42. Калькулювання – це:

1. процес визначення собівартості певного об'єкта витрат;

2. предмет або сегмент діяльності, що потребує окремого вимірювання пов'язаних з ним витрат;

3. собівартість об'єктів витрат, яку визначають за допомогою системи виробничого обліку;

4. система обліку, яка забезпечує калькулювання і контроль собівартості об'єктів витрат.

43. Вибір системи виробничого обліку залежить від технології й організації виробництва. Тому різні підприємства використовують різні системи виробничого обліку. Однак упровадження будь-якої системи виробничого обліку передбачає:

1. вибір відповідної системи калькулювання продукції;

2. вимірювання витрат на виробництво кожного спільного продукту після точки розподілу;

3. вибір прямих витрат для простеження до об'єкта витрат;

4. вибір сукупностей непрямих витрат, що підлягають розподілу між об'єктами витрат.

44. Головною проблемою віднесення витрат до відповідних об'єктів є непрямі витрати. Типовим прикладом непрямих витрат є:

1. накладні витрати;

2. контрольовані витрати;

3. неконтрольовані витрати;

4. виробничі витрати.

45. Загальні витрати – це:

1. витрати на здійснення діяльності, що споживається кількома виробничими або обслуговуючими підрозділами;

2. витрати одного процесу, в результаті якого одночасно виробляється кілька продуктів;

3. метод калькулювання, що передбачає включення до собівартості всіх (змінних і постійних) вироб­ничих витрат;

4. сума, на яку розподілені накладні витрати перевищують їхню фактичну величину.

46. Як називають калькуляцію, яку складають після закінчення звітного періоду:

1. фактична;

2. планова;

3. нормативна ;

4. очікувана.

47. Ставка розподілу накладних витрат розраховується за формулою:

1)	Розмір накладних витрат		/		Фактичне значення бази розподілу
2)	Розподілена сума накладних витрат	х		Фактичне значення бази розподілу
3)	Розподілена сума накладних витрат		-		Заздалегідь визначена ставка розподілу накладних витрат
4)	(Фактичний обсяг діяльності - Очікуваний обсяг діяльності) х Ставка розподілу загальновиробничих витрат

48. Метод розподілу взаємних послуг – це:

1. метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно з урахуванням взаємних послуг;

2. метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого їхні витрати списують безпосередньо на витрати виробничих підрозділів;

3. метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно щодо виробничих під­розділів та інших обслуговуючих підрозділів;

4. метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, що передбачає розподіл взаємних послуг шляхом розв'язання системи рівнянь.