1. Не має заборони на проведення аудиту аудитором:
1) який має родинні стосунки з керівництвом, що перевіряється;
2) працівником господарюючого суб’єкта, що перевіряється;
3) співвласником дочірнього підприємства, що перевіряється;
4) який вже здійснював перевірку підприємства, що перевіряється.
2. Аудитор несе відповідальність за неякісну перевірку:
1) за нормами трудового права перед організацією, яка назначила перевірку та за Законом України «Про аудиторську діяльність» перед Аудиторською палатою України;
2) за нормами трудового права перед Аудиторською палатою України;
3) за нормами цивільного права перед клієнтом та третіми особами та за Законом України «Про аудиторську діяльність» перед Аудиторською палатою України;
4) за нормами цивільного права перед клієнтом та третіми особами та за нормами трудового права перед організацією, яка назначила перевірку.
3. Що таке «підтверджуючий аудит»:
1) перевірка системи внутрішнього;
2) перевірка найбільш ризикованих об’єктів обліку;
3) документальна перевірка об’єктів оподаткування;
4) документальна перевірка та підтвердження фінансової звітності.
4. Якщо аудитор не зміг бути присутнім при інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з непередбаченими обставинами, то він може:
1) відмовитися від проведення аудиту внаслідок обмеження обсягу роботи;
2) надіслати свого працівника;
3) самостійно провести інвентаризацію;
4) вірна відповідь відсутня.
5. Аудитор виконує процедури, спрямовані на виявлення продаж у кредит, які мали місце в кінці минулого року, але не були враховані при складанні звітності. Дані процедури дозволяють підтвердити:
1) подання і розкриття інформації щодо усіх доходів від реалізації;
2) прав та обов'язків бухгалтера з обліку доходів;
3) існування доходів від реалізації у кредит;
4) повноту документування наслідків реалізації.
6. Ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку щодо фінансово-господарської діяльності підприємства – це:
1) формальний підхід;
2) неякісна перевірка;
3) аудиторський ризик;
4) всі відповіді вірні.
7. Ризик того, що фінансові звіти суттєво викривлені до аудиторської перевірки – це:
1) ризик суттєвих викривлень;
2) аудиторський ризик;
3) ризик контролю;
4) властивий ризик.
8. За призначенням робочі документи аудитора поділяються на:
1) стандартизовані, ручні, порівняльні, текстові, розрахункові, графічні;
2) оглядові, інформативні, перевірочні, підтверджувальні, розрахункові, порівняльні, аналітичні;
3) ручні, на машинних носіях;
4) документи правового характеру, складені аудитором, стандартизовані, довільної форми.
9. Який вид висновку вибере аудитор, якщо він встановив використання відмінних від загальноприйнятих методів бухгалтерського обліку, але вважає, що фінансова звітність представлена правильно і об’єктивно:
1) безумовно-позитивний;
2) умовно-позитивний;
3) негативний;
4) відмова у висновку.
10. Результати з лаконічним описом виявлених порушень, помилок, відхилень, з оцінкою стану бухгалтерського обліку, достовірності звітності і законності господарських операцій повинні бути представлені в:
1) аудиторському висновку;
2) аудиторському звіті;
3) робочих документах аудитора;
4) правильної відповіді немає.
11. Наявність нефундаментальної незгоди веде до:
1) видачі позитивного висновку;
2) видачі умовно-позитивного висновку;
3) видачі негативного висновку;
4) відмові від видачі висновку.
12. Як визначається сума стягнення з винуватця недостачі основного засобу, якщо він установлений:
1) як залишкова вартість об’єкта;
2) як залишкова вартість + ПДВ;
3) як сума матеріальної шкоди, яка визначається за формулою М = [(Б - А) • І + ПДВ + Азб ] • 2;
4) балансова залишкова вартість за вирахуванням зносу.
13. Як оцінюються нематеріальні активи, створені внаслідок об’єднання підприємств:
1) за первісною вартістю;
2) за залишковою вартістю;
3) за справедливою вартістю;
4) за переоціненою вартістю.
14. Як розраховується коефіцієнт платоспроможності підприємства:
1) діленням платіжних засобів на величину поточних зобов’язань підприємства;
2) діленням поточних зобов’язань на величину платіжних засобів;
3) діленням дебіторської заборгованості на величину поточних зобов’язань;
4) діленням поточних зобов’язань на величину дебіторської заборгованості.
15. В активі балансу відображають:
1) засоби підприємства;
2) джерела підприємства;
3) кредиторську заборгованість;
4) доходи майбутніх періодів.
16. Хто складає ліквідаційний баланс:
1) головний бухгалтер підприємства, що ліквідується;
2) ліквідаційна комісія;
3) інвентаризаційна комісія;
4) податкова інспекція.
17. Визначити які з наведених господарських структур підлягають обов’язковій аудиторській перевірці:
1) державне підприємство;
2) страхова компанія;
3) приватне підприємство;
4) державний пенсійний фонд.
18. Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись як усно, так і письмово:
1) так;
2) ні;
3) тільки письмово;
4) тільки усно.
19. Хто несе відповідальність за дотриманням порядку ведення бухгалтерського обліку на підприємстві:
1) аудитор;
2) керівник підприємства;
3) головний бухгалтер;
4) обліково-фінансова служба.
20. Дайте характеристику ознак аудиту залежно від досліджуваного періоду:
1) відомчий, державний;
2) плановий, позаплановий;
3) аналіз, синтез;
4) ретроспективний, поточний, перспективний.
21. Загальний коефіцієнт ліквідності дорівнює:
1) 2-й розділ активу балансу / 3-й розділ пасиву балансу;
2) 3-й розділ активу балансу / 3-й розділ пасиву балансу;
3) ( 2-й розділ активу балансу + 3-й розділ активу балансу) / 3-й розділ пасиву балансу;
4) грошові кошти / 3-й розділ пасиву балансу.
22. Відповідно до вимог якого П(С)БО та яким чином здійснюється виправлення помилок, допущених при складанні фінансової звітності:
1) П(С)БО № 6;
2) П(С)БО № 9;
3) П(С)БО № 30;
4) П(С)БО № 1.
23. Віднесення витрат з оплати праці на собівартість продукції має здійснюватись відповідно до:
1) Закону України «Про оплату праці»; Кодексом законів України про працю;
2) П(С)БО 26 «Виплати працівникам», Порядком обчислення середньої заробітної плати;
3) Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П(С)БО 11 «Зобов’язання»;
4) П(С)БО 16 «Витрати», Методичних рекомендацій з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств.
24. Під час аудиту витрат на виробництво і калькулювання собівартості необхідно керуватись нормами:
1) МСА 230 «Документація»;
2) МСА 240 «Шахрайство і помилки»;
3) МСА 520 «Аналітичні процедури»;
4) МСА 540 «Аудит оціночних значень».
25. Переоцінку майна, відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.01 № 2658 – ІІІ, може здійснювати:
1) професійний оцінювач, який має ліцензію на подібну діяльність;
2) затверджена наказом по підприємству спеціальна комісія;
3) аудитор під час здійснення аудиторської перевірки;
4) матеріально-відповідальна особа.
26. За оцінку майна, проведену неналежною особою (самооцінку), що стала підставою для проведення переоцінки основних засобів, передбачено:
1) кримінальна відповідальність із позбавленням волі;
2) дисциплінарна відповідальність;
3) адміністративний штраф;
4) не вважається правопорушенням.
27. Підставою для здійснення переоцінки наявних основних засобів є:
1) бажання керівника підприємства;
2) висновок інвентаризаційної комісії;
3) рішення трудового колективу;
4) Звіт про оцінку майна оцінювача, що її проводив.
28. Документ, що не регулює порядок здійснення аудиторської діяльності в Україні:
1)Національні нормативи аудиту;
2)Міжнародні стандарти аудиту;
3)Закон України «Про аудиторську діяльність»;
4)Господарський кодекс.
29. Критерієм перевірки господарських операцій не є:
1) законність;
2) обґрунтованість;
3) достовірність;
4) доцільність.
30. Свідоцтво про включення до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності видається терміном на:
1) п’ять років;
2) один рік;
3) три роки;
4) десять років.
31. Робочі документи аудитора не являють собою:
1) записи про проведені аудитором процедури, тести, одержані документи, власні висновки;
2) частину документів фінансової звітності;
3) документи, які належать аудитору, але його право власності обмежено принципом конфіденційності;
4) вірна відповідь відсутня.
32. Як поділяються аудиторські послуги щодо аудиту фінансової звітності:
1) сумісні та несумісні;
2) незалежні та обов’язкові;
3) супутні та несупутні;
4) дійові та інформаційні.
33. Про який вид аудиторського висновку свідчить вислів у тексті «за винятком обмежень…»:
1) позитивний висновок (існує нефундаментальна невпевненість);
2) умовно-позитивний висновок;
3) негативний висновок;
4) відмова від надання висновку.
34. Чи має право аудитор підписати свій висновок до затвердження клієнтом фінансової звітності:
1) так;
2) ні;
3) так, проте це обмежено;
4) так, якщо дозволить клієнт.
35. Найбільш достовірний прийом підтвердження точності обліку розрахунків з підзвітними особами:
1) інвентаризація;
2) відомості, отримані від працівників підприємства;
3) аналіз звітів про використання коштів, здійснюваний аудитором;
4) опитування.
36. При перевірці форми 1 «Баланс» встановлюють дотримання вимог:
1) П(С)БО 7;
2) П(С)БО 2;
3) МСА 700;
4) П(С)БО 3.
37. Аудит фінансових результатів передбачає перевірку рахунків:
1) 6 і 7 класу;
2) 7 і 8 класів;
3) 7 і 9 класів;
4) 7, 8 і 9 класів.
38. Аудиторська фірма складає лист-зобов’язання враховуючи вимоги:
1) МСА 210 «Умови домовленостей про аудит»
2) МСА 230 «Документація»;
3) МСА 500 «Аудиторські докази»;
4) МСА 300 «Планування».
39. Чи має право податковий інспектор на ознайомлення з повним текстом аудиторського висновку:
1) ні, тільки з підсумковою частиною аудиторського висновку;
2) ні, взагалі не має такого права;
3) так;
4) так, але тільки за офіційним приписом.
40. Що із переліченого не є процедурою одержання аудиторських доказів:
1) спостереження;
2) вибірка;
3) інспектування;
4) підрахунок.
Організація і методика економічного аналізу
1. Економічний аналіз можна вважати наукою, якщо він:
1) вивчає основи громадського виробництва і закони його функціонування та розвитку;
2) досліджує проблеми виробництва, розподілу, обліку і споживання матеріальних благ на макрорівні;
3) спираючись на теорія пізнання, забезпечує практичну корисність, підвищує економічну ефективність практичної діяльності людини;
4) здійснює «нагляд», наступний контроль за правильністю складання звітів про фінансові результати, а, головне, глибокого дослідження цих результатів.
2. Теорія пізнання, виступаючи як методична основа усіх галузей науки, визначає й для економічного аналізу його…
1) об’єкт і суб’єкт пізнання;
2) сутність, необхідність і послідовність;
3) методи і прийоми дослідження;
4) можливості отримання конкретних результатів.
3. Теоретичною основою економічного аналізу, що визначає його зміст як на мікро- так і на макрорівні, є…
1) загально-наукові принципи, методи організації й методика дослідження економічних явищ;
2) закони економічного розвитку в сфері економіки країни;
3) наукові підходи контролю, ревізії та перевірки результатів фінансово-господарської діяльності;
4) система товарно-грошових відносин, через яку реалізується один з основних економічних законів – закон вартості.
4. Яка зі складових економічного аналізу не є частиною аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства?
1) Управлінський (господарський) аналіз;
2) Фінансовий аналіз;
3) Техніко-економічний аналіз;
4) Стратегічний аналіз.
5. Що не входить до об’єктивних вимог, які обумовлюють економічний аналіз як функціональну науку?
1) Відповідність потребам практики;
2)Розвиток самої науки в цілому та її окремих галузей;
3) Необхідність досягнення нового ступеню знань;
4)Отримання позитивних результатів досліджень.
6. За ступенем охоплення вивчаємих об’єктів відрізняють такий вид аналізу
1) оперативний;
2) вибірковий;
3) попередній;
4)функціональний.
7. За методом вивчення об’єкту виділяють вид аналізу, як:
1) Факторний;
2) Підсумковий;
3) Зовнішній;
4) Фінансовий.
8. Головними завданням економічного аналізу є:
1) Об’єктивне і всебічне дослідження виконання бізнес-планів підприємств і дотримання нормативів;
2) Оцінка діяльності підприємства з метою пошуку та визначення внутрішньогосподарських резервів;
3) Виявлення недоліків з фінансово-господарській діяльності підприємства, з’ясування причин їх виникнення;
4) Оцінка конкурентоспроможності підприємства і продукції.
9. Предметом економічного аналізу є:
1) дія загальних, часткових і специфічних законів на розвиток економічних процесів в конкретних умовах галузі або конкретного підприємства;
2) кількісні сторони масових економічних явищ і процесів, які відбуваються у господарській діяльності;
3) причинно-наслідкові зв’язки економічних явищ і процесів всебічної діяльності підприємств;
4) кругообіг капіталу в процесі господарської діяльності підприємств.
10. До об’єктів предмета економічного аналізу не входять
1) обсяги виробництва і реалізації продукції;
2) обсяги інвестицій та їх використання;
3) закони розвитку природи та суспільства;
4) фінансовий стан підприємства.
11. Під економічним методом досліджень розуміється:
1) необхідність постійних порівнянь;
2) діалектичний спосіб підходу до вивчення господарських процесів в їх становленні та розвитку;
3) максимальна деталізація вивчаємих явищ і процесів та їх систематизація;
4) необхідність вивчення позитивних та негативних сторін кожного явища або процесу.
12. До особливостей методу економічного аналізу не входить:
1) отримання позитивних результатів при дослідженні економічного явища або процесу;
2) використання системи показників, які всебічно характеризують господарську діяльність;
3) вивчення причин зміни економічних показників;
4) виявлення та вимір взаємозв’язку між економічними показниками.
13. Методика економічного аналізу являє собою…
1) систему факторів досліджуваного явища;
2) систему показників, що всебічно характеризує досліджуване явище або процес;
3) систему найбільш цілеспрямованих правил, принципів, прийомів, напрацьованих практикою і наукою, для вивчення предмету і об’єкту досліджень;
4) систему прийомів і методів, за допомогою яких вивчається певний об’єкт або явище.
14. Факторний аналіз являє собою:
1) причинно-наслідкові зв'язки економічного явища ;
2) методику комплексного і системного вивчення та кількісного виміру впливу факторів на розмір результативного показника;
3) методику визначення тенденцій зміни результативного і факторних показників;
4) прийоми визначення співвідношення величини одного явища з величиною будь-якого іншого.
15. Факторний аналіз не передбачає:
1) поступовий перехід від початкової факторної системи до кінцевої факторної системи;
2) розкриття повного набору прямих, кількісно вимірюваних факторів, які впливають на зміну результативного показника;
3) поступовий перехід від кінцевої факторної системи до початкової факторної системи;
4) визначення відносних темпів зростання та приросту показників за кілька років до рівня базисного року.
16. Зворотний факторний аналіз характеризує дослідження причинно-наслідкових зв'язків від окремих їх факторів до узагальнюючих, тобто методом:
1) синтезу;
2) індукції;
3) дедукції;
4) порівняння .
17. Методика дослідження факторів, взаємозв'язок яких із результативним показником має функціональний характер, відображає:
1)детермінований аналіз;
2) стохастичний аналіз;
3) кореляційний аналіз;
4) вірогідний аналіз.
18. До часового факторного аналізу не входить:
1) ретроспективний;
2) перспективний;
3) статичний;
4) оперативний.
19. Факторний аналіз, який вивчає вплив різноманітних факторів у даний момент, відносять до:
1) ретроспективного;
2)оперативного;
3) вибіркового;
4) підсумкового.
20. Факторна модель, яка відображає результативний показник як алгебраїчну суму факторів, називають:
1) адитивна;
2) мультиплікативна;
3)кратна;
4) змішана.
21.
Визначити
тип факторної моделі, якщо залежність
результативного показника (у)
від факторів (хі)
має
вигляд:
1) адитивна;
2) мультиплікативна;
3) кратна;
4) змішана.
22. Які типи факторних моделей не знайшли відображення в наведеній змішаній моделі?
у=(х1+х2)*(х3-х4)
1) адитивна;
2) мультиплікативна;
3) кратна;
4) змішана.
23. Рівень рентабельності можна відобразити через факторну модель:
1)адитивну;
2) мультиплікативну;
3) кратну;
4) змішану.
24. Валовий збір окремої культури можна виразити через факторну модель типу:
1) адитивну;
2) мультиплікативну;
3) кратну;
4) змішану.
25. До методів елімінування не відносять технічний прийом як:
1) метод ланцюгових підстановок;
2) кореляційний метод;
3) спосіб абсолютних різниць;
4) індексний метод.
26. За допомогою якого метода, окрім ланцюгових підстановок, можна проводити розрахунок впливу факторів, якщо економічна ситуація описана такою факторною моделлю: Р=а(в-с)?
1) абсолютних різниць;
2) пропорційного ділення ;
3) індексний;
4) правильної відповіді немає.
27.
Як визначити вплив кількісного фактора
(b)
на зміну результативного
показника
(
)у
моделі типу:
1)
;
2)
;
3)
;
4)
.
28. Який з наведених алгоритмів вірно відображає методику визначення впливу фактора "b" на зміну результативного показника (Р) в моделі: y=a∙b∙c∙d (а, с, d - фактори).
1)
;
2)
;
3)
;
4)
.
29. Як визначити вплив фактору "а" у факторній моделі Р=а(b-с) на зміну результативного показника (Р)
1)
;
2)
;
3)
;
4)
.
30. Індекси не використовують для визначення впливу факторів на зміну результативного показника в моделях:
1) мультиплікативних;
2) кратних;
3) змішаних типу а:(b+с) ;
4) немає правильної відповіді.
31. До основних принципів організації економічного аналізу не входить:
1) чіткий розподіл зобов’язань з комплексного аналізу діяльності між окремими підрозділами, службами і працівниками;
2) забезпеченість економічності та ефективності аналітичної роботи;
3) регламентація і стандартизація аналітичної роботи;
4) планування виробничої програми підприємства.
32. Принцип уніфікації (стандартизації) організації аналітичної роботи передбачає створення типових форм і таблиць, стандартних програм, що забезпечує
1) співставність результатів аналізу на усіх рівнях аналізу;
2) можливість виявлення недоліків в організації виробництва;
3) своєчасність і повноту надання необхідної інформації керівництву підприємства;
4) вивчення причин невиконання плану виробництва.
33. Процес підготовки економічної інформації до аналізу не включає
1) перевірку вихідної інформації на достовірність;
2) приведення показників у співставний вигляд;
3) виявлення факторів, що впливають на окремі показники;
4) спрощення цифрових даних.
34. При оформленні результатів аналізу, як правило, не використовують
1) звіт;
2) довідку;
3) пояснювальну записку;
4) заключення.
35. При використанні результатів аналізу внутрі підприємства складають
1) звіт;
2) пояснювальну записку;
3) довідку;
4) заключення.
36. У випадках, коли результати аналізу надаються вищестоящим органам управління, то для їх оформлення складають
1) звіт;
2) довідку;
3) пояснювальну записку;
4) заключення.
37. Результати аналізу, який проводиться вищестоящою організацією або іншими органами, оформлюють у вигляді
1) звіт;
2) довідки;
3) пояснювальної записки;
4) заключення.
38. Усю сукупність інформації, яка використовується в економічному аналізі й забезпечує управлінську систему та зацікавлених сторонніх користувачів, можна розподілити на:
1) внутрішню та зовнішню групи;
2) планово-обліку та поза облікову;
3) оперативну та підсумкову;
4) усі відповіді вірні.
39. Теза: «інформація повинна надходити до користувача, перш ніж застаріє або повністю втратить свою корисність» - характеризує одну з вимог до інформації в економічному аналізі
1) повнота і різноманітність даних;
2) оперативність, своєчасність і безперервність надходження даних;
3) якість і вірогідність даних;
4) доступність, гласність даних.
40. До джерел зовнішньої інформації не входить:
1) наукові публікації;
2) аналітичні журнали;
3) дані аналітичних заключень підприємства;
4) довідники та інструкції.
41. До джерел внутрішніх даних не входять:
1) планово-нормативні інформація;
2) дані бухгалтерського, статистичного, оперативного обліку;
3) звітні дані споріднених підприємств і матеріали галузевих видань;
4) дані особистих спостережень аналітика.
42. При аналізі структури площі сільськогосподарського призначення враховують таки види земельних угідь:
1) рілля, пасовища, ліси, чагарники, багаторічні насадження;
2) рілля, перелоги, багаторічні насадження, пасовища, сіножаті;
3) рілля, багаторічні насадження, пасовища, землі під водою;
4) рілля, багаторічні насадження, землі під водою.
43. Як визначити трудомісткість 1 ц кормових одиниць?
1) затрати праці на 1 га поділити на урожайність;
2) затрати праці на 1 ц корму помножити на урожайність;
3) затрати праці на 1 ц корму поділити на вміст в 1 ц кормових одиниць;
4) затрати праці на 1 ц корму помножити на вміст в 1 ц кормових одиниць.
44. З метою оцінки ступеню інтенсивності використання земель в господарстві необхідно:
1) розрахувати структуру посівних площ підприємства;
2) розглянути показники питомої ваги кожного виду угідь в площі с.-г. угідь і їх зміну по роках;
3) розрахувати показник виробництва валової продукції на 100 га с.-г. угідь;
4) розглянути динаміку площ окремих видів земельних угідь.
45. При аналізі структури посівних площ оптимальною вважається структура, яка дозволяє підприємству:
1) забезпечити всі внутрігосподарські потреби в продукції рослинництва;
2) виконати усі договірні зобов'язання, забезпечити внутрігосподарські потреби при умові мінімальних затрат праці і отримати максимум чистого прибутку;
3) отримати максимум виручки від реалізації продукції рослинництва;
4) виконати усі договірні зобов'язання підприємства по продукції рослинництва.
46. З метою оцінки економічної ефективності вирощування товарних культур необхідно розрахувати групу таких показників:
1) отримано доходу з 1 га, собівартість 1 ц, середня ціна реалізації 1 ц;
2) отримано з 1 га прибутку, затрати праці на 1 ц, урожайність;
3) отримано з 1 га кормових одиниць, доходу і трудомісткість;
4) отримано прибутку з 1 га і на 1 люд.-годину, затрати праці на 1 га, рівень рентабельності.
47. Для оцінки економічної ефективності виробництва кормових культур обчислюють такі показники:
1) одержано прибутку, чистого доходу з розрахунку на 1 ц кормових одиниць;
2) вихід кормових одиниць, перетравного протеїну, кормопротеїнових одиниць з 1 га, собівартість 1 ц кормових одиниць, затрати праці на 1 ц кормових одиниць;
3) вихід з 1 га кормових одиниць, прибутку, собівартість 1 ц кормів, затрати праці на 1 ц кормів;
4) урожайність, собівартість 1 ц кормових одиниць, затрати праці на 1 ц кормових одиниць.
48. При оцінці економічної ефективності товарних с.-г. культур рівень рентабельності визначається як:
1) добуток урожайності на ціну;
2) часне від ділення грошово-матеріальних витрат на 1 га на урожайність;
3) добуток ціни на затрати праці на 1 га;
4) часне від ділення прибутку на 1 га на матеріально-грошові витрати на 1 га.
49. При оцінці економічної ефективності вирощування товарних с.-г. культур прибуток на 1 га визначається як:
1) добуток урожайності на різницю між ціною і собівартістю 1 ц;
2) добуток урожайності на собівартість;
3) часне від ділення витрат на 1 га на урожайність;
4) сума виручки від реалізації і витрат.
50. З метою оцінки економічної ефективності вирощування кормових культур необхідно взяти вихідні дані:
1) за планом звітного року;
2) фактичні за звітний період;
3) фактичні за попередній рік;
4) в середньому за 3-5 років.
51. При аналізі заходів поліпшення земель ефективними вважають ті, коли
1) вартість додатково одержаної продукції покриває або перевищує додаткові витрати;
2) сума додаткових витрат збільшується при зниженні урожайності;
3) виручка від реалізації не покриває загальних витрат на виробництво продукції;
4) сума додаткових витрат змінюється пропорційно зміні вартості продукції.
52. Комплексна оцінка ефективності використання с.-г. угідь проводиться за допомогою:
1) системи натуральних показників;
2) показників обсягу виробництва валової продукції рослинництва і рівня рентабельності;
3) системи узагальнюючих, натуральних (або часткових) та відносних показників;
4) системи відносних показників.
53. До активної частини основних виробничих засобів не входять:
1) будівлі, споруди і передавальне устаткування;
2) робочі машини і устаткування;
3) робоча і продуктивна худоба;
4) багаторічні насадження.
54. При аналізі складу основних засобів необхідно обчислити:
1) показники руху;
2) структурні показники;
3) показники якісного стану;
4) рівень фондооснащеності підприємства.
55. До показників руху при аналізі основних засобів відносять наступну групу:
1) коефіцієнти оновлення, зносу, придатності;
2) коефіцієнти росту, оновлення, фондоозброєності;
3) коефіцієнти росту, оновлення, вибуття;
4) коефіцієнти зносу, вибуття, забезпеченості.
56. Аналіз якісного стану основних виробничих засобів проводять за допомогою групи показників:
1) коефіцієнтів фондовіддачі і фондозабезпеченості;
2) коефіцієнтів зносу і придатності;
3) коефіцієнтів фондооснащеності;
4) коефіцієнтів фондовіддачі і фондомісткості.
57. Економічний показник, який відображає вартість основних виробничих засобів з розрахунку на одного працюючого, називається:
1) фондовіддача;
2) фондозабезпеченість підприємства;
3) фондоозброєність праці;
4) матеріалонасиченість.
58. Аналіз економічної ефективності використання основних виробничих засобів проводять за допомогою групи показників:
1) урожайність плодових насаджень, продуктивності продуктивної худоби;
2) фондозабезпеченість підприємства та фондоозброєність праці;
3 фондовіддача та фондомісткість;
4) коефіцієнти зносу та придатності.
59. При багатофакторному кореляційному аналізі можна підрахувати можливі (перспективні) резерви підвищення фондовіддачі в цілому і за рахунок кожного фактору. Для цього необхідно:
1)
можливий приріст кожного фактора (
)
помножити
на
відповідний коефіцієнт у факторній
моделі;
2)
можливий приріст кожного фактора (
)
поділити на відповідний коефіцієнт у
факторній моделі;
3) вважати резервом негативний вплив на результативний показник окремих факторів;
4) вважати резервом результат, який одержано за рахунок зміни кожного фактора на одиницю.
60. Ефективність використання матеріальних виробничих засобів можна проаналізувати за допомогою показника норми прибутку (НП), який обчислюється за формулою:
1) НП = П : (ОВЗ - ОЗ) ;
2) НП = П х (ОВЗ + ОЗ) ;
3) НП = П : (ВВЗ + ОЗ) ;
4) НП = П х (ОВЗ - ОЗ) ,
де П - чистий прибуток;
ОВЗ - вартість основних виробничих засобів;
ОЗ - вартість оборотних матеріальних засобів.
61. До складу енергетичних потужностей не входять:
1) механічні двигуни;
2) електроенергія;
3) робоча худоба;
4) продуктивна худоба.
62. Відношення енергетичних потужностей до площі с.-г. угідь характеризує рівень:
1) енергоозброєність;
2) електроозброєність;
3) енергозабезпеченість;
4) електрозабезпеченість.
63. Рівень механізації виробничих процесів визначається як:
1) різниця між загальним обсягом робіт і обсягом механізованих робіт;
2) добуток загального обсягу робіт на коефіцієнт фондоозброєності праці;
3) відношення обсягу механізованих робіт до загального обсягу робіт;
4) Відношення загального обсягу робіт до площі с.-г. угідь.
64. Які з наведених факторів безпосередньо впливають на зміну загального обсягу механізованих робіт?
1) кількість відпрацьованих м/днів одним трактором за рік і змінний виробіток;
2) середньорічна кількість тракторів і виробіток на 1 трактор за день;
3) середньорічна кількість тракторів і виробіток на 1 трактор за рік;
4) кількість відпрацьованих м/змін за день і виробіток на 1 трактор за день.
65. Логічна підвпорядкованість факторів, які впливають на загальний обсяг механізованих робіт має таку послідовність:
1) коефіцієнт використання робочого часу, виробіток на 1 трактор за день, кількість відпрацьованих м/днів, число тракторів;
2) кількість відпрацьованих м/днів по МТП, виробіток 1 трактора за зміну, число тракторів;
3) число тракторів, виробіток на 1 трактор за день, коефіцієнт змінності;
4) число тракторів, кількість відпрацьованих м/днів одним трактором за рік, |коефіцієнт змінності, виробіток 1 трактора за зміну.
66. Невикористаним резервом поліпшення роботи МТП вважаться:
1) зниження загального обсягу механізованих робіт за рахунок зменшення числа тракторів;
2) збільшення загального обсягу механізованих робіт за рахунок усіх визначених факторів;
3) зниження загального обсягу механізованих робіт за рахунок факторів, які впливають негативно, крім зменшення числа тракторів;
4) зниження загального обсягу механізованих робіт за рахунок усіх факторів, що впливають негативно.
67. Коефіцієнт використання пробігу автомобіля визначається як:
1) добуток кількості автомобілів на середньорічний виробіток одного автомобіля;
2) часне від ділення пробігу з вантажем на загальну вантажопідйомність автопарку;
3) часне від ділення пробігу з вантажем на загальний пробіг;
4) часне від ділення загального пробігу на пробіг з вантажем.
68. Коефіцієнт використання автопарку обчислюється як відношення:
1) загальної вантажопідйомності до числа автомобілів;
2) кількості днів перебування у господарстві до числа автомобілів;
3) кількості днів у роботі до кількості днів перебування у господарстві;
4) пробіг з вантажем до загального пробігу.
69. Рівень забезпеченості підприємства робочою силою визначається:
1) відношенням кількості фактично відпрацьованих людино-днів до числа працюючих;
2) відношенням фактичної чисельності працюючих до планової потреби;
3) шляхом множення кількості відпрацьованих люд.-днів одним працюючим на число робітників за цей період;
4) як добуток планового числа працюючих на число робочих днів за період.
70. Аналіз руху робочої сили по підприємству проводиться на підставі групи показників:
1) оборот робочої сили по прийому, вибуттю, розмах сезонності;
2) коефіцієнти: обороту робочої сили по прийому, вибуттю, плинності, міграції;
3) коефіцієнти: плинності, сезонності, міграції, оновлення робочої сили;
4) коефіцієнти: міграції, забезпеченості робочою силою, обороту по вибуттю.
71. Відношення кількості вибувших робітників (незалежно від причин) до середньорічної чисельності працюючих характеризує коефіцієнт:
1) плинності;
2) міграції;
3) обороту по вибуттю;
4) зміни числа робітників.
72. Показник, який характеризує інтенсивність загального обороту робочої сили і розраховується відношенням суми прийнятих і звільнених робітників до середньої чисельності працюючих, називається:
1) коефіцієнт плинності;
2) коефіцієнт міграції;
3) оборот по вибуттю;
4) оборот по прийому.
73. Коефіцієнт використання робочого часу за місяць обчислюється як відношення:
1) числа працюючих за кожен місяць на середньомісячну їх кількість;
2) кількості відпрацьованих люд.-днів одним робітником за місяць до загальної кількості люд.-днів за рік;
3) кількості відпрацьованих люд.-днів одним робітником за місяць до числа робочих днів у місяці;
4) загального числа відпрацьованих люд.-днів за місяць на число робочих днів у місяці.
74. Невикористаний резерв робочого часу за місяць обчислюється як:
1) добуток числа робочих днів у місяці на число працюючих;
2) різниця між загальною кількістю відпрацьованих люд.-днів за місяць і плановою;
3) добуток різниці між кількістю відпрацьованих люд.-днів одним робітником за місяць і числом робочих днів у місяці на середньорічну чисельність працюючих;
4) відношення різниці між кількістю відпрацьованих робочих днів одним працюючим за місяць і числом робочих днів у місяці до числа працюючих у цьому місяці.
75. Коефіцієнт сезонності використання робочої сили обчислюється як:
1) відношення максимальних затрат праці за місяць до мінімальних;
2) відношення затрат праці у кожному місяці до середньомісячних затрат праці;
3) добуток коефіцієнта використання робочого часу на число працюючих за місяць;
4) добуток різниці між затратами праці у кожному місяці і середньомісячними на число місяців;
76. Який із запропонованих заходів не сприяє зниженню сезонності використання робочої сили?
1) раціональне поєднання галузей рослинництва і тваринництва;
2) промислова переробка овочевої продукції;
3) створення промислових підсобних виробництв;
4) підбір сортів вирощуваних с.-г. культур по строкам дозрівання.
77. Факторна модель показника річної продуктивності праці у с.-г. виробництві (РП) має вигляд:
1) РП = Д:ТГ х ПГ;
2) РП = (Д х ТГ):ПГ;
3) РП = Д х ТГ х ПГ;
4) РП = Д:ТГ:ПГ,
де Д - кількість відпрацьованих днів одним робітником;
ТГ - тривалість робочого дня в годинах;
ПГ - виробництво валової продукції за годину.
78. Для аналізу продуктивності праці при виробництві окремих видів продукції використовують показник трудомісткості, який характеризує:
1) кількість виробленої продукції на 1 люд.-год. ;
2) затрати праці на виробництво валової продукції;
3) затрати праці на виробництво одиниці продукції;
4) кількість виробленої продукції та затрати праці.
79. Як визначити розмір впливу затрат праці на 1 га на зміну затрат праці на 1 ц?
1) різниця між фактичними та плановими затратами праці на 1 га;
2) різниця між фактичними затратами праці на 1 ц і умовними, обчисленими при планових затратах праці на 1 га і фактичній урожайності;
3) різниця між фактичними затратами праці на 1 ц і умовними, обчисленими при фактичних затратах праці на 1 га і плановій урожайності;
4) різниця між умовними затратами праці на 1 ц, розрахованими при фактичних затратах праці на 1 га і плановій урожайності, та плановими затратами праці на 1 ц.