діяльності ставить людина, можуть бути віддаленими і близькими.
Кожна конкретна діяльність має свою індивідуальну структуру, уточнюючу загальну структуру, притаманну будь-якої діяльності. У останню входять: загальна мета діяльності, її мотиви (як спонукання), окремі дії, і, в тому числі, навички (способи досягнення спільної мети), і психічні акти у них включені, і результати діяльності. Мета - це уявний результат діяльності (тобто те, заради чого діє людина), а мотив - це спонукальна сила дії (тобто те, чому діє людина). Дія - це відносно закінчений елемент діяльності, в процесі якої досягається конкретна, не розкладається на більш прості, усвідомлена мета. Дія має подібну діяльності психологічну структуру: мета - мотив - спосіб - результат. У залежності від психічних актів, що домінують у способах дій, розрізняють дії: сенсорні, моторні, вольові, розумові.
Оскільки діяльність є процесом, то в ній, як і в усякому процесі, можна виділити певні етапи: • постановка мети (ясна усвідомленням конкретної задачі); • планування робіт (включає визначення послідовності дій, вибір для кожної дії відповідних засобів, способів, визначення критеріїв виконання дій і форм контролю); • виконання, здійснення діяльності, що супроводжується поточним контролем і перебудовою діяльності у разі необхідності; • перевірка результатів діяльності, виправлення помилок, якщо вони були, зіставлення отриманих результатів із запланованими, підведення підсумків роботи та її оцінка.
Питання 15 «Знання,вміння,навички,звички»
Автоматизовані, свідомо, напівсвідомо і несвідомо контрольовані компоненти діяльності називаються відповідно уміннями, навичками і звичками. Уміння - це елементи діяльності, що дозволяють що-небудь робити з високою якістю, наприклад точно і правильно виконувати якусь дію, операцію, серію дій або операцій. Уміння звичайно містять автоматично виконувані частини, називані навичками, але в цілому являють собою свідомо контрольовані частини діяльності, принаймні в основних проміжних пунктах і кінцевій меті. Навички - це цілком автоматизовані, інстинкто-подібні компоненти вмінь, реалізовані на рівні несвідомого контролю. Якщо під дією розуміти частину діяльності, що має чітко поставлену свідому мету, то навичкою також можна назвати автоматизований компонент дії. При автоматизації дій і операцій, перетворенні в навички у структурі діяльності відбувається ряд перетворень. По-перше, автоматизовані дії й операції зливаються в єдиний цілісно виконуваний акт, іменований умінням (наприклад, складна система рухів людини, яка пише або робить спортивну вправу, яка проводить хірургічну операцію або яка виготовляє тонку деталь, яка читає лекцію тощо). При цьому зайві, непотрібні рухи зникають, а кількість помилкових різко зменшується.
Ще один елемент діяльності - звичка. Від уміння і навичок вона відрізняється тим, що являє собою так званий непродуктивний елемент діяльності. Якщо уміння і навички пов'язані з вирішенням якогось завдання, припускають одержання якогось продукту і досить гнучкі (у структурі складних умінь), то звички є негнучкою (часто і нерозумною) частиною діяльності, виконуваною механічно, і не мають свідомої мети або явно вираженого продуктивного завершення. На відміну від простої навички, звичка може деякою мірою свідомо контролюватися. Але від уміння вона відрізняється тим, що не завжди є розумною і корисною (погані звички). Звички як елементи діяльності являють собою найменш гнучкі її частини.
Питання 16 « Увага, види уваги їх характеритстики»
Ува́га — спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об'єкти або явища, які мають для людини певне значення.